Рішення

від 14.07.2014 по справі 911/1893/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2014 р. Справа № 911/1893/14

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф. , при секретарі Жилі Б.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 911/1893/14

за позовом іноземного підприємства "ДЕЛЕКСПО-ГРУП", ідентифікаційний код: 36865067, місцезнаходження: 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Ярмаркова, буд. 35,

до Відповідача : приватного підприємства "ГРАНД-ОАЗИС", ідентифікаційний код: 33488566, місцезнаходження: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Головатого, буд. 9, кв. 39,

про розірвання договору та стягнення,

за участю представників сторін:

від позивача: Рахильчук О.В., який діє на підставі довіреності від 11.06.2014 року б/н ;

від відповідача: не з'явився, -

Обставини справи:

іноземне підприємство "ДЕЛЕКСПО-ГРУП" (далі за текстом: Позивач або Комітент) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до приватного підприємства "ГРАНД-ОАЗИС" (далі за текстом: Відповідач або Комісіонер) про розірвання договору комісії від 15.08.2012 року за № 1768-К (далі за текстом: Договір) та стягнення з Відповідача за Договором основного боргу в сумі 55000000,00 грн. (п'ятдесят п'ять мільйонів гривень 00 коп.), інфляційних нарахувань в сумі 3413319,58 грн. (три мільйони чотириста тринадцять тисяч триста дев'ятнадцять гривень 58 коп.), 3-х процентів річних в сумі 492739,73 грн. (чотириста дев'яносто дві тисячі сімсот тридцять дев'ять гривень 73 коп.), пені в сумі 2460684,93 грн. (два мільйони чотириста шістдесят тисяч шістсот вісімдесят чотири гривні 93 коп.).

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач істотно порушив умови Договору, внаслідок чого Позивач просить суд розірвати Договір та стягнути з Відповідача належні Позивачу за розірваним Договором грошові кошти у вигляді основного боргу в сумі 55000000,00 грн. (п'ятдесят п'ять мільйонів гривень 00 коп.), інфляційних нарахувань в сумі 3413319,58 грн. (три мільйони чотириста тринадцять тисяч триста дев'ятнадцять гривень 58 коп.), 3-х процентів річних в сумі 492739,73 грн. (чотириста дев'яносто дві тисячі сімсот тридцять дев'ять гривень 73 коп.), пені в сумі 2460684,93 грн. (два мільйони чотириста шістдесят тисяч шістсот вісімдесят чотири гривні 93 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.05.2014 року порушено провадження у справі № 911/1893/14, розгляд якої призначено на 23.06.2014 року.

23.06.2014 року в судове засідання з'явився Позивач, який виконав вимоги ухвали суду від 22.05.2014 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився будучи повідомленим про день та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 22.05.2014 року не виконав. Ухвалою суду від 23.06.2014 року розгляд справи відкладено на 14.07.2014 року.

14.07.2014 року в судове засідання з'явився Позивач, який виконав вимоги ухвали суду від 23.06.2014 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився будучи повідомленим про день та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 22.05.2014 року та від 23.06.2014 року не виконав.

У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 14.07.2014 року.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач належним чином повідомлений про подання до суду позову, дату та час розгляду справи та враховуючи те, що кореспонденція суду також направлена на адресу Відповідача, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які він би посилався, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

Встановив:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Крім того, Цивільний кодекс України в ч. 6 ст. 4 передбачає, що цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Згідно із ст. 1011 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

15.08.2012 року між Позивачем і Відповідачем з дотриманням вимог ст.ст. 173, 179 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 509, 1011 Цивільного кодексу України укладено договору комісії від 15.08.2012 року за № 1768-К, згідно п. 1.1. якого за цією угодою Комітент доручає, а Комісіонер бере на себе зобов'язання за обумовлену винагороду здійснити пошук та укласти від свого імені та за рахунок Комітенту договір купівлі-продажу нерухомого майна під торгово-офісний центр у центральних районах масті Києва (Печерський, Шевченківський), площею не менше 10000 (десяти тисяч) квадратних метрів с паркінгом не менше 40 (сорока) машиномісць із земельною ділянкою, площею 0,5-0,8 га, який знаходиться у власності чи на підставі договору оренди строком не менше 25 років, далі по тексту - «Об’єкт нерухомості». Об’єкт нерухомості набувається для Комітента та за рахунок Комітента за цінами не вище 5500 (п'ять тисяч п'ятсот) грн. за один метр квадратний.

За умовами п. 2.1. Договору, Комітент перераховує грошові кошти, потрібні для придбання в рамках цього Договору Об’єкта нерухомості на поточний рахунок Комісіонера в розмірі 55000000,00 грн. (п'ятдесят п'ять мільйонів) грн., в т.ч. ПДВ протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту узгодження купівлі Об’єкта нерухомості.

Договір у п. 2.2. передбачає, що до витрат Комісіонера, підлягаючим відшкодуванню Комітентом, відносяться витрати, пов'язані з придбанням Об’єкта нерухомості.

Відповідно до п. 2.4. Договору, Комітент виплачує Комісіонеру комісійну винагороду в розмірі 266500 (двісті шістдесят шість тисяч п'ятсот) грн. в т.ч. ПДВ, разом з перерахунком коштів, потрібних для придбання Об’єкта нерухомості.

Згідно із п. 3.3. Договору, Комісіонер зобов'язаний здійснити пошук Об’єкта нерухомості та укласти договір купівлі-продажу з продавцем в строк до 30.06.2013 року.

Договір у п. 8.1. передбачає, що даний Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами та діє до 30.06.2013 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами зобов'язань за цим Договором, які виникли до спливу строку його дії.

Відповідно до п. 9.1. Договору, не узгодженні даним Договором умови можуть бути оформленні додатковою угодою. Будь-які зміни та доповнення до даного Договору мають силу тільки в тому випадку, якщо вони оформленні у письмовому вигляді та підписанні обома Сторонами.

15.06.2013 року Відповідач звернувся до Позивача з пропозицією у вигляді листа від 15.06.2013 року щодо укладення Додаткової угоди до Договору в частині продовження терміну дії Договору в зв'язку з тим, що у Відповідача відсутня можливість у встановлений Договором строк виконати останній. До листа додавався проект Додаткової угоди.

Позивач розглянувши пропозицію Відповідача у вигляді зазначеного листа погодився на останню, внаслідок чого між Позивачем та Відповідачем на виконання п. 9.1. Договору 15.05.2013 року укладено Додаткову угоду від 15.05.2013 року за № 1 до Договору, відповідно до п.п. 1, 2, 3, 4 якої внесено зміни до п.п. 3.3., 8.1., 9.2. Договору щодо строку дії Договору та виконання Відповідачем своїх обов'язків за Договором до 30.06.2014 року.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Цивільний кодекс України в ч. 1 ст. 1014 передбачає, що комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

В ході розгляду справи встановлено, що Позивач з дотриманням вимог ст.ст. 509, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України на виконання п.п. 1.1., 2.1., 2.4. Договору перерахував Відповідачу для пошуку та придбання останнім на користь Позивача Об’єкту нерухомості грошові кошти в сумі 55000000,00 грн. (п'ятдесят п'ять мільйонів гривень 00 коп.), що підтверджується платіжними дорученнями від 16.08.2012 року за № 313, від 17.08.2012 року за № 314, від 17.08.2012 року за № 318, від 17.08.2012 року за № 320, від 17.08.2012 року за № 321, від 20.08.2012 року за № 324, від 20.08.2012 року за № 325, від 20.08.2012 року за № 327, від 21.08.2012 року за № 328, від 21.08.2012 року за № 329, від 21.08.2012 року за № 330, від 21.08.2012 року за № 331, від 21.08.2012 року за № 332, від 22.08.2012 року за № 348, від 22.08.2012 року за № 356, від 22.08.2012 року за № 358, від 22.08.2012 року за № 359, від 23.08.2012 року за № 360, від 23.08.2012 року за № 361, від 23.08.2012 року за № 362, від 28.08.2012 року за № 363, від 29.08.2012 року за № 367, актом звірки взаєморозрахунків, який підписаний Позивачем та Відповідачем без зазначення Відповідачем будь-яких претензій або незгоди з приводу відомостей щодо часу та сум перерахованих Позивачем Відповідачу коштів. Копії платіжних доручень та акту звірки знаходяться в матеріалах справи, достовірність яких Відповідач не заперечує.

