печерський районний суд міста києва
Справа № 757/14887/14-к
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18.07.2014 Печерський районний суд м. Києва
в складі: головуючої судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва справу за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки м. Києва, зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , освіта повна загальна середня, незаміжньої, не працюючої, ІПН: НОМЕР_1 , на утриманні неповнолітня дитина 2013 р.н., раніше судимої вироком Деснянського районного суду м. Києва від 19.07.2013 за ч.1 ст. 309 КК України до 1 року позбавлення волі та звільненої від відбування покарання на підставі ст. 79 КК України з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 205, ч.1 ст. 358 КК України, -
встановив:
Обвинувачена ОСОБА_4 в грудні 2013 року створила з метою прикриття незаконної діяльності та без наміру здійснення господарської діяльності ТОВ «Аволайф» (код ЄДРПОУ 39000610).
Так, ОСОБА_4 підписала статут ТОВ «Аволайф» редакція 2014 року, який був засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 .
Підписання ОСОБА_4 , реєстраційних документів ТОВ «Аволайф» дало змогу невстановленим особам здійснювати незаконну діяльність, користуватися печаткою підприємства, прикриваючись фактом державної реєстрації вказаного товариства.
15.02.2014 ОСОБА_4 , підписала протокол №14/02-14 від 14 лютого 2014 року Загальних зборів учасників ТОВ «Аволайф», згідно якого набула корпоративні права на вищевказане підприємство та отримала частку статутного капіталу ТОВ «Аволайф», що становить 100 %, чим вчинила дії, направлені на створення фіктивного суб`єкта підприємництва - ТОВ «Аволайф».
Після чого, за наданими документами на перереєстрацію ТОВ «Аволайф» з попереднього власника, статутом підприємства в новій редакції, в органах державної реєстрації, було проведено перереєстрацію підприємства та заміну свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Аволайф», де ОСОБА_4 , виступила засновником та в подальшому передала невстановленим слідством особам під їх фактичний контроль реєстраційні документи та печатку ТОВ «Аволайф», що надало можливість використовувати поточні рахунки вказаного підприємства для здійснення незаконної діяльності, а саме переведення безготівкових коштів в готівкові під виглядом реальних фінансово господарських операцій з купівлі товарно-матеріальних цінностей.
Дії ОСОБА_4 , що створила ТОВ «Аволайф» здійснювалися в порушення законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб`єктів підприємництва, а саме:
- статті 1 Закону України Про підприємництво № 698-ХІІ від 02.07.1991 року, із змінами та доповненнями, яка визначає, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність з метою виробництва продукції, виконання робіт, чи надання послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку;
- статті 14 Закону України Про підприємництво № 698-ХІІ від 02.07.1991 року, із змінами та доповненнями, яка визначає, що управління підприємством здійснюється відповідно до статуту на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна. Власник здійснює свої права по управлінню підприємством безпосередньо, або через уповноважені ним органи;
- пункту 3 статті 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-ХІV від 16.07.1999 р., згідно якого власник, або уповноважена ним службова особа підприємства повинні організувати бухгалтерський облік на підприємстві та забезпечити фіксування здійснення всіх господарських операцій у первинних документах;
- пункту 1 статті 9 Закону України Про систему оподаткування №1251-ХІІ від 25.06.1991 р., із змінами та доповненнями, згідно якого підприємство повинно сплачувати до бюджету належні суми податків і зборів (обов`язкових платежів) в установлені законом терміни.
- статті 81 Цивільного Кодексу України, за якою юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу.
- статті 87 Цивільного кодексу України якою встановлено:
Для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.
Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.
Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.
Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.
-статті 88 Цивільного кодексу України якою встановлено:
-У засновницькому договорі товариства визначаються … умови передання товариству майна учасників…
-статті 89 Цивільного кодексу України якою встановлено:
Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом.
Порушення встановленого законом порядку створення юридичної особи або невідповідність її установчих документів закону є підставою для відмови у державній реєстрації юридичної особи.
- статті 56 Господарського кодексу України якою встановлено, що суб`єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу.
- статті 57 Господарського кодексу України якою встановлено:
Установчими документами суб`єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб`єкта господарювання.
В установчих документах повинні бути зазначені найменування суб`єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.
У засновницькому договорі засновники зобов`язуються утворити суб`єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб`єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб`єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону.
Статут суб`єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб`єкта господарювання, а також інші відомості, пов`язані з особливостями організаційної форми суб`єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.
- статті 57 Господарського кодексу України, якою встановлено, що суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом.
- статті 88 Господарського кодексу України якою встановлено, що учасники господарського товариства зобов`язані вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та коштами (засобами), що передбачені установчими документами, відповідно до цього Кодексу та закону про господарські товариства.
- статті 89 Господарського кодексу України якою встановлено, що управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства.
- статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» № 755-IV від 15.05.2003 р., якою визначено, що установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи, які подаються державному реєстратору, повинні містити відомості, передбачені законом.
- пункту 3 статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» № 755-IV від 15.05.2003 р., відповідальність за відповідність установчих документів законодавству, несуть засновники (учасники) юридичної особи.
- статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» № 755-IV від 15.05.2003 р., якою визначено, що для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору два примірники установчих документів. Частиною 4 цієї ж статті визначено, що у разі державної реєстрації юридичної особи, для якої законом встановлено вимоги щодо формування статутного фонду (статутного або складеного капіталу), крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається документ, що підтверджує внесення засновником (засновниками) вкладу (вкладів) до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) юридичної особи в розмірі, який встановлено законом.
- статті 4 Закону України «Про господарські товариства» N 1576-XII від 19.09.1991 р. якою визначено, що товариства з обмеженою відповідальністю створюються і діють на підставі установчого договору і статуту, їх установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.
Окрім зазначеного, 14.02.2014 року, в офісному приміщенні приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу у нотаріуса ОСОБА_5 , ОСОБА_4 підписала Статут ТОВ «Аволайф» без наміру зайняття підприємницькою діяльністю, яка передбачена Статутом підприємства, чим вчинила дії, направлені на створення фіктивного суб`єкта підприємництва - ТОВ «Аволайф». Вказаний статут був посвідчений вищезазначеним нотаріусом. Після цього ОСОБА_4 передала вказаний статут, у якому містились завідомо неправдиві дані, невстановленим особам, які його використали шляхом направлення державному реєстратору для проведення реєстрації ТОВ «Аволайф». За виконання вищезазначених дій з ОСОБА_4 , було списано борг в розмірі 3000 гривень.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на підробку офіційного документу який посвідчується нотаріусом, з метою його використання іншими особами, ОСОБА_4 , підписала Статут ТОВ «Аволайф» редакція 2014 року, який містив завідомо неправдиві відомості стосовно призначення директором вказаного підприємства ОСОБА_4 , передачі до статутного фонду грошових коштів у розмірі 1000 грн., що відповідає 100% статутного капіталу товариства, хоча в дійсності зазначене майно ОСОБА_4 , до статутного фонду ТОВ «Аволайф» не вносила.
Так, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, 14.02.2014 року прибула в офісне приміщення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 , заздалегідь усвідомлюючи, що ТОВ «Аволайф» створюється для прикриття незаконної діяльності невстановленої слідством особи та вона в цілому, достовірно знаючи, що створює товариство без наміру зайняття підприємницькою діяльністю, яка передбачена Статутом ТОВ «Аволайф», що Товариство не буде знаходитись за адресою: м. Київ, вул. Івана Кудрі, буд.30 а також те, що вона, як одноосібний учасник товариства, ніякого майна та коштів до Статутного фонду ТОВ «Аволайф» не вносила та вносити не буде.
Реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на підробку офіційних документів, які надають право на реєстрацію (створення) юридичної особи, ОСОБА_4 , підписала в приміщенні приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 , Статут ТОВ «Аволайф», який містив завідомо неправдиві відомості, а саме те, що Товариство не буде знаходитись за адресою: м. Київ, вул. Івана Кудрі, буд.30, ОСОБА_4 , сформувала статутний капітал, у розмірі 1000 грн. за рахунок грошових коштів, що становить 100 % його частки у статутному капіталі Товариства, та який 14.02.2014 був посвідчений в приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 .
Так, вище зазначені документи містили завідомо неправдиві відомості, а саме те, що:
- в розділі 1 п.1.1 зазначено, що товариство діє у відповідності до Цивільного кодексу України, Господарського Кодексу України, Законів України «Про господарські товариства», «Про зовнішньоекономічну діяльність та інших законодавчих та нормативних актів в галузі підприємницької діяльності, а також цього Статуту;
- в розділі 1 п.1.7. зазначено місцезнаходження Товариства: м. Київ, вул. Івана Кудрі, буд. 30, проте, за вказаною адресою воно знаходитись не буде;
- в розділі 2 зазначено мету та предмет діяльності ТОВ «Аволайф», які фактично ОСОБА_4 виконувати наміру не мала;
- в розділі 6 зазначено, що ОСОБА_4 володіє 100 % в статутному фонді товариства в розмірі 1 000 грн. у вигляді грошових коштів, яких фактично вона у власності не мала.
Підроблення ОСОБА_6 офіційних документів ТОВ «Аволайф», які посвідчувалися приватним нотаріусом, дало змогу невстановленій слідством особі здійснювати незаконну діяльність, користуватися печаткою підприємства, прикриваючись фактом державної реєстрації вказаного товариства.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 вину у скоєному визнала та показала, що дійсно вона підписала статут ТОВ «Аволайф», який був засвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 , та невдовзі 15.02.2014 підписала протокол №14/02-14 від 14 лютого 2014 року Загальних зборів учасників ТОВ «Аволайф».
Після чого, за наданими документами на перереєстрацію ТОВ «Аволайф» з попереднього власника, передала наглядно знайомим їй особам реєстраційні документи та печатку ТОВ «Аволайф.
