Ухвала

від 22.07.2014 по справі 826/20414/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20414/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

22 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.,

суддів - Романчук О.М. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Деснянського міжрайонного управління Головного управління Держсанепідемслужби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Деснянського міжрайонного управління Головного управління Держсанепідемслужби у м. Києві до Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» про тимчасову заборону функціонування, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2013 року позивач - Деснянське міжрайонне управління Головного управління Держсанепідемслужби у м. Києві звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» про тимчасову заборону функціонування АЗС з автомийкою ПІІ «Лукойл - Україна» за адресою: 04071, м. Київ, проспект Броварський, 16.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2014 року адміністративний позов залишено без задоволення у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2014 року та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Деснянського міжрайонного управління Головного управління Держсанепідемслужби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2014 року - без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що вимоги припису, виконання яких залежало від відповідача - Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл - Україна», останнім виконано у повному обсязі, а тому у суду першої інстанції відсутні правові підстави для застосування заходів реагування до відповідача.

Колегія суддів погоджується із наведеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в суді першої інстанції, до позивача 15.10.2013 року надійшов лист прокуратури Деснянського району м. Києва, щодо порушень законодавства при експлуатації ПІІ «Лукойл-Україна» автозаправної станції (АЗС) та автомийки на Броварському проспекті, 16, у Деснянському районі міста Києва.

Співробітниками Деснянського міжрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у м. Києві було проведено позапланову перевірку в період з 20.11.2013 р. по 22.11.2013 р. стосовно порушень вимог законодавства України при експлуатації АЗС з автомийкою ПІІ «Лукойл-Україна» за адресою: проспект Броварський, 16.

За результатами здійсненої перевірки генеральному директору ПІІ «Лукойл-Україна» Гаврильцю А.І. було надано припис Головного державного санітарного лікаря Дарницького, Деснянського, Дніпровського районів м. Києва №2386/п від 22.11.2013р. з пропозиціями по усуненню виявлених недоліків.

По закінченню термінів виконання заходів припису, зазначених у ньому, була проведена перевірка виконання пропозицій даного припису. Перевірку здійснено на підставі наказу № 3964-од та направлення № 4249 від 12.12.2013 р.

За результатом проведення перевірки складено акт перевірки дотримання санітарного законодавства від 12.12.2013 р., в якому встановлено невиконання відповідачем вимог припису.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 р. № 4004-XII (далі - Закон № 4004) одним з основних напрямів діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби є здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

Згідно абз. 1 ст. 39 Закону № 4004 державний санітарно-епідеміологічний нагляд - це діяльність органів державної санітарно-епідеміологічної служби по контролю за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства з метою попередження, виявлення, зменшення або усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров'я людей та по застосуванню заходів правового характеру щодо порушників.

У відповідності до абз. 1 ст. 42 Закону № 4004 головні державні санітарні лікарі (їх заступники) застосовують заходи для припинення порушення санітарного законодавства, перелічені в цій статті.

Згідно зі ст. 1, ч. 5 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 6, ч. 7 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 р. № 877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування. Вжиття інших заходів реагування, передбачених законом, допускається за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника, а у випадках, передбачених законом, - із наступним підтвердженням обґрунтованості вжиття таких заходів адміністративним судом.

Абз. 3 ч. 1 ст. 6 наведеного Закону встановлено, що підставами для здійснення позапланових заходів є перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю).

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що встановлення факту порушення вимог санітарного законодавства, що створює загрозу життю та здоров'ю людей та у подальшому може призвести до тяжких наслідків у цій сфері, є достатньою підставою для застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів

Вирішуючи питання про необхідність застосування заходів реагування у вигляді тимчасової заборони функціонування АЗС з автомийкою ПІІ «Лукойл - Україна» за адресою: 04071, м. Київ, проспект Броварський, 16, колегія суддів вважає за необхідне надати оцінку кожному з встановлених правопорушень, що були виявлені позивачем під час перевірки, в розрізі становлення загрози цих порушень життю та здоров'ю людей.

Так приписом Головного державного санітарного лікаря Деснянського, Дніпровського, Дарницького районів м. Києва Перепелиці С. В. від 22.11.2013 р. № 2386/п (а. с. 25) запропоновано відповідачу привести функціонування об'єкта перевірки у відповідність до норм діючого законодавства наступним чином:

1) надати позивачу проектну документацію, декларацію або свідоцтво про готовність об'єкта до експлуатації.

З даного приводу колегія суддів зазначає, що підставою для зазначення даної пропозиції в приписі є ст. 15 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

Відповідно до абз. 1 вказаної статті підприємства, установи, організації та громадяни при розробленні і використанні нових технологій, проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції та технічному переобладнанні підприємств, виробничих об'єктів і споруд будь-якого призначення, плануванні та забудові населених пунктів, курортів, проектуванні і будівництві каналізаційних, очисних, гідротехнічних споруд, інших об'єктів зобов'язані дотримувати вимог санітарного законодавства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відсутність у відповідача запитуваних документів позбавила можливості позивача встановити наявність чи відсутність порушень при проектуванні об'єкта перевірки санітарного законодавства.

Натомість, колегія суддів зауважує, що застосування зупинення роботи суб'єкта господарювання є крайнім заходом реагування до правопорушника і може бути застосовано виключно при встановленні факту наявності порушень, що створюють загрозу життю та здоров'ю людини.

2) провести державну санітарно-епідеміологічну експертизу об'єкту перевірки та отримати відповідний висновок держсанепідекспертизи.

Підставою для зазначення даної пропозиції в приписі є ст. ст. 10, 11, 12 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», Закону України «Про дозвільну систему у господарській діяльності», Закону України «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності».

У відповідності до статті 12 Закону № 4004 рішення про необхідність і періодичність проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи діючих об'єктів приймається відповідними посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Згідно ст. 11 Закону № 4004 державній санітарно-епідеміологічній експертизі підлягають: проекти міждержавних, державних цільових, регіональних, місцевих і галузевих програм соціально-економічного розвитку; інвестиційні проекти і програми у випадках і порядку, встановлених законодавством; схеми, передпроектна документація, що стосується районного планування і забудови населених пунктів, курортів тощо; проекти нормативно-технічної, інструкційно-методичної документації, що стосується здоров'я та середовища життєдіяльності людини; продукція, напівфабрикати, речовини, матеріали та небезпечні фактори, використання, передача або збут яких може завдати шкоди здоров'ю людей; документація на розроблювані техніку, технології, устаткування, інструменти тощо; діючі об'єкти, у тому числі військового та оборонного призначення.

У відповідності до п. 3.1 Порядку проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.10.2000 р. № 247, державній санітарно-епідеміологічній експертизі підлягають об'єкти, визначені в статті 11 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", якщо щодо них раніше не проводилася експертиза і власник об'єкта чи вповноважена ним особа не має діючого позитивного висновку на цей об'єкт.

Відповідно до пункту 3.2 вказаного Порядку забороняється використання або функціонування об'єктів експертизи без наявності позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

З аналізу вищенаведених норм, вбачається, що АЗС чи автомийка не можуть відноситися до об'єкту експертизи в цілому, а в розумінні Закону № 4004 об'єктом перевірки є перелік документації чи матеріальних речей, перелічених в ст. 11 Закону.

Отже, у відповідності до Порядку заборона функціонування до проведення експертизи стосується конкретних об'єктів експертизи (проектів, продукції тощо), а не підприємства, на якому розміщені ці об'єкти.

Між тим, така заборона прямо передбачена зазначеним Порядком, а відтак, не може вважатися заходом реагування, оскільки імперативність норми не передбачає можливості функціонування об'єкту експертизи до одержання позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Крім того, як і в попередньому випадку, у позивача відсутні докази того, що до проведення санітарно-епідеміологічної експертизи встановлено факт загрози життю та здоров'ю людей.

3) надати проектно - дозвільну документацію на влаштовану вигрібну яму.

Підставою для зазначення даної пропозиції в приписі є ст. 15 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

Аналогічно, як і в попередніх випадках, позивачем не доведено зв'язку відсутності проектно-дозвільної документації із загрозою життю та здоров'ю людини.

Крім того, відповідачем в запереченні на позов зазначено, що вигрібна яма засипана, а роботи по її засипці оплачені у повному обсязі станом на день винесення рішення по даній справі судом першої інстанції. Даний факт підтверджується Актом № 1 до договору № 13/51 від 02.01.2013 року, укладеного між відповідачем та ТОВ «Комплекс Інженерінг» про виконання останнім робіт «Засипка вигрібної ями на АЗС 11-18» вартістю 3 189,54 грн., в тому числі 531,59 грн. ПДВ та п. 4.2. і 4.3. «Детального розрахунку витрат на проведення загальнобудівельних робіт на АЗС в Києві та Київській області», Заявкою на виконання ремонтів обладнання АЗС № LUK -0121.1777 від 23.01.2014 р., з відміткою про виконання робіт.

Даний факт позивачем не спростовано.

4) надати договір на проведення дезінфекції вигрібної ями.

Як було зазначено вище, колегією суддів на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що вигрібна яма засипана, а отже, на момент винесення рішення у суду першої інстанції були відсутні підстави розглядати вказаний пункт припису, невиконання якого є підставою, на думку позивача, для застосування обраного позивачем заходу реагування.

Крім того, в матеріалах справи наявний договір № 8010 від 20.12.2013 р. на проведення дезінфекції вигрібної ями, який було надіслано на адресу позивача листом від 23.12.2013 р.

Окрім того, відповідачем відзначається, що питання каналізування на АЗС було вирішено шляхом встановлення на АЗС біо-туалету, як передбачено «Висновком № 7 Державної екологічної експертизи м. Києва до проекту будівництва автозаправочної станції на перетині Броварського шосе та вул. Попудренка у Ватутінському районі м. Києва ТОВ «ЕТРЕКС-1», що підтверджується договором оренди та обслуговування мобільних туалетних кабін між Відповідачем та ТОВ «Екосервіс Україна» № 1323/13/366 від 27.02.2013 р. та додатком № 2 від 22.01.2014 р. до даного договору про встановлення мобільної туалетної кабіни (біотуалету) на АЗС.

5) надати протоколи результатів санітарно-хімічних та бактеріологічних досліджень води, яка використовується для потреб господарсько-побутового призначення.

Колегією суддів, встановлено, що відповідачем надіслано на адресу позивача листом від 23.12.2013 р. протокол вимірювань показників складу та властивостей проб вод екологічної лабораторії ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «Аспект-Еко» від 18.12.2013 р., відповідно до висновку якого вода із свердловини, призначена для господарсько-побутових потреб, відповідає Державним санітарним нормам і правилам «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (а. с. 72, 73).

Отже, підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено, що викладені в акті перевірки та приписі порушення, зазначені в пунктах 1-5 створювали реальну загрозу життю та здоров'ю людей, а тому можуть бути підставою для застосування заходів реагування у вигляді тимчасового зупинення роботи об'єкта відповідача.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що АЗС введена в експлуатацію ВАТ «Етрекс-1», що підтверджується Актом про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, зареєстрований управлінням Держархбудконтролю м. Києва за № 216 від 31.08.2001 року.

У відповідності до п. 1.4 Статуту Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» зазначено, що Підприємство є правонаступником майна, прав та обов'язків: Дочірнього підприємства «ЛУК-Центр» Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ- Україна» (код ЄДРПОУ 30909021); Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТРЕКС-1» (код ЄДРПОУ 24377784); Підприємства з іноземними інвестиціями «Контроллінг» (код ЄДРПОУ 30793909); Дочірнього підприємства «ЛУК-Транс» Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» (код ЄДРПОУ 31859148); Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРНА» (код ЄДРПОУ 22459236), Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУКОЙЛ-Київ» (код ЄДРПОУ 30572780).

З вищезазначеного вбачається, що право власності на АЗС перейшло до Відповідача, як до правонаступника ТОВ «Етрекс-1», реорганізованого із ВАТ «Етрекс-1», що підтверджується витягами із статутів ТОВ «Етрекс-1», п. 1.1. та відповідача, п. 1.4.

Представником відповідача зазначено, що останній не є розробником проектної документації на АЗС та замовником її будівництва, внаслідок чого у Відповідача не має вказаної документації, тому він не мав можливості надати дану документацію Головному державному санітарному лікарю Деснянського, Дніпровського, Дарницького районів м. Києва, далі - Санітарний лікар.

У матеріалах справи міститься Акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, зареєстрований управлінням Держархбудконтролю м. Києва за № 216 від 31.08.2001 року.

У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 р. № 449 затверджено Положенню про порядок приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (надалі по тексту Положення №449), яка діяла на час прийняття АЗС в експлуатацію.

У відповідності до п. 8 Положення №449, прийняття державними приймальними комісіями закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію оформляється актами. Акт про прийняття об'єктів в експлуатацію підписується головою і всіма членами комісії. При наявності у члена комісії заперечень вони повинні бути розглянуті з участю органу, представником якого він є. Розгляд акта про прийняття в експлуатацію об'єкта, прийняття рішень за наслідками розгляду заперечень окремих членів комісії та затвердження акта органом, що призначив комісію, провадиться в строк не більше місяця після підписання акта по об'єктах виробничого призначення і не більше 7 днів - по об'єктах житлово-цивільного призначення. Не дозволяється вводити в експлуатацію об'єкти без підпису акта представниками органів державного нагляду. Датою введення об'єкта в експлуатацію є дата підписання акта державною приймальною комісією. У звітність про введення в дію об'єктів виробничого та житлово-цивільного призначення включаються тільки об'єкти, по яких затверджені акти про прийняття в експлуатацію, та при наявності гарантійного паспорта-сертифіката на об'єкт, що видається генеральним підрядчиком.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не мав змоги надати Санітарному лікарю декларацію або свідоцтво про готовність АЗС до експлуатації, остільки законодавством України, чинним на день введення АЗС в експлуатацію (31.08.2001 р.) декларація або свідоцтво про готовність об'єкта до експлуатації не були передбачені, оскільки на час закінчення будівництвом об'єкти вводились в експлуатацію на підставі Актів про приймання в експлуатацію закінченого об'єкта, згідно Положення №449.

Крім того, Акт про приймання в експлуатацію закінченого об'єкта щодо АЗС є в наявності у відповідача і останній листом № 6660 від 23.12.2013р. направив його позивачу, що останнім не було спростовано.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Деснянського міжрайонного управління Головного управління Держсанепідемслужби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2014 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, 255 КАС України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Деснянського міжрайонного управління Головного управління Держсанепідемслужби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді О.М. Романчук

С.Б. Шелест

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Романчук О.М

Шелест С.Б.