Постанова

від 29.07.2014 по справі 824/2340/14-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2014 року м. Чернівці Справа № 824/2340/14-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Боднарюка О.В.;

розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Русь" про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ :

Управління Пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області (далі-позивач), звернувся з адміністративним позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Русь" (далі-відповідач), про стягнення заборгованості в сумі 2106,94 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що за СТОВ "Агрофірма Русь" рахується заборгованість по відшкодуванню Пенсійному фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 2106,94 грн. за травень-червень 2014 року.

Відповідач подав заперечення в яких зазначив, що висновок позивача не відповідає дійсності. Зазначений позивачем громадянин працював і набував пільговий стаж не в СТОВ "Агрофірма Русь", а в колективному сільськогосподарському підприємстві "Росія", яке було в 2000 році реорганізовано в СТОВ "Агрофірма Русь".

Також відповідач зазначив, що ним не приймалися зобов'язання по відшкодуванню виплат і доставки пенсій особам, які працювали в КСП "Росія", правонаступником якого воно являється тільки в частині обов'язків за передаточним (роздільним) балансом.

Відповідач вважає, що СТОВ "Агрофірма Русь" створена не на базі КСП "Росія", на якому працювали особи, які отримали право на пільгову пенсію, а створене окремо від КСП "Росія" і йому передані права та обов'язки лише за передавальним балансом. Твердження позивача про те, що особи які мають право на пільгову пенсію набули пенсійного стажу в СТОВ "Агрофірма Русь" є помилковим, оскільки з 2004 року жодний працівник на підприємстві не працював. Більше того, згідно довідки УПФУ в Сокирянському район від 02.06.2010 року №2174/03 станом на 01.06.2010 року товариство заборгованості не має.

Відповідно до п.5 передаточного (роздільного) балансу по рахунку №65 "Розрахунки за страхуваннями" СТОВ "Агрофірма Русь" прийняло від КСП "Росія" кредиторську заборгованість в розмірі 5000 грн., яка погашена.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Русь" зареєстроване в якості юридичної особи 17 лютого 2000 року (а.с. 12-14).

Згідно повідомлення від 17 лютого 2000 року відповідач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (а.с. 10).

З матеріалів справи вбачається, що громадянин ОСОБА_1 в період з 15.05.1971 року по 31.10.1998 року працював в колгоспі (радгоспі) «Русь» трактористом - машиністом і був безпосередньо зайнятий на виробництві сільськогосподарської продукції всього періоду і на протязі календарного року в тваринництві, а саме на посаді, що включена до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (а.с. 17-18).

За травень-червень 2014 року ОСОБА_1 управлінням Пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області було виплачено пенсію, з урахуванням фактичних витрат на її виплату та доставку, на загальну суму 2106,94 грн.

На адресу відповідача, управлінням Пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області направлялися розрахунки заборгованості на загальну суму фактичних витрат, на виплату та доставку пільгових пенсій (а.с. 20-22).

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-ІV, який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про обов'язкове державне пенсійне страхування (далі -Закон №1058-ІV).

Порядок відшкодування підприємством витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16.01.04р. №64/8663 (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV, підприємства та організації з коштів призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зазначеним у ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Згідно із пунктом 6.1 Інструкції, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV.

Підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч.2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058, сплачуються одночасно із сплатою фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Як встановлено судом, а також і зазначено в своїх запереченнях відповідачем - СТОВ "Агрофірма Русь" являється правонаступником КСП "Росія" по майнових правах і зобов'язаннях, визначених передаточним балансом, відповідно до п.1.3 статуту СТОВ "Агрофірма Русь".

Відповідно до ч.3 ст.72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Як зазначалось вище відповідач вважає, що не зобов'язаний покривати витрати по пільгових пенсіях, оскільки такі зобов'язання не передбачені передаточним балансом.

Згідно ч.1 ст.59 ГК України, припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду.

Відповідно до ч.4 ст.59 ГК України, у разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права і обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта.

Аналіз наведених вище норм, дає підстави вважати, що до відповідача в даних правовідносинах перейшли всі права і обов'язки, в тому числі і ті, які відображені в передаточному балансі, який складено окрім іншого 29 червня 2000 року.

Іншими словами, реорганізувавшись з КСП «Русь», в якому працював громадянин ОСОБА_1 в нового суб'єкта господарювання під назвою СТОВ «Агрофірма Русь», і будучи при цьому єдиним правонаступником, відповідач на думку суду немає ніяких юридичних (нормативних) виключень щодо обов'язку по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій. І в разі змін в законодавстві, яким може бути покладено додаткові зобов'язання на відповідача, такий відповідач в силу Закону повинен нести ці зобов'язання незалежно від умов, які передбачені в передавальному (розподільному) балансі.

Отже, враховуючи зазначене вище, суд прийшов до висновку, що заперечення відповідача не спростовують факту наявності заборгованості за СТОВ "Агрофірма Русь", а обов'язок щодо сплати такої заборгованості підтверджуються зазначеними вище доказами по справі.

З огляду на викладене вище суд вважає, що позов є обґрунтований та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України та ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Згідно ч.1 ст.256 КАС України негайно також виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження у адміністративних справах, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

Керуючись статтями 11, 71, 79, 86, 94, 158-162, 183-2, 256 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Русь" (ідентифікаційний код 30769389) на користь управління Пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області заборгованість в сумі 2106,94 грн.

3. Постанова підлягає негайному виконанню.

4. Копію постанови направити сторонам.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому та скороченому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя О.В. Боднарюк