Рішення

від 14.07.2014 по справі 910/9842/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №910/9842/14 14.07.14

За позовомДочірнього підприємства "Капарол Україна" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Перш" простягнення 101 229,37 грн. Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

Від позивача:Даценко П.Є. Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство "Капарол Україна" (надалі - "Підприємство") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перш" (надалі - "Товариство") про стягнення 101 229,37 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на виконання договору поставки №11/1052-2011 від 15.06.2011 р. було виконано свої зобов'язання по поставці товару, а відповідач належним чином свої зобов'язання по оплаті даного товару не виконав, у зв'язку з чим Підприємство вказує, що у Товариства виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 79 253,87 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі 10 229,68 грн., штраф у розмірі 3 566,07 грн., інфляційні витрати у розмірі 5 944,79 грн. та 3 % річних у розмірі 2 234,96 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.05.2014 р. порушено провадження у справі №910/9842/14 та призначено її до розгляду на 19.06.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.06.2014 р. відкладено розгляд справи на 14.07.2014 р. у зв'язку з неявкою належним чином повідомленого представника відповідача.

14.07.2014 р. до канцелярії суду надійшла заява Підприємства про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить зменшити позовні вимоги в частині стягнення неустойки та штрафу, а саме - стягнути з Товариства неустойку у розмірі 6 597,54 грн. та штраф у розмірі 2 461,32 грн. Інші позовні вимоги залишити без змін.

В судове засідання 14.07.2014 р. представник позивача прибув, заяву про уточнення позовних вимог підтримав та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 14.07.2014 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103030341795, яке було отримане 23.06.2014 р.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, буд. 8, корп. 7, кв. 8, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується матеріалами справи, інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка міститься на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" за адресою http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html, та вказано у позові.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.06.2011 р. між Підприємством (постачальник) та Товариством (покупець) було укладено договір поставки №11/1052-2011 (надалі - "Договір"), відповідно до п. 1.1 якого постачальник відповідно до цього Договору зобов'язується поставляти у власність покупцю визначений цим Договором товар, а покупець зобов'язується приймати та сплачувати вартість товару в порядку і на умовах передбачених цим Договором та додатками до цього Договору.

У відповідності до п. 4.1 Договору загальна сума Договору складається з сум окремих поставок партій товару, що здійснюється відповідно до цього Договору.

Згідно з п. 4.2 Договору ціна товару, яка входить у партію поставки, остаточно узгоджується при прийманні покупцем замовлення та підтверджується у накладній.

У пунктах 4.3 та 4.4 Договору сторонами було погоджено, що оплата здійснюється шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в цьому Договорі у порядку визначеному сторонами у Додатку №2 до цього Договору на підставі рахунку-фактури. Валюта розрахунків гривня. При здійсненні платежу покупець обов'язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер, дату рахунку-фактури та номер цього Договору.

В той же час, у пункті 2.3 Додатку №2 від 08.04.2013 р. до Договору (надалі - "Додаток №2") вказано, що строк виконання зобов'язань покупця по оплаті товару починається з дати вказаної у рахунку-фактурі на оплату партії товару і закінчується через 5 календарних днів. Обов'язки покупця по оплаті товару на умовах викладених у цьому пункті вважаються виконаними, якщо кошти зараховані на банківський рахунок постачальника в останній день строку оплати або протягом строку відстрочки платежу.

У пунктах 9.1 та 9.2 Договору передбачено, що у випадку порушення Договору сторона, яка порушила зобов'язання, визначене цим Договором, Додатками до цього Договору та/або чинним законодавством України, несе відповідальність, визначену цим Договором, Додатками до цього Договору та (або) чинним законодавством України та, крім сплати штрафної неустойки, зобов'язана відшкодувати завдані збитки стороні, чиї права або законні інтереси якої були порушено.

Пунктом 9.6 Договору встановлено, що за порушення сплати будь-яких сум за цим Договором, в тому числі, без обмежень, покупець сплачує постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період порушення за весь період прострочення, якщо інше не встановлено Додатком №2 до цього Договору.

У пункті 2.5 Додатку №2 вказано, що у випадку не проведення розрахунків покупцем згідно статті 2 даного Додатку (п.п. 2.1-2.3) покупець зобов'язується на користь постачальника сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки, а у випадку непогашення заборгованості протягом більш 10 календарних днів та більше з моменту виникнення такої заборгованості, покупець зобов'язаний додатково, крім пені, сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 5% від суми заборгованості за кожний день прострочки.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено Товариству у період з 15.04.2013 р. по 13.08.2013 р. товар загальною вартістю 116 900,75 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-13/41326 від 15.04.2013 р., №РН-13/42473 від 31.05.2013 р., №РН-13/43702 від 11.07.2013 р., №РН-13/43764 від 15.07.2013 р. та №РН-13/45714 від 13.08.2013 р., а відповідачем було перераховано на рахунок Підприємства за поставлений товар кошти у розмірі 37 646,88 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №275 від 12.04.2013 р., №416 від 11.10.2013 р., №432 від 06.11.2013 р. та №435 від 08.11.2013 р.

