Ухвала

від 10.07.2014 по справі 872/2216/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2014 рокусправа № 804/33/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Межрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року у справі №804/33/13-а за позовом публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний комбінат» ім. Ф.Е. Дзержинського» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Межрегіонального головного управління Міндоходів про визнання нечинних податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський металургійний комбінат» ім. Ф.Е. Дзержинського» 02 січня 2013 року звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби, правонаступником якої є Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Межрегіонального головного управління Міндоходів, згідно якого просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0001118812, №0001138812 від 31.08.2012 року про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування та про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації з ПДВ за травень 2012 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача щодо формування позивачем сум податкового кредиту на підставі взаємовідносин з постачальниками які здійснюють операції не обумовлені економічними причинами (цілями ділового характеру), викладені у акті №329/15-0/05393043 від 23.08.2012 року (далі - акт перевірки) на підставі якого їх було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкові повідомлення-рішення відповідача від 31.08.2012 року № 0001118812 та № 0001138812.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в акті перевірки про те, що у квітні 2012 року постачальниками позивача були суб'єкти господарювання, які здійснюють операції не обумовлені економічними причинами (цілями ділового характеру), які не задекларували податкові зобов'язання та не сплатили відповідні суми до бюджету, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Згідно заперечень на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просив у її задоволені відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача який заперечував щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2012 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №329/15-0/05393043 від 23.08.2012 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем:

- п.198.1, п.198.2, п. 198.6 ст.198, ст. 201 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту квітня 2012 року на загальну суму 10635878 грн., та завищення податкового кредиту травня 2012 року на суму 15012634 грн.

Дане порушення призвело до порушення п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України в частині завищення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту квітня 2012 року на загальну суму 10635878 грн., та завищення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту травня 2012 року на суму 15012634 грн., та абз „а" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу в частині завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2012 року на 10635878 грн. (а.с. 51-98).

Як вбачається з акта перевірки, в ході проведення перевірки виявлено, що у квітні 2012 року постачальниками позивача були суб'єкти господарювання, які здійснювали операції не обумовлені економічними причинами (цілями ділового характеру). Дані суб'єкти господарювання, за результатами вчинення господарських операцій не задекларували податкові зобов'язання та не сплатили відповідні суми до бюджету, що суперечить інтересам держави і суспільства, та має протиправні наслідки у вигляді ненадходження сум податків до державного бюджету.

Позивачем сформовано суму податкового кредиту на підставі взаємовідносин з цими постачальниками, та віднесено до складу податкового кредиту квітня 2012 року суму ПДВ у розмірі 5779505,83 грн., а саме:

УКРГНТЦ «Енергосталь» (31632138) надання послуг на суму ПДВ 360196,66 грн. - має ознаку «транзитера». ПАТ „ДМК ім. Ф.Е.Дзержинського" включено до складу податкового кредиту податкові накладні, виписані УКРГНТЦ «Енергосталь» у вересні 2011 року;

ТОВ «Науково-технічний центр «Ліга Дон» (код за СДРПОУ 37041828,) - має ознаку „транзитера". В перевіряємому періоді поставлено продукції на суму ПДВ у розмірі 304 210,33 грн.

TOB «ДНІПРОДОНМЕТ» (код за ЄДРПОУ 33771631) - має ознаку „транзитера". В перевіряємому періоді поставлено продукції на суму ПДВ у розмірі 296717,36 грн.;

ПП «Спецпоставка 2010» - має ознаку „транзитера". В перевіряємому періоді поставлено продукції на суму ПДВ у розмірі 1202156,01 грн.;

TOB «Прайм КТМ» - має ознаку „транзитера". В перевіряємому періоді поставлені продукції на суму ПДВ у розмірі 396 333,31 грн.;

TOB «Славмел» - має ознаку транзитера. В перевіряємому періоді поставлено продукції на суму ПДВ у розмірі 1 260 947,38 грн.;

TOB «УПМК Компані» - має ознаку „транзитера". В перевіряємому періоді поставлено продукції на суму ПДВ у розмір 1 770 683,98 грн.;

TOB «Торговий Дім «Дон Енерджи» - має ознаку „транзитера". В перевіряємому періоді поставлено продукції на суму ПДВ у розмірі 183 135,15 грн.;

ТОВ «Укртехпоставка» - стан направлені повідомлення за ф.№18-опп. В перевіряємому періоді поставлено продукції на суму ПДВ 5 125,65 грн.

По вищезазначеним підприємствам направлено запити на проведення зустрічних звірок, на дату акта перевірки відповіді не отримано, тому зроблено висновок, що взаємовідносини підтвердити неможливо.

Крім того, в ході проведення перевірки позивачем, за даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів по ланцюгу постачання встановлено постачальники, які мають не основний стан, а саме: прийняті рішення про припинення (ліквідацію, закриття); направлено повідомлення за ф.№18-опп порушено провадження у справі про банкрутство.

У квітні 2012 року позивачем віднесені до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинам з цми постачальниками у розмірі 79 233,83 грн., а саме:

ПП «Дніпр-Гл ПЛЮС» постачання труб на суму ПДВ 20 949,83 грн. стан - платник, прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру), має ознаку «транзитера»;

ВАТ «Південний гіріничо-збагачувальний комбінат» орендна плата рухомого складу на залізничних рейках на суму ПДВ 50428 грн., стан - порушено провадження у справі у про банкрутство, має ознаку «транзитера»;

ПП «Кайман-Плюс» постачання продукції на суму ПДВ 7856 грн., стан - направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходження, має ознаку «транзитера».

Таким чином, в порушення п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, ст. 201 Податковою кодексу України, постачальниками внесено до податкових накладних неправдиві дані щодо фактичного місцезнаходження та реальності проведення господарської операції.

Також, на виконання наказу ДПА України від 18.04.2008 № 266 „Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів" (далі - Наказ №266), за даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів Позивача, по ланцюгу постачання встановлені підприємства - постачальники, по яких порушено провадження у справі про банкрутство, які мають ознаку „сумнівні" та „транзитери". Податковий кредит з ПДВ у квітні 2012 року складає 4777138,53 грн., по наступним контрагентам:

ТОВ «Лемтранс» транспортно-експедиційні послуги на суму ПДВ 1790569,65 грн., згідно з даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів по II ланцюгу постачання встановлено, що постачальником вищезазначеного підприємства є ТДВ "Попаснянський ВРЗ" на суму ПДВ 2 376 720,46 грн., стан - порушено провадження у справі про банкрутство.

ТОВ "Метінвест холдинг" постачало залізорудний концентрат та вапняк флюсовий на суму ПДВ 55194649,56 грн., стан - платник податків за основним місцем обліку. Згідно з даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів по II ланцюгу постачання встановлено постачальники по яким порушено провадження у справі про банкрутство, а саме: ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» постачання залізної руди на суму ПДВ 28216025,53 грн. стан - порушено провадження у справ про банкрутство, має ознаку «транзитера».

Таким чином, згідно акта, реальність проведення господарської операції підтвердити неможливо.

Окрім того, в ході проведення перевірки встановлено, що позивачем сформовано суму податкового кредиту на підставі взаємовідносин з постачальниками, які за результатами вчинення господарських операцій не задекларували податкові зобов'язання та не сплатили відповідні суми до бюджету, а також віднесено до складу податкового кредиту травня 2012 року суму ПДВ у розмірі 3561230,83 грн., а саме:

TOB „Славмел" постачання вапна на суму ПДВ 1033456,08 грн,.

TOB „УПМК - Компані" постачання металомістких включень на суму ПДВ 1729044,04 грн. - має ознаку «транзитера».

ТД „Дон-Енерджи" постачання вапна на суму ПДВ 798730,71 грн. - має ознаку «транзитера».

У травні 2012 року позивачем сформувало суму податкового кредиту по ланцюгам постачання з підприємством, по якому порушено провадження у справі про банкрутство. Всього за зазначений період позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинами з цим постачальником у розмірі 11451403,17 грн., а саме ТОВ "Метінвест холдинг" постачало залізорудний концентрат та вапняк флюсовий на суму ПДВ 41332217,32 грн.

В ході проведення перевірки позивача, згідно з даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів по II ланцюгу постачання встановлено постачальники по яким порушено провадження у стані про банкрутство, а саме: ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" постачання залізної руди на суму ПДВ 26979064 грн. - має ознаку «транзитера».

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0001118812 від 31.08.2012 року яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 15953817 грн., де 10635878 грн. - сума завищення бюджетного відшкодування, 5317 939 грн. - штрафні (фінансові) санкції та №0001138812 від 31.08.2012 року яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 15012 634 грн. (т. 1 а.с. 14,16).

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідача прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду), визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів/послуг, до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів/послуг, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Як вбачається з акта перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, висновок про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, відповідачем зроблено не з огляду на вищенаведені норми матеріального права, а з огляду на фінансово-господарську діяльність позивача з його контрагентами які, на думку податкового органу, мають ознаки «транзитерів», тобто це суб'єкти господарювання, які за результатами вчинення господарських операцій не задекларували податкові зобов'язання та не сплатили відповідні суми до бюджету, що суперечить інтересам держави і суспільства, та має протиправні наслідки у вигляді ненадходження сум податків до державного бюджету.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано суму податкового кредиту (договір, рахунки-фактури, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери, сертифікати якості, платіжні доручення), а придбаний позивачем товар в подальшому був використаний у власній господарській діяльності, якою є, зокрема, виробництво чавуну, сталі та феросплавів. Складені контрагентами податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення.

Враховуючи вказані обставини, суд апеляційної інстанції зазначає, що платник податків, який придбав послуги в особи, яка на думку податкового органу порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Крім того суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що висновки посадових осіб ДПІ щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із контрагентами за підстав не отримання даних (первинних документів та пояснень) від контрагентів позивача по ланцюгу постачання за первіряємий період не ґрунтуються на системному аналізі первинних документів, а витікають тільки з висновків про неможливість підтвердження взаємовідносин за рахунок не отримання актів зустрічних звірок, а тому не можуть вважатися об'єктивними та доведеними.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України якими визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів /послуг, до складу податкового кредиту підприємства.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов'язку не виконав.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Межрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року у справі № 804/33/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 15 липня 2014 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко