Рішення

від 23.07.2014 по справі 910/11366/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11366/14 23.07.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САТІ НОВА СОЮЗ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київбудматеріали"

про стягнення 237 875,23 грн.

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Соболь М.П. (за довіреністю від 20.02.2014);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 23 липня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

10.06.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "САТІ НОВА СОЮЗ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київбудматеріали" про стягнення 237 875,23 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2014 суддею Цюкало Ю.В. прийнято заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/11366/14. Розгляд справи призначено на 14.07.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2014 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 23.07.2014.

У судове засідання, призначене на 23.07.2014, з'явився представник позивача, надав усні пояснення по суті спору, відповів на запитання суду.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

За приписами ст. 65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п. 11 Листа № 01-8/123 від 15.03.2007 Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

З огляду на неявку представника відповідача в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

За приписами ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, керуючись принципами розумності строків судового провадження, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.01.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київбудматеріали» (далі за текстом - ТОВ «Київбудматеріали») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Саті Нова Союз» (далі за текстом - ТОВ «Саті Нова Союз») було укладено Договір поставки №1/30/01-14 (далі за текстом - Договір), у відповідності до умов якого продавець взяв на себе зобов'язання поставити та передати у власність покупця, а покупець взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити на умовах і порядку визначених Договором, товар в асортименті та кількості, вказаними в рахунках-фактури та накладних.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору платіжним дорученням від 31.01.2014 №3299 перерахував ТОВ «Київбудматеріали», згідно виставленого рахунку-фактури від 30.01.2014 №СФ-0000004 вартість товару в розмірі 157 500,00 грн.

В позовній заяві позивач наголошує на тому, що на виконання умов Договору покупцем було направлено на адресу продавця заявку від 08.05.2014 та заявку від 29.05.2014 на закупку цегли згідно Договору.

Однак, станом на 05.06.2014 відповідачем товар не поставлено.

На підставі викладеного позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 157 500,00 грн., пеню у сумі 1 403,61 грн., 3% річних у сумі 221,62 грн., штраф у сумі 78 750,00 грн.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 13.06.2014, 14.07.2014 суд зобов'язував відповідача надати письмовий відзив на позов із зазначенням доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини, та нормативно-правового обґрунтування своїх заперечень. Однак, всупереч вимог суду відповідач відзив до суду не надав та не надіслав.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.01.2014 між ТОВ «Київбудматеріали» (продавець) та ТОВ «Саті Нова Союз» (покупець) було укладено Договір поставки №1/30/01-14.

Згідно з п.8.1. Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2014, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 1.1. вказаного Договору передбачено, що продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах і порядку, визначених цим Договором, товар в асортименті та кількості вказаними у рахунку-фактури та накладних, що засвідчують передачу - приймання товару від продавця покупцю, які є невід'ємними частинами цього Договору.

У відповідності до п.3.1. Договору, ціна на товар становить 1 260,00 грн. в тому числі ПДВ за одну тисячу штук, загальна кількість цегли за даним Договором становить 125 000 тисяч штук.

Згідно з п.4.1. Договору, поставка товару продавцем покупцю здійснюється окремими партіями, на підставі цього Договору.

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що термін поставки кожної партії товару визначається в заявках покупця.

Відповідно до п.6.1. Договору, у разі порушення умов даного Договору сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства України.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов Договору, було подано заявку на закупку цегли у ТОВ «Київбудматеріали». У відповідності до вказаної заявки відповідач мав поставити цеглу червону повнотілу М100 у кількості 35 000 штук 15.05.2014 вартістю за 1 000 штук - 1 250,00 грн.; цеглу червону повнотілу М100 у кількості 35 000 штук 16.05.2014 вартістю за 1 000 штук - 1 250,00 грн.; цеглу червону повнотілу М100 у кількості 35 000 штук 17.05.2014 вартістю за 1 000 штук - 1 250,00 грн.

В матеріалах справи містяться докази направлення вказаної заявки на адресу відповідача.

Крім того, позивачем також було подано заявку на закупку цегли у ТОВ «Київбудматеріали», відповідно до якої відповідач мав поставити цеглу червону повнотілу М100 у кількості 20 000 штук 03.06.2014 вартістю за 1 000 штук - 1 250,00 грн. Докази направлення вказаної заявки наявні в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено 157 500,00 грн. за Договором згідно платіжного доручення №3299 від 31.01.2014, на підставі виставленого рахунку-фактури №СФ-0000004 від 30.01.2014.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Однак, як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідачем в порушенням умов Договору та норм чинного законодавства України, товар покупцю у визначений в заявках строк, зокрема 15.05.2014, 16.05.2014, 17.05.2014 та 03.06.2014 поставлено не було.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 670 Цивільного кодексу України передбачено, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

З огляду на викладене, керуючись умовами Договору та нормами чинного законодавства України, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 157 500,00 грн. підлягають задоволенню.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 1 403,61 грн. суд зазначає наступне.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За приписами ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з п.6.4. Договору у разі порушення терміну поставки або заміни товару продавець сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від вартості непоставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення поставки.

Наданий позивачем розрахунок пені у сумі 1 403,61 грн. (з розрахунку: 482,08 грн. + 459,12 грн. + 436,17 грн. + 26,24 грн.) за період з моменту поставки товару за датою, вказаною у заявці (16.05.2014, 17.05.2014, 18.05.2014, 04.06.2014) до 05.06.2014 перевірено судом та встановлено, що вказаний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, зокрема вимогам вказаної статті та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 221,62 грн. (з розрахунку: 76,12 грн. + 72,49 грн. + 68,87 грн. + 4,14 грн.) за період з моменту поставки товару за датою, вказаною у заявці (16.05.2014, 17.05.2014, 18.05.2014, 04.06.2014) до 05.06.2014 перевірено судом та встановлено, що вказаний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, зокрема вимогам вказаної статті та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу у сумі 78 750,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно п.6.5. Договору у разі не поставки товару в день зазначений у заявці покупця, продавець, за вимогою покупця, зобов'язаний повернути перераховані йому грошові кошти. Грошові кошти повинні бути перераховані продавцем покупцю в той день, в який товар мав бути поставлений (згідно із заявкою покупця), але не був поставлений.

В матеріалах справи наявна претензія позивача про повернення грошових коштів згідно Договору у сумі 132 300,00 грн., докази направлення якої наявні в матеріалах справи. У відповідності до вказаної претензії позивач просив відповідача сплатити заборгованість у сумі 132 300,00 грн. за оплачений та непоставлений товар.

Докази направлення позивачем вимоги про повернення грошових коштів у сумі 25 200,00 грн. відповідачу, в матеріалах справи відсутні.

У відповідності до п.6.6. Договору, у разі порушення п.6.5. цього Договору продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 50% від вартості неповернених коштів.

Оскільки п.6.6. Договору передбачено сплату штрафу у розмірі 50% від вартості неповернених коштів виключно за письмовою вимогою покупця, то позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають частковому задоволенню у сумі 66 150,00 грн. з розрахунку: 44 100,00 * 50% + 44 100,00 * 50% + 44 100,00 * 50%.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем належними доказами доведено прострочення виконання відповідачем зобов'язання за Договором.

Однак, відповідачем не надано належних доказів, які спростовували б обставини, викладені у позовній заяві, а також не надано доказів виконання зобов'язань.

Станом на день розгляду спору відповідач сплату заборгованості за Договором не провів, тому вимогу позивача про зобов'язання відповідача виконати зобов'язання на умовах Договору необхідно визнати обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що доказів сплати заборгованості відповідачем станом на час розгляду даної справи до суду не представлено, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме стягнення суми основного боргу у розмірі 157 500,00 грн., 3% річних у сумі 221,62 грн., пеня у сумі 1 403,61 грн., штраф у сумі 66 150,00 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 4 505,50 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "САТІ НОВА СОЮЗ" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київбудматеріали" (02152, м. Київ, вул. А.Бучми, 7, оф. 105, ЄДРПОУ 37553785, п/р 26007031971 в ПАТ «Укргазпромбанк», у м. Києві, МФО 320843) або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САТІ НОВА СОЮЗ" (01133, м. Київ, провулок Щорса, буд. 5-А, ЄДРПОУ 37634392, р/р 26001414301100 в АТ «УкрСиббанк» м. Київ, МФО 351005) або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: суму основного боргу у розмірі 157 500,00 грн. (сто п'ятдесят сім тисяч п'ятсот гривень 00 копійок), 3% річних у сумі 221,62 грн. (двісті двадцять одна гривня 62 копійки), пеня у сумі 1 403,61 грн. (одна тисяча чотириста три гривні 61 копійка), штраф у сумі 66 150,00 грн. (шістдесят шість тисяч сто п'ятдесят гривень 00 копійок) та витрати по сплаті судового збору у сумі 4 505,50 грн. (чотири тисячі п'ятсот п'ять гривень 50 копійок). Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "САТІ НОВА СОЮЗ" - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 28.07.2014р.

Суддя Ю.В. Цюкало