Рішення

від 17.07.2014 по справі 5011-11/2858-2012-30/494-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-11/2858-2012-30/494-2012 17.07.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг"

До 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЦ-Центр"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн"

Про стягнення 658 610,61 грн.

Головуючий суддя Ващенко Т.М.

Суддя Борисенко І.І.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

Від позивача: Букова Ю.В. представник за довіреністю № б/н від 30.12.13.

Від відповідача-1: не з'явився

Від відповідача-2: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЦ-Центр" (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн" (далі - відповідач-2) про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованості за Договором фінансового лізингу № 846-LD від 19.09.08. в розмірі 658 610,61 грн., а саме: сума основного боргу 538 672,15 грн., 3% річних 37 358,36 грн., збитки від інфляції 82 580,10 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на неоплату відповідачем-1 і його поручителем відповідачем-2 наданих лізингових послуг за Договором фінансового лізингу № 846-LD від 19.09.08., що призвело до виникнення у відповідачів солідарної заборгованості перед позивачем, зумовило нарахування останнім збитків від інфляції, процентів річних та звернення з даним позовом до суду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.12 у справі № 5011-11/2858-2012 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто солідарно з відповідачів 4 311,87 грн. заборгованості та 86,05 грн. судових витрат, провадження у справі в частині стягнення 339 857,80 грн. припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України; в іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.12. у справі № 5011-11/2858-2012 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.11.12. рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.12. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.09.12. у справі № 5011-11/2858-2012 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням № 04-1/1079 від 08.11.12. було призначено повторний автоматичний розподіл справи, відповідно до якого справу № 5011-11/2858-2012 передано для розгляду судді Ващенко Т.М..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.12. суддею Ващенко Т.М. прийнято справу до свого провадження, присвоєно їй номер «№ 5011-11/2858-2012-30/494-2012» та призначено справу до розгляду 29.11.12.

В судовому засіданні 29.11.12. представником позивача було подано письмові поясненн я по справі.

В судовому засіданні 29.11.12. представником відповідача-1 та відповідача-2 було подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 29.11.12. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 04.12.12., про що сторони були повідомлені під розписку.

В зв'язку з перебуванням суддів Ващенко Т.М. у відрядженні справу № 5011-11/2858-2012-30/494-2012 призначено до розгляду на 15.01.13.

06.12.12. представником відповідача-1 через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

15.01.13. представником позивача через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 15.01.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 07.02.13., про що сторони були повідомлені під розписку.

22.01.13. представником позивача через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 07.02.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 26.02.13., про що сторони були повідомлені під розписку.

При цьому ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.13. на підставі ст. 69 ГПК України було продовжено строк вирішення спору в даній справі на п'ятнадцять днів.

В судовому засіданні 26.02.13. суд дійшов висновку про призначення колегіального розгляду справи, про що прийняв відповідну ухвалу.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 26.02.13. визначено склад колегії по розгляду даної справи: головуючий суддя Ващенко Т.М., суддя Блажівська О.Є., суддя Трофименко Т.Ю.

28.02.13. представником відповідачів через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.13. вказаною колегією суддів прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 11.04.13.

10.04.13. представником відповідача-1 через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 11.04.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 30.04.13., про що сторони були повідомлені під розписку.

При цьому ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.13. на підставі ст. 69 ГПК України було продовжено строк вирішення спору в даній справі на п'ятнадцять днів.

В зв'язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. та судді Трофименко Т.Ю. у відпустці, розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 30.04.13. дану справу передано на розгляд колегії у складі: головуючий суддя Ващенко Т.М., суддя Літвінова М.Є., суддя Ковтун С.А. та вказаною колегією суддів відповідною ухвалою від 30.04.14. прийнято справу до свого провадження і призначено її до розгляду на 06.06.13.

За результатами судового засідання 06.06.13. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 25.06.13., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. та судді Літвінової М.Є. у відпустці справу № 5011-11/2858-2012-30/494-2012 призначено до розгляду на 12.09.13.

19.07.13. та 22.07.13. представником позивача через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.13. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи № 5011-11/2858-2012-30/494-2012 відкладено на 24.09.13.

24.09.13. представником відповідачів через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 24.09.13. змінено колегію суддів по розгляду даної справи: головуючий суддя Ващенко Т.М., суддя Блажівська О.Є., суддя Любченко М.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.13. вказаною колегією суддів прийнято дану справу до свого провадження та за результатами судового засідання відповідною ухвалою відкладено розгляд справи на 12.11.13.

11.11.13. представником відповідача-1 через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 12.11.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 21.11.13., про що сторони були повідомлені під розписку.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 21.11.13. змінено колегію суддів по розгляду даної справи: головуючий суддя Ващенко Т.М., суддя Блажівська О.Є., суддя Літвінова М.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.13. вказаною колегією суддів прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 16.01.14.

В зв'язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. у відпустці розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 16.01.14. дану справу передано на розгляд колегії у складі: головуючий суддя Ващенко Т.М., суддя Літвінова М.Є., суддя Трофименко Т.Ю., та вказаною колегією суддів відповідною ухвалою від 16.01.14. прийнято справу до свого провадження.

В судовому засіданні 16.01.14. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 25.02.14., про що сторони були повідомлені під розписку.

В зв'язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. у відпустці розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 25.02.14. дану справу передано на розгляд колегії у складі: головуючий суддя Ващенко Т.М., суддя Блажівська О.Є., суддя Трофименко Т.Ю., та вказаною колегією суддів відповідною ухвалою від 26.02.14. прийнято справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 08.04.14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.14. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи № 5011-11/2858-2012-30/494-2012 відкладено на 29.04.14.

В зв'язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. та судді Трофименко Т.Ю. у відпустці розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 29.04.14. дану справу передано на розгляд колегії у складі: головуючий суддя Ващенко Т.М., суддя Літвінова М.Є., суддя Борисенко І.І., та вказаною колегією суддів відповідною ухвалою від 29.04.14. прийнято справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 10.06.14.

В зв'язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. на лікарняному розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 10.06.14. дану справу передано на розгляд колегії у складі: головуючий суддя Ващенко Т.М., суддя Трофименко Т.Ю., суддя Отрош І.М., та вказаною колегією суддів відповідною ухвалою від 11.06.14. прийнято справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 17.07.14.

В зв'язку з перебуванням судді Отрош І.М. та судді Трофименко Т.Ю. у відпустці розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 17.07.14. дану справу передано на розгляд колегії у складі: головуючий суддя Ващенко Т.М., суддя Літвінова М.Є., суддя Борисенко І.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.14. вказаною колегією суддів прийнято дану справу до свого провадження.

В судовому засіданні 17.07.14. представником позивача підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідачів в судове засідання 17.07.14. не з'явився, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання бцв повідомлений належним чином.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 5011-11/2858-2012-30/494-2012.

В судовому засіданні 17.07.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.09.08. між позивачем як Лізингодавцем та відповідачем-1 як Лізингоодержувачем було укладено договір фінансового лізингу № 846-LD (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Лізингодавець прийняв на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність (на умовах, передбачених у додатку № 1 до Договору) та передати предмет лізингу у користування Лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених договором. Ціна предмета лізингу на день укладення договору складала 1 055 259,75 грн.

Відповідно до п. 1.4 Договору строк лізингу починався з дати передачі предмета лізингу та закінчувався в останню дату платежу, зазначену у додатку № до Договору, якщо інше не передбачено умовами договору. Лізингоодержувач не має права односторонньо розірвати Договір до закінчення строку лізингу.

Згідно з п. 7.1 Догоовру складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів було визначено в графіку лізингових платежів у додатку № 2 до Договору, який є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 12.4 Догоовру Лізингодавець має право розірвати цей Договір та вимагати повернення предмета лізингу Лізингоодержувачем в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо Лізингоодержувач не сплатив Лізинговий платіж згідно з Додатком № 2 до цього Договору повністю або частково, і якщо прострочення платежу становить більше 30 (тридцяти) календарних днів.

За п. 14.8 Договору він набуває чинності на дату його підписання належним чином сторонами, та зберігає силу до повного виконання Лізингоодержувачем всіх своїх зобов'язань за цим Договором.

На виконання умов Договору 22.10.08. предмет лізингу вантажний автобетонозмішувач KARRENA на базі Mercedes Benz ACTROS 3241B № шасі WDB9333051L328660 був переданий Лізингодавцем Лізингоодержувачу за актом приймання-передачі.

В додатковій угоді від 26.01.09. № 1 до Договору сторони домовилися про зміну графіку лізингових платежів шляхом зміни додатку № 2 до Договору.

19.09.08. позивач як Лізингодавець, відповідач-1 як Лізингоодержувач та відповідач-2 як Поручитель уклали договір поруки № 846/SUR, згідно з п. 1.1 якого відповідно до умов Договору фінансового лізингу від 19.09.08 № 846-LD, укладеного між Лізингодавцем та Лізингоодержувачем, Поручитель, як солідарний боржник, зобов'язався безвідклично та безумовно сплатити Лізингодавцю за його першою вимогою, всі необхідні платежі за договором фінансового лізингу загальною сумою до 150 000,00 Євро та сплатити всі інші платежі, що належать до сплати Лізингоодержувачем відповідно до умов договору фінансового лізингу, в тій же самій сумі, валюті та в той же самий час, як це визначено в договорі фінансового лізингу.

