Рішення

від 21.07.2014 по справі 910/9573/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9573/14 21.07.14

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "САВСЕРВІС-МОВА"

до: товариства з обмеженою відповідальністю "АВАС"

про : стягнення 4.266,03 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Циганенко О.С. - за довіреністю від 05.05.2014 № б/н;

відповідача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "САВСЕРВІС-МОВА" звернулося до Господарського суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АВАС" про стягнення з останнього 4.266,03 грн. заборгованості.

Суть спору: позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої грошові зобов'язання перед позивачем, оскільки не здійснив розрахунок за поставлений позивачем товар за договором поставки від 26.12.2012 № 16258. Вказана обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за вказаним договором в сумі 4.266,03 грн.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки від 26.12.2012 № 16258 в сумі 4.266,03 грн., з яких: основна заборгованість складає 3.062,35 грн; пеня в сумі - 158,91 грн, штраф в сумі 918.71 грн, 3 % річних в сумі 34,24 грн та інфляційних втрат в сумі 91,86 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2014 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 910/9573/14.

Ухвали винесені судом у даній справі надсилалися останнім відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відтак, у розумінні ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Проте, відповідач свого повноважного представника у судові засідання не направив, обґрунтованих пояснень з цього приводу до суду від відповідача не надходило.

Крім того, відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, а тому відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 21.07.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "САВСЕРВІС-МОВА", як постачальником, (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "АВАС", як покупцем, (далі - відповідач) укладено договір поставки від 26.12.2012 № 16258 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача товар а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами Договору.

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що кількість, асортимент, та ціна товару, що поставляється за Договором визначається в накладних, які оформлюються та підписуються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару.

Прийом та передача товару здійснюється представниками сторін в пункті доставки та оформлюється шляхом підписання накладних (п. 6.1 Договору).

Покупець здійснює розрахунки за товар, отриманий відповідно до Договору протягом 14 (чотирнадцяти календарних днів) (п. 2 Додатку № 1 до Договору).

Моментом виконання відповідачем своїх зобов'язань по здійсненню розрахунків за товар є дата надходження відповідної суми на банківський рахунок або до каси позивача (п. 5.2 Договору).

У відповідності до п. 7.1 Договору у разі несвоєчасної оплати вартості товару відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.

У випадку прострочення відповідачем оплати вартості товару більше ніж на 60 календарних днів останній сплачує на користь позивача штраф у розмірі 30 % від вартості отриманого та не оплаченого в строк товару (п. 7.4 Договору).

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, позивач, згідно видаткових накладних від 29.11.2013 № 54971495 та від 29.11.2013 № 54971546 які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками їх штампів (засвідчені копії наявні в матеріалах справи), поставив відповідачеві товар загальною вартістю 3.062,35 грн.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення з боку відповідача строку оплати товару, який закріплений у п. 2 Додатку № 1 до Договору, відповідач вартість отриманого товару на користь позивача не сплатив, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 3.062,35 грн.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін спору має місце допущене з боку відповідача порушення у його зобов'язанні за Договором, позивач заявив позовні вимоги про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю "АВАС" господарських санкцій у вигляді пені, розмір якої складає 158,91 грн; штрафу в розмірі 30 % від суми Договору, що складає 918,71 грн; а також відповідальності, шляхом стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 34,24 грн та інфляційних втрат в сумі 91,86 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням такого.

Приписом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Положенням ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.

Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості в розмірі 3.062,35 грн сторонами судового процесу до суду не подано.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 3.062,35 грн.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов'язання у строк, встановлений Договором, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 158,91 грн, штрафу в сумі 918,71 грн, 3 % річних в сумі 34,24 грн та інфляційних втрат в сумі 91,86 грн є обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АВАС" (02097, м. Київ, вул. Милославська, буд. 6; ідентифікаційний код 38343622, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "САВСЕРВІС-МОВА" (03115, м. Київ, вул. Миколи Краснова, буд. 27; ідентифікаційний код 30776789, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконавчого провадження) основну заборгованість в сумі 3.062,35 (три тисячі шістдесят дві) грн 35 коп.; пеню в сумі 158,91 (сто п'ятдесят вісім) грн 91 коп.; штраф в сумі 918,71 (дев'ятсот вісімнадцять) грн 71 коп.; 3 % річних в сумі 34,24 (тридцять чотири) грн 24 коп.; інфляційні втрати в сумі 91,86 (дев'яносто одна) грн. 86 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1.827,00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28 липня 2014 року

Суддя С.В. Балац