Постанова

від 24.07.2014 по справі 824/2265/14-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24 липня 2014 р. м. Чернівці Справа № 824/2265/14-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Огородника А.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Кельменецького районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно виплаченої допомоги по безробіттю,-

В С Т А Н О В И В:

Кельменецький районний центр зайнятості (далі-позивач)звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 (далі-відповідач) незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 2736,42 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_1 під час перебування на обліку у Кельменецькому районному центрі зайнятості як безробітний, працював у ТзОВ СП Українського-чеське підприємство «PST Україна», агентом з митного оформлення вантажів та товарів. Таким чином, відповідач незаконно отримав допомогу по безробіттю у сумі2736.42 грн.

Представник позивача подав клопотання, в якому позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив розгляд справи провести без його участі у порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

При цьому суд зазначає, що на офіційно зареєстровану адресу проживання відповідача (згідно довідки адресно-довідкового підрозділу) було направлено ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі, в якій зазначено дату, час та місце розгляду справи. Однак відповідний конверт повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Згідно ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що за особистою заявою ОСОБА_1 від 23.10.2012р. (а.с 20) наказом Кельменецького районного центру зайнятості від 23.10.2012р. №НТ121023 (а.с.17), відповідачу був наданий статус безробітного з 23.10.2012р., з призначенням допомоги по безробіттю.

Фахівцями Кельменецького районного центру зайнятості проведено перевірку обґрунтованості виплат матеріального забезпечення ОСОБА_1. За результатами проведеної перевірки складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 22.04.2014р. (а.с.13). З акту від 22.04.2014р. вбачається, що під час перебування на обліку як безробітний у Кельменецькому районному центрі зайнятості, відповідач перебував у трудових відносинах з ТзОВ СП Українського-чеське підприємство «PST Україна» з 09.11.2006 по 07.11.2012р., що підтверджується копією наказу про прийом на роботу і звільнення з роботи (а.с.14-15). За виконану роботу відповідач отримувала заробітну плату, що підтверджується листом підприємства вх.№59-21/04/.14 від 15.04.2014р.(а.с.16).

Директором Кельменецького районного центру видано наказ від 22.04.2014р. за №56, відповідно до положень якого фахівцям позивача необхідно вжити заходів щодо повернення коштів виплачених ОСОБА_1 як допомоги по безробіттю (а.с.12).

На виконання вимоги п.7 Порядку розслідування страхових випадків та виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №60/62 від 13.02.2009 року, наказ №56 від 22.04.2014р. разом з претензією від 23.04.2014р. №01-11/372 (а.с.10) направлявся відповідачу з пропозицією повернути кошти у сумі 2736,42 грн. протягом місяця з дня отримання претензії.

На момент розгляду справи незаконно отриману допомогу по безробіттю у сумі 2736,42 грн. відповідачем не повернуто.

По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000р. №1533-III (далі за текстом - Закон), одним із видів забезпечення на випадок безробіття є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.

Відповідно до ч.2-4 ст.22 Закону, застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4,7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі. Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону, - 180 календарних днів.

Допомога по безробіттю особам, зазначеним у частині другій статті 22 цього Закону, виплачується у мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду (ч.2 ст.23 Закону).

Згідно положень п.п.2.7 розділу 2 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000р. №307 (далі за текстом - Порядку №307) без урахування страхового стажу в розмірі, установленому законодавством, визначається допомога по безробіттю для таких категорій безробітних: 1) особам, звільненим з останнього місця роботи з підстав, передбачених пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України ( 322-08 ), військовослужбовцям, зазначеним у пункті 2.1 цього Порядку, та іншим особам, звільненим з останнього місця роботи (служби) у зв'язку із застосуванням до них заходів дисциплінарного впливу, - виплата починається з 91 календарного дня; 2) особам, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали менше 26 календарних тижнів; 3) особам, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви; 4) особам, які брали участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття на добровільних засадах та протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали або займались підприємницькою діяльністю і сплачували страхові внески до Фонду та/або єдиний внесок менше 26 календарних тижнів; 5) категоріям осіб, зазначеним у пункті 2.5 Порядку, які працювали або займались підприємницькою діяльністю і не сплачували страхові внески до Фонду та/або єдиний внесок, але мали раніше набутий трудовий, що прирівнюється до страхового, або страховий стаж.

Згідно п.2.9 розділу 2 Порядку №307, загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю для осіб, зазначених у цьому розділі, не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років з дня призначення допомоги по безробіттю.

Відповідно до положень ч.2 ст.36 Закону, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг(ч.3 ст.36 Закону).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем порушено умови по отриманню забезпечення на випадок безробіття та не повідомлено позивача про наявність доходів в період з 22.10.2012р. по 12.12.2012р.

Зазначені обставини підтверджені актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення №9Д від 22.04.2014р., що складений відповідно до Порядку розслідування страхових випадків та виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №60/62 від 13.02.2009 року (далі за текстом - Порядок №60/62)

На виконання положень Порядку №60/62, позивач направив на адресу відповідача рекомендованим листом наказ №56 від 22.04.2014р. разом з претензією від 23.04.2014р. №01-11/372.

Суд зазначає, що вказана кореспонденція була отримана відповідачем, що підтверджується матеріалами справи.

Рішення позивача про повернення коштів, виплачених ОСОБА_1 як допомога по безробіттю, не було оскаржено ні в адміністративному, ні в судовому порядку.

Згідно із пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б свідчили про повернення Кельменецького районного центру зайнятості незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 2736,42 грн. на день розгляду справи або ж доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачем суду не подано.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8-14, 71, 86, 94, 122, 159, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Кельменецького районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; адреса місцезнаходження -АДРЕСА_1) на користь Кельменецького районного центру зайнятості (код ЄДРПОУ - 21432422; адреса вул. Головачука, 6 смт. Кельменці, Чернівецька область; р/р37179032000005 в ГУДКСУ у Чернівецькій області, МФО 856135) незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 2736,42 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку сторонами, а також іншими особами, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.П.Огородник