Ухвала

від 13.11.2013 по справі 872/6973/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

13 листопада 2013 рокусправа № 2а/0470/9839/12 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Шлай А.В. Іванова С.М.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року по справі №2а/0470/9839/12 за позовом Приватного підприємства "Південна будівельна компанія" до Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 07.08.2012р. №0000510220, -

Встановив:

Приватне підприємство «Південна Будівельна Компанія» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби від 07.08.2012 року № 0000510220, яким позивачеві нараховано податок на додану вартість в сумі 727 085, 00 грн. та штрафних санкцій у розмірі - 66 667, 00 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що податковим органом поза межами компетенції та безпідставно зроблено висновок про нікчемність укладених між БВП «Строитель-плюс» та КП «Альянс», угод, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 727 084, 91 грн., при формуванні податкового кредиту за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року. При цьому вказує, що податкове повідомлення-рішення прийняте необґрунтовано, з порушенням норма матеріального права, а тому підлягають скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із судовим рішенням, Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги доводи відповідача про нікчемність договорів позивача з його контрагентом, що укладені без мети настання реальних наслідків.

У судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Відповідач, належним чином повідомлений про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, у судове засідання не прибув, про причини неприбуття не повідомив.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Приватне підприємство «Південна Будівельна Компанія» зареєстровано виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, код ЄДРПОУ - 33127670. Згідно копії Довідки № 7910 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України позивач здійснює такі види діяльності: загальне будівництво будівель (нові роботи, роботи з заміни, реконструкції та відновлення), штукатурні роботи, малярні роботи, улаштування покрівель, водопровідні і каналізаційні роботи, діяльність автомобільного вантажного транспорту. У період з 12.07.2012 року по 18.07.2012 року Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби України проведена позапланова документальна невиїзна перевірка позивача по взаємовідносинам та взаєморозрахункам з Будівельним виробничим підприємством «Строитель - плюс» та Колективним підприємством «Альянс» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року. За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 25.07.2012 року № 2311/117/22-516/33127670, яким встановлено, що за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року позивачем допущено порушення ст. ст. 203, 215, 228, 662, 626, 629, 658, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні товарів/послуг у БВП «Строитель - плюс» та КП «Альянс» та порушено п. 180.1 ст. 180, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, чим занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року на загальну суму 727 084, 91 грн. За результатами перевірки винесено спірне податкове повідомлення - рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, товарно-транспортні накладні на перевезення придбаних позивачем товарно-матеріальних цінностей не складались, адже на балансі підприємства є транспортні засоби, які й використовувались для поставки товару. Крім того, у зв'язку із відсутністю затвердженої форми товарно-транспортної накладної, позивач використовував інші документи, які містили перелік обов'язкових реквізитів та відомостей необхідних для товарно-транспортної накладної, що на його думку є доказом транспортування товару.

Судом першої інтонації досліджені надані позивачем копії первинних документів на підтвердження реальності проведених господарських операцій, а саме: копії договорів із спірними контрагентами, копії договорів із замовниками, копії видаткових накладних, що підтверджують придбання товарно-матеріальних цінностей, копії товарно-транспортних документів (подорожніх листів), що підтверджують доставку товарно-матеріальних цінностей на об'єкти будівництва, копії податкових накладних, що підтверджують придбання товарно-матеріальних цінностей, копії документів, які підтверджують придбання та списання товарно-матеріальних цінностей, придбаних ПП «ЮСК» у постачальника КП «Альянс» в І кварталі 2009 року, у ІІ кварталі 2009 року, у ІІІ кварталі 2009 року, у ІV кварталі 2009 року, у ІІ кварталі 2010 року, у ІІІ, IV кварталі 2010 року, І, ІІ кварталі 2011 року, копії платіжних доручень, копії актів на здійснення послуг, що підтверджують оренду техніки, копії податкових накладних на здійснення послуг, що підтверджують оренду техніки, також встановлено, що між контрагентами велась активна переписка щодо господарських взаємовідносин, копії листів від замовників, які є наявними в матеріалах справи.

Згідно пункту 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, позивач обґрунтовано відобразив суми податкового кредиту у податкових деклараціях, що підтверджується відповідними податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи. Контрагенти позивача на момент складання даних податкових накладних за період 01.01.2009 року по 31.03.2012 року були зареєстровані платниками податку на додану вартість, мали індивідуальний податковий номер. Тим більш вказані податкові накладні були заповнені у відповідності до вимог чинного законодавства, мають відповідні обов'язкові реквізити. Це підтверджується актом перевірки та матеріалами справи. Також посилання відповідача на відсутність під час проведення перевірки товарно-транспортних накладних, що підтверджують факт перевезення товару спростовуються наявними у матеріалах справи копіями відповідних вищенаведених документів.

Щодо посилань відповідача на вчинення позивачем правочинів, які не спрямовані на настання реальних наслідків, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Так, законом не передбачена можливість визначення податковим органом правочину нікчемним під час проведення перевірки суб'єкта господарювання на підставі припущень, що відповідні господарські операції проведені з певними контрагентами було здійснено без наміру створення правових наслідків. Адже, в окремому випадку, факт недійсності правочину може бути встановлено рішенням суду. Крім того, відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивний правочин визнається судом недійсним. При цьому фіктивним правочином є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Натомість відповідачем не були надані відповідні судові рішення щодо визнання, укладених правочинів недійсними.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, вірно застосований матеріальний закон та не допущено порушень процесуального права, оскаржене судове рішення має бути залишено без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

Ухвалив:

Апеляційну Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року по справі №2а/0470/9839/12 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року по справі №2а/0470/9839/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов