Рішення

від 28.07.2014 по справі 910/8809/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8809/14 28.07.14 За позовом Державного підприємства "Донецька залізниця"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРТРАНСКОМ"

Про стягнення 72 397, 85 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

від позивача не з'явився

від відповідача Костянецький М.В. - представник (дов. № б/н від 03.01.2014 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство «Донецька залізниця» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРТРАНСКОМ» про стягнення заборгованості за договором підряду № Д/В-009/4-ДР від 28.12.2012 р. у розмірі 72 397, 85 грн. (69 916, 62 грн. - основний борг, 2 017, 19 грн. - пеня, 464, 04 грн. - 3% річних).

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати вартості виконаних робіт за договором підряду № Д/В-009/4-ДР від 28.12.2012 р., внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 69 916, 62 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 017, 19 грн. за прострочення виконання зобов'язання з оплати вартості виготовленої позивачем продукції та 3% річних у розмірі 464, 04 грн. згідно з положеннями ст. 625 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.05.2014 р. порушено провадження у справі №910/8809/14, розгляд справи призначено на 26.05.2014 р.

У судове засідання 26.05.2014 р. представники сторін не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

За таких обставин, у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представників сторін, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 16.06.2014 р., про що виніс відповідну ухвалу.

У судове засідання 16.06.2014 р. представники сторін не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Натомість 10.06.2014 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача заяву про перенесення дати розгляду справи у зв'язку із нестабільною та небезпечною ситуацією в Донецькому регіоні. Дане клопотання судом задоволено.

За таких обставин, а також у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представників сторін, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 07.07.2014 р., про що виніс відповідну ухвалу.

У судовому засіданні 07.07.2014 р. представник позивача подав суду пояснення по справі, відповідно до яких останній наполягає на задоволенні позову з підстав, зазначених у поясненнях.

Також у даному судовому засіданні представники сторін надали суду клопотання про продовження строку вирішення спору відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, то суд задовольнив зазначене клопотання.

У судовому засіданні 07.07.2014 р. оголошено перерву до 28.07.2014 р.

У судове засідання 28.07.2014 р. представник позивача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 28.07.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.12.2012 р. між Державним підприємством «Донецька залізниця» (підрядник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центртранском» (замовник, відповідач) укладено договір підряду № Д/В-009/4-ДР від 28.12.2012 р. (далі - Договір).

Відповідно до умов даного Договору, зокрема, п. 1.1. підрядник зобов'язується відповідно до цього Договору на свій ризик та за завданням замовника виконати деповський ремонт вантажних вагонів (тип - напіввагон), замовник (роботи), силами та на базі структурного підрозділу підрядника - Вагонного депо Іловайськ, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За змістом розділу 4 Договору, а саме п. 4.5., замовник здійснює передоплату вартості робіт, яка становить 14 539, 60 грн. остаточний розрахунок за цим Договором між сторонами проводиться протягом 5 банківських днів з дати підписання Акту (ів) виконаних робіт.

Відповідно до п. 6.1. Договору. Замовник у разі несвоєчасного проведення платежів, передбачених цим Договором, сплачує підряднику за весь час затримки проведення платежів пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ,що діяла протягом строку затримки, яка обчислюється виходячи із загальної суми несвоєчасно проведених платежів.

Позивачем на виконання вимог Договору було надано для підписання відповідачу Акт № 11 виконаних робіт по договору № Д/В-009/4-ДР від 28.12.2012 р., складений 31.01.2014 р. з найменуванням виконаних робіт: «відшкодування витрат по подаванню та забиранню вагонів. Вагон № 56969991». Даний акт підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Позивач вважає, що ним було виконано передбачені Договором роботи на загальну суму 69 916, 62 грн., відповідно до складених актів виконаних робіт по Договору № 11 від 31.01.2014 р. на суму 654, 72 грн., № 1007 від 31.12.2013 р. на суму 83 603, 98 грн. При цьому, як зазначає позивач, вказані акти передавались відповідачу для підписання, однак станом на час подання позову оплати вартості таких робіт відповідно до умов Договору останнім не здійснено, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість 69 916, 62 грн., а також пеню у розмірі 2017, 19 грн. та 464, 04 грн. в якості 3% річних.

Відповідач у судових засіданнях заперечував проти позову з тих підстав, що останнім підписано та надано йому для підписання лише акт виконаних робіт № 11 від 31.01.2014 р. по Договору на суму 654, 72 грн., а тому підстави для оплати суми коштів понад вартість прийнятих відповідачем робіт за Договором відсутні.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Отже, внаслідок укладення підряду № Д/В-009/4-ДР від 28.12.2012 р. між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

В процесі розгляду справи судом встановлено, що відповідачем прийнято виконані позивачем роботи на суму 654, 72 грн., що підтверджується підписаним сторонами та скріпленим їх печатками актом № 11 виконаних робіт по договору № Д/В-009/4-ДР від 28.12.2012 р., складеним 31.01.2014 р.

При цьому, суд зазначає, що термін сплати за виконані позивачем роботи, як погодили сторони у п. 4.5. Договору, обчислюється протягом п'яти банківських днів з дня підписання сторонами акту виконаних робіт.

За таких обставин, кінцевим днем оплати за Актом № 11 виконаних робіт по договору № Д/В-009/4-ДР від 28.12.2012 р., складеним 31.01.2014 р., є 07.02.2014 р.

Станом на день розгляду справи, так само, як і на час подання позову до суду, сума основного боргу саме у частині підписаного акту № 11 виконаних робіт з подавання та забирання вагонів (Вагон № 56969991) по договору № Д/В-009/4-ДР від 28.12.2012 р., складеним 31.01.2014 р., у сумі 654, 72 грн. відповідачем сплачена не була, оскільки доказів іншого (передплати за Договором тощо) суду надано не було.

Таким чином, факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань у частині сплати 654, 72 грн. за Договором судом встановлено.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в частині 654, 72 грн. (за Актом № 11 від 31.01.2014 р.) обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за актом виконаних робіт № 1007 по договору № Д/В-009/4-ДР від 28.12.2012 р., складеним 31.12.2013 р. з найменуванням робіт «Деповський ремонт вагонів, вагон № 55318398, № 52748720, № 55806988, № 56969991, № 55808117» на суму 83 603, 98 грн., суд звертає увагу, що жодних доказів наявності підписаного замовником та навіть надання йому для підписання вказаного Акту в порядку розділу 4 Договору сторонами судового процесу не надано. Більше того, факт отримання Акту № 1007 від позивача для його підписання заперечується і самим відповідачем.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відтак, оскільки за умовами п. 4.5. Договору замовник зобов'язаний оплатити вартість виконаних робіт протягом 5 банківських днів з дня підписання відповідного акту виконаних робіт, то за відсутності доказів передання такого Акту № 1007 будь-яким способом для підписання відповідачем підстави для стягнення з останнього коштів за вказаним Актом № 1007 у суду відсутні, оскільки момент здійснення такої оплати ще не настав.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню частково, у розмірі 654, 72 грн.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 6.1. Договору. Замовник у разі несвоєчасного проведення платежів, передбачених цим Договором, сплачує підряднику за весь час затримки проведення платежів пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ,що діяла протягом строку затримки, яка обчислюється виходячи із загальної суми несвоєчасно проведених платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з розрахунком позивача сума пені становить 2017, 19 грн.: за Актом № 1007 - 2 005, 30 грн.; за Актом № 11(обчислюється по 28.03.2014 р.) - 11, 89 грн.

З приводу стягнення пені внаслідок несвоєчасної сплати вартості виконаних робіт за Актом виконаних робіт № 1007, суд зазначає, що з огляду на встановлену судом відсутність підстав для стягнення основної заборгованості за вказаним актом у зв'язку з ненастанням моменту оплати вартості таких робіт, відсутні і підстави для нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання.

Стосовно стягнення пені внаслідок несплати вартості прийнятих робіт за актом № 11, то суд, зазначає таке.

Як встановлено судом, останній день оплати за Актом виконаних робіт №11 від 31.01.2014 р. є 07.02.2014 р., таким чином, момент виникнення прострочення оплати виконаних робіт за Актом № 11, що датований 31.01.2014 р., враховуючи передбачений пунктом 4.5. Договору п'ятиденний строк (банківські дні) для здійснення оплати, момент прострочення слід обчислювати з 08.02.2014 р.

Здійснивши власний розрахунок пені за період з 08.02.2014 р. по 28.03.2014 р.(в межах заявленого кінцевого терміну нарахування), суд зазначає, що до стягнення підлягає грошова сума в розмірі 11, 43 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 11, 43 грн.

У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних становить 464, 04 грн.: за Актом № 1007 - 462, 76 грн.; за Актом № 11(обчислюється по 28.03.2014 р.) - 1, 28 грн.

Перевіривши розрахунок позивача, суд зазначає наступне.

Як зазначено вище, оскільки прострочення оплати заборгованості за Актом № 1007 відсутнє, то підстав для стягнення 3% річних також немає.

При цьому, стосовно несвоєчасної сплати вартості робіт за Актом № 11, то момент прострочення слід обчислювати з 08.02.2014 р.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних за період з 08.02.2014 р. по 28.03.2014 р.(в межах заявленого кінцевого терміну нарахування), суд зазначає, що стягненню 3% річних підлягає грошова сума в розмірі 2, 64 грн. Водночас оскільки позивачем заявлено стягнення суми 3 % річних за Актом № 11 в сумі 1, 28 грн., що є меншою, ніж розрахована судом сума, то вимога про стягнення 3% річних стосовно Акту № 11 підлягає задоволенню у заявленій сумі 1, 28 грн.

За таких обставин, вимоги про стягнення 3% річних за Актом № 1007 та № 11 також підлягають задоволенню частково.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центртранском» (03186, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 47, ідентифікаційний код 38022303) на користь Державного підприємства «Донецька залізниця» (83000, м. Донецьк, вул. Артема 68 ідентифікаційний код 01074957) 654 (шістсот п'ятдесят чотири) грн. 72 коп. основного боргу, 11 (одинадцять) грн. 43 коп. пені, 1 (одна) грн. 28 коп. 3% річних та 16 (шістнадцять) грн. 84 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 29.07.2014 р.

Суддя Ю.В. Картавцева