Відповідно до п. 1.2 договору поруки Поручитель зобов'язався сплатити платежі, зазначені в п. 1.1 договору поруки, якщо йому буде надіслано Лізингодавцем письмову вимогу (з підтвердженням суми невиконаного зобов'язання), - протягом 5 робочих днів з дати такої вимоги без будь-яких заперечень, перевірок або виправдань щодо вимоги, без будь-яких взаємозаліків, вирахувань або утримань. Такі платежі мали бути спрачені Поручителем на рахунки позивача, вказані у вимозі.

Пунктом 1.3 договору поруки № 846/SUR передбачалося, що поручитель згоден, що його зобов'язання за цим договором є безумовними та не залежать від можливості примусового стягнення за договором фінансового лізингу, або відсутності будь-якої дії Лізингодавця щодо стягнення за договором фінансового лізингу, або відмови Лізингодавця від примусового стягнення за будь-яким положенням договору фінансового лізингу, або від отримання будь-якого рішення суду проти Лізингоодержувача або будь-якої дії, яка могла б звільнити Лізингоодержувача від відповідальності за цим договором.

Згідно з п. 3.8 договору поруки він вступав в силу з дати його підписання уповноваженими представниками всіх трьох сторін та припиняв свою дію тільки після повного виконання Лізингоодержувачем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу або Поручителем за цим договором.

Внаслідок прострочення відповідачем-1 сплати лізингових платежів позивач листом від 04.06.10. № 960 відмовився від договору фінансового лізингу № 846-LD з 11.06.10. Відповідачі визнають факт такого прострочення, однак по-іншому, ніж позивач, визначають дату його початку та загальний розмір простроченої суми.

Відповідно до акту приймання-передачі до Договору предмет лізингу було повернуто відповідачем-1 позивачу 30.06.10.

Згідно з розрахунком позивача сума заборгованості відповідача-1 і відповідача-2 як поручителя за Договором фінансового лізингу № 846-LD за період з січня 2009 року по 10.06.12. склала 538 672,15 грн. основної заборгованості, крім того, 37 358,36 грн. процентів річних та 82 580,10 грн. збитків від інфляції, що разом складає 658 610,61 грн.

Згідно з розрахунком відповідача-1 сума його заборгованості за договором фінансового лізингу за той же період складає 263 559,83 грн. основної заборгованості, 23 066,64 грн. процентів річних та 53 231,33 грн. інфляційного збільшення, що разом складає 339 857,80 грн.

Розбіжність при розрахунку заборгованості між позивачем та відповідачем-1 виникла у зв'язку з тим, що відповідач-1 вважає власне зобов'язання зі сплати заборгованості за складовою лізингового платежу «Відшкодування вартості предмета лізингу» таким, що припинилося у зв'язку з припиненням договору і поверненням позивачу предмета лізингу.

31.01.12 позивач направив на адресу відповідача-2, вказану в договорі поруки від 19.09.08. письмову вимогу № 273, якою позивачу було повідомлено про те, що станом на 30.01.12. заборгованість відповідача-1 по сплаті лізингових платежів становить 538 672,09 грн., тому позивач вимагає від відповідача-2 як поручителя протягом п'яти днів з дати отримання даної вимоги сплатити вказану суму простроченої заборгованості. Вимогу не було вручено з підстав відсутності адресата за вказаною адресою.

Спір у справі виник в зв'язку з несплатою відповідачами заборгованості за Договором фінансового лізингу № 846-LD від 19.09.08.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатить лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Дана норма закону викладеа також у п. 12.4 Договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

У постановах від 01.10.13. № 3-28гс13 і від 29.10.13. № 3-31гс13 Верховний Суд України виклав правову позицію, згідно з якою позивач не має права вимагати оплати предмету лізингу, якщо він в односторонньому порядку розірвав договір, а відповідач в свою чергу повернув спірний предмет за договором лізингу.

