Ухвала

від 02.04.2014 по справі 872/910/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 квітня 2014 рокусправа № 2а/0470/12365/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року по справі № 2а/0470/12365/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сібріс" до Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

Встановив:

ТОВ «Сібріс» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області № 0000121504 від 07.06.2012, що прийняте за результатами проведеної відповідачем камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток, результати якої стосовно виявлених порушень відображені у акті від 29.05.2012 № 775/152/33858429.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначалося, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 284 818 грн. суперечить нормам чинного законодавства та при цьому податковим органом залишено поза увагою, що ТОВ "Сібріс" не подавало заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або відшкодування сум податку на додану вартість.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року адміністративний позов ТОВ "Сібріс" задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000121504 від 07 серпня 2012 року. Мотивуючи постанову, суд вказав щодо необґрунтованості висновків податкової інспекції стосовно пропуску позивачем строку, встановленого п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України та у зв'язку з цим безпідставного відображення останнім в рядку 24 податкової декларації з ПДВ за квітень 2012 року суми від'ємного значення, сплаченої позивачем постачальникам в період з жовтня 2007 року по липень 2008 року, оскільки за відсутності заявленого наміру платника податків на відшкодування цього податку із бюджету податковим законодавством не передбачено застосування строків давності на відображення у податковій декларації з ПДВ за відповідний податковий період суми від'ємного значення, сплаченої позивачем постачальникам в попередньому податковому періоді за умов за умов дотримання платником податків правил формування податкового кредиту.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно якої останній просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти рішення, яким у задоволенні позову відмовити. При цьому, апелянт наводить доводи щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства та вказує на те, що позивач мав скористатися правом на отримання суми бюджетного відшкодування в момент виникнення на це такого права, у даному випадку у 1 кварталі 2008 року, червні та липні 2008 року, відповідно, оскільки приписами податкового законодавства не передбачено відстрочення використання такого права з моменту його виникнення. Проте, на думку апелянта, суд першої інстанції не надав належної оцінки наведеним обставинам.

В судовому засіданні представником апелянта підтримані доводи апеляційної скарги.

Представником позивача на апеляційну скаргу подані письмові заперечення, доводи яких також підтримані в ході апеляційного розгляду справи.

За обґрунтованим клопотанням відповідача, згідно приписів ст. 55 КАС України колегією суддів допущено заміну відповідача його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Заслухавши доводи представників сторін, перевіривши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, ТОВ "Сібріс" подано до ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2012 року, та в рядку 24 декларації визначив залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 284 818 грн.

Також, позивачем подано довідку про залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2), з якої вбачається, що сума залишку від'ємного значення в розмірі 284 818 грн. виникла в період з квітня 2007 року - червень 2008 року.

Камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "СІБРІС" (код ЄДРПОУ 33858429) щодо виявлення помилок (порушень), за результатами якої прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області проведено на підставі підпункту 200.10. статті 200 Податкового кодексу України.

Згідно висновків акту камеральної перевірки, ТОВ "Сібріс" має залишок від'ємного значення з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року в розмірі 284 818 грн.

За висновком податкового органу, в порушення пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України, враховуючи строки подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, встановлені пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, платник податку ТОВ "Сібріс" зменшується розмір від'ємного значення суми ПДВ (р.24 декларації) у розмірі 18 590 грн. за податковою декларацією з ПДВ за травень 2012 року. Підставою для зменшення позивачу за квітень 2012 року розміру залишку від'ємного значення суми з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 284 818 грн., стало пропущення ТОВ "Сібріс" строків для повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, які на думку відповідача фактично не сплачені позивачем постачальникам товарів.

Посилаючись на приписи пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, суд зазнавив, що платник податку, який не мав права на бюджетне відшкодування через відсутність оподатковуваних поставок, має право в рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість відображати залишок від'ємного значення податку, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та з дати виникнення якого минуло 1095 днів, до повного його погашення, що також роз'яснено згідно листа Державної податкової служби України від 12 січня 2012 року № 808/7/15-3417-16.

Зазначені висновки суду першої інстанції ґрунтуються як на встановлених судом фактичних обставинах, так і за приписами податкового законодавства, з урахуванням наступного.

Так, щодо доводів відповідача стосовно відсутності у позивача права відображати в рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість залишок від'ємного значення податку, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та з дати виникнення якого минуло 1095 днів, суд першої інстанції правомірно зазначив, що приписи пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України регулюють виключно питання повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та відшкодування сум податку на додану вартість і саме для вирішення цих питань законодавець встановлює 1095-денний термін. Будь-яких обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду, Податковий кодекс України не містить. ТОВ "Сібріс" не подавало заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або відшкодування сум податку на додану вартість у розмірі 284 818 грн., що також не заперечується відповідачем. А отже, висновки податкового органу з зазначеного питання не відповідають приписам податкового законодавства.

Твердження відповідача щодо відсутності у ТОВ "Сібріс" права відображати в рядку 24 податкової декларації з ПДВ за квітень 2012 року суму від'ємного значення у розмірі 284 818 грн., оскільки від'ємне значення у розмірі 284 818 грн. фактично не сплачене постачальникам товарів у попередніх податкових періодах з терміном виникнення: квітень 2007 р. - травень, червень 2008 р., тобто із спливом терміну позовної давності, спростовується письмовими доказами, які наявні в матеріалах справи.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, сума від'ємного значення у розмірі 284 818 грн., зазначена ТОВ "Сібріс" в рядку 24 податкової декларації з ПДВ за квітень 2012 року, сплачена позивачем постачальникам в період з жовтня 2007 року по липень 2008 року. Даний факт підтверджено наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень (№277 від 15.10.2007 року, №304 від 13.12.2007 року, №385 від 10.06.2008 року, №387 від 11.06.2008 року, №395 від 20.06.2008 року, №381 від 06.05.2008 року), якими підтверджено сплату в період з 4 кварталу 2007 року по липень 2008 року ТОВ "Сібріс" контрагенту ВАТ "ЗСМА" грошовими коштами за виконані роботи у сумі 1 720 922, 8 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 286 818, 8 грн.), а також відповідними податковими накладними (№47 від 15.10.2007 року на суму 1 0195 10, 4 грн. в т.ч. ПДВ 169 918, 4 грн.; №38 від 13.12.2007 року на суму 217 569, 6 грн. в т.ч. ПДВ 36 261, 6 грн.; №33 від 10.06.2008 року на суму 41 000 грн. в т.ч. ПДВ 6 833, 33 грн.; №35 від 11.06.2008 року на суму 104 258 грн. в т.ч. ПДВ 17 376, 33 грн.; №60 від 20.06.2008 року на суму 38 580, 8 грн. в т.ч. ПДВ 6 430, 14 грн.; №7 від 06.05.2008 року на суму 300 000 грн. в т.ч. ПДВ 50 000 грн) відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв в період здійснення сплати грошових коштів).

Крім цього, в ході апеляційного розгляду обґрунтованість розрахунку оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яким ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 284 818 грн., в той час, як в акті камеральної перевірки зазначено, що ТОВ "Сібріс" зменшується розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 18 590 грн., відповідачем не доведено.

Таким чином, виходячи з аналізу приписів податкового законодавства суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що як приписами Податкового кодексу України, так і податкове законодавство, що регулювало аналогічні відносини до 01.01.2011, не містить будь-яких обмежень щодо порядку формування складу вказаного залишку від'ємного значення, в т.ч. і часових обмежень, за умови дотримання платником податків правил формування податкового кредиту. Приписи ст.102 Податкового кодексу України, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, можуть застосовуватися лише у тому випадку, коли платник має намір відшкодувати податок на додану вартість із бюджету, прийняв рішення про таке відшкодування та звернувся до податкового органу із відповідною заявою у встановленому Кодексом порядку. Оскільки позивач не заявляв у визначений спосіб про намір відшкодувати податок на додану вартість, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність застосування відповідачем п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, які визначають строки давності на подання заяви на бюджетне відшкодування, до показників рядка 26 (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду) декларації з податку на додану вартість, а отже податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, є протиправним, а отже судом першої інстанції правомірно скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, вірно застосований матеріальний закон та не допущено порушень процесуального права, оскаржене судове рішення має бути залишено без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року по справі № 2а/0470/12365/12 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року по справі № 2а/0470/12365/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай