Рішення

від 22.07.2014 по справі 904/4149/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.07.14р. Справа № 904/4149/14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ОБРІЙ", с. Коломійці, Покровський район, Дніпропетровська область

до приватного підприємства "СТК-КОМПАНІ", м. Павлоград, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

Від позивача: представник Маракін О.В. - довіреність № б/н від 10.12.13р.

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма "Обрій" (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до приватного підприємства "СТК-КОМПАНІ" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 12942,24грн. (з яких 11548,25грн. - основної заборгованості; 1393,99грн. - інфляційних втрат; 232,55грн. - 3% річних; 765,34грн. - пеня) за договором №353 від 19.07.13р. на поставку продуктів харчування (далі по тексту - договір).

Судові витрати по справі позивач просить суд стягнути з відповідача.

Позовна заява обґрунтована, тим що позивач належним чином виконав умови договору шляхом поставки товару, за який відповідач вчасно не розрахувався, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка і стала підставою звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. № 344 від 29.05.14р. ухвалою суду від 12.06.14р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 26.06.14р.

Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 15.07.14р. з відміткою представника позивача про отримання 08.07.14р. ухвали суду про призначення судового засідання на 22.07.14р., тобто за два тижня до судового засідання.

Відповідач про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 10.07.14р. з відміткою представника відповідача про отримання 08.07.14р. ухвали суду про призначення судового засідання на 22.07.14р., за два тижня до судового засідання.

Суд розгляд справи відкладав з 26.06.14р. на 22.07.14р.

22.07.14р. у судовому засіданні повноважний представник позивача звернувся до суду з заявою за вих.№480 від 22.07.14р. в якій вказав, що при подані позову помилково вказано суму інфляційного знецінення на рівні 1393,99грн., так як правильною сумою є 392,64грн., яку позивач просить суд і стягнути з відповідача. Крім того, під час провадження у справі, а саме 25.06.14р. відповідач погасив заборгованість у розмірі 50,00грн., у зв'язку з чим в зазначеній частині провадження підлягає припиненню. Заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило.

Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні, яке відбулося 22.07.14р. в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.07.13р. між товариством з обмеженою відповідальністю агрофірма "Обрій" (далі по тексту - позивач, постачальник) та приватним підприємством "СТК-КОМПАНІ" (далі по тексту - відповідач, покупець) укладено договір на поставку продуктів харчування (далі по тексту - договір). Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити в 2013 році, а покупець прийняти та оплатити ковбасні вироби та м'ясопродукти (далі по тексту - товар).

Пунктом 1.2 договору визначено, що асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю товару, загальна кількість та вартість товару, що підлягає поставці за цим договором, узгоджується сторонами і зазначається у Специфікаціях (додаток №1), які є невід'ємною частиною цього договору, складаються у письмовій формі, підписуються та скріплюються печатками сторін, та підтверджуються видатковою накладною.

Відповідно до пункту 2.1 договору ціна за одиницю товару та загальна вартість товару за кожну партію поставки встановлюється сторонами у рахунку-фактурі та специфікації, що є невід'ємними додатками до цього договору.

Ціна на товар встановлюється в національній валюті України (пункт 2.2 договору).

Згідно з пунктом 2.4 договору загальна сума договору складається з суми всіх партій товару, поставлених постачальником протягом строку дії даного договору.

Відповідно до пункту 3.5 договору датою поставки є дата, вказана у видатковій накладній.

Приймання-здача товару по кількості проводиться відповідно до товаросупровідних документів (накладних), по якості - відповідно до документів, які засвідчують якість товару (пункт 3.6 договору).

Пунктом 5.1 договору визначено, що оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється згідно з рахунків, наданих "покупцю" відповідно до кількості поставленого товару, протягом семи календарних днів з дати поставки партії товару, відповідно до пункту 3.5 договору.

Відповідно до пункту 6.1 договору покупець зобов'язується здійснювати оплату товару постачальнику за поставлений товар відповідно до умов договору.

За невиконання чи неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України (пункт 6.4 договору).

Відповідно до пункту 6.5 договору у випадку прострочення строків оплати, вказаних у пункті 5.1 договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми заборгованості, за кожен день прострочення платежу.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.13р., а в частині взаєморозрахунків сторін за даним договором до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На виконання умов договору між позивачем та відповідачем підписано специфікацію від 20.07.13р. (а.с.14), де сторони узгодили конкретний асортимент, кількість, ціну, строк поставки та умови оплати товару, що має передаватися позивачем.

Позивач зазначає, що відповідно до умов договору, специфікації від 20.07.13р. відповідачу було передано у власність товар на загальну суму 11548,25грн., що підтверджується видатковою накладною (а.с.16), яку долучено до матеріалів справи.

Позивач в позовній заяві та в судовому засіданні зазначає, що відповідач не розрахувався за отриманий від позивача товар і лише під час провадження у справі, а саме 25.06.14р. відповідач погасив заборгованість у розмірі 50,00грн., що підтверджується оборотною відомістю відділення публічного акціонерного товариства "Кредіагріколь Банк" від 25.06.14р. по рахунку №26005500041874 та копією платіжного доручення від 25.06.14р. №ПН43134/1.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 11498,25грн. - основної заборгованості, а провадження на суму 50,00грн. припинити.

Посилаючись на положення пункту 6.5 договору позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 765,34грн. пені.

З огляду на положення статті 625 Цивільного кодексу України позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 392,64грн. - інфляційних втрат та 232,55грн. - 3% річних.

Відповідач не скористався правом на судовий захист, вимоги позивача не спростував.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 11498,25грн. основної заборгованості, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

В частині стягнення з відповідача на користь позивача 50,00грн. основної заборгованості провадження слід припинити.

Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися часткове погашення самим боржником основного боргу.

Доказів оплати товару в сумі 11498,25грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

За допомогою інформаційно-правової системи ЛІГА:ЗАКОН господарський суд перевірив розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних, які здійснені позивачем та визнав їх вірними, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1). Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.2). У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3). Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.4). Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ч.5).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судові витрати по справі, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 525, 526, 509, 530, 536, 625, 627, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "СТК-Компані" (51400, Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул.Дніпровська, буд.24; кв.34; ідентифікаційний код 37937027) на користь товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Обрій" (53631, Дніпропетровська область; Покровський район, с.Коломійці, вул.Леніна, 38; ідентифікаційний код 30699170) 11498,25грн. (одинадцять тисяч чотириста дев'яносто вісім грн. 25 коп.) - основної заборгованості; 765,34грн. (сімсот шістдесят п'ять грн. 34 коп.) - пені; 392,64грн. (триста дев'яносто дві грн. 64 коп.) - інфляційних втрат; 232,55грн. (двісті тридцять дві грн. 55 коп.) - 3% річних; 1827,00грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) - судовий збір, видати наказ.

В частині стягнення з приватного підприємства "СТК-Компані" (51400, Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул.Дніпровська, буд.24; кв.34; ідентифікаційний код 37937027) на користь товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Обрій" (53631, Дніпропетровська область; Покровський район, с.Коломійці, вул.Леніна, 38; ідентифікаційний код 30699170) 50,00грн. (п'ятдесят грн. 00 коп.) - основної заборгованості, провадження припинити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

28.07.14р.

Суддя І.В. Петренко