Ухвала

від 09.07.2014 по справі 872/10460/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 липня 2014 рокусправа № 808/3297/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжлідербуд" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000302210 та № 0000292210 від 20.02.2013 р., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжлідербуд» звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.02.2013 № 0000302210 та № 0000292210.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача, висновки викладені в акті перевірки від 07.02.2013 №15/22-10/36911165, є неправомірними, необґрунтованими та безпідставними. Позивач зазначає, що у ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя були відсутні підстави для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, передбачені п.п.78.1.11. ст. 78 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), оскільки податкова інспекція не виконала вимоги Податкового кодексу України відносно наявності обов'язкової обставини, існування якої дозволяє податковому органу прийняти рішення про призначення перевірки, а саме, наявність необхідних та законних підстав для проведення такої перевірки. В тексті наказу відсутні посилання на будь-які підстави щодо проведення зазначеної перевірки. Також, податковий орган не наділений повноваженнями на оцінку відповідності обставин господарської діяльності підприємства діючому цивільному законодавству, у зв'язку з чим судженням чи міркування податкового органу щодо нікчемності цивільно-правових договорів є неприпустимими та такими, що ґрунтуються на припущеннях та не підтверджуються документами. Податковим органом обставина щодо наявності реальних змін у податковому, бухгалтерському обліку позивача не спростована - в акті відсутнє жодне посилання на первинний документ, який би не відповідав змісту здійснених господарських операцій.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення прийняті Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 20.02.2013 № 0000292210 та № 0000302210.

Вирішено питання про судові витрати по справі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що податковим органом не доведено, що господарські операції позивача є фіктивними чи то безтоварними, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність правочинів ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтвердженні належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що у ТОВ «Юкка-Трейд» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням згідно з частинами 1,5 ст. 203, пунктами 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України неможливо підтвердити або не підтвердити угоди з контрагентами за період січень - червень 2011 року.

Фактично товарно-матеріальні цінності від ТОВ «Юкка-Трейд» до подальших контрагентів не постачались, взаємовідносини носили безтоварний характер, що свідчить про те, що правочини здійснені без мети настання реальних наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування, несплати податків. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 та ст. 41 КАС України не перешкоджає розгляду справи без фіксування судового засідання технічними засобами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, у період з 29.01.2013 по 04.02.2013 податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Запоріжлідербуд» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджетів податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість під час взаємовідносин з ТОВ «Юкка-Трейд» (код ЄДРПОУ 34802073) за період з 01.01.2011 по 31.12.2011.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено Акт від 07.02.2013 № 15/22-10/36911165, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, обґрунтовані тим, що ТОВ «Запоріжлідербуд» в порушення вимог чинного законодавства занижено податок на прибуток на загальну суму 999 грн., в тому числі по періодам: 2 квартал 2011 року у сумі 999 грн., 2-3 квартали 2011 року у сумі 999 грн., 2-4 квартали 2011 року 999 грн. та завищено податковий кредит за період з 01.04.2011 по 31.12.2011 на суму 868 грн. за травень 2011 року.

Суд першої інстанції вірно вважав висновки, які викладені в акті перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, необґрунтованими, у зв'язку з чим прийшов до висновку про протиправність прийнятих податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що господарські відносини між ТОВ «Юкка-Трейд» та ТОВ «Запоріжлідербуд» за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 полягали в наступному:

Купівля товарів у ТОВ «Юкка-Трейд» 04.05.2011: мастика для плитки - 4 шт., паста ізвесткова - 30 шт., фарба ПФ-115 біла 1 - 12 шт., фарба ВД - 6 шт., губка металічна - 7 уп., губка наждачна - 2 уп., гель чистячий універсальний «Сарма» 500 мл. - 6 шт., миючий засіб для посуду «Сарма» 500 мл. - 28 шт., на загальну суму 2 645, 58 грн.

Купівля товарів у ТОВ «Юкка-Трейд» 06.05.2011: губка наждачна - 1 уп., фарба ПФ-115 сіра - 4 шт., фарба ПФ-115 чорна - 2 шт., фарба ПФ-115 синя - 2 шт., фарба ПФ-115 біла - 2 шт., фарба ПФ-115 красна - 1 шт., фарба ПФ-115 жовта - 1 шт., Уайт- спирт БП - 16 шт., Перетворювач іржи 0,5 л. - 12 шт., Грунт ПФ 0101 КП сірий 25 кг, емаль ПФ 101 К сіра- 25 кг.,; кість кругла 20 - 1 шт., кість кругла 40 - 1 шт. - на загальну суму 2 564,76 грн.