З метою отримання повної оплати вартості поставленого товару позивач звернувся до відповідача з претензією №1 (лист №280214 від 28.02.2014 р.), в якій Підприємство просило Товариство сплатити заборгованість до 04.03.2014 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по оплаті придбаного товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 79 253,87 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань позивачем нараховано неустойку у розмірі 6 597,54 грн., штраф у розмірі 2 461,32 грн., інфляційні витрати у розмірі 5 944,79 грн. та 3 % річних у розмірі 2 234,96 грн.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи (вказаними видатковими накладними) підтверджується здійснення постачальником поставки товару загальною вартістю 116 900,75 грн., який був отриманий представником відповідача Василишиним Олексієм Володимировичем, повноваження якого на отримання даного товару підтверджуються довіреностями №131 від 15.04.2014 р., №144 від 31.05.2013 р., №156 від 11.07.2013 р., №155 від 11.07.2013 р. та №164 від 13.08.2013 р.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 4.4 Договору та п. 2.3 Додатку №2 покупець повинен оплатити поставлений товар на підставі рахунку-фактури протягом 5 календарних днів з дати вказаної у рахунку-фактурі.

Проте, зважаючи на встановлену п. 4.4 Договору обов'язковість зазначення у платіжному доручення номеру, дати рахунку-фактури та п. 2.4 Додатку №2, відповідно до якого оригінал рахунку-фактури (рахунків) на оплату товару передаються покупцю одночасно в пакеті товаросупровідних документів при здачі-прийнятті товару, суд погоджується з позивачем, що строк на оплату товару починає свій перебіг з дати поставки товару (дати отримання рахунку-фактури).

Відтак, суд встанови, що за поставлений 15.04.2013 р. товар відповідач повинен був сплатити до 22.04.2013 р. (відповідно до вимог ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, оскільки останній день закінчення строку - 20.04.2013 р. перепадає на вихідний день - субота), за поставлений 31.05.2013 р - до 05.06.2013 р., за поставлений 11.07.2013 р. - до 16.07.2013 р., за поставлений 15.07.2013 р. - до 22.07.2013 р. (відповідно до вимог ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, оскільки останній день закінчення строку - 20.07.2013 р. перепадає на вихідний день - субота) та за поставлений 13.08.2013 р. - до 19.08.2013 р. (відповідно до вимог ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, оскільки останній день закінчення строку - 18.08.2013 р. перепадає на вихідний день - неділя).

На виконання своїх зобов'язань за Договором Товариство перерахувало 12.04.2013 р. кошти в розмірі 14 582,88 грн., 11.10.2013 р. - 3 064,00 грн., 06.11.2013 р. - 10 000,00 грн. та 08.11.2013 р. - 10 000,00 грн.

З наведеного вбачається, що відповідачем не сплачено в повному обсязі за поставлений позивачем згідно Договору товар, до того ж починаючи з 06.06.2013 р. Товариство є таким, що прострочило виконання своїх грошових зобов'язань.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 79 253,87 грн. за переданий йому товар, а відповідачем не надано доказів на доведення зворотного.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 79 253,87 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 6 597,54 грн., штрафу у розмірі 2 461,32 грн., інфляційних витрат у розмірі 5 944,79 грн. та 3 % річних у розмірі 2 234,96 грн.

Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Щодо заявлених позивачем до стягнення неустойки та штрафу суд зазначає наступне.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто, пеня - це вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання, а штраф - це вид неустойки, яка сплачується за порушення зобов'язання лише один раз у твердій фіксованій сумі.

В той же час, у пункті 2.5 Додатку №2 сторонами погоджено, що у випадку не проведення розрахунків покупцем згідно статті 2 даного Додатку (п.п. 2.1-2.3) покупець зобов'язується на користь постачальника сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки, а у випадку непогашення заборгованості протягом більш 10 календарних днів та більше з моменту виникнення такої заборгованості, покупець зобов'язаний додатково, крім пені, сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 5% від суми заборгованості за кожний день прострочки.

З огляду на встановлений сторонами порядок нарахування неустойки та штрафу, суд, керуючись ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, приходить до висновку, що у даному пункті встановлено нарахування пені за не проведення відповідачем розрахунків у передбачений п. 2.3 Додатку №2 строк та пені за прострочення оплати заборгованості понад 10 календарних днів.

При цьому, з наданого відповідачем розрахунку вбачається, що проміжок нарахування пені за не оплату товару у встановлений Договором та Додатком №2 строк частково накладається на період нарахування пені за прострочення погашення заборгованості понад 10 календарних днів.

За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні вимоги про стягнення штрафу у частині, яка нарахована за період, який збігається з періодом нарахування неустойки з огляду на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічне положення стосовно обмеження розміру пені міститься в статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"

Тобто, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 07.11.2011 р. у справі №3-121гс11.

Сторонами передбачено, що у випадку не проведення розрахунків покупцем згідно статті 2 даного Додатку (п.п. 2.1-2.3) покупець зобов'язується на користь постачальника сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки, тобто сторонами в даному положенні визначено максимальний розмір пені. А відтак, нарахування пені (яка в договорі названа штрафом) за непогашення заборгованості протягом більш 10 календарних днів у період, який накладається на період нарахування пені за невиконання грошових зобов'язань відповідачем у встановлений Договором строк, буде суперечити наведеним положенням законодавства, оскільки її розмір буде перевищувати подвійну облікову ставку НБУ.

В той же час, з наданого позивачем розрахунку штрафу вбачається, що він нарахований у розмірі 5% від суми заборгованості не за кожний день прострочки, як це передбачено у п. 2.5 Додатку №2, а у розмірі 5% річних, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, а тому суд вважає за можливе стягнути штраф, нарахований у періоди, що не накладаються на період нарахування пені за невиконання грошових зобов'язань відповідачем у встановлений Договором строк.

Суд, здійснивши перерахунок неустойки з урахуванням встановлених судом дат, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання та встановлених Підприємством дат, до яких нараховується неустойка, прийшов до висновку про правомірність стягнення з Товариства неустойки у розмірі 6 470,66 грн.

Різниця між заявленою сумою неустойки та встановленого судом розміру неустойки, яка підлягає стягненню, зумовлена, крім неврахування Підприємством, що останні дні виконання відповідачем свого зобов'язання перепадали на вихідні дні - суботу та неділю, ще й неврахуванням переплати відповідачем за поставлений 15.04.2013 р. товар у розмірі 1 610,68 грн. (12 972,20 грн. (вартість поставленого 15.04.2013 р. товару) - 14 582,88 грн., сплачених відповідачем 12.04.2013 р.).

В іншій частині заявленої до стягнення пені у розмірі 126,88 грн. суд відмовляє з наведених вище підстав.

Щодо нарахування штрафу, передбаченого п. 2.5 Додатку №2, то суд здійснивши його перерахування у періоди, що не накладаються на неустойку (з наведених підстав), з урахуванням визначеного у заяві Підприємства про зменшення позовних вимог розміру штрафу - 0,0137% за кожний день прострочення, прийшов до висновку про правомірність стягнення з Товариства штрафу у розмірі 108,57 грн.

В іншій частині заявленого до стягнення штрафу, який за своєю правовою природою є пенею, у розмірі 2 461,32 грн. необхідно відмовити, оскільки він нарахований в супереч чинному законодавству.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних витрат у визначений позивачем період - з жовтня 2013 року по квітень 2014 р. та за відсутності правових підстав для виходу за межі позовних вимог, прийшов до висновку про правомірність стягнення з Товариства на користь Підприємства інфляційних витрат у розмірі 5 944,79 грн.

Стосовно 3% річних, то суд, здійснивши перерахунок з урахуванням переплати відповідачем за поставлений 15.04.2013 р. товар у розмірі 1 610,68 грн., встановлених судом дат, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання, встановленої позивачем дати, до якої має нараховується 3 % річних - 15.,05.2014 р., вважає, що правомірним буде стягнути з Товариства 3 % річних у розмірі 2 232,88 грн.

В іншій частині заявлені до стягнення позивачем 3% річних у розмірі 2,08 грн. ( 2 234,96 грн. - 2 232,88 грн.) обраховані невірно, а тому задоволенню не підлягають.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Підприємства заборгованості у розмірі

79 253,87 грн., неустойки у розмірі 6 470,66 грн., штрафу у розмірі 108,57 грн., 3% річних у розмірі 2 232,88 грн. та інфляційних витрат у розмірі 5 944,79 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Дочірнього підприємства "Капарол Україна" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перш" (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, буд. 8, корп. 7, кв. 8; ідентифікаційний код 37096217) на користь Дочірнього підприємства "Капарол Україна" (02092, м. Київ, вул. вул. Алма-Атинська, 35-А; ідентифікаційний код 32593100) заборгованість у розмірі 79 253 (сімдесят дев'ять тисяч двісті п'ятдесят три) грн. 87 коп., неустойку у розмірі 6 470 (шість тисяч чотириста сімдесят) грн. 66 коп., штраф у розмірі 108 (сто вісім) грн. 57 коп., 3% річних у розмірі 2 232 (дві тисячі двісті тридцять два) грн. 88 коп., інфляційні витрати у розмірі 5 944 (п'ять тисяч дев'ятсот сорок чотири) грн. 79 коп. та судовий збір у розмірі 1 972 (одна тисяча дев'ятсот сімдесят два) грн. 52 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 18.07.2014 р.

Суддя Р.В. Бойко