Рішення

від 23.07.2014 по справі 910/11374/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11374/14 23.07.14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Діпі форвардінг», м.Київ, ЄДРПОУ 36858306

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Грасс», м.Київ, ЄДРПОУ 30148106

про стягнення 31 558 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Діпі форвардінг», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Грасс», м.Київ про стягнення основного боргу в розмірі 31 000 грн. та штрафу в сумі 558 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №0074/14 від 10.02.2014р. доручення в міжнародному сполученні в частині здійснення оплати в обсязі та строки, передбачені договором, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

У судове засідання 23.07.2014р. позивач не з'явився, представника не направив, проте, був належним чином обізнаний про час та місце розгляду спору з огляду на таке.

Згідно із п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (п.4 ч.2 ст.81 1 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Таким чином, враховуючи присутність представника заявника під час розгляду справи 09.07.2014р., що підтверджується відповідним протоколом судового засідання, за висновками суду, позивач був повідомлений про час та місце розгляду спору.

Відповідач в судові засідання 25.06.2014р., 09.07.2014р. та 23.07.2014р. не з'явився, представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, відзиву на позовну заяву не надав.

При цьому, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Грасс» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи з огляду на наступне.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 02232, м.Київ, Деснянський район, просп.Маяковського, буд.71, кв.153.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвали від 11.06.2014р., від 25.06.2014р. та від 09.07.2014р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Згідно з п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою, і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Наразі, конверт з ухвалою від 11.06.2014р. було повернуто до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Про направлення інших процесуальних документів на адресу відповідача свідчать копії реєстрів поштових відправлень суду за 27.06.2014р. та за 11.07.2014р.

Отже, враховуючи позицію Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Грасс», яка наявна в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

З огляду на неявку сторін у судове засідання 23.07.2014р., господарський суд зазначає, що за змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як вже зазначалось, ст.77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно з п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Таким чином, незважаючи на те, що сторони в судове засідання 23.07.2014р. не з'явились і не скористались правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого згідно зі ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі представлені позивачем докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (ч.1 ст.926 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 10.02.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діпі форвардінг» (повірений) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Грасс» (довіритель) було укладено договір №0074/14, відповідно до п.1.1 якого повірений зобов'язався від імені та за рахунок коштів довірителя здійснювати комплекс робіт з організації перевезень вантажів автомобілями в міжнародних сполученнях, фрахтуючи для цих цілей автотранспорт третьої сторони - перевізника, а довіритель прийняв на себе обов'язок оплатити ці послуги.

Відповідно до п.9.1 укладеного між сторонами правочину угода діє з моменту її підписання і до 31.12.2014р.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №0074/14 від 10.02.2014р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з надання послуг.

При цьому, належних та допустимих доказів наявності між сторонами інших договірних відносин з організації перевезень товару матеріали справи не містять.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом п.2.1 договору №0074/14 від 10.02.2014р. повірений зобов'язаний виконувати доручення довірителя відповідно до його транспортних замовлень.

Всі істотні умови договору обговорюються сторонами в транспортному замовленні між повіреним та довірителем та є невід'ємною його частиною (п.2.3 договору №0074/14 від 10.02.2014р.).

З п.3.2 укладеного між сторонами правочину вбачається, що довіритель зобов'язується надавати повіреному транспортні замовлення не пізніше, ніж за 48 годин до організації перевезення в міжміському (міжнародному) сполученні і не пізніше, ніж за 12 годин для організації місцевого перевезення.

Прийом-передача послуг за договором підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) із зазначенням загальної суми послуг і вартості послуг повіреного. По закінченні перевезення у звітному періоді повірений надає довірителю два екземпляри акту, які останній зобов'язаний на протязі п'яти перших робочих днів після одержання документів підписати, а один екземпляр повернути повіреному. У випадку наявності у довірителя заперечень щодо об'єму й вартості послуг, наданих повіреним у звітному періоді, довіритель зобов'язаний у той же строк у письмовій формі надати повіреному свої обґрунтовані заперечення. Датою відправлення актів вважається позначка поштового штемпеля підприємства (з урахуванням поштового обігу) (п.п.6.5, 6.6 договору №0074/14 від 10.02.2014р.).

За умови неповернення довірителем (у термін визначений вище) підписаного акту або ненадання обґрунтованих заперечень відносно обсягу і вартості послуг, наданих повіреним, вважається, що послуги були надані в повному обсязі та прийняті довірителем без зауважень та заперечень, акт прийому-передачі наданих послуг вважається підписаним обома сторонами.

Як встановлено судом, сторонами було складено заявку без номеру та дати, відповідно до якої повірений зобов'язався забезпечити перевезення фальш підлоги у кількості 22 палет з м.Приксенштадт (Німеччина) до м.Єнакієво (адреса митного оформлення м.Київ). Вказану заявку підписано представниками обох сторін та скріплено печатками господарських товариств.

За твердженнями заявника, які з боку відповідача не спростовані, Товариством з обмеженою відповідальністю «Діпі форвардінг» було надано обумовлені у вказаній вище заявці послуги. На підтвердження вказаного факту позивачем до матеріалів представлено товарно-транспортну накладну CMR №200795 на перевезення товару, а саме 22 палет фальшпідлоги з Німеччини до України та товарно-транспортну накладну №5, зміст яких повністю узгоджується з умовами заявки №11649 від 22.07.2013р.

28.02.2014р. позивачем було складено акт №ГОФР0000419 здачі-прийняття наданих послуг, відповідно до якого вартість послуг з організації міжнародного перевезення Приксенштадт (Німеччина) - Київ (Україна) складає 24 400 грн., а з Києва до Єнакієво - 5 500 грн. без податку на додану вартість, а загалом з ПДВ 31 000 грн. Одночасно, повіреним було виставлено відповідачу рахунок №ГОФР0000419 від 28.02.2014р. за вказані вище послуги на суму 31 000 грн.

Як встановлено судом, 16.04.2014р. разом з претензією без номеру та дати позивачем було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі «Грасс» акт здачі-приймання №ГОФР0000419 від 28.02.2014р., рахунок №ГОФР0000419 від 28.02.2014р. та товарно-супровідні документи, що підтверджується квитанцію відділення поштового зв'язку №7015.

За змістом п.1.4 Наказу №1149 від 12.12.2007р. Міністерства транспорту та зв'язку України «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів» нормативний строк пересилання поштових відправлень та поштових переказів (крім простих листів та поштових карток) - час, установлений для пересилання поштових відправлень та поштових переказів від об'єкта поштового зв'язку місця приймання до об'єкта поштового зв'язку місця вручення. Поштові відправлення - листи, поштові картки, бандеролі, секограми, дрібні пакети, міжнародні відправлення з оголошеною цінністю, посилки, прямі контейнери, оформлені відповідно до законодавства України.

Відповідно до п.4.1 Наказу №1149 від 12.12.2007р. нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Як встановлено судом, документи на виконання договору №0074/14 від 10.02.2014р. було направлено 16.04.2014р., отже з урахуванням строків пересилання поштової кореспонденції, відповідач повинен був отримати їх 19.04.2014р.

Ухвалами від 11.06.2014р., 09.07.2014р. відповідача було зобов'язано надати заперечення (у разі наявності) з приводу отримання від заявника, зокрема, акту №ГОФР0000419 від 28.02.2014р. та рахунку №ГОФР0000419 від 28.02.2014р.

Проте, відповідачем жодних заперечень з вказаного приводу не надано, факт отримання наведених документів від повіреного не спростовано.

Враховуючи зміст п.6.5 договору №0074/14 від 10.02.2014р., до 25.04.2014р. (включно) довіритель повинен був підписати акт приймання-передачі наданих послуг чи надати свої обґрунтовані заперечення у разі незгоди з його змістом.

Однак, за твердженнями заявника, всупереч умов укладеного між сторонами правочину, відповідачем підписаний екземпляр акту №ГОФР0000419 від 28.02.2014р. повернуто не було, зауважень з приводу обсягу та вартості наданих послуг не надано.

Ухвалами господарського суду від 19.12.2013р. та від 22.01.2014р. відповідача було зобов'язано представити (у разі наявності) заперечення стосовно отримання від заявника послуг -за договором №0074/14 від 10.02.2014р.

Наразі, відповідачем жодних заперечень щодо належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Діпі форвардінг» своїх зобов'язань за спірним правочином до матеріалів справи не представлено.

З огляду на вищевикладене, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів стосовно наявності у відповідача будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання повіреним прийнятих за договором зобов'язань, господарський суд дійшов висновку про належне виконання позивачем своїх обов'язків з організації перевезень у міжнародному та міжміському сполученні.

Як вже зазначалось, ст.526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Пунктом 6.4 договору №0074/14 від 10.02.2014р. передбачено, що якщо у в транспортному замовленні термін платежу не вказаний, довіритель повинен розрахуватись з повіреним протягом п'яти календарних днів після одержання від останнього копії накладної та рахунку.

У заявці контрагентами погоджено, що оплата послуг здійснюється у безготівковій формі за виставленим рахунком.

Як було зазначено вище, рахунок на оплату послуг, а також товарно-транспортну накладну було направлено відповідачу, заперечень з приводу отримання вказаних документів останній не надав.

За таких обставин, приймаючи до уваги визначений з урахуванням поштового обігу строк отримання Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Грасс» документів, на підставі яких здійснюється оплата наданих послуг, з огляду на відсутність заперечень відповідача з приводу отримання від позивача послуг за вказаним правочином, господарський суд дійшов висновку, що строк оплати послуг за договором №0074/14 від 10.02.2014р. в сумі 31 000 грн. настав.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача також не спростовані, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Грасс» своїх зобов'язань за договором №0074/14 від 10.02.2014р. в частині оплати наданих послуг у встановлені строки та розмірі не виконало.

Слід зазначити, що господарським судом ухвалами від 11.06.2014р., від 25.06.2014р. та від 09.07.2014р. було зобов'язано відповідача надати докази виконання своїх грошових зобов'язань за вказаним вище договором в розмірі 31 000 грн.

Однак, вимоги ухвали відповідачем виконано не було, доказів сплати позивачу грошових коштів не надано.

При цьому, суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За таких обставин, враховуючи все вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діпі форвардінг» до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Грасс» про стягнення основного боргу в сумі 31 000 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Діпі форвардінг» про стягнення штрафу в розмірі 558 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За приписами ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У п.4.8 договору №0074/14 від 10.02.2014р контрагенти погодили, що у разі порушення зобов'язань за даним правочином, винна сторона несе відповідальність у вигляді сплати штрафу у розмірі 1,8% від суми фрахту.

Враховуючи порушення довірителем строків оплати наданих послуг позивачем було нараховано неустойку в сумі 558 грн.

Після проведення перевірки здійсненого позивачем розрахунку, судом встановлено, що останній є вірним, а позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Грасс» штрафу в сумі 558 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, враховуючи все вищенаведене, приймаючи до уваги всі фактичні обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діпі форвардінг» до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Грасс», про стягнення основного боргу в розмірі 31 000 грн. та штрафу в сумі 558 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діпі форвардінг», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Грасс», м.Київ про стягнення основного боргу в розмірі 31 000 грн. та штрафу в сумі 558 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Грасс» (02232, м.Київ, Деснянський район, просп..Маяковського, буд.71, кв.153, ЄДРПОУ 30148106) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діпі форвардінг» (01001, м.Київ, Шевченківський район, вул.Велика Житомирська, ьуд.20-А, оф.11, ЄДРПОУ 36858306) основний борг в розмірі 31 000 грн., штраф в сумі 558 грн. та судовий збір в сумі 1827 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 23.07.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 28.07.2014р.

Суддя М.О. Любченко