Також пояснила, що 14.02.2014 року, в офісному приміщенні приватного нотаріуса у нотаріуса ОСОБА_5 , вона підписала Статут ТОВ «Аволайф» не маючи наміру займатись підприємницькою діяльністю, Вказаний статут був посвідчений вищезазначеним нотаріусом. Після цього, вона передала вказаний статут, не знайомим їй особам. За такі дії з неї, було списано борг в розмірі 3000 гривень.
Додатково пояснила, що вчинила такі дії у зв`язку з тяжким матеріальним становищем, так як їй потрібні були гроші, оскільки вона мала боги. У вчиненому щиро кається.
Вважає недоцільним, у відповідності до ст.349 КПК України, досліджувати докази відносно фактичних обставин вчиненого нею діяння. Розуміє, що в такому випадку вона буде позбавлена права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
За згодою осіб, які беруть участь у справі в судовому засіданні ухвалою головуючого вирішено питання про недоцільність дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, оскільки фактичні обставини ніким не оспорюються та відсутні сумніви стосовно добровільності та істинності позиції обвинуваченої та інших учасників кримінального провадження.
Оцінюючи докази зібрані в судовому засіданні, суд находить винність обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні злочину повністю доведеною.
Умисні дії ОСОБА_4 , які виразились фіктивному підприємництві, тобто створенні суб`єкту підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності та у підробленні офіційного документа, який посвідчується приватним нотаріусом, з метою використання його іншою особою та збуті такого документа суд кваліфікує за ч.1 ст. 205 та ч.1 ст. 358 КК України.
Призначаючи покарання обвинуваченій, суд враховує ступінь тяжкості скоєних нею злочинів, ставлення обвинуваченої до вчиненого діяння, особу обвинуваченої пом`якшуючі і обтяжуючі покарання обставини.
В якості пом`якшуючих покарання обставин, суд враховує, що обвинувачена повністю визнала свою вину, у скоєному щиро кається.
В якості ознак, що характеризують його особу, суд враховує, що ОСОБА_4 , на обліку лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем реєстрації характеризується виключно позитивно, має незняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість.
Обставин, що обтяжують покарання винного згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Враховуючи викладені дані про особу винного, усі обставини справи, обставини, що пом`якшують покарання, суд вважає за можливе, призначити обвинуваченій покарання відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з метою перевиховання та виправлення обвинуваченої, попередження вчинення нею нових злочинів та вважає необхідним обрати їй міру покарання у виді штрафу в мінімальних межах санкції ч.1 ст. 205 КК України та у виді обмеження волі в межах санкції, передбаченої ч.1 ст. 358 КК України.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням призначити ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі в межах санкції передбаченої ч.1 ст. 358 КК України.
Крім цього, суд при призначенні покарання враховує, що обвинувачена вчинила злочин після постановлення попереднього вироку і до повного відбуття покарання, суд у відповідності до вимог ст. 71 КК України призначає остаточне покарання шляхом частково приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Також з урахуванням положень ст. 72 КК України суд, з метою призначення покарання за сукупністю вироків, вважає за доцільне перевести менш суворий вид покарання в більш суворий вид покарання.
Разом з цим, відповідно до п. «в» ст. 1 Закону України Про амністію у 2014 році звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк підлягають засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, які не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами;
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_4 має на утриманні неповнолітню дитину, вчинила умисні злочин невеликої тяжкості, обмежень, передбачених ст.. 8 Закону України «Про амністію в 2014 році» та Законом України «Про застосування амністії» судом не встановлено, обвинувачена заявила клопотання про застосування відносно неї Закону України «Про амністію»,а відтак суд приходить до висновку про необхідність звільнення останньої від відбування покарання на підставі п. «в» ст.. 1 Закону України Про амністію у 2014 році
Цивільний позов у справі не заявлявся.
Питання речових доказів вирішується в порядку ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід до обвинуваченої на стадії досудового розслідування не застосовувався.
Керуючись ст. ст. 373, 374, КПК України, суд, -
УХВАЛИВ :
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України та призначити їй покарання у виді 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, та призначити їй покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням призначити ОСОБА_4 покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ст. 72 КК України 2 роки обмеження волі перевести в 1 рік позбавлення волі.
На підстав ч.1 ст. 71 КК України частково приєднати до призначеного покарання невідбуту частину покарання за вироком Деснянського районного суду м. Києва від 19.07.2013 та призначити остаточне покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.
На підставі п. «в» ст. 1 Закону України Про амністію у 2014 році ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного судом остаточного покарання.
Процесуальні витрати в справі відсутні.
Документи, які визнані речовими доказами та долучені до матеріалів судового провадження залишити при матеріалах судового провадження.
Запобіжний захід до обвинуваченої на стадії досудового розслідування не застосовувався.
Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, у разі не подачі на нього апеляції.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копія вироку видається учасникам кримінального провадження відразу після його проголошення.
Суддя:
Суд | Печерський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 18.07.2014 |
Оприлюднено | 11.01.2023 |
Номер документу | 39970108 |
Судочинство | Кримінальне |
Кримінальне
Печерський районний суд міста Києва
Царевич О. І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні