Постанова

від 28.07.2014 по справі 909/102/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2014 р. Справа № 909/102/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого - судді Давид Л.Л.

Суддів Гриців В.М.

Данко Л.С.

при секретарі судового засідання Кіт М.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Стандарт-ІФ" б/н від 15.05.2014 р. (Вхідний № ЛАГС 01-05/2582/14 від 05.06.2014р.)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.04.2014р.

у справі № 909/102/14 (суддя - І.П. Кавлак)

за позовом Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Стандарт-ІФ", м. Івано-Франківськ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ

про стягнення 124 919 грн. 34 коп., з яких: 122 101 грн. 91 коп. основного боргу, 1591 грн. 67 коп. пені, 610 грн. 51 коп. інфляційних втрат, 615 грн. 24 коп. 3% річних

за участю представників сторін:

від позивача : Чекайло В.М. - представник (довіреність від 02.06.2014 р. №286);

від відповідача : не з»явились;

третя особа: не з»явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 08.04.2014 р. у справі №909/102/14 позовні вимоги Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ (надалі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Стандарт-ІФ", м. Івано-Франківськ (надалі - Відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ (надалі - третя особа) про стягнення 124 919 грн. 34 коп., з яких: 122 101 грн. 91 коп. основного боргу, 1591 грн. 67 коп. пені, 610 грн. 51 коп. інфляційних втрат, 615 грн. 24 коп. 3% річних задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 122 101,91 грн. основного боргу, 1591,67 грн. пені, 610,51 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 612,18 грн. Також, з Відповідача в доход бюджету стягнуто 2 498,38 грн. судового збору. Відмовлено в частині позову Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до ТзОВ КП «Стандарт-ІФ» про стягнення 3% річних в сумі 3,06 грн.

Відповідач - ТзОВ Комерційне підприємство «Стандарт - ІФ», не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу, б/н від 15.05.2014 р. (вх. № ЛАГС 01-05/2582/14 від 05.06.2014 р.), в якій посилається на те, що останнє прийнято з порушенням норм чинного законодавства та з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме:

- судом не взято уваги , що при будівництві торгово-офісного центру з житловими приміщеннями на власній земельній ділянці по вул. Ребета, 6, що у м. Івано-Франківську, були понесені фактичні витрати на прокладення зовнішніх мереж водопостачання і каналізації (позамайданчикові мережі), вартість яких складає 407 432 тис грн. Дана обставина, як вказує Скаржник, не була врахована ні під час укладення Договору №57 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста від 03.10.2013 р. (у частині визначення суми пайового внеску), ні при формуванні Фінансовим управлінням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради відповідних претензій та позову, ні при прийнятті рішення у даній справі.

- судом, на думку Скаржника, не з»ясовано, яким чином проводився розрахунок величини пайового внеску стосовно Скаржника, які показники були взяті за основу для проведення розрахунку, чи вносилось дане питання на розгляд комісії з питань пайової участі, чи були прийнятті до уваги витрати Скаржника на прокладання зовнішніх мереж водопостачання і каналізації (поза майданчикових мереж).

Дані обставини, Скаржник вважає підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та просить прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач - Фінансове управління Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради у відзиві (вх. № суду 01-04/4231/14 від 28.07.2014 р.) заперечує доводи апеляційної скарги, посилаючись на те, що ТзОВ «Комерційне підприємство «Стандар - ІФ» не зверталось до Позивача із заявою про зменшення розміру пайової участі в зв»язку з виконанням робіт з покладанням зовнішніх мереж водопостачання і каналізації вартістю 407 432 грн. Такі мережі, як це вимагає Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Положення «Про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста» в комунальну власність не передавались. При цьому вказує, що договором №57 від 03.10.2013 р. визначено попередній розмір пайового внеску, який складає 610 509,53 грн. Розрахунок остаточного розміру пайового внеску здійснюється відповідно до остаточного Договору, який оформляється після затвердженого в установленому порядку архітектурно-технічного /технічного паспорту та загальної вартості будівництва. Відповідно до цього, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.06.2014 р. відновлено ТзОВ «КП «Стандарт-ІФ» строк на подання апеляційної скарги , б/н від 15.05.2014 р. (вх. № суду 01-05/2582/14 від 05.06.2014 р.) на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.04.2014 р. у справі №909/102/14 (а.с.93-94).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.06.2014 р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Стандарт-ІФ" б/н від 15.05.2014 р. (Вхідний № ЛАГС 01-05/2582/14 від 05.06.2014р.) на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 08.04.2014р. у справі № 909/102/14 до апеляційного провадження та призначено справу до розгляду в судове засідання на 07.07.2014 р. в складі колегії: головуючого судді - Давид Л.Л., суддів Гриців В.М., Данко Л.С. (а.с.95).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.07.2014 р. в зв»язку з клопотання сторін, розгляд справи №909/102/14 відкладено в судове засідання на 28.07.2014 р. (а.с.135-136).

В судове засідання 28.07.2014 р. з»явився представник Позивача, який заперечив доводи апеляційної скарги з мотивів, наведених у відзиві (вх. № суду 01-04/4231/14 від 28.07.2014 р.).

Відповідач та третя особа участі уповноважених представників сторін в судове засідання 28.07.2014 р. не забезпечили, причин неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 07.07.2014 р.

Станом на 28.07.2014 р. додаткових доказів та клопотань про відкладення розгляду справи не поступало. Крім цього, в резолютивній частині ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 07.07.2014 р. участь представників сторін та третьої особи визначено на власний розсуд.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду ухвалила розглядати справу по наявних у ній матеріалах.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Івано-Франківської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов»язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов»язків , зокрема є договір.

03.10.2013 р. Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради (сторона 1), фінансове управління Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (сторона 2) з однієї сторони та ТзОВ «КП «Стандарт - ІФ» (Замовник) уклали договір №57 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста (а.с.15 надалі - Договір), згідно п. 1. 1. якого Замовник, що здійснює будівництво торгово-офісного центру з житловими приміщеннями на власній земельній ділянці на вул. Ребета, 6, в порядку та на умовах, визначених Договором, бере участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Івано-Франківська.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що Замовник зобов»язується сплатити пайовий внесок у розмірі та у терміни, визначені договором.

У відповідності до п.3.1. Договору розрахунок попереднього розміру пайового внеску здійснюється відповідно до додатку 1 до Договору. Попередній розмір пайового внеску складає 610 509,53 грн. Пунктом 3.3. Договору встановлено, що Замовник сплачує 20% попереднього пайового внеску у сумі 122 101,91 грн. протягом 30-ти робочих днів з моменту реєстрації договору.

Пунктом 3.4. Договору сторони погодили, що розрахунок остаточного розміру пайового внеску здійснюється відповідно до остаточного договору, який оформляється після затвердженого в установленому порядку архітектурно-технічного паспорту та загальної вартості будівництва. Згідно п.4.1. Договору сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до моменту повного виконання умов договору.

Згідно з витягом з журналу-реєстрації та довідок по фонду соціально-економічного розвитку та інженерно-транспортної інфраструктури міста (а.с.17-19), датою реєстрації вищевказаного договору є 03.10.2013 р.

У відповідності до вимог ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов»язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

Згідно з ч. ч. 2-3 ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено обов»язок забудовника земельної ділянки взяти на певних умовах пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Сторонами у справі укладено договір №57 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста від 03.10.2013 р., який підписано уповноваженими представниками сторін та засвідчено печатками юридичних осіб. Даний договір як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, недійсним не визнавався

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов»язків.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов»язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з абз. 1 ч. 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об»єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і поза майданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Пунктом 3.3. Договору визначено, що Замовник сплачує 20% попереднього розміру пайового внеску у сумі 122 101,91 грн. протягом 30-ти робочих днів з моменту реєстрації Договору.

Скаржник в апеляційній скарзі вказує, що ним при будівництві торгово-офісного центру з житловими приміщеннями на власній земельній ділянці по вул. Ребета, 6, що у м. Івано-Франківську понесені фактичні витрати на покладення зовнішніх мереж водопостачання і каналізації (поза майданчикові мережі), вартість яких складає 407 432 тис. грн., що не було враховано місцевим господарським судом.

Частиною 5 ст. 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що якщо технічним умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об»єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості , а такі інженерні мережі та/або об»єкти передаються у комунальну власність.

Отже, законом передбачено можливість зменшення розміру пайової участі замовника будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту на суму кошторисної вартості інженерних мереж , будівництво яких поза межами його земельної ділянки є необхідним за технічними умовами у разі доведеності розміру обсягів та кошторисної вартості таких мереж.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника Позивача Відповідач не звертався з відповідною заявою про зменшення розміру пайової участі в зв»язку з виконанням робіт з прокладання зовнішніх мереж водопостачання і каналізації вартістю 407 432 грн., такі мережі , як вказує Позивач у комунальну власність не передані, як цього вимагає Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Положення «Про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста». Вартість понесених Відповідачем витрат на суму 407 432,00 грн. документально не підтверджена. Дані обставини, Відповідачем не спростовані належними та допустимими доказами в розумінні ст. 32 ГПК України.

Відповідно до умов договору, а саме п.3.3. стягненню підлягає лише 20% попереднього розміру пайового внеску в сумі 122 101,91 грн.

Розрахунок остаточного розміру пайового внеску здійснюється відповідно до остаточного Договору, який оформляється після затвердженого в установленому порядку архітектурно-технічного /технічного паспорту та загальної вартості будівництва.

Враховуючи вищенаведене, місцевим господарським судом правомірно задоволено до стягнення з Відповідача на користь Позивача 20% попереднього пайового внеску у сумі 122 101,91 грн.

Згідно вимог ст.. 625 ЦК України встановлено обов»язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов»язання , на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 5.1. Договору сторони обумовили, що при простроченні платежу, визначеного пунктами 3.3., 3.5. Договору, Замовник сплачує до міського бюджету суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , три проценти річних від простроченої суми та пеню у розмірі 120% річних облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

У відповідності до вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно розрахунку Позивача (а.с.21), останній просить стягнути з Відповідача пеню за період з 15.11.2013 р. по 14.01.2014 р. - 1591,67 грн., 3% річних за період з 15.11.2013 р. по 14.01.2014 р. - 615,24 грн. та інфляційні втрати за грудень місяць 2013 р. в сумі 610,51 грн.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено апеляційною інстанцією, договірний розмір пені не перевищує розміру подвійної облікової ставки НБУ, а відтак правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 1 591,67 грн., згідно розрахунку Позивача.

Місцевим господарським судом вірно зазначено, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами , належними до сплати кредитору.

Згідно розрахунку Позивача, такий, просить, стягнути інфляційні втрати у розмірі 610,51 грн., які правомірно задоволені судом.

Поряд з вищенаведеними сумами Позивач, просить, також стягнути 615,24 грн. 3% річних, однак, при перерахунку зробленого місцевим господарським судом (а.с.63) і перевірено апеляційним господарським судом - до стягнення підлягає 612,18 грн. а відтак місцевим господарським судом правомірно відмовлено в стягненні 3,06 грн. 3% річних

У відповідності до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставини, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, в порядку статтей 33,34 ГПК України, апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду не вбачає.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на Скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,

Львівський апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.04.2014 р. у справі № 909/102/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Стандарт-ІФ" б/н від 15.05.2014 р. (Вхідний № ЛАГС 01-05/2582/14 від 05.06.2014р.) - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу № 909/102/14 повернути Господарському суду Івано-Франківської області.

Повний текст постанови складено та підписано 31.07.14 р.

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Данко Л.С.