Рішення

від 21.07.2014 по справі 910/6105/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6105/14 21.07.14

Колегія суддів у складі головуючого судді Отрош І.М., суддів Смирнової Ю.М., Сташківа Р.Б., розглянувши справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Омега Банк» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Полімер Системс» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Стиль-Пак» прозвернення стягнення на предмет іпотеки Представники: від позивача:Шекіна А.С. - представник за довіреністю № 354 від 25.04.2014 від відповідача:Волошинович О.П. - представник за довіреністю б/н від 22.03.2014 від третьої особи:не з'явились та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер Системс» доПублічного акціонерного товариства «Омега Банк» провизнання договору іпотеки припиненим Представники: від позивача:Волошинович О.П. - представник за довіреністю б/н від 22.03.2014 від відповідача:Шекіна А.С. - представник за довіреністю № 354 від 25.04.2014

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04.04.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер Системс» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у зв'язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Стиль-Пак» умов кредитного договору № 08-06-07/ЖРД від 11.06.2007 у нього виникло право задовольнити свої вимоги щодо погашення заборгованості за відсотками, нарахованими за період з 23.07.2013 по 11.02.2014 в розмірі 330 834 грн 57 коп., шляхом звернення стягнення за іпотечним договором від 29.12.2007, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Полімер Системс», на предмет іпотеки: приміщення головного корпусу № 23, 24, 25, літ. «Г-1», загальною площею 97,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Баранова, 80, шляхом продажу предмета іпотеки на публічних торгах.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.04.2014 порушено провадження у справі № 910/6105/14, розгляд справи призначено на 25.04.2014, а також залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Стиль-Пак» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

24.04.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, а також клопотання про застосування строків позовної давності та клопотання про зупинення провадження у справі. до вирішення

Відповідно до заявленого клопотання відповідач просить суд зупинити провадження у справі до вирішення пов'язаних з нею справи № 296/8926/13 Корольовського районного суду м. Житомира за позовом Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по кредиту за кредитним договором № 08-06-07/ЖРД від 11.06.2007 у розмірі 322100 євро 00 євроцентів, а також справи № 2-969/12 Житомирського районного суду Житомирської області за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер Системс», ОСОБА_3 про виділення частини майна товариства для звернення стягнення. Розглянувши зазначене клопотання про зупинення провадження у справі суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки ним не доведено, а судом не встановлено, що розгляд даної справи неможливий до вирішення цивільних справ № 296/8926/13 та № 2-969/12.

25.04.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

25.04.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 25.04.2014 розгляд справи відкладено на 16.05.2014, у зв'язку із задоволенням клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи та неявкою в судове засідання третьої особи.

16.05.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи.

16.05.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення на відзив на позовну заяву, заперечення на заяву про застосування строку позовної давності та клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2014 розгляд справи відкладено на 30.05.2014, у зв'язку із неявкою у судове засідання третьої особи та неподання сторонами витребуваних документів.

30.05.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2014 продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та розгляд справи відкладено на 06.06.2014, у зв'язку із необхідністю подання сторонами додаткових доказів по справі.

05.06.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2014 розгляд справи відкладено 20.06.2014, у зв'язку із неявкою представника третьої особи у судове засідання та необхідністю подання сторонами додаткових доказів у справі.

19.06.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2014 призначено колегіальний розгляд справи № 910/6105/14.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 20.06.2014 розгляд справи № 910/6105/14 доручено здійснювати колегіально у складі: головуючий суддя Отрош І.М., суддя Смирнова Ю.М., суддя Сташків Р.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2014 прийнято справу № 910/6015/14 до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Отрош І.М., суддя Смирнова Ю.М., суддя Сташків Р.Б. та призначено до розгляду на 21.07.2014.

21.07.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов зустрічний позов, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімер Системс» просило суд визнати договір іпотеки припиненим.

Свої позовні вимоги позивач за зустрічним позовом обґрунтовує тим, що зобов'язання, забезпечене іпотекою, а саме: повернення тіла кредиту та процентів за користування кредитом припинилось 10.06.2012, а, відтак, іпотечний договір аналогічно припинився 10.06.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер Системс» до Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» про припинення іпотечного договору від 29.12.2007 прийнято для спільного розгляду з первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер Системс», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль-Пак», про звернення стягнення на предмет іпотеки.

У судовому засіданні 21.07.2014 представник позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити; проти зустрічного позову заперечив.

Представник відповідача за первісним позовом проти позовних вимог заперечив; позовні вимоги за зустрічним позовом підтримав, просив їх задовольнити.

У судове засідання 21.07.2014 представник третьої особи не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 21.07.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

11.06.2007 між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Омега Банк») (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стиль-Пак» (позичальник) укладено Кредитний договір № 08-06-07 ЖРД (договір), відповідно до умов якого банк має право надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що не поновлюється, у розмірі, на строк та на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов'язується повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування кредитною лінією та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.

В силу положень статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з пунктом 1.2 договору розмір кредитної лінії: 455 000,00 євро, який змінюється відповідно графіку, наведеного у додатку №1, що є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 1.3 договору сторони погодили, що строк користування кредитною лінією: з 11 червня 2007 року по 10 червня 2012 року включно з урахуванням графіку.

Відповідно до пункту 1.4 договору в редакції додаткової угоди № 2 від 03.11.2008, плата за користування кредитною лінією у вигляді процентів (процентна ставка) становить: 14,5 % річних, за умови, якщо обсяг щомісячних грошових надходжень на рахунки (кредитовий оборот по рахунках) позичальника, відкриті в банку, за попередній місяць становить не менше ніж 90 % від загального обсягу грошових надходжень на рахунки позичальника, в тому числі відкриті в інших уповноважених банках України, за той самий місяць (п. 1.4.1 договору); 15,5 % річних у разі порушення умов п. 1.4.1 цього договору (п. 1.4.2 договору).

У пункті 3.1 договору сторони визначили, що проценти за користування кредитною лінією нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої згідно пункту 1.4 договору, з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту фактичного повернення кредитної лінії (в тому числі і за період прострочення погашення кредитної лінії). Визначення розміру процентної ставки здійснюється в залежності від питомої ваги грошових надходжень на рахунки позичальника, відкриті в банку, в загальному обсязі грошових надходжень на рахунки позичальника, в тому числі на рахунки в інших банках, за попередній місяць, - на підставі даних кредитового обороту за попередній місяць по поточному рахунку позичальника, відкритому в банку, та даних, отриманих у відповідності до пункту 1.4.4 цього договору. У випадку порушення позичальником п. 1.4.4 проценти за користування кредитною лінією нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої згідно з пунктом 1.4.2 цього договору. При цьому враховується перший день та не враховується останній день користування кредитною лінією. Проценти нараховуються за фактичну кількість днів користування кредитною лінією, на суму щоденного залишку заборгованості за кредитною лінією. Якщо день надання та повернення кредитної лінії співпадають, проценти за користування кредитною лінією нараховуються на суму наданих коштів за один день користування кредитною лінією.

Проценти за користування кредитною лінією нараховуються банком виходячи із умови тривалості року 360 днів (фактичної кількості днів у році) та фактичної кількості днів у місяці (пункт 3.2 договору).

Проценти за користування кредитною лінією сплачуються щомісячно до 10 числа (включно) за попередній місяць (з 9.00 до 18.00 години) і на дату повернення кредитної лінії (пункт 3.3 договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору, погашення заборгованості за кредитною лінією здійснюється по 10 червня 2012 року включно, у відповідності зі змінами розміру кредитної лінії, встановленими у графіку. При цьому, при зміні розміру кредитної лінії відповідно графіку строком погашення заборгованості за кредитною лінією, що перевищує розмір кредитної лінії, встановлений на наступний термін користування нею, є день, що передує дню, з якого починає діяти новий розмір кредитної лінії відповідно графіку. Проценти, нараховані за останній період користування кредитною лінією, сплачуються одночасно з погашенням кредитної лінії у відповідності з пунктами 1.2, 1.3.

Згідно з пунктом 4.3 договору при недостатності суми, сплаченої позичальником для погашення кредитної лінії та процентів згідно з пунктами 3.3, 4.1 цього договору, банк має право погасити в першу чергу проценти за користування кредитною лінією, потім заборгованість за кредитною лінією, а потім нараховану неустойку.

У пункті 5.1.8 договору сторони визначили, що виконання позичальником своїх зобов'язань по цьому договору забезпечується, зокрема, договором іпотеки нерухомості, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Полімер-Систем», розташованої за адресою: м. Житомир, вул. Баранова, 80, вартістю 93500 грн 00 коп.

Відповідно до пункту 10.7 договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного погашення кредитної лінії, сплати процентів, комісій, можливих штрафних санкцій і до повного виконання усіх умов цього договору.

В подальшому сторони вносили зміни до договору шляхом підписання договору про внесення змін та додаткових угод.

Так, 15.02.2008 між банком та позичальником укладений договір про внесення змін до кредитного договору № 08-06-07/ЖРД від 11.06.2007, яким сторони змінили умови сплати позичальником комісії за невибраний ліміт кредитної лінії.

03.11.2008 додатковою угодою № 2 до кредитного договору № 08-06-07/ЖРД від 11.06.2007 у зв'язку зі збільшенням вартості ресурсів на ринку позичкового капіталу сторони внесли зміни до пункту 1.4 договору щодо плати за користування кредитною лінією у вигляді процентів (процента ставка).

10.06.2009 Додатковою угодою № 3 до кредитного договору № 08-06-07/ЖРД від 11.06.2007 сторони доповнили договір пунктом 5.1.11 щодо забезпечення виконань зобов'язань позичальника перед банком.

Як встановлено судом позивачем за первісним позовом, що ним на виконання умов кредитного договору № 08-06-07/ЖРД від 11.06.2007 було надано кредитні кошти позичальнику (третій особі), що підтверджується наявними у справі меморіальними валютними ордерами, однак, позичальник свої зобов'язання за кредитним договором № 08-06-07/ЖРД від 11.06.2007 належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворився борг перед банком за процентам за користування кредитом за період з 23.07.2013 по 11.02.2014 в розмірі 28291,12 євро, що станом на 12.02.2014 за офіційним курсом НБУ становить 330834 грн 57 коп.

29.12.2007 між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Омега Банк») (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полімер Системс» (іпотекодавець) укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за № 20435, відповідно до умов якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності майно: приміщення головного корпусу № 23, 24, 25 літ. «Г-1», загальною площею 97,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Баранова, № 80.

Приміщення належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконком Житомирської міської ради 30 жовтня 2007 року на підставі рішення виконкому Житомирської міської ради від 25 жовтня 2007 року за № 827, яке зареєстроване в Комунальному підприємстві «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради 13 листопада 2007 року за реєстраційним № 21000532 (п. 2 іпотечного договору).

Згідно з пунктом 5. іпотечного договору, за згодою сторін предмет іпотеки оцінюється в сумі 93500 грн 00 коп.

У пункті 10.3. іпотечного договору визначено, що іпотекодержатель має право у разі невиконання позичальником умов основного зобов'язання (кредитного договору № 08-06-07/ЖРД від 11.06.2007) та/або іпотекодавцем умов цього договору звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити за рахунок його вартості свої вимоги у повному обсязі, включаючи суму кредиту та будь-яке збільшення цієї суми відповідно до умов основного зобов'язання, проценти за користування кредитом пеню та інші платежі і санкції, що передбачені та/або випливають з основного зобов'язання, а також всі витрати, пов'язані із зверненням стягнення на предмет іпотеки, в тому числі з вчиненням виконавчого напису, його реалізацією та вартість послуг незалежного експерта - суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до пункту 10.4 іпотечного договору іпотекодержатель має право обирати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі, якщо на день, визначений основним зобов'язанням, позичальник та іпотекодавець не повернуть іпотекодержателю суму кредиту та/або проценти за користування кредитом та/або пеню або іншу заборгованість та/або платежі та санкції, що передбачені та/або випливають з основного зобов'язання, а також в інших випадках, передбачених основним зобов'язанням та цим договором, в тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобов'язання (як основного боргу так і процентів за ним).

При настанні зазначених у абзаці першому цього пункту випадків іпотекодержатель надсилає позичальнику та іпотекодавцеві письмову вимогу про усунення порушення основного зобов'язання та/або зобов'язань, передбачених цим договором, в не менш ніж тридцяти денний строк, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору (пункт11 іпотечного договору).

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань щодо сплати заборгованості по кредиту та відсотків за користування кредитною лінією 29.07.2013 банк направив позичальнику претензію на суму 6442825 грн 95 коп., яку Товариство з обмеженою відповідальністю «Стиль-Пак» отримало 09.08.2013, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

04.09.2013 позивач за первісним позовом звернувся до відповідача за первісним позовом з вимогою про усунення порушення виконання кредитного договору № 08-06-07/ЖРД від 11.06.2007, в якій вимагав протягом 30 днів, з моменту направлення даної вимоги, погасити заборгованість за кредитом в розмірі 6442825 грн 95 коп., а також пеню, комісії, штрафні санкції та проценти, які будуть нараховані на дату погашення заборгованості.

Як пояснило Публічне акціонерне товариство «Омега Банк» у позовній заяві, станом на 12.02.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімер Системс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Стиль-Пак» надіслані їм вимоги не виконали, а заборгованість залишається не погашеною.

За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер Системс» про звернення стягнення на предмет іпотеки: приміщення головного корпусу № 23, 24, 25, літ. «Г-1», загальною площею 97,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Баранова, 80, за іпотечним договором від 29.12.2007 шляхом продажу предмета іпотеки на публічних торгах.

21.07.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімер Системс» звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою, в якій просило визнати Іпотечний договір від 29.12.2007 припиненим.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач за зустрічним позовом вказав на те, що зобов'язання, забезпечене іпотекою, а саме: повернення тіла кредиту та процентів за користування кредитом припинилось 10.06.2012, а, відтак, іпотечний договір аналогічно припинився 10.06.2012.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом підлягають задоволенню у повному обсязі, а вимоги позивача за зустрічним позовом не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

В силу положень статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частин 1, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем за первісним позовом доказів вбачається, що він взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надавши позичальнику кредитні кошти за кредитним договором № 08-06-07/ЖРД від 11.06.2007, однак свої зобов'язання за даними кредитним договором позичальник належним чином не виконав.

Заперечуючи на позовну заяву, Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімер Системс» зазначило, що вимоги про стягнення відсотків за період з 23.07.2013 по 11.02.2014 не ґрунтуються на договорі та законі, оскільки, відповідно до п. 4.1 кредитного договору № 08-06-07/ЖРД від 11.06.2007, строк сплати заборгованості за ним - тіла кредиту та процентів спливає 10.06.2012, а відтак, на думку відповідача, у позові слід відмовити.

З приводу цього суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Пунктом 3.1 кредитного договору № 08-06-07/ЖРД від 11.06.2007 сторони визначили, що проценти за користування кредитною лінією нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої згідно з пунктом 1.4 договору, з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту фактичного повернення кредитної лінії (в тому числі і за період прострочення погашення кредитної лінії).

Таким чином, як випливає з пункту 3.1 договору, банк має право нараховувати та заявляти до стягнення проценти за користування кредитною лінією і за період прострочення погашення кредитної лінії (до моменту фактичного повернення кредитної лінії), у зв'язку з чим банком були нараховані проценти за користування кредитом у розмірі 330834 грн 57 коп. за період прострочення повернення кредитних коштів з 23.07.2013 по 11.02.2013.

Щодо процентної ставки у розмірі 15,5 %, то слід зазначити, що, відповідно до пункту 1.4 договору в редакції додаткової угоди № 2 від 03.11.2008, плата за користування кредитною лінією у вигляді процентів (процентна ставка) становить: 14,5 % річних, за умови, якщо обсяг щомісячних грошових надходжень на рахунки (кредитовий оборот по рахунках) позичальника, відкриті в банку, за попередній місяць становить не менше ніж 90 % від загального обсягу грошових надходжень на рахунки позичальника, в тому числі відкриті в інших уповноважених банках України, за той самий місяць (пункт 1.4.1 договору); 15,5 % річних у разі порушення умов пункту 1.4.1 цього договору (пункт 1.4.2 договору).

Як вбачається з матеріалів справи (розрахунком заборгованості за виписками по простроченим та сплаченим процентам) кошти на погашення кредитної лінії за період з 03.11.2008 по 22.07.2013 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль-Пак» не надходили, у зв'язку з чим у Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» в силу пункту 1.4.2 договору виникло право застосувати проценту ставку у розмірі 15,5% річних.

Крім того, відповідачем за первісним позовом було подано заяву про застосування строку позовної давності.

Обґрунтовуючи вказану заяву, Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімер Системс» вказало на те, що право на звернення стягнення на предмет іпотеки виникло у банку 10.11.2008, відтак строк на звернення до суду за захистом прав іпотекодержателя сплив 10.11.2011, а оскільки позивач за первісним позовом звернувся до суду лише 04.04.2014, то в задоволенні його позовних вимог слід відмовити, зважаючи на пропущення строку позовної давності.

Господарський суд міста Києва не погоджується з такою позицію Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер Системс» виходячи з наступного.

Згідно з статтею 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Судом встановлено, що права та законні інтереси позивача за первісним позовом, Публічного акціонерного товариства «Омега Банк», є порушеними у зв'язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Стиль-Пак» умов кредитного договору № 08-06-07/ЖРД від 11.06.2007, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Полімер Системс» умов Іпотечного договору від 29.12.2007.

Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» визначено, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Відповідно до пункту 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (абзац другий частини п'ятої статті 261 ЦК України), тобто після закінчення: або передбаченого частиною другою статті 530 ЦК України семиденного строку від дня пред'явлення вимоги; або передбаченого іншим актом цивільного законодавства чи договором іншого пільгового строку, в який боржник має виконати зобов'язання. Виняток з цього правила становлять випадки, коли із закону або з договору випливає обов'язок негайного виконання зобов'язання: у такому разі перебіг позовної давності починається від дня пред'явлення вимоги кредитором.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення (Правовий висновок Верховного Суду України у справі № 6-116цс13 про стягнення заборгованості за кредитним договором).

З огляду на те, що позивач звернувся до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, нарахованих за період з 23.07.2013 по 11.02.2014 та з урахуванням того, що судом встановлено право позивача нараховувати проценти за кредитним договором № 08-06-07/ЖРД від 11.06.2007 до моменту фактичного повернення кредиту, суд приходить до висновку, що позовна давність щодо стягнення процентів нарахованих з період з 23.07.2013 по 11.02.2014 не сплинула.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» Товариством з обмеженою відповідальністю «Полімер Системс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стиль-Пак» не спростовані належними доказами, розрахунок позивача за первісним позовом перевірено господарським судом, у зв'язку з чим вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки: приміщення головного корпусу № 23, 24, 25, літ. «Г-1», загальною площею 97,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Баранова, 80, за іпотечним договором від 29.12.2007 шляхом продажу предмета іпотеки на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною, встановленою у процесі здійснення виконавчого провадження, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У разі невиконання зобов'язання забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (ст. 589 ЦК України). Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1. ст. 590 ЦК України).

Частиною 6 статті 3 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

У відповідності до частини 1 статті 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно з статтею 11 вищевказаного закону, майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно зі статтею 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж 30-ти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

У відповідності до статті 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно зі статтею 41 Закону України «Про іпотеку», реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього закону.

Частиною 2 статті 43 Закону України «Про іпотеку» визначено, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим Комунальним підприємством «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради 27.12.2007 за № 17230818, вартість предмета іпотеки становить 13006 грн 76 коп. (пункт 3 іпотечного договору).

Згідно з пункту 5 іпотечного договору, за згодою сторін предмет іпотеки оцінюється в сумі 93500 грн 00 коп.

19.06.2014 Публічне акціонерне товариство «Омега Банк» надало суду Звіт про експертну оцінку ринкової вартості нежитлової нерухомості від 12.05.2014, який виконано суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «БІ. ЕФ. СІ.» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 16085/14 від 04.03.2014).

З наданого звіту вбачається, що ринкова вартість об'єкту оцінки: приміщення головного корпусу № 23, 24, 25, літ. «Г-1», загальною площею 97,10 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Баранова, 80, станом на 12.05.2014 становить 259352 грн 00 коп.

Враховуючи наведене, оцінивши всі надані докази та пояснення в їх сукупності, дослідивши наданий позивачем розрахунок позовних вимог, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер Системс» про звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 29.12.2007, посвідченим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за № 20435, в рахунок погашення заборгованості по відсотках за користування кредитом за кредитним договором № 08-06-07/ЖРД від 11.06.2007 у розмірі 330834 грн 57 коп. за період з 23.07.2013 по 11.02.2014 у зв'язку з неналежним виконанням позичальником, Товариством з обмеженою відповідальністю «Стиль-Пак», своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором, а саме: приміщення головного корпусу № 23, 24, 25, літ. «Г-1», загальною площею 97,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Баранова, 80, шляхом продажу предмета іпотеки на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною, встановленою суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Консалтингова компанія «БІ. ЕФ. СІ.», у розмірі 259352 грн 00 коп., підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер Системс» до Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» про визнання Іпотечного договору від 29.12.2007 припиненим, то суд повідомляє наступне.

Частиною 1 статті 754 Цивільного кодексу України передбачено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно з статтею 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, і правила про яку встановлюються законом.

Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна - іпотеки.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 3 статті 202 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 3 статті 575 Цивільного кодексу України встановлено, що правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 16.10.2012 у справі № 4/270-13/68, яка відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх судів України, на відносини майнової поруки норми статті 559 ЦК України щодо припинення поруки не поширюються, оскільки іпотека за правовою природою є заставою та регулюється нормами параграфа 6 (ст.ст. 572-593) глави 49 ЦК України та спеціальним законом.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Підставою припинення іпотеки є фактичне виконання основного зобов'язання.

Доказів виконання зобов'язання за кредитним договором № 08-06-07/ЖРД від 11.06.2007 суду не надано.

Матеріали справи не містять доказів, що підтверджують припинення іпотеки, в спосіб, визначений ст. 17 Закону України «Про іпотеку».

Згідно з статтею 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Наразі, позивачем за зустрічним позовом, в порушення наведених норм, не обґрунтовано та не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, з якими закон та договір іпотеки пов'язує припинення іпотеки, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер Системс» до Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» про визнання Іпотечного договору від 29.12.2007 припиненим.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд первісного позову покладаються на відповідача за первісним позовом, а за розгляд зустрічного позову - на позивача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4 3 , ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» за первісним позовом задовольнити повністю.

2. Звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 29.12.2007, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Омега Банк» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, будинок 18, літ. В; ідентифікаційний код: 19356840) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полімер Системс» (02100, м. Київ, бул. Верховної Ради, буд. 7; ідентифікаційний код: 34400791), посвідченим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за № 20435, а саме, приміщення головного корпусу № 23, 24, 25 літ. «Г-1», загальною площею 97,10 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Баранова, № 80, в рахунок погашення заборгованості за процентами за користування кредитом, нарахованих за період з 23.07.2013 по 11.02.2014 за кредитним договором № 08-06-07/ЖРД від 11.06.2007 у розмірі 330834 (триста тридцять тисяч вісімсот тридцять чотири) грн 57 коп.

Встановити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації, встановленою звітом від 12.05.2014 про експертну оцінку ринкової вартості нежитлової нерухомості, у розмірі 259352 грн 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер Системс» (02100, м. Київ, бул. Верховної Ради, буд. 7; ідентифікаційний код: 34400791) на користь Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, будинок 18, літ. В; ідентифікаційний код: 19356840) судовий збір в розмірі 6616 (шість тисяч шістсот шістнадцять) грн 69 коп.

4. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер Системс» за зустрічним позовом відмовити.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 28.07.2014

Головуючий суддя І.М. Отрош

Судді Ю.М. Смирнова

Р.Б. Сташків