Постанова

від 23.07.2014 по справі 808/6292/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" липня 2014 р. м. Київ К/800/54677/13

Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Олексієнка М.М.,

суддів: Весельської Т.Ф.,

Винокурова К.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом виконавчого комітету Запорізької міської ради (надалі - виконавчий комітет) до ОСОБА_2, Запорізької міської громадської організації «Запорізький центр захисту та взаємодопомоги ветеранів «Надія», Об'єднання громадян «Громадський Захист», Запорозької обласної ради професійної спілки працівників кооперації та інших форм підприємництва «Єднання», треті особи: Запорізьке міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (далі - ГУ МВС України в Запорізькій області) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У липні 2013 року представник виконавчого комітету звернувся в суд з позовом, відповідно до якого просив заборонити громадянину ОСОБА_2, Запорізькій міській громадській організації «Запорізький центр захисту та взаємодопомоги ветеранів «Надія», Об'єднанню громадян «Громадський захист», Запорозькій обласній раді професійної спілки працівників кооперації та інших форм підприємництва «Єднання» проведення 18 липня 2013 року з 10 до 19 години біля будівлі ГУМВС України в Запорізькій області, що по вул. Матросова, 29 у м. Запоріжжя зборів, мітингів, пікетів, походів та демонстрацій.

Посилався на те, що під час проведення вказаних заходів існує велика вірогідність виникнення протистояння та конфліктних ситуацій між учасниками мирних демонстрацій, унаслідок чого можуть постраждати сторонні громадяни.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року, позовні вимоги задоволено. Заборонено громадянину ОСОБА_2, Запорізькій міській громадській організації «Запорізький центр захисту та взаємодопомоги ветеранів «Надія», Об'єднанню громадян «Громадський захист», Запорозькій обласній раді професійної спілки працівників кооперації та інших форм підприємництва «Єднання» проведення 18 липня 2013 року зборів, мітингів, пікетів, походів та демонстрацій тощо біля будівлі ГУМВС України в Запорізькій області по вул. Матросова, 29 у м. Запоріжжя.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, ОСОБА_2 в касаційній скарзі, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Як установлено судами, 08.07.2013 року від ОСОБА_2, 16.07.2013 року від Запорізької міської громадської організації «Запорізький центр захисту та взаємодопомоги ветеранів «Надія», Об'єднання громадян «Громадський Захист», Запорозької обласної ради професійної спілки працівників кооперації та інших форм підприємництва «Єднання» до Запорізької міської ради надійшли звернення про проведення масових заходів 18.07.2013 року з 10 до 19 години біля будівлі ГУ МВС України у Запорізькій області по вулиці Матросова,29.

В свою чергу, ГУ МВС України у Запорізькій області надіслало листи міському голові, в яких просило заборонити проведення масових заходів, посилаючись на можливість виникнення масових заворушень та перешкоди у виконанні будівельних робіт, які здійснюються біля управління внутрішніх справ.

На підставі зазначених листів, 17 липня 2013 року виконавчий комітет звернувся до суду з позовом про заборону проведення зборів, мітингів, пікетів, демонстрацій 18.07.2013 року біля будівлі ГУ МВС України у Запорізькій області.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що заплановані акції мають різну спрямованість та можуть призвести до масових безладів.

З таким висновком колегія суддів касаційної інстанції погодитися не може, оскільки він не відповідає дійсним обставинам справи та невірному тлумаченню норма матеріального права.

Відповідно до статті 39 Конституції України громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Виходячи з положень зазначеної норми Основного Закону, мирні зібрання є одним із засобів відстоювання людиною і громадянином своїх прав, свобод та інтересів у демократичному суспільстві. Право громадян на свободу мирних зібрань в Україні гарантується та захищене державою, яка зобов'язана забезпечити його ефективну реалізацію. Здійснення цього права не підлягає жодним обмеженням, крім випадків установлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Аналогічна правова позиція викладена і у частині другій статті 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої здійснення права на свободу зібрань не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Визначення терміну «національна безпека» надано у статті 1 Закону України від 19 червня 2003 року №964-IV «Про основи національної безпеки України» (далі - Закон №964-IV). Відповідно до положень цієї статті національна безпека - це захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, прикордонної діяльності та оборони, міграційної політики, охорони здоров'я, освіти та науки, науково-технічної та інноваційної політики, культурного розвитку населення, забезпечення свободи слова та інформаційної безпеки, соціальної політики та пенсійного забезпечення, житлово-комунального господарства, ринку фінансових послуг, захисту прав власності, фондових ринків і обігу цінних паперів, податково-бюджетної та митної політики, торгівлі та підприємницької діяльності, ринку банківських послуг, інвестиційної політики, ревізійної діяльності, монетарної та валютної політики, захисту інформації, ліцензування, промисловості та сільського господарства, транспорту та зв'язку, інформаційних технологій, енергетики та енергозбереження, функціонування природних монополій, використання надр, земельних та водних ресурсів, корисних копалин, захисту екології і навколишнього природного середовища та інших сферах державного управління при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам. (абзац другий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 01.07.2010 року №2411-VI).

