Рішення

від 17.07.2014 по справі 921/623/14-г/6

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ "17" липня 2014 р.Справа № 921/623/14-г/6 Господарський суд Тернопільської області у складі судді Шумського І.П.              Розглянув справу за позовом Селянського (фермерського) господарства "ГАЙ" с. Дорогичівка, Заліщицький район, Тернопільська область, 48621               до Дорогичівської сільської ради с. Дорогичівка, Заліщицький район, Тернопільська область, 48621                про визнання права власності. За участю представників сторін: позивача не з'явився; відповідача: не з'явився. Суть справи: Селянське (фермерське) господарство "ГАЙ" звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до Дорогичівської сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно, а саме: на будівлі пташника в селі Дорогичівка Заліщицького району Тернопільської області по вул. Полова, 1: будівля пташника під літерою "А" загальною площею 139,3 м.кв. та будівля пташника під літерою "Б" загальною площею 47,4 м.кв. Ухвалою від 23.09.2014 р. порушено провадження у даній справі та призначено судове засідання на 10.07.2014 р. Крім того, в судовому засіданні оголошувалась перерва до 17.07.2014 р. Свої вимоги, підтримані в судовому засіданні 10.07.2014 р. його представником, позивач мотивує наявністю підстав, передбачених ст. 344 ЦК України. Повноважний представник позивача (участь якого не визнавалась обов'язковою) у судове засідання 17.07.2014 р. не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Відповідач явку повноважного представника у призначені на 10.07.2014 р. та 17.07.2014 р. судові засідання не забезпечив, однак згідно поданого через канцелярію господарського суду Тернопільської області письмового клопотання (вх.№12957 від 10.07.2014р.), Дорогичівська сільська рада позов визнає. Наслідки процесуальної дії щодо визнання позову їй відомі і зрозумілі. А також, просить розглядати справу без участі представника органу місцевого самоврядування. Присутньому в судовому засіданні 10.07.2014 р. представнику позивача роз'яснено належні йому права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України. За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався. При цьому, зважаючи на те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, а наявних матеріалів справи достатньо для прийняття рішення, справа розглядається без участі повноважного представника відповідача, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами. Згідно ст.78 ГПК України, визнання відповідачем позову є підставою для його задоволення. Обгрунтованість заявлених вимог підтверджується і поданими доказами. Так, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні 10.07.2014 р.,  судом встановлено: - відповідно до свідоцтва про власність №2 від 22.01.2002 року, виданого виконкомом Дорогичівської сільської ради, за селянською спілкою "Дорогичівка" було визнано право власності на будівлі пташника по вул. Польова,1 в с.Дорогичівка, Заліщицького району, Тернопільської області, про що 25.01.2002 р. Заліщицьким районним БТІ зроблено запис на свідоцтві  за №266. У серпні 2002 р. селянське (фермерське) господарство "Гай" мало намір та намагалося укласти з селянською спілкою "Дорогичівка" договір купівлі-продажу спірного майна – пташника. Втім, фактично цього зроблено не було, договір в письмовій формі у вигляді єдиного документа підписаний не був. Хоча з цього часу позивач почав користуватись приміщеннями пташника. Селянська спілка "Дорогичівка" 30.09.2005 року припинила свою діяльність згідно запису №16491120002000027, про що свідчить витяг з інформаційно-ресурсного центру (копія якого знаходиться в матеріалах справи), а тому письмово укласти договір щодо купівлі пташника немає можливості. Селянське (фермерське) господарство "Гай" заволоділо спірним об'єктом нерухомого майна у 2002 р. та впродовж 12 (дванадцяти) років використовує останній  у своїй  виробничій діяльності, що підтверджується, зокрема виготовленим технічним паспортом на нежитлові будівлі пташника, копія якого знаходиться в матеріалах справи, довідкою № 138 від 07.07.2014 р., виданою Заліщицьким РЕМ ВАТ "Тернопільобленерго" про те, що СФГ "Гай" являється споживачем їхніх послуг з 2006 р. згідно договору  № 00260 про постачання електроенергії від 20.03.2006 р. та в повному обсязі проводить оплату згідно виставлених рахунків. Крім того, СФГ "Гай" долучено до матеріалів справи копію договору  № 00260 про постачання електроенергії від 20.03.2006 р. та викопіювання із плану землекористування селянської спілки с.Дорогичівка Заліщицького району, що свідчить про те, що зовнішні електричні мережі потужністю в 0,38 кВ приєднані до спірних приміщень пташника для електропостачання. Однак, позивач не має можливості  у повній мірі реалізувати свої права на цю будівлю, як належний її власник, тобто позбавлений права володіти, користуватись та розпоряджатись в межах встановлених законом. Оскільки у позивача, органа місцевого самоврядування чи інших установ не збереглася будь-яка інша документація, на даний об'єкт, окрім згаданої вище, відповідач усно відмовився видати свідоцтво про право власності. Позивач відкрито користується даною будівлею з 2002 року (більше 10 років),  тому звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою, в якій просить визнати за ним право власності на будівлю пташника, в селі Дорогичівка Заліщицького району Тернопільської області по вул. Польова, 1,  що включає в себе наступні приміщення: будівля пташника під літерою "А" загальною площею 139,3 м.кв. та будівля пташника під літерою "Б" загальною площею 47,4 м.кв. Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши представника позивача у судовому засіданні 10.07.2014 р., суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог. Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цих  прав та інтересів, зокрема,  може бути визнання права. Статтею 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Зміст права власності полягає у праві власника володіти, користуватись та розпоряджатись майном (ст. 317 ЦК України). Відповідно до ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року. Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності. Позивач фактично більше 10 років добросовісно, відкрито і безперервно користується і володіє спірним майном, яке належало ліквідованій спілці, що підтверджується наведеними вище документами, які долучені до матеріалів справи. Проте, на даний час право СФГ "Гай" на спірний об'єкт нерухомості підлягає обов'язковому оформленню. Так, відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є обов'язковою, а згадане в позові майно є нерухомим. Приписами ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п.п.10 п. 37 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" №868 від 17.10.2013 року визначено, що рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна є правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно. Іншого можливого способу захисту свого права у позивача немає. Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що позивач добросовісно набув права на спірне нерухоме майно, відкрито і безперервно користується ним протягом часу визначеного законом, та не приховував факт знаходження майна в його володінні. З врахуванням наведених норм закону та викладених обставин, суд вважає, що позивачем вірно обраний спосіб захисту права. Позовні вимоги є обгрунтованими, підтвердженими належними засобами доказування і визнані відповідачем, а тому позов підлягає задоволенню. Відповідач не заперечує стосовно задоволення позову, що не перешкоджає розгляду судом даного спору, оскільки він стосується визнання права, тобто юридично значимого факту. Оскільки, предметом спору у даній справі є визнання права власності на нерухоме майно за набувальною власністю, та виник не з вини відповідача, тому відповідно до положень ст. 49 ГПК України, судові витрати слід залишити за позивачем. На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1,2,12,4-3,33,34,43,44,49,78,82-85 ГПК України – В И Р І Ш И В: 1. Позов задовольнити. 2. Визнати за Селянським (фермерським) господарством "Гай" (с. Дорогичівка, Заліщицький район, Тернопільська область, 48621, код ЄДРПОУ - 30934957) право власності на нерухоме майно - будівлі пташника, що знаходиться в селі Дорогичівка Заліщицького району, Тернопільської області по вул. Польова, 1 та включає в себе наступні приміщення:   - будівля пташника під літерою "А" загальною площею 139,3 м.кв.; - будівля пташника під літерою "Б" загальною площею 47,4 м.кв. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки  мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, через місцевий господарський суд. Дата підписання: 22 липня 2014 року. Суддя                                                                                          І.П. Шумський