Рішення

від 28.07.2014 по справі 906/850/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "28" липня 2014 р. Справа № 906/850/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - адвокат (посвідчення НОМЕР_1 від 28.01.2011р.);

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Житомирський завод "Шляхіндустрія" (м.Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова група "Север-Сталь" (м.Житомир)

про стягнення 49090,75 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 49090,75грн., з яких: 48211,46грн. - основний борг, 879,29грн. - 3%річних. Також просить стягнути з відповідача 2500,00грн. витрат на оплату послуг адвоката та витрати по сплаті судового збору.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Подав заяву про збільшення розміру позовних вимог від 28.07.2014 року з підтверджуючими документами про направлення її відповідачу, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 60172,88грн., з яких: 59332,67грн. - основний борг, 840,21грн. - 3% річних. Також просить стягнути з відповідача 2500,00грн. витрат на оплату послуг адвоката та 1827,00грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З врахуванням приписів ст.22 ГПК України дана заява приймається судом до розгляду.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судових засіданнях, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно і належним чином, про наявність поважних причин неможливості подання до суду витребуваних ухвалою документів суд не повідомив.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 25.07.2011 року між Відкритим акціонерним товариством "Житомирський завод "Шляхіндустрія", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Житомирський завод "Шляхіндустрія" (орендодавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова Група "Север-Сталь" (орендар/відповідач) укладено договір оренди центрального склада (а.с.9-12), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування: приміщення центрального складу - 600 кв.м, розташований на першому поверсі виробничого корпусу, за адресою: 10031, м.Житомир, вул. Б.Хмельницького, 42 (п.1.1 договору).

Приміщення, що здається в оренду, надається згідно акту прийому передачі, який є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2 договору).

Орендар вступає в тимчасове платне користування орендованим приміщенням з моменту підписання сторонами даного договору, але не раніше між сторонами буде підписаний акт прийому передачі об'єкту (п.2.1 договору).

За користування приміщення складу орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату в розмірі: 9грн. 20коп. х 600 кв.м = 5520,00грн. за місяць шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 5 числа поточного місяця за поточний місяць (п.3.1 договору).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання і акту прийому-передачі та діє з 25.07.2011 року по 25.06.2012 року включно (п.п.7.1 договору).

01.01.2013 року між тими ж сторонами було укладено договір оренди центрального склада (а.с.14-17), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування: приміщення центрального складу - 600 кв.м, розташований на першому поверсі виробничого корпусу, за адресою: 10031, м.Житомир, вул. Б.Хмельницького, 42 (п.1.1 договору).

Приміщення, що здається в оренду, надається згідно акту прийому передачі, який є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2 договору).

Орендар вступає в тимчасове платне користування орендованим приміщенням з моменту підписання сторонами даного договору, але не раніше ніж між сторонами буде підписаний акт прийому передачі об'єкту (п.2.1 договору).

За користування приміщенням складу орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату в розмірі: 12,00грн. х 600 кв.м = 7200,00грн. за місяць шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 5 числа поточного місяця за поточний місяць (п.3.1 договору).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання і акту прийому-передачі та діє з 01.01.2013 року по 01.12.2014 року включно (п.п.7.1 договору).

01.10.2013 року між Публічним акціонерним товариством Житомирський завод "Шляхіндустрія" (орендодавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова Група "Север-Сталь" (орендар/відповідач) укладено договір оренди дільниці по випробуванню двигунів (а.с.18-21), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування дільницю по випробуванню двигунів, що розташована на першому поверсі виробничого корпусу ПАТ " Житомирський завод "Шляхіндустрія" , загальною площею 300 кв.м.

Відповідно до п.2.1 договору оренди дільниці орендар вступає в тимчасове платне користування дільницею по випробуванню двигунів з моменту підписання Сторонами даного Договору, але не раніше ніж між сторонами буде підписаний акт приймання-передачі об'єкту.

Згідно п. 3.1 договору оренди дільниці за користування об'єктом Орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату в розмірі 12 грн. за 1 кв.м за поточний місяць до 5 числа поточного місяця шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця. Сума орендної плати становить 3600,00 грн.

Крім того, відповідно до вимог вказаного договору Оренди орендар зобов'язується компенсувати Орендодавцю витрати, пов'язані із сплатою земельного податку у розмірі 104,06 грн. за поточний місяць.

На виконання умов вищезазначених договорів позивач 25.07.2011 року передав, а відповідач прийняв в оренду приміщення центрального складу площею 600,00 кв. м., розташованого на першому поверсі виробничого корпусу за адресою: м. Житомир, вул.Б. Хмельницького, 42, що підтверджується актом приймання-передачі від 25.07.2011 року (а.с.13).

01 жовтня 2013 року позивачем було передано, а відповідачем було прийнято в користування дільницю по випродуванню двигунів, що розташована на першому поверсі виробничого корпусу ПАТ "Житомирський завод "Шляхіндустрія" за адресою: м.Житомир, вул. Б. Хмельницького, 42, загальною площею 300,00 кв.м., що підтверджується актом приймання-передачі, складеним 01.10.2013 року та підписаним представниками вказаних вище сторін (а.с.22).

Факт користування вищевказаними приміщеннями та розмір орендних платежів по них з урахуванням компенсації витрат по земельному податку підтверджується актами надання послуг, які підписані уповноваженими представниками сторін, а саме: актами надання послуг № 99 від 31.12.2013 року, № 2 від 31.01.2014 року, №13 від 28.02.2014 року, № 23 від 31 березня 2014 року, № 35 від 30 квітня 2014 року, № 39 від 31 травня 2014 року та № 47 від 30 червня 2014 року.

Проте, відповідач взятих на себе зобов'язань по сплаті орендної плати, відшкодування витрат по земельному податку згідно вищезазначених договорів оренди не виконав, в результаті чого на час розгляду справи у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 59332,67грн.

Оскільки відповідачем орендна плата не сплачена, позивач просить стягнути з відповідача, крім боргу по орендній платі в сумі 59332,67грн., також 840,21грн. - 3% річних.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд приходить до висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за договорами оренди підлягають задоволенню в сумі 59332,67грн.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних, господарський суд враховує наступне.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних - 840,21 грн.

Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення 3% річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та приписам чинного законодавства.

Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку 3% річних не виявлено помилок, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо) не надав.

Беручи до уваги встановлені обставини та наведені вище приписи законодавчих норм, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з покладенням витрат зі сплати судового збору на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Крім того, позивачем заявлено до відшкодування за рахунок відповідача понесених витрат на оплату правової допомоги в розмірі 2500,00 грн. За результатами розгляду цієї вимоги суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до п.6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013 витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.06.2014 року між позивачем та адвокатом ОСОБА_1, що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2, укладено договір про надання правової допомоги з приводу підготовки матеріалів справи для подання до суду з виплатою винагороди в сумі 2500,00грн. (а.с. 44-45).

Разом з тим, позивач за надані адвокатські послуги сплатив 500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №186 від 02.07.2014р. (а.с.66).

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача по відшкодуванню витрат на оплату послуг адвоката в сумі 500,00грн. є правомірними, а отже підлягають задоволенню відповідно до ст.49 ГПК України з покладенням їх на відповідача. В частині стягнення 2000,00грн. витрат на оплату послуг адвоката суд відмовляє.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова Група "Север-Сталь" (10001, м. Житомир, вул. Східна, 80, код 34973350)

- на користь Публічного акціонерного товариства "Житомирський завод "Шляхіндустрія" (10031, м. Житомир, вул. Б.Хмельницького, 42, код 03443726)

- 60172,88грн., з яких: 59332,67грн. - основний борг, 840,21грн. - 3% річних, а також 500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 1827,00грн. сплаченого судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 29 липня 2014 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - відповідачу (рек. з повід.)