Згідно з ч. 1 ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Повертаючи дану справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 01.11.12. вказав, що договір фінансового лізингу є змішаним договором, до правовідносин якого застосовуються як загальні положення про найм (оренду), так і загальні положення про купівлю-продаж (ст. 806 ЦК України), у тому числі і при достроковому припиненні договору фінансового лізингу у зв'язку з відмовою лізингодавця від договору, а тому задоволена постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.12. вимога Лізингодавця про присудження до стягнення лізингового платежу як відшкодування частини вартості предмету лізингу при припиненні договору не мотивована законодавчими положеннями про купівлю-продаж.

Таким чином, у зв'язку з припиненням Договору лізингу № 846-LD шляхом відмови від нього позивача з 11.06.10. і пов'язаним з цим поверненням предмета лізингу відповідачем-1 позивачу 30.06.10. обов'язок відповідача-1 зі сплати на користь позивача заборгованості з відшкодування вартості предмета лізингу припинився.

Факт та обставини прострочення відповідачем-1 сплати заборгованості за Договором фінансового лізингу № 846-LD на користь позивача підтверджуються матеріалами справи і не заперечуються жодною зі сторін. Разом з тим, розрахунок заборгованості, наданий представником позивача, здійснено без врахування того, що обов'язок відповідача-1 зі сплати заборгованості з відшкодування вартості предмета лізингу припинився. Розрахунок заборгованості, наданий представником відповідача-1, здійснено із врахуванням припинення вказаної заборгованості і ґрунтується на матеріалах справи. З огляду на викладене суд дійшов висновку про обгрунтвоаність контррозрахунку відповідача-1, згідно з яким сума цієї заборгованості складає 263 559,83 грн. основного боргу, 53 231,33 грн. збитків від інфляції та 23 066,64 грн. процентів річних, що разом складає 339 857,80 грн.

Отже, суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги до відповідача-1 у розмірі 339 857,80 грн.

Далі суд відзначає наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно з ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

У постановах від 21.05.12. № 6-48цс11 та № 6-68цс11, від 23.05.12. № 6-33цс12, від 18.07.12. № 6-78цс12 Верховний Суд України виклав позицію, згідно з якою якщо в договорі поруки не встановлено строку, після якого порука припиняється, умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед кредитором за забезпеченим договором не є встановленим сторонами строком припинення поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертної статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Врахування цієї позиції є обов'язковим для суду згідно з ч. 1 ст. 111-28 ГПК України.

Таким чином, оскільки зазначення в п. 3.8 Договору поруки про його дію до повного виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за Договором фінансового лізингу або відповідачем-2 за Договором поруки не може вважатися встановленням у Договорі строку поруки, і оскільки інших положень, які би встановлювали строк поруки, в Договорі поруки не містилося, то позивач у відповідності до ч. 4 ст. 559 ЦК України мав звернутися до відповідача-2 як поручителя з вимогою про виконання його зобов'язань за Договором поруки не пізніше ніж протягом 6 місяців після того, як відповідач-2 прострочив виконання основного зобов'язання на користь позивача.

Цей строк збігав окремо щодо кожної частини такого основного зобов'язання, тобто щодо кожної частини лізингових платежів, які мало бути сплачено відповідачем-1 згідно з графіком сплати лізингових платежів, передбачених додатком № 2 до Договору фінансового лізингу № 846-LD в редакції додаткової угоди № 1 до цього Договору.

Оскільки Договір фінансового лізингу № 846-LD припинився з 11.06.10. шляхом односторонньої відмови позивача, то після цієї дати жодні нові зобов'язання відповідача-1 по сплаті лізингових платежів вже не виникали. При цьому позивач звернувся до відповідача-2 як поручителя з вимогою про сплату заборгованості 31.01.12., тобто зі значним пропуском шестимісячного строку після дати припинення Договору фінансового лізингу № 846-LD, коли могла виникнути остання частина зобов'язання відповідача-1 зі сплати лізингових платежів.

Тому порука відповідача-2 за Договором поруки припинилася до надсилання йому вимоги позивача 31.01.12. і є припиненою на момент вирішення цієї справи, що є підставою для відмови в позові щодо відповідача-2.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача-1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЦ-Центр" (04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 27, ідентифікаційний код 35322128) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 22/1, ідентифікаційний код 33942232) 263 559 (двісті шістдесят три тисячі п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 83 коп. - основного боргу, 53 231 (п'ятдесят три тисячі двісті тридцять одну) грн. 33 коп. - збитків від інфляції, 23 066 грн. (двадцять три тисячі шістдесят шість) грн. 64 коп. - 3 % річних, 6 797 (шість тисяч сімсот дев'яносто сім) грн. 16 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЦ-Центр" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн" відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.07.14.

Головуючи суддя Т.М. Ващенко

Суддя І.І. Борисенко

Суддя М.Є. Літвінова