Всього за період господарських взаємовідносин з ТОВ «Юкка-Трейд» (з 01.01.2011 по 31.12.2011) ТОВ «Запоріжлідербуд» відповідно до договорів купівлі-продажу було придбано товарів на загальну суму - 5 210, 34 грн.

Проведення зазначениих господарських операцій між ТОВ «Юкка-Трейд» та ТОВ «Запоріжлідербуд» підтверджується наступними документами, а саме: рахунок- фактура № Ю-040505 від 04.05.2011, рахунок-фактура № Ю-060507 від 06.05.2011, видатковою накладною № Ю-040505 від 04.05.2011, податковою накладною № 60506 від 06.05.2011, видаткової накладної № Ю-060509 від 06.05.2011, податковою накладною № 40506 від 04.05.2011.

Договори в письмовій формі між ТОВ «Юкка-Трейд» та ТОВ «Запоріжлідербуд» не укладались.

Всі зазначені документи, які підтверджують проведення господарських операції між ТОВ «Юкка-Трейд» та ТОВ «Запоріжлідербуд» за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 містяться в матеріалах справи.

Таким чином, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі у ТОВ «Юкка-Трейд» послуг та товарно-матеріальних цінностей. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів та представник відповідача у судовому засіданні підтвердив факт прийняття податковим органом вищевказаних документів.

До того ж, на час укладання та виконання зазначених правочинів, ТОВ «Юкка-Трейд» було зареєстровано як юридичну особу та останнє було платником податку на додану вартість, також в акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Юкка-Трейд» було скасовано чи визнано недійсним за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору.

Таким чином, фінансово-господарські операції позивача з ТОВ «Юкка-Трейд» підтверджені первинними документами.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Факт поставки товарів (надання послуг) та оплата їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, право на віднесення до складу валових витрат підтверджується відповідними первинними документами (видатковою накладною, рахунками-фактурами, актом здачі-приймання виконаних робіт (послуг), які знаходяться в матеріалах справи.

Крім цього, відповідно до положень Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Юкка-Трейд», а також судових рішень щодо визнання правочину, укладеного між позивачем та вказаним товариством, недійсним.

Відповідно до вимог Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Отже, при розгляді податкових спорів слід виходити із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим передбачається, що дії платників податків, що мають за своїм результатом одержання податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних, вантажних митних деклараціях, бухгалтерській звітності та податковому обліку, достовірні.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст. 86 КАС України, суд першої інстанції вірно зазначив, що в Акті перевірки від 07.02.2013 № 15/22-10/36911165 суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за переліченими вище правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та ТОВ «Юкка-Трейд».

Також встановлено, що позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ТОВ «Юкка-Трейд» було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати з податку на прибуток.

Відповідно до п. 14.1.181, п. 14.1.18 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами вказаної статті встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПКУ встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст.201 ПКУ податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

Аналізуючи наведене, колегія суддів зазначає, що податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ тощо, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Відповідно до приписів пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, при отриманні податкових накладних від ТОВ «Юкка-Трейд», які засвідчують отримання товару, у позивача виникло право на податковий кредит.

Будь-які порушення щодо форми та змісту первинних документів, які підтверджують фактичне вчинення господарських операцій з постачання товару між позивачем та ТОВ «Юкка-Трейд» в акті перевірки, відсутні.

Відповідно до статті 149 ПК України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Однак, кошти сплачені ТОВ «Юкка-Трейд» в оплату за отриманий товар, є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Відтак, відсутність обов'язкових первинних бухгалтерських документів може бути підставою для застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій з питань оподаткування, якщо таке порушення виявлено під час перевірки.

За таких підстав, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи то безтоварними, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність правочинів ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтвердженні належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування, а відповідно, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог, шляхом скасування оскаржуваних податкових повідомлень рішень.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжлідербуд" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000302210 та № 0000292210 від 20.02.2013 р. - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай