Ухвала

від 17.07.2014 по справі 804/11061/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 липня 2014 рокусправа № 804/11061/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Іванова С.М. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

представника позивача: Корнієнко Марини Григорівни, Степури Елли Ваграмівни,

представника відповідача: Карпової Галини Олексіївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 р.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санпласт» до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Санпласт» звернувся з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення (форма «Р») від 24.07.2013 року №0002982250, по якому сума грошового зобов'язання з податку на прибуток складає 290 923,50 грн., з якої сума за основним платежем 232 739 грн. та розмір штрафної санкції 58 184,50 грн. та податкове повідомлення-рішення (форма «Р») від 24.07.2013 року № 0002992250, по якому сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість складає 125 941, 25 грн., з якої сума за основним платежем 100 753,00 грн. та розмір штрафної санкції 25 188, 25 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Практик-М» (постачальник) був укладений договір, згідно умов якого Постачальник зобов'язаний придати у власність Покупцю товар відповідно накладних, а Покупець зобов'язаний прийняти його та оплатити на умовах, передбачених договором. Фактичність виконання договору та рух активів підтверджується первинними документами. Факт проведення позивачем оплати товару, поставленого ТОВ «Практик-М», надав право віднести суми ПДВ до податкового кредиту.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 р. позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовані повністю податкове повідомлення-рішення (форма «Р») від 24.07.2013 року №0002982250, по якому сума грошового зобов'язання податку на прибуток складає 290 923,50 грн. (двісті дев'яносто тисяч дев'ятсот двадцять три гривні, п'ятдесят копійок), з якої сума за основним платежем 232 739 грн. (двісті тридцять дві тисячі сімсот тридцять дев'ять гривень) та розмір штрафної санкції 58 184,50 грн. (п'ятдесят вісім тисяч сто вісімдесят чотири гривні, п'ятдесят копійок); податкове повідомлення-рішення (форма «Р») від 24.07.2013 року №0002992250, по якому сума грошового зобов'язання податку на додану вартість складає 125 941,25 грн. (сто двадцять п'ять тисяч дев'ятсот сорок одна гривня, двадцять п'ять копійок), з якої сума за основним платежем 100 753,00 грн. (сто тисяч сімсот п'ятдесят три гривні) та розмір штрафної санкції 25 188,25 грн. (двадцять п'ять тисяч сто вісімдесят вісім гривень, двадцять п'ять копійок).

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що ТОВ «Санпласт» та ТОВ «Практик-М» належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності. Таким чином, ТОВ «Санпласт» мало достатні і передбачені Податковим кодексом України підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальників ПДВ до складу податкового кредиту та включення вартості отриманих товарів до складу валових витрат. У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування валових витрат та податкового кредиту, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем (податковим органом) подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог позову повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що між ТОВ «Санпласт» та ТОВ «Практик-М» укладено договір. Проте документів щодо транспортування товарів до перевірки не надано. До того ж, позивачем не подано документів щодо подальшої реалізації товарів та послуг. Інформації щодо відображення вищенаведених операцій ТОВ «Практик М» в бухгалтерському обліку, віднесення сум без ПДВ в розмірі 544 140, 00 грн. до складу витрат у відповідний період, проведення розрахунків між ТОВ «Практик М» та ТОВ «Інтако», також надано не було. Таким чином, перевіркою встановлено нереальність проведення господарських операцій між ТОВ «Санпласт» і ТОВ «Практик М» та юридичну дефектність первинних документів, на яких вони базуються. З огляду на зазначене, відповідач вважає, що позивачем неправомірно було сформована сума валових витрат та віднесеного ПДВ до податкового кредиту.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Представники позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечили, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін. Дали пояснення на підтвердження реальності договору, укладеного між позивачем та його контрагентом.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом на підставі наказу від 25.06.2013 року №578, виданого ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20 , пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75 , пп.78.1.1 п.78.1 ст. 78 та ст. 79 Податкового кодексу України та з урахуванням матеріалів зустрічної звірки ТОВ «Практик-М», за період з 01.05.2012 року по 31.07.2012 року (проведеною Західною МДПІ м. Харкова Харківської області ЛПС) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Санпласт» з метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Практик-М» за період з 01.05.2012 по 31.08.2012 року.

За результатами перевірки податковим органом складено акт №17/22-6/32350220 від 04.07.2013 року, в якому зафіксовано порушення ТОВ «Санпласт»:

1. п.п.14.1.27, ст. 138 , 140 , 142 , 143 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), витрати за II -III квартали 2012року було завищено в сумі 503763,60грн., у тому числі за II квартал 2012року у сумі 133526,90 грн., за III квартал 2012 року у сумі 370236,70 грн., що отримані безоплатно від невстановленої особи без укладання будь - яких угод. Заниження податку на прибуток II -III квартали 2012року склало 105790,36грн., у тому числі за II квартал 2012року у сумі 28040,65грн., за III квартал 2012 року у сумі 77749,71 грн.;

2. п.п.135.5.4, п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), доходи за II -III квартали 2012 року ТОВ «Санпласт» підлягають збільшенню в сумі 604516,32 грн., у тому числі за II квартал 2012 року у сумі 160232,28грн., за III квартал 2012року у сумі 444284,04 грн. - вартість товарів (з ПДВ ) що отримані безоплатно від невстановленої особи без укладання будь - яких угод. Заниження податку на прибуток II-III квартали 2012року склало 126948,43 грн., у тому числі за II квартал 2012року у сумі 33648,78грн., за III квартал 2012року у сумі 93299,65грн.

3. ст. 185 , ст. 188 , п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) завищено податковий кредит по операціях з придбання товарів від ТОВ «Практик -М» ( код ЕДРПОУ 33675372) на суму 100752,70грн., у т.ч. за травень 2012 року сума ПДВ у розмірі 19613,29 грн., за червень 2012 року сума ПДВ у розмірі 7092,09грн., за липень 2012року сума ПДВ у розмірі 30726,44 грн., за серпень 2012 року сума ПДВ у розмірі 43320,90 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 100752,70грн., у т.ч. за травень 2012 року сума ПДВ у розмірі 19613,29 грн., за червень 2012 року сума ПДВ у розмірі 7092,09 грн., за липень 2012 року сума ПДВ у розмірі 50726,44 грн., за серпень 2012року сума ПДВ у розмірі 43320,90 грн.

На підставі акту перевірки №17/22-6/32350220 було прийнято:

- податкове повідомлення - рішення (форма «Р») від 24.07.2013 року №0002982250, яким збільшено суму грошового зобов'язання податку на прибуток на суму 290 923,50 грн. (двісті дев'яносто тисяч дев'ятсот двадцять три гривні, п'ятдесят копійок), в тому числі за основним платежем 232 739 грн. (двісті тридцять дві тисячі сімсот тридцять дев'ять гривень) та за штрафними санкціями 58 184,50 грн. (п'ятдесят вісім тисяч сто вісімдесят чотири гривні, п'ятдесят копійок;

- податкове повідомлення - рішення (форма «Р») від 24.07.2013 року №0002992250, по якому сума грошового зобов'язання податку на додану вартість складає 125 941,25 грн. (сто двадцять п'ять тисяч дев'ятсот сорок одна гривня, двадцять п'ять копійок), з якої сума за основним платежем 100 753,00 грн. (сто тисяч сімсот п'ятдесят три гривні) та розмір штрафної санкції 25 188,25 грн. (двадцять п'ять тисяч сто вісімдесят вісім гривень, двадцять п'ять копійок).

Згідно акту перевірки та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень податковий орган не визнає включення суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту відповідно до податкових накладних отриманих ТОВ «Санпласт» від ТОВ «Практик-М», та вважає, що у ТОВ «Санпласт» відсутнє право на формування валових витрат по операціям з придбання ТМЦ від ТОВ «Практик-М» з підстав того, що вважає угоду, укладену позивачем з ТОВ «Практик-М» нікчемною.

Висновок податкового органу в акті перевірки щодо нікчемності укладеного правочину між Позивачем та ТОВ «Практик-М» ґрунтується на підставі отриманої довідки від 09.04.2013 року № 659/22.2-04/3367537 Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС щодо зустрічної перевірки ТОВ «Практик-М» по взаємовідносинам з підприємством ТОВ «Інтако», у якого була отримана метизна продукція для подальшої реалізації Позивачу. Згідно довідки № 659/22.2-04/3367537 у ТОВ «Інтако» (контрагента контрагента позивача) відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, а саме: основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. З цього податковий орган зробив висновок, що операції з поставки товарів по ланцюгу ТОВ «Практик-М» - ТОВ «Санпласт» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання та продажу послуг та не спричиняють реального настання правових наслідків.

Колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що при вирішенні справи судом першої інстанції до даних правовідносин правильно застосовані Податкового кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином уповноважені державою органи не можуть на власний розсуд ухилятися від реалізації наданих їм повноважень, але й не мають права виходити за межі, встановлені законодавством.

В силу пп. 139.1.9 ст. 139 ПКУ, не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пункту п.201.1. ст.201 ПКУ, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають статі з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

В силу п.201.6 ст. 201 ПКУ, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.9 ст. 201 ПКУ встановлено, що не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платникам, звільненим від сплати податку за рішенням суду.

В порядку п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця, та с підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-УІ (із змінами та доповненнями), не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що між Позивачем (Покупець) та ТОВ «Практик -М» (Постачальник) укладений договір №20090324/1 від 24.03.2009 року, згідно умов якого Постачальник зобов'язаний передати у власність Покупцю товар (метизну продукцію) відповідно накладних, а Покупець зобов'язаний прийняти його і оплатити на умовах, передбачених даним Договором. Окрім того між ТОВ «Санпласт» та ТОВ «Практик -М» було також укладено додаткову угоду №1 від 03.01.2009 року до договору №2008003/1. На підтвердження здійснення вказаної операції ТОВ «Практик -М» було складено та надано на адресу позивача накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні. Розрахунки за придбані товари здійснені ТОВ «Санпласт» у безготівковій формі. Сума сплаченого ПДВ включена до складу податкового кредиту, отриману сировину включено до складу валових витрат. Наявність у позивача складського приміщення, на момент поставки товару, підтверджується договором оренди нерухомості від 01.04.2011 року №15-АН, копія якого міститься в матеріалах справи. Поставка метизної продукції між позивачем та ТОВ «Практик М» здійснювалась транспортом ТОВ «Практик М» власними силами та за власний рахунок, що підтверджується наданими до суду копіями звіту 1 ДФ за 1-2 квартал 2012 року, копіями про прийом на роботу ОСОБА_4 та ОСОБА_5, копією договору оренди на автомобіль НОМЕР_2 яким перевозився товар. Постачання отриманих ТМЦ саме на склад позивача підтверджується наявними в матеріалах справи картками складського обліку матеріалів. До матеріалів справи також було надано копію наказу від 03.11.2009 року №141-к про призначення на роботу ОСОБА_6 (начальника складського господарства). Товар був придбаний для використання у власній господарській діяльності відповідно до установчих документів, а саме: як комплектуючі для виробництва меблів, з подальшою реалізацією готової продукції з метою отримання прибутку, що підтверджується калькуляціями виробництва продукції, які містяться в матеріалах справи.

Як на час укладення вищевказаного правочину Позивача із ТОВ «Практик -М», так і під час його виконання, сторони були належним чином зареєстрованими та були платниками податку на додану вартість, ні установчі документи контрагента позивача, ні його свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість не визнані в установленому порядку недійсними. В матеріалах справи містяться докази, що підтверджують статус платника ПДВ ТОВ «Санпласт» в спірний період, зазначене не оспорює і представник відповідача. Документальних доказів неможливості існування господарських правовідносин між розглядуваними підприємствами відповідачем не надано.

Відносно посилань про не підтвердження факту постачання товару внаслідок ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанціє та зазначає наступне.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. В матеріалах справи містяться копії первинних документів, виписаних ТОВ «Практик-М» на підтвердження поставки (видаткові накладні, податкові накладні), платіжних документів.

Товарно-транспортна накладна не може бути документом, який підтверджує здійснення цієї господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію-перевезення , обов'язок якої по умовам Договору належав до ТОВ «Практик-М» та був відображений у товарно-транспортних накладних, копії яких були надані до матеріалів справи. Витрати ТОВ «Практик-М» щодо транспортування товару Позивачу були включені до вартості метизної продукції, яку позивач належним чином оплатив.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставним твердження податкового органу про те, що при визначені бази оподаткування Позивача від здійснення господарської операції з поставки товару, крім наданих первинних документів, на підставі яких формується бухгалтерський та податковий облік, обов'язково повинна бути оформлена товарно-транспортна накладна.

Необґрунтованим є також посилання відповідача на довідку зустрічної звірки контрагента позивача з його контрагентом та акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагента контрагента позивача, оскільки з аналізу норм права вбачається, що податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушення з боку першого. Дана позиція відображена в рішенні Вищого адміністративного суду України від 13.12.2012р. №К/9991/32048/12.

Так, відповідно до п.п. 138.1.1. п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу , які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу . У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до п.198.3 Податкового кодексу України , згідно якого податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 Податкового кодексу України до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

Судом встановлено та відповідачем не спростовано, що на підтвердження факту поставки товарів постачальником ТОВ «Практик-М» було виписано на адресу ТОВ «Санпласт» податкові накладні та накладні, товарно-транспортні накладні. На момент складання вказаних документів ТОВ «Санпласт», ТОВ «Практик-М» були зареєстровані в якості платників ПДВ, що підтверджується матеріалами справи і не заперечується відповідачем.

Виходячи з приписів ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» товарно-транспортну накладну повинен мати перевізник для пред'явлення особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки руху. Вказаним законом допускається можливість мати інший встановлений законодавством документ на вантаж, крім товарно-транспортних накладних. Таким документом, в свою чергу є видаткова накладна. Отже, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження податного кредиту та підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання ТМЦ.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив, що ТОВ «Санпласт» мало достатні і передбачені Податковим кодексом України підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальників ПДВ до складу податкового кредиту та включення вартості отриманих товарів до складу валових витрат. У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування валових витрат та податкового кредиту, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

В акті перевірки відсутні посилання на докази, які підтверджують, що товариству «Санпласт» було відомо про порушення товариством «Практик-М» та його постачальниками вимог податкового законодавства.

Отже, будь-які умисні дії з боку позивача та його посадових осіб стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину - відсутні.

Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 р., від 31.01.2011р.

Отже, суд першої інстанції не допустив порушення норм матеріального та процесуального права, повно та всебічно дослідив матеріали та обставини справи, правильно встановив характер спірних правовідносин і для їх вирішення правильно застосував норми матеріального права.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п. 1 ч.1. ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санпласт» до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: Л.П. Туркіна