Постанова

від 24.07.2014 по справі 802/2516/14-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 липня 2014 р. Справа № 802/2516/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Томчука А.В.,

секретаря судового засідання: Медяної Н. А.

позивача: Жученко Т.П.

відповідача: Пилипчук Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до: Муровано-Куриловецького споживчого товариства

про: стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені

ВСТАНОВИВ:

03.07.2014 року Вінницьке обласне відділення соціального захисту інвалідів (далі - Вінницьке ОВФСЗІ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Муровано-Куриловецького споживчого товариства (далі - Товариство) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" відповідач не виконав встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2013 році, в зв'язку з чим зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню в загальному розмірі 7569,83 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити з мотивів відсутності підстав для сплати адміністративно-господарських санкцій та пені.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.

Муровано-Куриловецьке споживче товариство як роботодавець, що використовує найману працю, зобов'язане виконувати соціальні програми щодо охорони прав малозахищених верств населення, в тому числі інвалідів, зокрема шляхом створення чи виділення робочих місць для працевлаштування інвалідів згідно законодавства України.

Судом встановлено, що на виконання встановленого обов'язку відповідач 24 жовтня 2013 року подавав до Мурованокуриловецького РЦЗ звітність "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" за формою №3-ПН, в яких зазначав про наявність вакансій для інвалідів (а.с. 9).

Згідно поданого відповідачем до відділення Фонду звіту "Про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік" форми №10-ПІ, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу Товариства становить 9 осіб (рядок 1), середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність на підприємстві відсутні (рядок 2), сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідачем не зазначено (рядок 6). Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідачем не зазначено (рядок 3) (а.с.5).

Листом Мурованокуриловецького РЦЗ №01-10/527 від 16.06.2014 року повідомлено позивача, що Товариство подало інформацію про наявність вільних робочих місць за формою №3-ПН для працевлаштування інвалідів станом на 24.10.2013 року. Також повідомлено, що підприємство направляли запити з інформацією про безробітних які мають інвалідність, представники підприємства запрошувались на постійно діючі семінари з роботодавцями, на яких висвітлювались питання працевлаштування інвалідів згідно чинного законодавства (а.с. 8).

Оскільки відповідачем не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості однієї особи, до останнього застосовано адміністративно-господарську санкцію у розмірі середньомісячної заробітної плати штатного працівника на підприємстві за одне робоче місце, в сумі 7394,45 грн., які відповідачем не сплачені, що стало підставою для звернення з позовом до суду.

Крім того, на переконання позивача, за порушення термінів сплати зазначених санкцій Муровано-Куриловецьке споживче товариство зобов'язане сплатити пеню у розмірі 175,38 грн., яка розрахована починаючи з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд керується та враховує наступне.

Згідно статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (надалі - Закон) забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленою Кабінетом Міністрів України.

В силу положень абзацу 3 статті 18-1 Закону Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Статтею 19 Закону встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Якщо на підприємствах, установах, організаціях, у тому числі підприємствах, громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, останній щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, що закріплено ч.1 ст. 20 Закону.

Згідно з ч.5, 6 ст. 19 Закону, виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною 1 цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним. До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, може бути зараховано забезпечення роботою інвалідів на підприємствах, в організаціях громадських організацій інвалідів шляхом створення господарських об'єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Таким чином, з положень Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" не вбачається, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для їх працевлаштування на створені ним робочі місця. Такий обов'язок відповідно до ст. 18 Закону покладено на органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.

Подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування затверджений постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 року "Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 2 Порядку, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, а інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до пункту 2 статті 4 Закону України "Про зайнятість населення" державні органи забезпечують публікацію статистичних даних та інформаційних матеріалів про пропозиції та попит на робочу силу, можливості працевлаштування, професійної підготовки і перепідготовки, професійної орієнтації і соціально-трудової реабілітації, в тому числі інвалідів.

Отже, на відповідача покладено не лише обов'язок створити робоче місце інваліда, але й інформувати про це органи зайнятості щомісячно в порядку, встановленому вищезазначеним нормативно-правовим актом.

В ході судового розгляду справи встановлено, що відповідачем на виконання зазначених вимог до центру зайнятості подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 р. В даному звіті Відповідач зазначив, що в 2013 р. середньооблікова кількість штатних працівників становить 9 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, фонд оплати праці штатних працівників - 14783,88 грн. Кількість інвалідів, які повинні працювати відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 1 особа.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у 2013 році відповідач не виконав вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та не забезпечив виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості однієї особи.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі ст. 238 цього кодексу за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що відповідач не вжив передбачених чинним законодавством заходів, спрямованих на забезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013 році та як наслідок допустив правопорушення у сфері господарювання.

Зі змісту п.2 Порядку "Сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 року, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

На підставі зазначеного у зв'язку з несвоєчасним перерахуванням адміністративно-господарських санкцій відповідачем наявні підстав для нарахування пені в сумі 175,38 грн.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Муровано-Куриловецького споживчого товариства (вул.Леніна, 57, смт. Муровані Курилівці, Муровано-Куриловецький район, Вінницька область, 23400, код ЄДРПОУ 01742956, банківські реквізити: р/р 26001060334473 у ПАТ КБ "Приватбанк" м.Вінниця, МФО 302689) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач Держбюджет Муровано-Куриловецький район, р/р 31218230700354, код 37619070, банк одержувача: ГУДКСУ у Вінницькій області, м.Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000, призначення платежу: "платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2013 рік") адміністративно-господарські санкції в розмірі 7394 грн.45 коп. та пеню в розмірі 175 грн.38 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Томчук Андрій Валерійович