Постанова

від 25.05.2009 по справі 11/201/08-ап

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                        ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

25 травня

2009р.           м. Дніпропетровськ               Справа № 11/201/08-АП

Колегія суддів

Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі

головуючого судді         Мірошниченко М.В.,

судді     Добродняк І.Ю.

судді     Баранник Н.П.

при секретарі     Галоян О.Г.

з а участю представників

сторін:

позивача:                 не з'явився

відповідача

1:           не з'явився

відповідача

2:          не з'явився

відповідача

3:          не з'явився

            прокуратури:           не з'явився

розглянувши

у відкритому судовому засіданні   

апеляційну скаргу     ОСОБА_2податкової інспекції Запорізької

                                      області, м.

Бердянськ, Запорізька область

на постанову     господарського суду Запорізької області

від 11.09.2008р.

у справі     № 11/201/08-АП                     (категорія

статобліку - 6.14)

за позовом     ОСОБА_1 в

                                      інтересах

держави в особі ОСОБА_2

податкової інспекції Запорізької області, м. Бердянськ, Запорізька

                                      область

до відповідача 1     ОСОБА_3

до відповідача 2          ОСОБА_4

                                      «Аква

Тайра», м. Луганськ

до відповідача 3         ОСОБА_5

                                      м.

Бердянськ, Запорізької області

про       визнання недійсним договору поруки

ВСТАНОВИЛА:

            ОСОБА_1 в інтересах держави в особі

ОСОБА_2 заявлено позов до ОСОБА_3, м.Запоріжжя, ОСОБА_4, м. Луганськ, ОСОБА_5,

м. Бердянськ про визнання недійсним договору поруки від 27.03.2006р.,

укладеного відповідачами.

Розглянувши справу по суті, постановою господарського суду Запорізької

області від 11.09.2008р. у справі № 11/201/08-АП (суддя Гончаренко С.А.) у

позові відмовлено. Постанова суду мотивована тим, що є необґрунтованою підстава

позову (заявленого згідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України),

оскільки відсутнє порушення учасниками договору 

господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності). Суд вказав,

що право на укладення договору поруки з боку ОСОБА_4 було надане ОСОБА_6

(наказом  про призначення виконуючим

обов'язки директора), а право підпису договору з боку ОСОБА_5 було надане

ОСОБА_7 (наказом  про прийом на роботу на

посаду заступника голови правління).

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подана  апеляційна скарга, в якій визначені наступні

обставини. Порушення інтересів держави виявляється в тому, що господарським

судом розглядається справа № 21/146/06 про банкрутство  ОСОБА_5. Одним з кредиторів є ОСОБА_3 із сумою

вимог 10708891грн.  Зазначена сума

ґрунтується, в тому числі, на оспорюваному 

договорі поруки. В той же час кредиторські вимоги ОСОБА_2 складають суму

понад 4 млн.грн.  При наявності

переважної кількості голосів в комітеті кредиторів, ОСОБА_3 фактично самостійно

впливає на прийняття будь-якого рішення щодо долі підприємства - банкрута.

Матеріали справи підтверджують, що директор ОСОБА_4 ОСОБА_8, в.о. голови

правління та голова правління  ОСОБА_5

ОСОБА_7 та ОСОБА_9, не підписували договору поруки. Більше того, в.о. голови

правління відповідача 3 ОСОБА_7 неодноразово пояснював (в тому числі у якості

свідка в судовому засіданні), що він такого договору не підписував.

ОСОБА_6, який нібито підписав договір поруки з боку ОСОБА_4,  не мав повноважень на підписання договору.

В 2006році ОСОБА_5 мало податковий борг перед бюджетом, і,

відповідно,  договір поруки без згоди

податкового органу не міг бути укладеним.

Просить постанову суду першої інстанції від 11.09.2008р. скасувати та

прийняти нове рішення про задоволення позову.

Відповідачі письмових заперечень на апеляційну скаргу до суду не надали.

В судовому засіданні 18.03.09р. з метою повторного виклику представників

відповідачів та надання ними пояснень, розгляд справи відкладався на

25.05.2009р.

В судове засідання 25.05.09р. представники відповідачів не зявились. Про

час, дату та місце судового розгляду справи (за адресами, наявними у матеріалах

справи) повідомлялись належним чином. На підставі ст. 196 КАС України колегія

суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників

відповідачів.

На підставі розпорядження голови Дніпропетровського апеляційного

адміністративного суду № 315 від 25.05.2009року справу розглянуто колегією

суддів у складі: Мірошниченко М.В. (головуючий суддя),  Баранник Н.П. (суддя), Добродняк І.Ю.

(суддя).

Судове засідання 25.05.2009р. фіксувалось за допомогою технічного

комплексу «Оберіг».

В судовому

засіданні 25.05.09р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду

апеляційної інстанції.

