Постанова

від 25.06.2014 по справі 808/759/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 червня 2014 рокусправа № 808/759/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держземагенства у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року по справі за позовом Приватного підприємства "Агросинтез-Плюс" до Головного управління Держземагенства у Запорізькій області про визнання неправомірними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії -,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Агросинтез-плюс" звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держземагентства у Запорізькій області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, викладене у листі за вих. № 09-03-44/10461 від 30.12.2013, що позбавляє можливості в отриманні Приватному підприємству "Агросинтез-плюс" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 2,8484 га, для іншого сільськогосподарського призначення (розташування та обслуговування складських приміщень та току) на території Любимівської сільської ради, поблизу с. Скелювате, Вільнянського району Запорізької області та зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку проектної документації із землеустрою за вих. № 50/13-юр від 20.11.2013 року та прийняти рішення на його підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач неправомірно відмовив позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки було відмовлено з підстав, не передбачених чинним законодавством. Відповідачу, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України, заборонено вимагати документи, які не передбачено чинним законодавством. Крім того, відповідачем порушено строки розгляду клопотання позивача.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Держземагенства у Запорізькій області у наданні Приватному підприємству "Агросинтез-Плюс" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оформлену листом від 30.12.2013 № 09-03-44/10461.

Зобов'язано Головне управління Держземагенства у Запорізькій області розглянути клопотання Приватного підприємства "Агросинтез-Плюс" про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, шо в листі від 30.12.2013 № 09-03-44/10461 відповідач зазначив підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проектної документації, що не передбачені у ст. 123 Земельного кодексу України, а відтак, така відмова є протиправною та підлягає скасуванню, а клопотання позивача про надання дозволу на розробку проектної документації із землеустрою за вих. № 50/13-юр від 20.11.2013 року підлягає розгляду відповідачем.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що з поданого клопотання та доданих документів відповідач не міг встановити, чи була земельна ділянка раніше сформована, чи вона перебуває на стадії формування, де саме знаходиться земельна ділянка, вид господарської діяльності позивача (чи є він сільськогосподарським підприємством). А відтак, відповідач правомірно відмовив позивачу в наданні дозволу на розробку проектної документації із землеустрою.

Представник позивача в судовому засіданні вважав, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає розгляду справи за відсутністю останнього.

Заслухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач є власником зернового току, який знаходиться на земельній ділянці площею 2,8484 га, кадастровий № 2321582500:03:004:0093, розташованій на території Любимівської сільської ради, поблизу с. Скелювате, Вільнянського району, Запорізької області за адресою: вул. Радянська, 1а, с. Скелювате, Вільнянський район, Запорізька область (а.с. 6-9).

Позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду вих. № 50/13-юр від 20.11.2013 (а.с.10). До клопотання позивачем надано збірний кадастровий план. Вказане клопотання отримано уповноваженою особою відповідача 26.11.2013, про що свідчить відмітка про прийняття на копії клопотання.

Відповідачем клопотання позивача зареєстровано 28.11.2013 за номером 09748/23-03 (а.с.90).

За результатами розгляду клопотання відповідач листом від 30.12.2013 № 09-03-44/10461 повідомив позивача про відмову в наданні дозволу на розробку проектної документації із землеустрою (а.с.12).

Відмовляючи в наданні дозволу, відповідач зазначив, що: прикладений графічний матеріал не дає можливості встановити місце розташування земельної ділянки по відношенню до населеного пункту (тобто, "в його межах" чи "за його межами"): відсутні копії документів на майно (будівлі, споруди та інше), яке розташоване на запитуваній земельній ділянці та яким користується підприємство для ведення своєї господарської діяльності; не можливо встановити статутні види діяльності підприємства, так як у поданих до клопотання документах відсутні копії статутних документів, які підтверджують правоздатність підприємства, як юридичної особи.

Колегія суддів зазначає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Земельного кодексу України.

Так, відповідно до частин 2, 3 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Колегія суддів зауважує, що системний аналіз наведених норм права, дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у користування або власність громадян, в тому числі і звернення з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та органи, уповноважені розглядати ці питання, Зокрема, вони передбачають, що для передачі земельної ділянки у користування, зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування або власність, за результатами розгляду яких останні приймають одне з відповідних рішень.

Приписами Глав 2, 3 Розділу І та ст.ст. 122, 123 Земельного кодексу України визначено перелік органів виконавчої влади та місцевого самоврядування до повноважень яких віднесено вирішення земельних питань, в тому числі і надання дозволу на розробку проекту землеустрою, за результатами чого приймається рішення про передачу у власність або користування такої земельної ділянки. При цьому, слід вказати, що серед зазначених органів відсутній такий, - як Держземагенство, що наділено повноваженнями відносно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно зі статтями 26, 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської, районної та обласної ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні апеляційної інстанції не вбачається, що останній звертався з відповідним клопотанням в залежності від місцезнаходження земельної ділянки до органів місцевого самоврядування (сільські, селищні, районні у містах, міські ради, районні та обласні ради) або виконавчої влади (місцеві державні адміністрації), які в свою чергу, за результатами розгляду клопотання приймали б з цього приводу будь-які рішення, передбачені ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», а відповідно суд першої інстанції задовольнивши позов, помилково не врахував, що Держземагенство - є неналежним відповідачем у даній справі до якого може бути звернуто заявлену матеріально-правову вимогу.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та про надання її у користування чи власність приймають органи, визначені в статті 122 ЗК України і бездіяльність останніх не позбавляє права позивача замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, а відповідно рішення, дія або бездіяльність виключно цих органів з вказаних питань може бути оскаржено до суду.

Відповідна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 10.12.2013 року (справа № 21-358а13 ).

Таким чином, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, не правильно застосував норми матеріального права, що у відповідності до ст. 202 КАС України - є підставами для задоволення апеляційної скарги та відповідно скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держземагенства у Запорізькій області - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року по справі за позовом Приватного підприємства "Агросинтез-Плюс" до Головного управління Держземагенства у Запорізькій області про визнання неправомірними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні адміністративного позову

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай