Постанова

від 08.05.2014 по справі 804/4462/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2014 р. Справа № 804/4462/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Концерн «СТАЛЬПРОМБУД» до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Концерну «СТАЛЬПРОМБУД» до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати винесене Концерну «СТАЛЬПРОМБУД» податкове повідомлення-рішення №0000732208 від 20.09.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 66815,00 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 53452,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 13363,00грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Криворізькою південною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Концерну «СТАЛЬПРОМБУД» з питань достовірності формування податкових зобов'язань і податкового кредиту під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Трансстандарт-2002» у липні-вересні 2012 р., за результатами якої складено акт від 30.07.2013 року №887/224/32098749. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0000732208 від 20.09.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 66815,00 грн., т.ч. за основним платежем в розмірі 53452,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 13363,00 грн. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому Криворізька південна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимог підтримав, просив позов задовольнити. Щодо розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Криворізькою південною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Концерну «СТАЛЬПРОМБУД» з питань достовірності формування податкових зобов'язань і податкового кредиту під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Трансстандарт-2002» у липні-вересні 2012 року.

Перевіркою встановлені порушення:

п.198,3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), Концерном «СТАЛЬПРОМБУД» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за липень - вересень 2012р, суму податку на додану вартість у розмірі 14565,25 грн., 22390,00 грн. та 16496,66 грн. відповідно у результаті чого занижено податок на додану вартість за липень - вересень 2012р. на суму 14565,25 грн., 22390,00 грн. та 16496,66грн. відповідно.

За результатами перевірки складено акт від 30.07.2013 року №887/224/32098749 на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення № 0000732208 від 20.09.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 66815 грн. 00 коп., т.ч. за основним платежем в розмірі 53452,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 13363,00 грн.

Винесене податкове повідомлення-рішення позивачем було оскаржено до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області. Рішенням про результати розгляду скарги від 13.12.2013 р. № 4560/10/04-36-10-08-09 скарга залишена без задоволення.

Скарга позивача до Міністерства доходів і зборів України залишена без задоволення рішенням про результати розгляду повторної скарги від 27.02.2014 р. за № 3805/6/99-9910-01-15.

Рішення отримано поштою рекомендованим повідомленням про вручення 17.03.2014р.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою здійснення господарської діяльності та для забезпечення транспортних засобів та іншої техніки паливно-мастильними матеріалами Позивач уклав з ТОВ «Трансстандарт-2002» договір поставки нафтопродуктів № 59-д від 19.06.2012 р., за умовами якого ТОВ «Трансстандарт-2002» (Постачальник) зобов'язується передати, а Позивача (Покупець) прийняти та оплатити нафтопродукти, а саме дизельне паливо; якість товару має засвідчуватися сертифікатом відповідності/якості заводу-виробника; поставка відбувається на умовах СРТ - пункт призначення (місце вказане Покупцем); датою поставки вважається дата відмітки на ТТН, що засвідчує факт отримання товару в пункті призначення; поставка здійснюється автотранспортом Постачальника; доказом поставки товару, є належним чином оформлена ТТН; приймання товару по кількості здійснюється згідно з Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України»; приймання товару по якості здійснюється на основі сертифіката якості/відповідності заводу - виробника товару відповідно до вимог Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України.

Відповідно до цього договору позивач отримав товар (дизельне паливо) на загальну суму 316924,00 грн., у тому числі ПДВ - 52820,66 грн., що підтверджується:

видатковими накладними № РН-0000223 від 19.07.12 р. на 5050 л. на 43935,00 грн. у тому числі ПДВ 7322,50 грн., № РН-0000224 від 19.07.12 р..на 4995 л. на 43456,50 грн., у тому числі ПДВ 7242,75 грн., РН- 0000279 від 17.08.12 р. на 4995 л. на 44955,00 грн., у тому числі ПДВ 7492,50 грн., № РН-0000298 від 28.08.12 р. на 5050 л. на 45450,00 грн., у тому числі ПДВ 7575,00 грн., № PH- 0000273 від 10.08.12р. на 5050 л. грн. на 43935,00 грн., у тому числі ПДВ 7322,50 грн., № РН-0000316 від 12.09.12 р. на 5050 л. на 47217,50 грн., в тому числі ПДВ 7869,58 грн., № 0000РН-338 від 18.09.12 р. на 5050 л. на 47975,00 грн., в тому числі ПДВ 7995,83 грн.;

товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів № 239 від 09.08.2012 р., № 291 від 18.09.2012 р. № 273 від 12.09.2012 р., № 261 від 28.08.2012 р., № 245 від 17.08.2012 р., № 196 від 19.07.2012 р., № 197 від 19.07.2012 р.;

випискою з журналу реєстрації довіреностей за липень - вересень 2012 року;

рахунками-фактура на оплату поставленого дизельного палива.