Найбільш вдале поняття громадського порядку наведено у Положенні про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України, затверджене наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 листопада 2010 року № 550. Громадський порядок - це система суспільних відносин, які складаються і розвиваються в громадських місцях під впливом правових та соціальних норм, спрямованих на забезпечення нормального функціонування установ, організацій, громадських об'єднань, праці й відпочинку громадян, повагу до їх честі, людської гідності та громадської моралі.

Частиною п'ятою статті 182 КАС України передбачено, що суд може задовольнити вимоги позивача в інтересах національної безпеки та громадського порядку в разі, якщо визнає, що проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань може створити реальну небезпеку заворушень чи злочинів, загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей.

При цьому необхідно зазначити, що для прийняття рішення про задоволення позову, суд повинен пересвідчитися у реальності можливої загрози і така реальність має бути підтверджена відповідними доказами.

Висновок судів про можливе під час проведення акцій виникнення масових заворушень, не відповідає фактичних обставинам справи. Зокрема, представником позивача не доведено, а судом не встановлено, що при проведенні 18 липня 2013 року мирних зібрань, акцій, демонстрацій біля будівлі ГУ МВС України у Запорізькій області, можуть бути порушені права, свободи та інтереси пересічних громадян. При наймі суд першої інстанції у рішенні не вказав жодного доказу, який би свідчив про реальну можливість порушення національної безпеки чи громадського порядку. Лише саме припущення можливих масових заворушень, не давало підстав до встановлення обмежень на проведення таких заходів відповідачам.

Вибір конкретних засобів і шляхів забезпечення національної безпеки України обумовлюється необхідністю своєчасного вжиття заходів, адекватних характеру і масштабам загроз національним інтересам.

Основними принципами національної безпеки є демократичний цивільний контроль, який має забезпечити держава, не обмежуючи при цьому основні права і свободи населення країни.

Листи ГУ МВС України у Запорізькій області від 16.07.2013 року, на які посилається позивач в обґрунтування заявленого позову, не містять в собі жодних відомостей про реальну можливість порушення громадського порядку з боку всіх організацій, яким відмовлено у проведення акцій 18 липня 2013 року в м. Запоріжжі.

Різнополярні погляди учасників масових заходів не входять до переліку загроз національній безпеці України. З цього приводу необхідно зазначити, що в матеріалах справи відсутні посилання на статути громадських об'єднань (відповідачів), в яких визначено мету (цілі) та напрями їх діяльності, які, можливо, могли мати на меті порушення національної безпеки, а право громадських об'єднань на мирні зібрання, вільно поширювати інформацію про свою діяльність, пропагувати свою мету (цілі) прямо визначено у статті 21 Законі України від 22 березня 2012 року №4572-VI «Про громадські об'єднання».

Вжиття заходів для охорони національної безпеки та громадського порядку при проведенні масових заходів є обов'язком органів місцевого самоврядування та правоохоронних органів. Цей обов'язок як суб'єктивне право, не може служити певною забороною для проведення масових заходів взагалі як таких, оскільки це обмеження прав громадян. Лише після доведення заінтересованими особами загрози охорони національній безпеці та громадського порядку, неможливості запобігання цій загрозі органами правопорядку, органами місцевого самоврядування, така заборона можлива.

З огляду на викладене, позовні вимоги виконавчого комітету Запорізької міської ради про встановлення обмеження відповідачам права на проведення масових заходів 18 липня 2013 року у м Запоріжжя, не підлягають задоволенню.

З урахуванням наведеного, та у відповідності зі статтею 229 КАС України, судові рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову виконавчому комітету Запорізької міської ради до ОСОБА_2, Запорізької міської громадської організації «Запорізький центр захисту та взаємодопомоги ветеранів «Надія», Об'єднання громадян «Громадський Захист», Запорозької обласної ради професійної спілки працівників кооперації та інших форм підприємництва «Єднання», треті особи: Запорізьке міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області на обмеження щодо реалізації права на зборів, мітингів, пікетів, походів та демонстрацій мирні зібрання, які мали бути проведені 18 липня 2013 року на вулиці Матросова, 29 м. Запоріжжя біля будівлі Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.М. Олексієнко

Т.Ф. Весельська

К.С. Винокуров