Рішення

від 24.07.2014 по справі 911/1932/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2014 р. Справа № 911/1932/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства-1»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат»

про стягнення 13910,01 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача : Третьякова Н.В., довір. № 6-Д від 23.06.2014 р.

від відповідача : не з'явився

Обставини справи:

Комунальне підприємство «Виробниче управління житлово-комунального господарства-1» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат» (далі - відповідач) про стягнення 13393,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставлену останнім теплову енергію, у зв'язку з чим КП «Виробниче управління житлово-комунального господарства-1» просило суд стягнути з ТОВ «Карат» 13393,35 грн. основного боргу та 1827,00 грн. судового збору.

Розгляд справи відкладався.

24.07.2014 р. до господарського суду Київської області КП «Виробниче управління житлово-комунального господарства-1» було подано клопотання б/н від 24.07.2014 р., відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача 13910,01 грн. основного боргу та 1827,00 грн. судового збору.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р., передбачені ч. 4 ст. 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Поряд з цим, згідно з пунктом 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р., статтею 22 ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

З урахуванням викладеного, клопотання КП «Виробниче управління житлово-комунального господарства-1» б/н від 24.07.2014 р. є заявою про збільшення розміру позовних вимог.

Отже, позовні вимоги у даній справі (з урахуванням вказаного клопотання б/н від 24.07.2014 р. про збільшення розміру позовних вимог) розглядаються судом щодо стягнення з відповідача 13910,01 грн. основного боргу.

У судовому засіданні 24.07.2014 р. представник позивача підтримав клопотання б/н від 24.07.2014 р.

Відповідач у судові засідання 24.06.2014 р., 10.07.2014 р. та 24.07.2014 р. представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належно. Відзиву на позов не надав.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 24.07.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

03.09.2007 р. між Комунальним підприємством «Виробниче управління житлово-комунального господарства-1» (теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карат» (споживач) було укладено договір № 39 на постачання теплової енергії, відповідно до п. 1 якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в термін, передбачений цим договором та у відповідності до Правил користування тепловою енергією та Правил технічної експлуатації систем теплопостачання комунальної енергетики України.

Згідно з п. 7.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі відповідно до встановлених тарифів (розрахунків).

У відповідності з п. 7.3 договору розрахунковим періодом є місяць, датою закінчення якого є 20 число поточного місяця.

Пунктом 7.4 договору передбачено, що споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 03.09.2008 р. (п. 11.1 договору).

Водночас п. 11.5 договору передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде заявлено однією із сторін.

Оскільки сторонами не було письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду умов договору, строк дії останнього, у відповідності до п. 11.5 договору, було продовжено на наступні календарні роки.

КП «Виробниче управління житлово-комунального господарства-1» було надано відповідачу послуги з теплопостачання за період з 01.02.2012 р. до 01.03.2014 р., що підтверджується рахунками-фактурами, у тому числі - № СФ-0002691 від 18.12.2012 р. на суму 3315,37 грн., № СФ-0000119 від 21.01.2013 р. на суму 4330,00 грн., № СФ-0000118 від 23.01.2014 р. на суму 3009,24 грн., № СФ-0000251 від 25.02.2014 р. на суму 3942,96 грн., № СФ-0000381 від 21.03.2014 р. на суму 2217,09 грн., № СФ-0000509 від 14.04.2014 р. на суму 308,66 грн., а також відповідними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), у тому числі - лютий 2012 року № ОУ-0000246 від 20.02.2012 р. на суму 5805,74 грн., за березень 2012 року № ОУ-0000363 від 19.03.2012 р. на суму 3301,89 грн., за квітень 2012 року № ОУ-0000401 від 03.04.2012 р. на суму 122,26 грн., за жовтень 2012 року № ОУ-0001082 від 23.10.2012 р. на суму 278,21 грн., за листопад 2012 року № ОУ-0001213 від 22.11.2012 р. на суму 1700,04 грн., за лютий 2013 року № ОУ-0000251 від 21.02.2013 р. на суму 3272,05 грн., за березень 2013 року № ОУ-0000381 від 21.03.2013 р. на суму 3454,95 грн., за квітень 2013 року № ОУ-0000505 від 16.04.2013 р. на суму 1285,14 грн., за листопад 2013 року № ОУ-0001288 від 25.11.2013 р. на суму 462,07 грн., за грудень 2013 року № ОУ-0001421 від 17.12.2013 р. на суму 2959,19 грн. (копії долучені до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом).

ТОВ «Карат» було частково здійснено оплату за послуги за договором № 39 на постачання теплової енергії від 03.09.2007 р., що підтверджується прибутковими касовими ордерами, у тому числі - № 725 від 02.07.2012 р. на суму 500,00 грн., № 752 від 10.07.2012 р. на суму 500,00 грн., № 880 від 09.08.2012 р. на суму 1000,00 грн., № 916 від 22.08.2012 р. на суму 500,00 грн., № 1113 від 09.10.2014 р. на суму 2000,00 грн.,№ 1258 від 09.11.2012 р. на суму 278,21 грн., № 1414 від 17.12.2012 р. на суму 1000,00 грн., № 98 від 25.01.2013 р. на суму 1000,00 грн., № 291 від 12.03.2013 р. на суму 2000,00 грн., № 378 від 26.03.2013 р. на суму 2000,00 грн., № 524 від 30.04.2013 р. на суму 1000,00 грн., № 694 від 12.06.2013 р. на суму 2000,00 грн., № 838 від 12.07.2013 р. на суму 2000,00 грн., № 1139 від 17.09.2013 р. на суму 2000,00 грн., № 1329 від 24.10.2013 р. на суму 2000,00 грн., № 1436 від 14.11.2013 р. на суму 2000,00 грн., № 97 від 21.01.2014 р. на суму 1500,00 грн., № 253 від 13.03.2014 р. на суму 2000,00 грн., належним чином засвідчені копії яких долучено до матеріалів справи.

Оскільки споживачем не було у повному обсязі виконано свій обов'язок щодо оплати послуг з постачання теплової енергії, позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статей 173, 193 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 цього ж кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач зобов'язаний, зокрема, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач у судові засідання не з'явився, відзив на позов, контррозрахунок або докази оплати наданих йому позивачем послуг за договором № 39 від 03.09.2007 р. в сумі 13910,01 грн. суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 39 від 03.09.2007 р., з урахуванням встановлення факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 13910,01 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства-1» у повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат» (09161, Київська обл., Білоцерківський р-н, м. Узин, вул. Жовтнева, 18, код 19410982) на користь Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства-1» (09161, Київська обл., Білоцерківський р-н, м. Узин, вул. Леніна, 20-а, код 35088890) - 13910 (тринадцять тисяч дев'ятсот десять) грн. 01 коп. основного боргу, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 30.07.2014 р.

Суддя В.М. Бабкіна