            Розглянувши матеріали та

обставини справи, доводи  апеляційної

скарги, перевіривши їх доказами, колегія суддів встановила, що апеляційна

скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

27.03.2006року між ОСОБА_3 (Поручитель), ОСОБА_5 (Боржник) та ОСОБА_4

(Кредитор) був укладений договір поруки, відповідно до п.1.1 якого ОСОБА_3  зобов'язується відповідати перед ОСОБА_4 за

виконання ОСОБА_5  його зобов'язань за

договорами постачання, укладеними між ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

У відповідності до п.2.1 договору 

зобов'язання Поручителя перед Кредитором обмежується сплатою суми

4551168,64грн.

Як вказано в позовній заяві, вподальшому ОСОБА_4  передало на користь ОСОБА_5 за договорами

постачання в період з 3 кварталу 2005року по 2 квартал 2006року товар на

загальну суму 4551158,33грн. Вказана сума грошових коштів з боку ОСОБА_5

постачальнику сплачена не була.

07.07.2006року на підставі договору поруки від 27.03.2006року ОСОБА_3 на

виконання забезпеченого порукою зобов'язання, передало на користь ОСОБА_4

вексель на суму 4551158,33грн. Факт передачі векселю підтверджується актом

прийому-передачі векселя від 07.07.2006року.

Виходячи зі змісту позовної заяви та матеріалів справи, порушення

інтересів держави виявляється в тому, що господарським судом Запорізької

області розглядається справа № 21/146/06 про банкрутство  ОСОБА_5. Одним з кредиторів є ОСОБА_3 із

сумою вимог 10708891грн.  Зазначена сума

ґрунтується, в тому числі, на оспорюваному 

договорі поруки. В той же час кредиторські вимоги ОСОБА_2 складають суму

понад 4 млн.грн.  При наявності

переважної кількості голосів в комітеті кредиторів, ОСОБА_3 фактично самостійно

впливає на прийняття будь-якого рішення щодо долі підприємства - банкрута, що

ущемлює інтереси держави в особі податкового органу на отримання задоволення

кредиторських вимог.

У якості підстави для визнання договору поруки недійсним позивачем

вказано на наступні обставини.

Договір поруки від 27.03.2006року від імені ОСОБА_3 містить підпис

директора ОСОБА_10, від імені ОСОБА_5 містить підпис в.о. голови правління

ОСОБА_7 та від імені ОСОБА_4 містить підпис в.о. директора ОСОБА_6

У відповідності до реєстраційних документів директором ОСОБА_4  з 12.12.05р. є ОСОБА_8, яка вказала, що Завод

виробничих потужностей не має; місце зберігання фінансово-господарської

документації їй невідомо. Громадянина ОСОБА_6, який діяв від імені підприємства

підписав договір поруки, ніколи не бачила, зі слів чоловіка, який приймав її на

роботу, так звали її заступника. На посаду заступника, ОСОБА_8 його не

приймала, довіреність на представлення інтересів ОСОБА_4 та право підпису

фінансово - господарських документів і звітності підприємства не надавала і не

підписувала. В той період, коли ОСОБА_8 була директором ОСОБА_4, підприємство

не мало ніяких взаємовідносин з ОСОБА_5 та ОСОБА_3. Про існування

заборгованості ОСОБА_5 перед ОСОБА_4, причинах та історії її виникнення їй

нічого не відомо. На якій підставі на документах ОСОБА_4 стоять підписи ОСОБА_6

вона не знає.

Згідно до

пояснень в.о. голови правління ОСОБА_5 ОСОБА_7 стосовно трьохстороннього

договору поруки від 27.03.2006р., ніби то 

підписаного ним з  боку ОСОБА_5,

він вказав, що в березні 2006р.  не

виконував обов'язки голови правління ОСОБА_5, а тому не мав права підписувати

даний договір поруки і взагалі який-небудь документ від імені підприємства.

ОСОБА_7 стверджує, що в цьому договорі поруки стоїть не його підпис, підпис є

підробленим. Фактично на момент підписання даного договору поруки головою

правління ОСОБА_5 була ОСОБА_9 та лише вона мала право підпису даного договору.

За період часу, коли ОСОБА_7 був в.о. голови правління ОСОБА_5, на підприємство

не надходило ніякої продукції від ОСОБА_4. 

Договорів поставки, складених між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не було.

ОСОБА_7,

згідно до рішення наглядової ради ОСОБА_5 призначено на посаду в.о. голови

правління з 13.04.2006р.,   а договір поруки датований березнем 2006 року,

а тому ОСОБА_7 на період підписання договору не займав вищевказану посаду і не

мав права підпису договору поруки.   

Вказаний

договір не міг бути укладений ще й тому, що в 2006році ОСОБА_5 мало податковий

борг перед бюджетом, і відповідно посадові особи ОСОБА_5 не мали права

здійснювати операції, що засвідчують відносини боргу, в тому числі - поруки,

без згоди податкового  органу, що

передбачено частиною «б» п.п.8.6. ст.8 Закону України «Про порядок погашення

зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими

фондами»  № 2181-111.