Проте, Відповідачем в порушення вимог ст.ст. 509, 525, 526, 530, 629, 1014 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, п.п. 1.1., 3.3. Договору отримавши від Позивача на виконання Договору кошти для пошуку і придбання Об’єкту нерухомості пошук останнього з послідуючим придбанням не здійснював взагалі, про хід виконання Договору перед Позивачем не звітувався та про причини невиконання Договору Позивача не повідомляв.

Відповідно до ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

У зв'язку з тривалим невиконанням Відповідачем своїх зобов'язань за Договором Позивач з метою досудового врегулювання спору, встановленого ст.ст. 188, 222 Господарського кодексу України та ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, 16.01.2014 року звернувся до Відповідача з претензією у вигляді листа від 15.01.2014 року за № 04/01 з вимогою достроково розірвати Договір внаслідок невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором та повернути все одержане за Договором в строк до 31.01.2014 року.

Згідно із ч. 3 ст. 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Однак, Відповідач на претензію Позивача у вигляді листа від 15.01.2014 року за № 04/01 не відреагував, відповіді не надав, порушення умов Договору не усунув, Договір не розірвав та кошти Позивачу не повернув.

Позивач враховуючи позицію Відповідача з метою досягнення цілі досудового врегулювання спору, встановленого ст.ст. 188, 222 Господарського кодексу України та ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, повторно 25.02.2014 року звернувся до Відповідача з претензією від 12.02.2014 року за № 02/02, в якій вимагав у Відповідача достроково розірвати Договір внаслідок невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором та повернути все одержане за Договором в строк 30 календарних днів з моменту отримання цієї притензії.

Відповідач на претензію Позивача від 12.02.2014 року за № 02/02 не відреагував, відповіді не надав, порушення умов Договору не усунув, Договір не розірвав та кошти Позивачу не повернув.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Господарський кодекс України у ч. 4 ст. 188 передбачає, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Суд погоджується з позицією Позивача, що Відповідач отримавши від Позивача на виконання Договору кошти для пошуку і придбання Об’єкту нерухомості протягом тривалого часу пошук останнього з послідуючим придбанням не здійснював взагалі, про хід виконання Договору перед Позивачем не звітувався, про причини невиконання Договору Позивача не повідомляв, на претензії не реагував та порушення Договору не усунув маючи для цього право і можливість, внаслідок чого Відповідач допустив істотне порушення умов Договору, що призвело до значних втрат для Позивача.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Суд погоджується з позицією Позивача, що невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором, яке має характер істотного порушення Відповідачем умов Договору, є підставою для припинення його дії шляхом дострокового розірвання в судовому порядку.

Порушенні Відповідачем права та охоронювані законом інтереси Позивача за Договором підлягають захисту судом у спосіб, визначений п.п. 4, 7 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, - припинення правовідносин та відновлення становища, яке існувало до порушення.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимога Позивача про розірвання Договору комісії від 15.08.2012 року за № 1768-К та стягнення з Відповідача на користь Позивача всього одержаного за цим Договором комісії від 15.08.2012 року за № 1768-К у вигляді грошових коштів в сумі 55000000,00 грн. (п'ятдесят п'ять мільйонів гривень 00 коп.) є обґрунтованою та доведеною суду за допомогою належних і допустимих доказів, внаслідок чого вона підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, Позивач просить суд стягнути з Відповідача інфляційні нарахування в сумі 3413319,58 грн. (три мільйони чотириста тринадцять тисяч триста дев'ятнадцять гривень 58 коп.) та 3-и проценти річних в сумі 492739,73 грн. (чотириста дев'яносто дві тисячі сімсот тридцять дев'ять гривень 73 коп.).

Розрахунок суми інфляційних нарахувань та трьох процентів річних знаходиться в матеріалах справи.

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При дослідженні розрахунків інфляційних втрат та 3-х процентів річних, здійснених Позивачем, судом встановлено, що Позивачем здійснено розрахунок інфляційних втрат та 3-х процентів річних об'єктивно і вірно.

Станом на момент розгляду справи, Відповідачем не надано суду доказів сплати Позивачу заборгованості у вигляді інфляційних нарахувань в сумі 3413319,58 грн. (три мільйони чотириста тринадцять тисяч триста дев'ятнадцять гривень 58 коп.) та 3-х процентів річних в сумі 492739,73 грн. (чотириста дев'яносто дві тисячі сімсот тридцять дев'ять гривень 73 коп.), внаслідок чого вимоги Позивача про стягнення інфляційних нарахувань та 3-х процентів річних підлягають задоволенню.

Поряд з цим, Позивач просить суд стягнути з Відповідача, за несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором, пеню, передбачену п. 5.3. Договору, у сумі 2460684,93 грн. (два мільйони чотириста шістдесят тисяч шістсот вісімдесят чотири гривні 93 коп.).

Договір у п. 5.3. передбачає, що за несвоєчасне виконання своїх зобов'язань Комісіонер сплачує Комітенту пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми грошових коштів, передбачених п. 2.1. цього Договору.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Суд приходить до висновку, що дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом та Договором відповідальності.

На підставі ст.ст. 549, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України та п. 5.3. Договору, Позивачем Відповідачу нараховано пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання за Договором в загальній сумі 2460684,93 грн. (два мільйони чотириста шістдесят тисяч шістсот вісімдесят чотири гривні 93 коп.).

З метою дослідження правильності визначення Позивачем суми пені, судом здійснено розрахунок пені за заявлені Позивачем періоди, за результатами якого суд погоджується з сумою, розміром та періодом нарахування Позивачем Відповідачу пені за Договором в сумі 2460684,93 грн. (два мільйони чотириста шістдесят тисяч шістсот вісімдесят чотири гривні 93 коп.).

Доказів сплати в добровільному порядку пені за Договором Відповідач суду не надав та наявність заборгованості зі сплати пені Позивачу не заперечував.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором у сумі 2460684,93 грн. (два мільйони чотириста шістдесят тисяч шістсот вісімдесят чотири гривні 93 коп.) підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались суду Позивачем в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Поряд з цим, Позивач у позовній заяві просить суд покласти на Відповідача судовий збір у сумі 74298,00 грн. (сімдесят чотири тисячі двісті дев'яносто вісім гривень 00 коп.).

Абзацом 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, суд, на підставі ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на Відповідача господарські витрати у вигляді судового збору в сумі 74298,00 грн. (сімдесят чотири тисячі двісті дев'яносто вісім гривень 00 коп.).

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов іноземного підприємства "ДЕЛЕКСПО-ГРУП" до приватного підприємства "ГРАНД-ОАЗИС" про розірвання договору та стягнення, - задовольнити повністю.

2. Розірвати договір комісії від 15.08.2012 року за № 1768-К, укладений між іноземним підприємством "ДЕЛЕКСПО-ГРУП", ідентифікаційний код: 36865067, місцезнаходження: 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Ярмаркова, буд. 35, та приватним підприємством "ГРАНД-ОАЗИС", ідентифікаційний код: 33488566, місцезнаходження: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Головатого, буд. 9, кв. 39.

3. Стягнути з приватного підприємства "ГРАНД-ОАЗИС", ідентифікаційний код: 33488566, місцезнаходження: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Головатого, буд. 9, кв. 39, на користь іноземного підприємства "ДЕЛЕКСПО-ГРУП", ідентифікаційний код: 36865067, місцезнаходження: 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Ярмаркова, буд. 35, за розірваним договором комісії від 15.08.2012 року за № 1768-К основний борг у сумі 55000000,00 грн. (п'ятдесят п'ять мільйонів гривень 00 коп.), інфляційні нарахування в сумі 3413319,58 грн. (три мільйони чотириста тринадцять тисяч триста дев'ятнадцять гривень 58 коп.), 3-и проценти річних в сумі 492739,73 грн. (чотириста дев'яносто дві тисячі сімсот тридцять дев'ять гривень 73 коп.), пеню в сумі 2460684,93 грн. (два мільйони чотириста шістдесят тисяч шістсот вісімдесят чотири гривні 93 коп.) та судовий збір в сумі 74298,00 грн. (сімдесят чотири тисячі двісті дев'яносто вісім гривень 00 коп.) .

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.

Рішення підписано 14 липня 2014 року.