Оплата позивачем отриманого товару (дизельного палива) проведена повністю, що підтверджується виписками з банківського рахунку.

Отриманий від ТОВ «Трансстандарт-2002» товар придбано позивачем з метою його використання у власній господарській діяльності, а саме шляхом його подальшого використання через забезпечення паливно-мастильними матеріалами транспортних засобів, які належать та використовуються позивачем, що підтверджується наступним:

оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 105: автомобілі Chevroiet Niva L 1.7 М\Т. 21230-55, ГАЗ 3110 д\н НОМЕР_3, КАМАЗ 55111, полуприцеп SCHENK SA20 д\н НОМЕР_4, полуприцеп МАЗ 953000-011 д/н НОМЕР_2;

договір оренди транспортних засобів від 01.06.2012 р., укладений між Позивачем та ТОВ «Техбудпром», з Специфікацією № 1 з переліком транспортних засобів (52 одиниці);

акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підтверджують проведення плати за оренду вантажних та спеціальних автомобілів, інших наземних транспортних засобів (тракторів, причепів), дорожньо-будівельної техніки за липень, серпень, вересень 2012 р.

Фактичне використання дизельного палива для експлуатації транспортних засобів, що використовуються підприємством в господарській діяльності підтверджується зведеними відомостями про наявність та використання паливно-мастильних матеріалів та відомостями витрат палива за липень-вересень 2012 р.

Податковий кредит з ПДВ за липень-вересень 2012 року визначений Позивачем на підставі отриманих від ТОВ «Трансстандарт-2002» податкових накладних: № 31 від 19.07.12 р. на суму 43935,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 7322,50 грн., № 32 від 19.07.12 р. на суму 43456,50 грн., у тому числі ПДВ на суму 7242,75 грн., № 26 від 28.08.12 р. на суму 44955,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 7492,50 грн., № 44 від 28.08.12 р. на суму 45450,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 7575,00 грн., № 17 від 10.08.12 р. на суму 43935,00 грн., у то му числі ПДВ на суму 7322,50 грн., № 21 від 12.09.12 р. на суму 47217,50 грн., у тому числі ПДВ на суму 7869,58 грн., № 41 від 18.09.12 р. на суму 47975,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 7995,83 грн.

Податкові накладні включені до реєстру отриманих податкових накладних за липень-вересень 2012 року.

Крім того, при поставці Позивачу дизельного палива ТОВ «Трансстандарт-2002» надало паспорт якості № 604 від 12.04.2012 р. на паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки С виду IIДСТУ 4840:2007 та Сер тифікат відповідності, який зареєстровано в реєстрі за № UA 1.033.0035320-10 на паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки С виду II.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для встановлення порушень з боку позивача стало те, що Криворізькою південною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при перевірці використано акт перевірки, а саме акт Лівобережної МДПІ № 390/224/31971392 від 25.01.2013 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТАНССТАНДАРТ-2002» (код ЄДРПОУ 31971392) щодо підтвердження господарських відносин із ПП «Екосан сервіс»(код ЄДРПОУ 33517827) за вере сень 2012 року, ПНВП «Техніка»(код ЄДРПОУ 19099225) липень, серпень, вересень 2012 року, ТОВ НВП «Техносплав» (код ЄДПРОУ 32697678) за липень 2012 року», яким встановлено, що на формування податкового кредиту товариством податкового кредиту з ПДВ мало вплив здійснення господарських операцій з придбання ТМЦ у вказаних підприємств.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість (договір, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні). Складені контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, що не заперечується матеріалами перевірки.

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що "чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок "узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

Також суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі "Інтерсплав проти України".

Так, у п. 37 рішення вказується: "Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови".

Відповідно до п. 38 рішення зазначено: "На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000732208 від 20.09.2013 р., винесене Криворізькою південною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати і розмірі 182,70 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова