Рішення

від 28.07.2014 по справі 908/2295/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/60/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2014 Справа № 908/2295/14

За позовом позивача 1: Запорізької міської ради (69015 м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206)

позивача 2: Виконавчого комітету Запорізької міської ради (69105 м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва" (69096 м. Запоріжжя, вул. Ставропольська, 20)

про внесення змін до договору оренди землі від 30.03.2000р.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача 1: Бережна Г.Ю., дов. № 01/02-17/02163від 23.07.2014р.;

Лисенко., дов. № 1/02-17/02186 від 23.07.2014р.

Від позивача 2: Бережна Г.Ю., дов. № 01/02-17/02162 від 23.07.14р.

Від відповідача : не з'явився

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Запорізької міської ради, м. Запоріжжя, Виконавчого комітету Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва", м. Запоріжжя про зміну п. 3.1 договору оренди землі 30.03.2000р. за № 228, укладеного між Запорізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діброва", щодо земельної ділянки площею 0,0603 га, яка знаходиться по вул. Ставропольська, 20 в м. Запоріжжі, для функціонування магазину, виклавши його в такій редакції: "3.1 Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі: 15 638 грн. 98 коп. (п'ятнадцять тисяч шістсот тридцять вісім гривень 98 коп.), що складає 3 % нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2013 року".

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 03.07.2014р., справу № 908/2295/14 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 04.07.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2295/14, присвоєно справі номер провадження 27/60/14 та призначено судове засідання на 15.07.2014р.

Ухвалою суду від 15.07.2014р. розгляд справи відкладався на 28.07.2014р., у зв'язку з неявкою у судове засідання уповноваженого представника відповідача.

28.07.2014р. продовжено розгляд справи № 908/2295/14.

28.07.2014р. до початку розгляду справи представники позивачів 1, 2 заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 28.07.2014р. позивачі 1, 2 підтримали позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях до позовної заяви (містяться в матеріалах справи).

Відповідач у судові засідання, відкриті 15.07.2014р. та 28.07.2014р. не з'явився. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На виконання вимог суду, позивачем надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо адреси відповідача та знаходження його на теперішній час в державному реєстрі на день розгляду справи. Згідно реєстру, станом на 16.07.2014р. місцезнаходження юридичної особи - ТОВ "Діброва" є: 69096 м. Запоріжжя, вул. Ставропольська, 20.

Ухвали суду від 04.07.2014р. та 15.07.2014р. надіслано на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи - подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. "Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Суд зазначає, що господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть з'явитися в судове засідання та представляти інтереси ТОВ "Діброва", згідно статті 28 ГПК України.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, заслухавши представників позивачів 1, 2, оцінивши надані докази, суд вважає вимоги позивачів такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Господарським судом встановлено, що 30.03.2000р. між Виконавчим комітетом Запорізької міської ради (орендодавець) та ТОВ Діброва» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки № 228.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець, відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від « 26» листопада 1999р., передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ставропольська, буд. 20, для функціонування магазину.

Згідно п. 1.2 договору в оренду передається земельна ділянка площею 0,0603 га, в тому числі під благоустрій ---- га, у стані, придатному для її цільового призначення.

Відповідно до п. 2.1 договору, він був укладений строком до 26.11.2048р.

Згідно п. 3.1 договору плата встановлена за один календарний рік у розмірі: 452 грн. 25 коп. за загальну площу земельної ділянки і вноситься орендарем щомісячно в розмірі 1/12 частини від загальної річної орендної плати на розрахунковий рахунок районного фінансового відділу не пізніше 15 числа наступного місяця за звітним.

Відповідно до п. 3.3 договору умови договору оренди про розмір орендної плати можуть переглядатися за угодою сторін.

Згідно зі ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є зокрема, земля, як власність територіальної громади міста.

В ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначається, що міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" закріплено, що право комунальної власності на землю належить територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах.

Таким чином, Запорізька міська рада є власником землі в межах міста Запоріжжя.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключною компетенцією міської ради є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

18.11.1998р. Запорізькою міською радою було прийнято рішення № 11 від 18.11.1998р. «Про передачу виконавчому комітету Запорізької міської ради повноважень у сфері регулювання земельних відносин».

Відповідно до даного рішення Запорізької міської ради виконавчому комітету Запорізької міської ради передано повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок територіальної громади м. Запоріжжя.

18.02.1999р. Запорізькою міською радою прийнято рішення № 49 «Про внесення змін та доповнень до рішення міської ради 18.11.1998р. № 11 «Про передачу виконавчому комітету Запорізької міської ради повноважень у сфері регулювання земельних відносин».

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 259 від 27.07.2000р. розподілено обов'язки між міським головою, його заступниками і керуючим справами виконкому міської ради. Відповідно до вказаного рішення заступнику міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Еделєву В.Г. розподілено виконання обов'язків виконавчого комітету Запорізької міської ради у сфері земельних відносин.

У зв'язку з цим, саме виконавчий комітет Запорізької міської ради був орендодавцем за договором оренди земельної ділянки № 228 від 30.03.2000р., відповідно до делегованих йому повноважень.

На день розгляду даної справи в суді, зміни до договору оренди землі в частині сторони орендодавця не вносились, стороною за договором залишається виконавчий комітет Запорізької міської ради. У зв'язку з цим, даний позов пред'явлено саме виконавчим комітетом Запорізької міської ради та Запорізькою міською радою.

На вимогу ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, які згідно до Конституції України є обов'язковими до виконання на відповідній території.

27.07.2011р. Запорізькою міською радою прийнято рішення № 16 «Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя», яким було затверджено розміри орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя.

26.06.2012р. Запорізькою міською радою прийняте рішення № 37 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.07.2011 № 16 «Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у місті Запоріжжя», згідно з яким встановлено, що при розрахунку розміру орендної плати за всі земельні ділянки м. Запоріжжя, крім пунктів, наведених нижче в додатку, використовується коефіцієнт 3.

Рішення № 37 було оприлюднене 24.07.2012р. в газеті "Запорізька Січ" та набрало чинності 01.01.2013 р.

Вказане рішення Запорізької міської ради не суперечить діючому законодавству та не було визнане недійсним у встановленому законом порядку, а тому підлягає виконанню.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За змістом частин 1, 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності). Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 5 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, …

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок обов'язково проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оцінку земель» розмір орендної плати залежить від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а тому у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінюється відповідно і розмір орендної плати.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про оцінку землі» дані про нормативну грошову оцінку землі оформлюються, як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до Витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:04:032:0006 виданого Головним управлінням Державного земельного агентства у Запорізькій області станом на 15.03.2013р. № 09-05-10/1291, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 521 299 грн. 53 коп.

Таким чином, розмір орендної плати за користування земельною ділянкою по договору дорівнює: 521 299,53 х 1% х 3 = 15 638,98 грн., де 15 638,98 - розмір орендної плати; 521 299,53 - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, 3 - коефіцієнт, визначений рішенням Запорізької міської ради від 26.06.2012р. № 37.

Згідно ст. 30 Закону України «Про оренду землі» та п. 7.1 договору оренди земельної ділянки, зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним.

Згідно ст. 126 Земельного кодексу України, оренда землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про оренду землі", право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України, пункт 288.1 статті 288 якого визначає, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

У зв'язку із прийняттям Податкового кодексу України внесенні зміни, відповідно до яких розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

В силу перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні та міські ради. Отже, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах щодо земель, які перебувають у державній та комунальній власності, є Запорізька містка рада, яка має повноваження щодо розпорядження цією земельною ділянкою.

Стаття 274.1 Податкового кодексу України встановлює, що ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено встановлюється у розмірі 1% від нормативної оцінки земельної ділянки.

Статтею 288.1 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Крім того, відповідно до статті 288.5.2 Податкового кодексу, орендна плата не може перевищувати:

а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки;

б) для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом;

в) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки ;

Отже, орендна плата за договором оренди землі не може бути меншою 3% нормативної грошової оцінки, але не більшою 12 %.

Враховуючи викладене, річний розмір орендної плати за користування зазначеною земельною ділянкою ТОВ «Діброва» повинен складати трикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2013 року.

Зазначене у договорі оренди земельної ділянки від 30.03.2000р. є порушенням ст. 288.5.1 Податкового кодексу України, відповідно до якого розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом і не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно до ст. 274.1 Податкового кодексу України, ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено і встановлюється в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до ст. 276.1 Податкового кодексу України, податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів), зайняті житловим фондом, автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, які використовуються без отримання прибутку гаражно-будівельними, дачно-будівельними та садівницькими товариствами, індивідуальними гаражами, садовими і дачними будинками фізичних осіб, а також за земельні ділянки надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарським та іншими будівлями і спорудами, справляються у розмірі 3 відсотків земельного податку, обчисленого відповідно до ст. 274 і 275 цього Кодексу.

Нормами чинного законодавства та умовами договору передбачено можливість у даному випадку зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін.

Відповідно до ст. 144 Конституції України та ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" акти (рішення), прийняті органами місцевого самоврядування, є обов'язковими для виконання на відповідній території.

Відповідно до статті 290 ГК України розмір плати за користування земельною ділянкою, що є державною або комунальною власністю, не може бути нижчим за встановлений відповідно до закону.

Враховуючи вищевикладене, пункт 3.1 договору оренди земельної ділянки від 30.03.2000р. не відповідає вимогам Податкового кодексу України та рішенню органу місцевого самоврядування в частині встановленої орендної плати та нормативної грошової оцінки.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно зі ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законах випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 11 Господарського процесуального кодексу України особи, які одержали пропозицію про зміну чи розірвання договору, відповідають на неї не пізніше 20 днів після одержання пропозиції. У разі недосягнення згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.

Згідно до статті 24 Закону України «Про плату за землю» грошова оцінка землі застосовується для економічного регулювання земельних відносин при укладанні цивільно-правових угод, у тому числі договорів оренди землі.

У зв'язку з тим, що визначений п. 3.1 розмір орендної плати за надану відповідачу земельну ділянку не відповідає встановленому рішеннями Запорізької міської ради № 37 від 26.06.2012р. та № 16 від 27.07.2011р. та вимогам діючого законодавства, 22.05.2013р. позивач звернувся до відповідача з пропозицією № 08-02-32/01675 про внесення змін до договору оренди землі, а саме відповідачу було запропоновано викласти в новій редакції п. 3.1 договору оренди земельної ділянки від 30.03.2000р. за № 228: «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі: 15 638 грн. 98 коп. (п'ятнадцять тисяч шістсот тридцять вісім гривень 98 коп.), що складає 3 % нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2013 року".

Пропозиція позивача залишилася відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно з п. 7.1 договору, зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до приписів ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст. 188 ГК України, зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну або розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Пунктом 2.19. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" встановлено, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Крім того, відповідно до статті 144 Конституції України та статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рішення органів місцевого самоврядування є обов'язковими для виконання на відповідній території. За приписами статті 1 Закону України "Про оренду землі", орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі", орендна плата, є однією із істотних умов договору із зазначенням її розміру. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у випадках, встановлених договором або законом. При цьому, сторонами в договорі оренди передбачена можливість перегляду розміру орендної плати, зокрема, за умови прийняття орендодавцем рішення про її збільшення, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна нормативно-грошової оцінки землі є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 27/15-10 від 27.12.2010р.

Враховуючи вищевикладене, пункт 3.1 договору оренди земельної ділянки від 30.03.2000р. не відповідає вимогам Податкового кодексу України та рішенню органу місцевого самоврядування в частині встановленої орендної плати та нормативної грошової оцінки.

Недоотримання місцевим бюджетом коштів з орендної плати за користування земельною ділянкою загальною площею 0,0603 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ставропольська, 20, порушує права територіальної громади в особі Запорізької міської ради.

За таких обставин, позовні вимоги задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні 28.07.2014р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Запорізької міської ради, м. Запоріжжя та Виконавчого комітету Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва", м. Запоріжжя задовольнити.

Внести зміни в п. 3.1 договору оренди земельної ділянки від 30.03.2000р. за № 228, укладеного між Виконавчим комітетом Запорізької міської ради (69105 м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206, код ЄДРПОУ 02140829) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діброва» (69096 м. Запоріжжя, вул. Ставропольська, буд. 20, код ЄДРПОУ 13627048) щодо земельної ділянки площею 0,0603 га, яка знаходиться по вул. Ставропольська, 20 в м. Запоріжжі, для функціонування магазину, виклавши його в такій редакції: "3.1 Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі: 15 638 грн. 98 коп. (п'ятнадцять тисяч шістсот тридцять вісім гривень 98 коп.), що складає 3 % нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2013 року".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діброва» (69096 м. Запоріжжя, вул. Ставропольська, буд. 20, код ЄДРПОУ 13627048) на користь Виконавчого комітету Запорізької міської ради (69015 м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206, код ЄДРПОУ 02140829 ) 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 29.07.2014р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.