За таких обставин, посилаючись на ст. 207 Цивільного кодексу України,

ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України (із урахуванням заяви про уточнення

підстави позову - том. 1, а.с. - 107), 

позивач просить визнати договір поруки недійсним.

У відповідності до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України  підставою недійсності правочину є

недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які

встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього

кодексу.

У відповідності до ч.3 ст. 207 ЦК України якщо недійсність правочину

прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована

особа  заперечує його  дійсність на підставах, встановлених законом,

такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом ч.2, ч.3  ст 203 ЦК України:

- особа, яка

вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності ;

- волевиявлення

учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі .

При цьому волевиявлення юридичної особи виявляється його органами управління

(керівництва).

Аналогічна норма права міститься в ч.1 ст. 207 Господарського кодексу

України, згідно з якою господарське зобов'язання , що не відповідає

вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави

та суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням

хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності)

, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади

визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно до ч.2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається

таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

Правочин , який вчиняє юридична особа, підписується особами,

уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом, або

іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою .

Від імені ОСОБА_5 договір поруки від 27.03.2006р. містить підпис в.о.

голови правління ОСОБА_7

Колегія

суддів зазначає, що згідно до пояснень гр..ОСОБА_7 стосовно трьохстороннього

договору поруки від 27.03.2006р., ніби то 

підписаного ним з  боку ОСОБА_5,

він вказав, що в березні 2006р.  не

виконував обов'язки голови правління ОСОБА_5, а тому не мав права підписувати

даний договір поруки і взагалі який-небудь документ від імені підприємства.

ОСОБА_7 стверджує, що в цьому договорі поруки стоїть не його підпис, підпис є

підробленим. Фактично на момент підписання даного договору поруки головою

правління ОСОБА_5 була ОСОБА_9 та лише вона мала право підпису даного договору.

За період часу, коли ОСОБА_7 був в.о. голови правління ОСОБА_5, на підприємство

не надходило ніякої продукції від ОСОБА_4. 

Договорів поставки, складених між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не було.

ОСОБА_7,

згідно до рішення наглядової ради ОСОБА_5 призначено на посаду в.о. голови

правління з 13.04.2006р.,   а договір поруки датований березнем 2006 року,

а тому ОСОБА_7 на період підписання договору не займав вищевказану посаду і не

мав права підпису договору поруки.   

Допитаний у

якості свідка в суді першої інстанції, гр. ОСОБА_7 вказав, що не працював на

підприємстві 27.03.2006року (на момент укладення договору поруки) і не

підписував договір.

При цьому колегія суддів не погоджується із висновком суду першої

інстанції про те, що наявність права на укладення договору поруки з боку

ОСОБА_5 в особі  ОСОБА_7 підтверджується

наказом про приймання його на роботу за сумісництвом на посаду заступника

голови правління. Такий висновок суду є безпідставним, оскільки факсимільна

копія наказу № 85-к від 23.12.2005р. (том № 2, а.с. - 2) взагалі не містить

підпису голови Наглядової Ради 

товариства - Рогова Е.В. і не скріплений печаткою. Таким чином наказ №

85-к від 23.12.2005р. не може бути підставою для уповноваження ОСОБА_7 вчиняти

будь-які дії від імені ОСОБА_5, в тому числі, у вигляді підписання договору

поруки.

У

відповідності до ч.2 ст 207 ЦК України договір поруки  не підписаний уповноваженою особою.

Викладені обставини свідчать, що договір поруки не підписаний з боку

ОСОБА_5 уповноваженою особою, що у відповідності до вимог ч.1 ст. 207

Господарського кодексу України, ч.2, 3 ст.ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу

України є підставою для визнання його недійсним.

В той же час колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції

стосовно того, що право на укладення договору поруки з боку ОСОБА_4 Шатровим

Д.І. підтверджується наказом  № 3 від

14.03.2006року (том № 1, а.с. - 139), оскільки до суду  не надано належних і допустимих доказів  підробки або фальсифікації цього наказу.

З огляду на

викладене, місцевий господарський суд дійшов до помилкового висновку про

відмову у задоволенні позову. Позов підлягає задоволенню.  Оскаржувану постанову суду слід скасувати як

таку, що прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для

справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Керуючись   ст. ст. 195, 198 п.3, 202 п.1, 3, 205,

207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну

скаргу ОСОБА_2, м. Бердянськ Запорізької області задовольнити.

Постанову

господарського суду Запорізької області від 11.09.2008р. у справі №  11/201/08-АП скасувати.

Позов

задовольнити. Визнати недійсним договір поруки від 27.03.2006р., укладений між

ОСОБА_3, м. Запоріжжя, ОСОБА_5, м. Бердянськ Запорізької області та ОСОБА_4, м.

Луганськ.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає

законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом одного

місяця  до адміністративного суду

касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено - 03.06.2009р.

          Головуючий суддя                                                          

М.В. Мірошниченко

                                Суддя                                               

           Н.П. Баранник

                                 Суддя                                                          

І.Ю. Добродняк