Постанова

від 29.07.2014 по справі 923/741/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

            ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

---

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ "29" липня 2014 р. Справа № 923/741/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Петрова М.С., суддів: Колоколова С.І., Разюк Г.П. (Склад колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду сформовано згідно із розпорядженням голови суду №1458  від 07.07.2014р.) при секретарі судового засідання:   Полінецькій В.С за участю представників сторін: від позивача: не з'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином від відповідача: не з'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства “Науково-виробнича фірма “Меценат” на рішення господарського суду Херсонської області від 17.06.2014р. по справі № 923/741/14 за позовом Приватного підприємства “Науково-виробнича фірма “Меценат” (далі по тексту ПП НВФ «Меценат») до Комунального закладу “Обласний територіальний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф” Херсонської обласної ради (далі по тексту КЗ “Обласний територіальний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф”) про стягнення 145 064,62 грн.                                                 В С Т А Н О В И В : 27.05.2014 р. ПП НВФ «Меценат» звернулося до господарського суду Одеської області із позовом до КЗ «Обласний територіальний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф»  про стягнення 145064,62 грн., з яких: 129021 грн. основної заборгованості за поставлений товар по договору від 22.11.13 р., 1304,35 грн. річних, 8281,15 інфляційних втрат, 6458,12 грн. пені за прострочення оплати основного боргу. Рішенням господарського суду Херсонської області від 17.06.14 р. (суддя Закурін М.К.) позов ПП НВФ «Меценат» задоволено частково, з КЗ «Обласний територіальний центр екстреної допомоги та медицини катастроф» на користь ПП НВФ “Меценат” стягнуто – 129021 грн. основної заборгованості, 3229,06 грн. пені та 2645,11 грн. компенсації по сплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Задовольняючи позов щодо стягнення основного боргу, суд 1 інстанції послався на те, що позивачем доведено належними доказами факт поставки товару на суму   129021 грн. та його несплати відповідачем. Стягуючи пені за прострочення оплати основного боргу, суд 1 інстанції зменшив розмір стягуваної пені на 50%, а саме стягнув 3229,06 грн., з посиланням на те, що несплата основного боргу пов'язана із затримкою платежу Державним казначейством. У стягненні інфляційних втрат та 3% річних судом 1 інстанції відмовлено з огляду на те, що позивач не визначив періоди нарахування, а відповідно із цим неможливо перевірити правильність нарахування   інфляційних втрат та 3% річних.       Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ПП НВФ «Меценат» через господарський суд Одеської області звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій фактично просить скасувати оскаржене рішення суду 1 інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 3229,06 грн. пені, 1304,35 грн. річних, 8281,15 інфляційних втрат, оскільки зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги ПП НВФ «Меценат» посилається на те, що при прийнятті позовної заяви та розгляді спору по суті суд 1 інстанції в порушення ст.4-7, 43 ГПК України та Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 р. №14 не зобов'язав позивача надати більш детальний розрахунок інфляційних втрат, 3% річних, хоча розрахунок позову було додано до позовної заяви. Крім того, скаржник вважає, що місцевий господарський суд, зменшуючи розмір пені, повинен був залучити до участі у справі Державне казначейство. Позивач в судове засідання не з'явився, але 22.07.2014р. направив до суду клопотання в якому просив розглянути апеляційну скаргу без його представника. Відповідач в судове засідання також не з'явився, але 28.07.2014р. направив до суду клопотання в якому просив розглянути апеляційну скаргу без його представника. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 17.06.14 р. без змін, вважаючи його обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства. Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного. 22 листопада 2013 року між сторонами  укладено договір № 2211 про закупівлю товарів за державні кошти, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу дизель-генератор, вартістю 129021 грн, а відповідач, в свою чергу, - сплатити його вартість по факту поставки з відстрочкою до 30 календарних днів з моменту поставки. На виконання умов договору позивачем згідно до видаткової накладної № РН-0000091 від 18 грудня 2013 року поставлено відповідачу обумовлений товар, але останній своїх зобов'язань не виконав та на час розгляду справи в суді заборгував 129021 грн. Наявність заборгованості підтверджується також сторонами у складеному акті звірки взаємних розрахунків. Аналіз правовідносин, які існували між сторонами, свідчить, що за своєю юридичною природою між ними укладено договір купівлі-продажу за яким, відповідно до приписів статті 655 Цивільного кодексу України, продавець передає майно (товар) у власність покупцеві, а покупець приймає майно і зобов'язується сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому несплата відповідачем основної заборгованості є порушенням господарських зобов'язань за вказаним договором.        За таких обставин суд 1 інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.                   Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, приписами статей 534, 549-552, 611, 625 ЦК України, а також статтями 229-234 ГК України. З урахуванням приписів частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З наданого позивачем розрахунку річних вбачається, що ним вони нараховані за 123 дні, при цьому для визначення періоду прострочки у 123 дні в ньому вказано дату поставки та 30 днів відстрочення платежу від дня поставки, а відповідно із цим періодом нарахування є з 20.01.14 р. по 22.05.14 р., тобто по дату складання позивачем позовної заяви. Щодо періоду нарахування інфляційних втрат, то позивачем в розрахунку чітко зазначено – січень, лютий, березень, квітень 2014 р. Таким чином, вищенаведене свідчить про те, що суд 1 інстанції мав можливість визначити періоди нарахування інфляційних втрат і 3% річних, а відповідно із цим визначити правильність їх розрахунку. З огляду на вищенаведене судовою колегією перевірено розрахунок 3% річних за допомогою інформаційно-пошукової системи «Законодавство» і встановлено, що розрахунок позивача щодо 3% річних у сумі 1304,35 грн. є вірним і вказана сума підлягає стягненню з відповідача. Щодо інфляційних втрат, то судова колегія зазначає на те, що позивачем безпідставно включено до періоду нарахування січень 2014 р., оскільки у даному випадку строк оплати настав після 16.01.14 р., тобто 20.01.14 р., а тому нарахування інфляційних втрат необхідно здійснювати з наступного місяця – з лютого 2014 р. Вказаний висновок судової колегії зроблено з огляду на постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 р. №14 та листа Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р. Пунктом 3.2 вищезазначеного постанови Пленуму ВГС України встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р. Згідно із розрахунком апеляційного суду, зробленого за допомогою інформаційно-пошукової системи «Законодавство» інфляційні втрати за прострочення оплати основного боргу відповідачем за період з лютого по квітень 2014 р. складають 8007,09 грн. /(1,006х1,022х1,033=1,062060356)х129021 грн.=137028,08919147-1229021 грн.=8007,09 грн./ Таким чином, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 8007,09 грн. На підставі пункту 7.2. договору, за яким у випадку порушення зобов'язань щодо оплати вартості товару замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення, позивачем нарахована пеня в розмірі 6458,12 грн., у зв'язку з чим суд зазначає наступне. За статтею 230 ГК України неустойкою є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Враховуючи вищенаведене та перевіривши розрахунок пені за період часу з 20.01.2014р. по 22.05.2014р., суд 1 інстанції дійшов правильного висновку щодо правомірності її нарахування, при цьому приймаючи до уваги, що відповідач є державною установою, яка не виконала власні зобов'язання з вини Державного казначейства, суд 1 інстанції у відповідності із положеннями ст.233 ГК України правомірно зменшив розмір пені на 50%, тобто до 3229,06 грн. Залучення Державного казначейства для зменшення розміру пені у даному випадку є недоцільним, оскільки в наявних матеріалах справи є відповідні докази щодо затримки Держказначейством платежів відповідача за договором від 18.12.13 р. За вищенаведених обставин апеляційна скарга ПП НВФ «Меценат» підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду Херсонської області від 17.06.14 р. - скасуванню в частині відмови у стягненні 3% річних у сумі 1304,35 грн., інфляційних втрат у сумі 8007,09 грн.,з відповідним розподілом судових витрат, решту рішення залишити без змін. Згідно із ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони  пропорційно розміру задоволених вимог. Крім того, згідно із п.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» скаржнику підлягає поверненню з Державного бюджету України 537,15 грн. зайво сплаченого судового збору.                        Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -                                                       П О С Т А Н О В И Л А: 1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Науково-виробнича фірма «Меценат» задовольнити частково, рішення господарського суду Херсонської області від 17.06.14 р. - скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції: « Позов Приватного підприємства “Науково-виробнича фірма «Меценат» задовольнити частково. Стягнути з Комунального закладу “Обласний територіальний центр екстреної допомоги та медицини катастроф” Херсонської обласної ради  (адреса: 73000 м. Херсон, вул. Белінського, буд. 6; код ЄДРПОУ 26084856) на користь Приватного підприємства “Науково-виробнича фірма “Меценат” (адреса: 29500 м. Сімферополь, вул. Генерала Васильєва, буд. 32-А; код ЄДРПОУ 20707428) – 129021 грн. основної заборгованості, 3229,06 грн. пені, 8007,09 грн. інфляційних втрат, 1304,35 грн. – 3% річних та 2831,08 грн. компенсації по сплаті судового збору.                      В задоволенні решти позовних вимог відмовити.              Видати наказ.»    2.   Стягнути з Комунального закладу “Обласний територіальний центр екстреної допомоги та медицини катастроф” Херсонської обласної ради  (адреса: 73000 м. Херсон, вул. Белінського, буд. 6; код ЄДРПОУ 26084856) на користь Приватного підприємства “Науково-виробнича фірма “Меценат” (адреса: 29500 м. Сімферополь, вул. Генерала Васильєва, буд. 32-А; код ЄДРПОУ 20707428) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 249,75 грн.                                                                                       3. Видачу наказів із зазначенням повних реквізитів сторін, доручити господарському суду Херсонської області. 4. Повернути Приватному підприємству “Науково-виробнича фірма “Меценат” (адреса: 29500 м. Сімферополь, вул. Генерала Васильєва, буд. 32-А; код ЄДРПОУ 20707428) з Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУДКС  України в Одеській області, код ЄДРПОУ: 37607526, банк отримувача: ГУДКС України  в Одеській області, МФО 828011, № рахунку: 31217206782002) 537,15 грн. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням №34 від 25.06.14 р. Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.                            Повний текст постанови складено 30.07.2014 р.   Головуючий суддя                                                                 Петров М.С. Суддя                                                                                        Разюк Г.П.         Суддя                                                                                        Колоколов С.І.