ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
24.07.14р. Справа № 904/4500/14
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ
про стягнення 44 111,06 грн.
Суддя Петренко Н.Е.
секретар судового засідання Завалєй Я.О.
Представники:
від позивача: Біла О.М., представник за довіреністю №1021 від 16.07.14р.
від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ:
Комунальне підприємство "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради (далі-позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі-відповідач) про стягнення 44111,06грн. (з яких 35657,72грн. - заборгованість по орендній платі та 8453,34грн. - витрати на утримання нежитлового приміщення).
Ухвалою господарського суду від 23.06.14р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 24.07.14р.
Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Позивач про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 10.07.14р. з відміткою представника позивача про отримання 07.07.14р. ухвали суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 24.07.14р., тобто майже за два тижня до судового засідання. Позивач забезпечив явку свого представника в судове засідання.
Відповідач про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, що підтверджується ухвалою, яка повернулася на адресу господарського суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".
24.07.14р. у судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
В свою чергу, відповідач в судове засідання не з'явився, явку свого представника не забезпечив, вимоги суду не виконав у повному обсязі.
Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 24.07.14р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
17.12.07р. між Управлінням комунальної власності Дніпропетровської міської ради (далі по тексту - орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, орендар) укладено договір №16-УХВ/07 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста (далі по тексту - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору з метою ефективного використання комунального майна орендодавець на підставі рішення міської ради від 21.03.07р. №41/11 передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне нерухоме майно - частина будівлі складу (далі по тексту - об'єкт оренди) площею 47 кв.м., розміщене за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.ім.О.М.Макарова, 31, на 1 поверсі, одноповерхового будинку, вартість якого, згідно з незалежною оцінкою становить 109656,00грн., без ПДВ, що перебуває на балансі позивача для використання під станцію технічного обслуговування. Використання об'єкту оренди не за цільовим призначенням забороняється.
Відповідно до пункту 2.2 договору орендар вступає у строкове платне користування об'єктом оренди з дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі об'єкта оренди.
Пунктом 2.3 договору визначено, що передача об'єкта оренди в оренду здійснюється за вартістю згідно з незалежною оцінкою, проведеною станом на 09.10.07р., на підставі акта приймання-передачі об'єкта оренди, підписаного балансоутримувачем, орендодавцем та орендарем.
У разі припинення цього договору об'єкт оренди повертається протягом п'яти календарних днів з дати припинення цього договору (пункт 2.5 договору).
Згідно з пунктом 2.6 договору орендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди за актом приймання-передачі об'єкта оренди, підписаним балансоутримувачем, орендодавцем та орендарем. Майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі об'єкта оренди.
Відповідно до пункту 2.7 договору обов'язок щодо складання акта приймання-передачі при передачі об'єкта в оренду покладається на балансоутримувача, а при поверненні об'єкта оренди - на орендаря.
Відповідно до пункту 3.1 договору розрахунок орендної плати здійснюється за Методикою розрахунку і в порядку використання плати за оренду комунального нерухомого майно затвердженою міською радою.
Пунктом 3.2 договору визначено, що розмір орендної плати відповідно до розрахунку орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору, становить 1921,98грн. без ПДВ /базова за листопад місяць 2007 рік/.
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно з чинним законодавством та в повному обсязі спрямовується орендарем на рахунок балансоутримувача.
Орендна плата за перший місяць оренди коригується на індекс інфляції починаючи з грудня місяця 2007 року.
У платіжному дорученні обов'язково зазначити, номер договору оренди, дату укладання та назву орендаря.
Пунктом 3.3 договору визначено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, яку спрямовує:
- 50% від загальної суми орендної плати у розмірі 960,99грн. орендодавцю для подальшого перерахування її орендодавцем до міського бюджету;
- 50% від загальної суму орендної плати у розмірі 960,99грн. на рахунок балансоутримувача об'єкта оренди.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (пункт 3.4 договору).
В пункті 3.5 договору сторони узгодили, що орендна плата сплачується щомісяця у термін не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, і не залежить від наслідків господарської діяльності орендаря.
Орендна плата сплачується орендарем за весь час фактичного використання об'єкта оренди до дати підписання акта приймання-передачі об'єкта оренди, включно.
Відповідно до пункту 3.6 договору перерахування орендної плати здійснюється орендодавцем щорічно станом на 01 грудня на підставі нової незалежної оцінки проведеної у листопаді місяці.
Незалежна оцінка проводиться на підставі договору, замовником по якому є орендодавець, а платником - орендар.
Відповідно до пункту 3.8 договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
Пунктом 3.9 договору визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням штрафних санкцій, у співвідношенні, визначеному п.3.3 цього договору.
Пунктом 5.2 договору на орендаря покладено обов'язок своєчасне і у повному обсязі сплачувати орендну плату за весь час фактичного використання об'єкта оренди до дати підписання акта приймання-передачі об'єкта оренди, включно.
Пунктом 5.5 договору визначено, що орендар у разі припинення цього договору зобов'язаний протягом п'яти календарних днів з дати припинення повернути об'єкт оренди за актом приймання-передачі, підписаним балансоутримувачем, орендодавцем та орендарем, у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди з вини орендаря. Один екземпляр такого акта приймання-передачі надається орендодавцю.
Договір діє з 17.12.07р. по 01.12.10р. включно (пункт 10.1 договору).
На виконання умов укладеного між орендодавцем та орендарем договору орендодавець передав відповідачу за актом приймання-передачі від 17.12.07р. (а.с.12) об'єкт оренди.
16.03.14р. між орендодавцем та орендарем укладено додаткову угоду №2 до договору (а.с.14) в якій сторони вирішили доповнити договір оренди пунктом 3.2.1 виклавши його в наступній редакції:
"3.2.1 орендна плата, визначена пунктом 3.2 цього договору в період до 01.10.11 року включно сплачується орендарем в обсязі 45 відсотків встановленого розміру".
Сторони узгодили, що з 01.01.11р. орендна плата сплачується орендарем у повному обсязі відповідно до умов цього договору.
30.04.12р. за згодою сторін, як зазначає позивач та не спростовує відповідач, договір оренди укладений між сторонами було розірвано, об'єкт оренди переданий відповідачем позивачу за актом приймання-передачі комунального нерухомого майна від 30.04.12р. (а.с.16).
Пунктом 3 акту приймання-передачі комунального нерухомого майна від 30.04.12р. (а.с.16) орендодавець, балансоутримувач і орендар погодилися, що станом на 30.04.12р. за орендарем існує заборгованість до загального фонду міського бюджету по сплаті орендної плати у розмірі 24373,43грн. та пені у розмірі 2460,22грн. та балансоутримувачу по сплаті орендної плати у розмірі 44111,06грн. та пені у розмірі 2913,40грн.
20.12.07р. між позивачем та відповідачем укладено договір на сплату комунальних послуг та експлуатаційних витрат (відшкодування витрат по податку на землю). Відповідно до пункту 1.1 договору на сплату комунальних послуг та експлуатаційних витрат (відшкодування витрат по податку на землю) від 20.12.07р. з метою ефективного використання комунального майна балансоутримувач передає, а орендар сплачує за отримані комунальні послуги (електроенергія) та відшкодовує частку витрат по податку на землю.
Пунктом 2.1 договору на сплату комунальних послуг та експлуатаційних витрат (відшкодування витрат по податку на землю) від 20.12.07р. визначено, що позивач надає послуги з електропостачання орендованого приміщення, а також передає частку витрат по податку на землю.
Пунктом 2.2 договору на сплату комунальних послуг та експлуатаційних витрат (відшкодування витрат по податку на землю) від 20.12.07р. визначено, що відповідач своєчасно сплачує:
- за отримані послуги з електропостачання згідно з показником приладу обліку №181369 (початковий показник 000075кВТ*час);
- частку витрат по податку на землю щомісячно у сумі 26,03грн. (додаток №1).
Дія договору на сплату комунальних послуг та експлуатаційних витрат (відшкодування витрат по податку на землю) від 20.12.07р. припиняється одночасно з припиненням договору оренди від 17.12.07р. №16-УКВ/07.
Відповідач не скористався правом на судовий захист, вимог позивача не спростував.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 35657,72грн. заборгованості по орендній платі та 8453,34грн. витрат на утримання нежитлового приміщення, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.
Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися підписання акту приймання-передачі комунального нерухомого майна від 30.04.12р., в якому відповідач визнав себе зобов'язаним перед позивачем на суму 44111,06грн., яка є предметом даної справи (а.с.16).
Доказів сплати спірної заборгованості в сумі 44111,06грн. (з яких 35657,72грн. - заборгованість по орендній платі та 8453,34грн. - витрати на утримання нежитлового приміщення) відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).
Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
В статті 762 Цивільного кодексу України зазначено про те, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Згідно ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Частиною 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
В ч. 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч. 4 ст.286 Господарського кодексу України зазначено про те, що строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Пунктом 5 частиною 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Судові витрати по справі, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 1, 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629, 692, 712, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 285, 286 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1; ІІН НОМЕР_1) на користь комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради (49089, м.Дніпропетровськ, вул.Макарова, 32; код ЄДРПОУ 32530611) 35657,72грн. (тридцять п'ять тисяч шістсот п'ятдесят сім грн. 72 коп.) - заборгованість по орендній платі; 8453,34грн. (вісім тисяч чотириста п'ятдесят три грн. 34 коп.) - витрати на утримання нежитлового приміщення; 1827,00грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) - судовий збір, видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
28.07.14р.
Суддя Н.Е. Петренко
Суд | Господарський суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 28.07.2014 |
Оприлюднено | 30.07.2014 |
Номер документу | 39951096 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Назаренко Наталія Григорівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Кеся Наталія Борисівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Петренко Наталія Едуардівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Петренко Наталія Едуардівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Петренко Наталія Едуардівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні