Рішення

від 28.07.2014 по справі 910/9355/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9355/14 28.07.14

За позовом Ветеринарно-санітарного загону міста Києва

до Київського зоологічного парку загальнодержавного значення

про стягнення 94 571, 19 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Джус Д.В.

від відповідача: Устименко О.Г.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Ветеринарно-санітарний загін міста Києва (далі -позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського зоологічного парку загальнодержавного значення (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 94 571, 19 грн., з яких: 77 580, 00 грн. - основна заборгованість, 5 298, 82 грн. - 3% річних, 10 140, 63 грн. - пені, 1 551, 74 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором 28/1 від 14.07.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 09.06.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2014 р. за ініціативою суду виправлено описку в ухвалі Господарського суду міста Києва від 19.05.2014 р. у справі №910/9355/14, зокрема, другому абзаці резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 19.05.2014 р. у зазначенні дати судового засідання замість: «на 09.06.2014 р. о 15 год. 10 хв.», слід читати: «на 19.06.2014 р. о 15 год. 10 хв.».

18.06.2014 р. через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав відзив на позов, в якому проти позову заперечив та пояснив, що відповідачу невідомо, якою особою підписано договір №28/1 від 14.07.2011 р., а підпис директора ОСОБА_3 не є власним підписом останнього. Крім того, відповідач просив застосувати строк позовної давності до пені, який позивачем пропущено.

У судовому засіданні 19.06.2014 р. та 17.07.2014 р. судом оголошувалася перерва відповідно до 17.07.2014 р. та 28.07.2014 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача визнав основну заборгованість та заперечив проти нарахування штрафних санкцій і просив застосувати строк позовної давності до пені.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 28.07.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.07.2011 р. між Ветеринарно-санітарним загоном міста Києва та Київським зоологічним парком загальнодержавного значення укладено договір №28/1 про надання послуг, умовами якого передбачено, що відповідач доручає, а позивач зобов'язується з 14.07.2011 р. по 31.12.2011 р. проводити комплекс протиепізоотичних заходів на території та в будівлях відповідача своїми силами та засобами в залежності від епізоотичного та санітарно-епідеміологічного стану, згідно з встановленими цінами і по видах послуг. Загальна сума по договору складає 195 480,00 грн.

Згідно підпункту п. 3 «е» договору, відповідач зобов'язався своєчасно проводити розрахунки з позивачем за проведення робіт згідно платіжної вимоги-доручення, яке направляється відповідачу, але не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до підпункту п. «з» договору, за несвоєчасні розрахунки з позивачем відповідач виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє за період, що сплачується.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем були надані послуги за договором на загальну суму 195 480,00 грн., а відповідачем прийняті надані послуги що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками, (копії в матеріалах справи).

При цьому, відповідач за надані послуги розрахувався частково, в сумі 117 900,00 грн., в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 77 580,00 грн.

31.03.2014 р. позивачем на адресу відповідача направлялась претензія №б/н від 27.03.2014 р., в якій позивач просить сплати заборгованість у сумі 77 580,00 грн., що підтверджується копією фіскального чеку №6244 від 31.03.2014 р. та опису вкладення у цінний лист (копії в матеріалах справи).

Відповідач на вищезазначену претензію відповіді не надав.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати наданих послуг на суму 77 580,00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5 298, 82 грн. - 3% річних, 10 140, 63 грн. - пені, 1 551, 74 грн. - інфляційні втрати.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №28/1 про надання послуг від 14.07.2011 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надав всі передбачені договором послуги, які прийняті відповідачем без зауважень щодо кількості та якості по актам здачі-прийняття робіт (надання послуг)

Однак відповідач оплатив наданих позивачем послуг лише на суму 117 900,00 грн., чим заборгував позивачеві 77 580,00 грн., визнавши наявну заборгованість у судовому засіданні.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи строки оплати встановлені договором №28/1 про надання послуг від 14.07.2011 р., обов'язок відповідача оплатити надані позивачем послуги в розмірі 77 580,00 грн. настав з моменту підписання актів здачі-приймання (наданих послуг) та повинен бути виконаний до 11.01.2012 р.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №28/1 про надання послуг від 14.07.2011 р. та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 77 580,00 грн. - основної заборгованості.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5 298, 82 грн. - 3% річних та 1 551, 74 грн. - інфляційних втрат за період з 01.01.2012 р. по 01.05.2014 р.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань і встановив, що в останньому допущено помилку у визначенні моменту виникнення прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, проте сума нарахованих санкцій відповідає сумі, розрахованій судом.

Отже, визнаються обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 298, 82 грн. - 3% річних та 1 551, 74 грн. - інфляційних втрат за період з 11.01.2012 р. по 01.05.2014 р.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 10 140, 63 грн. - пені за період з 12.05.2013 р. по 12.05.2014 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України (далі - ГК України), учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Суд, відзначає, що позивач невірно розрахував заявлену до стягнення суму пені, оскільки неправильно визначено період прострочення, що суперечить ч. 6 ст. 232 ГК України.

Тому вірним періодом для нарахування пені за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором №28/1 про надання послуг від 14.07.2011 р. є період з 11.01.2012 р. по 11.07.2012 р.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності щодо пені, суд відзначає наступне.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Частиною 2 статті 258 ЦК України визначено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки судом встановлено вище, що правомірним періодом для нарахування пені є період з 11.01.2012 р. по 11.07.2012 р., враховуючи спеціальний строк позовної давності в один рік щодо даної вимоги, суд приходить до висновку, що строк позовної давності в частині стягнення пені сплив 11.07.2013 р., а тому визнається обґрунтованим клопотання відповідача щодо застосування строку позовної давності до позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 10 140, 63 грн., а позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення заборгованості у розмірі 77 580,00 грн., інфляційних втрат у сумі 1 551,74 грн. та 3% річних у розмірі 5 298,82 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Ветеринарно-санітарного загону міста Києва задовольнити частково.

2. Стягнути з Київського зоологічного парку загальнодержавного значення (03055, м. Київ, пр-т. Перемоги, буд. 32, ідентифікаційний код - 02221171), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Ветеринарно-санітарного загону міста Києва (03151, м. Київ, вул. Волинська, буд. 12, ідентифікаційний код - 05415183) 77 580 (сімдесят сім тисяч п'ятсот вісімдесят) грн. 00 коп. - основного боргу, 1 551 (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 74 коп. - інфляційних втрат, 5 298 (п'ять тисяч двісті дев'яносто вісім) грн. 82 коп. - 3% річних та 1 688 (одну тисячу шістсот вісімдесят вісім) грн. 61 коп. - судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 29.07.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.