Ухвала

від 10.06.2009 по справі 17/235/08-ап

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

            УХВАЛА

        ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

10 червня

2009р.             м.

Дніпропетровськ                 Справа №

17/235/08-АП

Колегія

суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючий

суддя:   Мірошниченко М.В.,

суддя:                     Баранник Н.П.

суддя:                     Юхименко О.В.

при

секретарі:           Галоян О.Г.

за участю

представників сторін

:

позивача:                  не з'явився

відповідача:             ОСОБА_3 дов. від 02.10.2008р. №

14/3825

розглянувши

у відкритому судовому засіданні 

апеляційну скаргу

ОСОБА_1,

            м. Запоріжжя

на постанову       господарського суду Запорізької області від

01.10.2008р.

у справі               №

17/235/08-АП        

за

позовом           ОСОБА_1,

                              м. Запоріжжя

до відповідача   ОСОБА_2,

                              м. Запоріжжя

про                       стягнення 53

717,78 грн. адміністративно-господарських санкцій та пені

       ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 заявлено позов до ОСОБА_2 про   стягнення суми 52664,28грн.

адміністративно-господарських санкцій та суми 1053,50 грн. пені за невиконання

нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2007 році ( у

загальному розмірі 53 717,78 грн.).

Розглянувши справу по суті, постановою господарського суду Запорізької

області від 01.10.2008р. у справі № 17/235/08-АП в задоволенні

адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що у справі достатньо

доказів, якими відповідач довів про вжиття ним усіх залежних від нього заходів

для недопущення порушень зобов'язань, покладених на нього Законом України «Про

основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Відповідач належним чином

виконував покладені на нього чинним законодавством обов'язки щодо створення

робочих місць та забезпечення працевлаштування інвалідів, але у зв'язку з тим,

що інваліди на підприємство у достатній кількості не направлялись, норматив

залишився не виконаним. Відповідними державними органами не направлялись

інваліди для працевлаштування на підприємство в достатній кількості. Випадків

відмови в працевлаштуванні інвалідів відповідач не допускав. Із цих підстав, в

силу ч. 2 ст. 218 ГК України, ОСОБА_2 не повинно нести відповідальність за не

виконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів в достатній кількості в

2007 році.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подало

апеляційну скаргу, в якій вказало наступні обставини.

Згідно до

ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»,

відповідач зобов'язується створювати робочі місця для працевлаштування

інвалідів у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних

працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у

кількості одного робочого місця. Підприємства самостійно розраховують кількість

робочих місць для працевлаштування інвалідів і забезпечують працевлаштування

інвалідів. Виконанням нормативу вважається працевлаштування підприємством

інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

За ст. 20

цього Закону, підприємства, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів

менша ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням

Фонду адміністративно-господарські санкції.

Відповідач не довів факту здійснення усіх залежних від нього заходів

щодо сплати адміністративно-господарських санкцій, або обставини, що об'єктивно

перешкоджали здійснити цю сплату.

Просить

постанову господарського суду Запорізької області від 01.10.2008р. у справі №

17/235/08-АП скасувати і постановити нове рішення про задоволення позову.

Представник

позивача до судового засідання не з'явився. Позивач про дату, час та місце

розгляду справи повідомлений належним чином. Колегія суддів на підставі ст. 196

КАС України вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника

позивача, оскільки його неявка не є перешкодою для цього.

Відповідач у письмових запереченнях на апеляційну скаргу вказав, що за

змістом ст. 218 Господарського кодексу України він ужив усіх залежних від нього

заходів, спрямованих на недопущення господарського правопорушення. Так,

відповідачем фактично було створено 92 робочих місця для працевлаштування інвалідів.

Крім того, відповідач протягом 2007року звертався до Шевченківського та

Міжрегіонального південного центрів зайнятості зі звітами, в яких було

відображено наявність робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову

суду першої інстанції від 01.10.2008р. залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти доводів

апеляційної скарги.

Відповідно

до розпорядження голови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду

від 10.06.2009р. № 362 справу розглянуто колегією суддів у складі: Мірошниченко

М.В. (головуючий суддя), Баранник Н.П. (суддя), Юхименко О.В. (суддя).

Судове

засідання фіксувалось за допомогою технічного комплексу «Камертон».

В судовому

засіданні 10.06.09р. оголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду

апеляційної інстанції.

Розглянувши

матеріали та обставини справи, перевіривши їх доказами, колегія суддів не

знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Предметом

позову є вимога про стягнення з відповідача суми адміністративно-господарських

санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування

інвалідів в 2007 році у розмірі 53 717,78 грн.

Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності

інвалідів в Україні»  для підприємств,

установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських

організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється

норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4%

середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а

якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно до ч.2 ст. 19 зазначеного Закону України, підприємства, установи,

організації,  у тому числі підприємства,

організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які

використовують найману працю, самостійно розраховують  кількість робочих місць для працевлаштування

інвалідів відповідно до нормативу встановленого частиною першою цієї статті і

забезпечують працевлаштування інвалідів.

    Порядком подання підприємствами,

установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману

працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації,

необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою

Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 визначено, що інформацію про

наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування

інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як

платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне

страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за

погодженням з Держкомстатом.

Відповідно

до п.4 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи,

організації незалежно від форм власності реєструються у місцевих центрах

зайнятості за їх місцезнаходженням та щомісяця подають цим центрам

адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць

(вакансій), у тому числі, призначених для працевлаштування інвалідів.

У

відповідності до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів,

затвердженого Міністерством праці України № 42 від 10.02.2007р. (Ф. 10-П1),

наданого відповідачем (а.с. 8, т.1), середньооблікова чисельність працівників

за стягуваний період, становить 1 892 особи, внаслідок чого відповідач в 2007

році повинен був створити 76 робочих місць для працевлаштування інвалідів,

відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності

інвалідів в Україні».

За змістом

ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»,

підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману

працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування

інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці

з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші

соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній

службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування

інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та

працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів

України.

Як

вбачається з матеріалів справи відповідачем надавались позивачу звіти за формою

№ 3-ПН у 2007 році, в яких відповідач вказував на потребу в інвалідах (а.с.

1-60, т.2)

Цей факт

також підтверджується листом Шевченківського районного центру зайнятості м.

Запоріжжя вих. № 1037 від 26.06.2008р. (а.с. 8, т.3).

Як свідчить

наведений лист № 1037 від 26.06.2008р., за період з 2 грудня 2006р. по грудень

2007р. центром зайнятості були видані 3 коринці направлень на працевлаштування

особам з обмеженою працездатністю на ОСОБА_2, у т.ч. : - 22.05.2007р.

безробітній ОСОБА_4, яка отримала направлення за спеціальністю

«підбирач-обліковець абразивних 

виробів», результат відмови в прийнятті на роботу - відмова особи

(безробітної); - 20.08.2007р. безробітній ОСОБА_5, яка отримала направлення за

спеціальністю «кухонний робітник», результат відмови в прийнятті на роботу -

відмова особи (безробітної); - 13.09.2007р. безробітній ОСОБА_6, яка отримала

направлення за спеціальністю «підбирач-обліковець абразивних виробів» -

результат відмови в прийнятті на роботу - відмова особи (безробітної).

З матеріалів

справи вбачається, що відповідач неодноразово звертався до Шевченківської та

Жовтневої районних державних адміністрацій м. Запоріжжя, а також безпосередньо

до ОСОБА_1 з проханням направляти до нього інвалідів для працевлаштування.

Відповідач, намагаючись виконати встановлений законом норматив,

розміщував оголошення про наявність вакантних посад для інвалідів у місцеві

газети «Работа и учеба» і «Карьера», що підтверджується відповідними газетними

оголошеннями, копії яких залучені до справи.

Крім того,

для працевлаштування інвалідів ОСОБА_2 у 1999р. була створена ділянка по

виробництву засобів індивідуального захисту, що підтверджується наказом від

31.12.1999р. № 439 та штатний розклад на створену ділянку на 2007 рік.

Відповідно

до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової

відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у

сфері господарювання.

Частиною 2

зазначеної норми передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за

невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення

правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх

залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно до

ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»,

підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації

громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману

працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж

установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують

відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів

адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі

середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі,

організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій

інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче

місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для

підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій

громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15

осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене

для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі

половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в

установі, організації.

Оскільки відповідач вжив усіх залежних від нього заходів для

недопущення  господарського

правопорушення, тому згідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України

адміністративно господарські санкції та пеня у сумі 53 717,78 грн. стягненню з

відповідача не підлягають.

  За таких обставин, суд першої

інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з

додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції від

01.10.2008р. відсутні.  

К еруючись   ст. ст.

195, 198 (п. 1), 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України,

колегія суддів, -                                              

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, м. Запоріжжя залишити без задоволення, а

постанову господарського суду Запорізької області від 01.10.2008р. у справі №

17/235/08-АП   без змін.

Ухвала  суду апеляційної інстанції

за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, та може

бути оскаржена протягом одного місяця  до

адміністративного суду касаційної інстанції.

Ухвала виготовлена в повному обсязі - 19.06.2009р.

    Головуючий суддя                     М.В. Мірошниченко

Суддя

                            Н.П.

Баранник

Суддя

                            О.В.

Юхименко