Рішення

від 21.07.2014 по справі 910/9677/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9677/14 21.07.14

Суддя Отрош І.М., розглянувши матеріали справи

за позовомЗаступника прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Подільської у місті Києві державної адміністрації Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Гончарі" пророзірвання договору та стягнення 88581 грн 32 коп. Представники: від прокуратури:Степаненко К.Ю. - представник на підставі службового посвідчення № 022704 від 11.11.2013 від позивача 1: Мельник Ю.Є. - представник за довіреністю № 106-2326 від 25.04.2014 від позивача 2: Горшунов Г.Г. - представник за довіреністю б/н від 20.01.2014 від відповідача: не з'явились. ВСТАНОВИВ:

21.05.2014 до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява від Заступника прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Подільської у місті Києві державної адміністрації та Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гончарі" про розірвання договору № 2663-3 від 01.02.2000 оренди приміщення по вулиці Турівській, 32, та стягнення 88581 грн. 32 коп. заборгованості за договором № 2663-3 від 01.02.2000 оренди приміщення по вулиці Турівській, 32

Свої позовні вимоги Заступник прокурора Подільського району м. Києва обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між Управлінням майном Подільської райдержадміністрації (правонаступником якого є Комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва") та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гончарі» договору № 2663-3 від 01.02.2000 оренди приміщення по вулиці Турівській, 32, не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за сплату орендних платежів у розмірі 11101 грн 25 коп., крім того у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором Заступником прокурора Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" нараховано пеню у розмірі 77480 грн 07 коп. та заявлено вимоги про розірвання договору № 2663-3 від 01.02.2000 оренди приміщення по вулиці Турівській, 32.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.05.2014 порушено провадження у справі № 910/9677/14 та справу призначено до розгляду на 16.06.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 розгляд справи № 910/9677/14 відкладено на 07.07.2014, у зв'язку із неявкою представника відповідача у судове засідання та невиконання сторонами вимог ухвали суду.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 07.07.2014 справу № 910/9677/14 передано на розгляд судді Головіній К.І., у зв'язку з перебуванням судді Отрош І.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2014 (суддя Головіна К.І.) справу № 910/9677/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21.07.2014.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 10.07.2014 справу № 910/9677/14 передано на розгляд судді Отрощ І.М., у зв'язку з перебуванням судді Отрош І.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2014 (суддя Отрощ І.М.) справу № 910/9677/14 прийнято до провадження.

Представник відповідача у судове засідання 21.07.2014 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою, зазначеною у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 18486546.

У судове засідання 21.07.2014 з'явились представники прокуратури та позивачів та надали пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримали заявлені позовні вимоги та просять суд їх задовольнити.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 21.07.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення прокурора та представників позивачів, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2000 між Управлінням майном Подільської райдержадміністрації (орендодавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гончарі» (орендар за договором) за згодою Державного комунального підприємство по утриманню житла Подільського району укладено договір № 2663-3 оренди приміщення по вулиці Турівській, 32, відповідно до умов якого орендодавець на підставі розпорядження Подільської райдержадміністрації від 01.11.1999 № 1000 та ордеру № 137 від 02.11.1999 передає, а орендар приймає в орендне користування приміщення в будинку по вулиці Турівській, 32, підвал загальною площею 77,90 м 2 . Приміщення надається для розміщення творчої майстерні.

01.03.2002 сторони підписали додаткову угоду про зміну і доповнення до договору № 2663-3 від 01.2.2000 оренди приміщення по вулиці Турівській, 32, відповідно до якої сторони вирішили, що орендодавцем за договором є Комунальне підприємство «Оренда», а також визначили, що документом, що підтверджує факт надання орендних послуг є рахунок на оплату орендної плати за відповідної період.

Згідно з рішенням № 200/6416 від 06.10.2011 Київської міської ради «Про деякі питання діяльності комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва та передаються до сфери управління Подільської районній в місті Києві державний адміністрації» змінено найменування Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району» Подільської районної у місті Києві ради та Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києві».

На підставі розпорядження № 917 від 16.11.2011 Подільської районної в місті Києві державної адміністрації Комунальне підприємство «Оренда» (ідентифікаційний код 31840749) припинено шляхом приєднання до Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва».

Відповідно до пункту 6.2. договору строк дії цього договору встановлено з 01.02.2000 до 01.11.2009.

01.11.2009 сторони підписали додаткову угоду про зміну і доповнення до договору № 2663-3 від 01.2.2000 оренди приміщення по вулиці Турівській, 32, відповідно до якої сторони вирішили внести зміни до в пункт 6.2. договору оренди від 01.02.2000 № 2663-3 та викласти в такій редакції: «Згідно рішення сесії Подільської районної у м. Києві ради від 28.05.2009 № 595 строк дії договору встановлено з 01.11.2009 до остаточної приватизації, але не більше ніж 2 роки 364 дні.»

Згідно з пунктом 1.3.1. договору розмір місячної плати за оренду приміщення (орендна ставка) встановлюється за розмірами, встановленими для жилих приміщення та на місяць складає 12,47 грн (без ПДВ) та нараховується з 01.02.2000.

Відповідно до додаткової угоди № 1 про зміну і доповнення до договору № 2663-3 від 01.2.2000 оренди приміщення по вулиці Турівській, 32, сторони вирішили внести зміни в пункти 1.3., 1.3.1. договору та виклали їх в наступній редакції: «За користування орендним приміщення орендар сплачує орендодавцю орендну плату, місячний розмір якої у відповідності до Методики розрахунку орендної плати, затвердженої рішенням Подільської районної в місті Києві ради від 22.06.2006 № 31, та розрахунку орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору, становить 495,72 грн, крім того ПДВ - 99,14 грн, разом - 594,86 грн.»

У відповідності до пункту 1.4. договору оренди орендар зобов'язаний вносити орендну плату (орендна ставка разом з експлуатаційними видатками) виходячи із розрахунку, встановленого а пункті 1.3. даного договору не пізніше 5-го числа наступного місяця в повному обсязі.

Підставою для припинення нарахування орендних платежів по цьому договору є акт передачі орендованого приміщення орендодавцю. Орендна плата сплачується орендарем по день фактичної передачі приміщення по акту (пункт 1.7. договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

Згідно з нормами частин 1, 3, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 287 Господарського кодексу України та статтею 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцями щодо державного та комунального майна є державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом.

Частина 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлює для орендаря обов'язок за користування об'єктом оренди вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем було підписано акт прийому-передачі приміщення (будинку) по вул. Турівська, 32, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв приміщення площею 77,9 м 2 (підвал).

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання зі сплати орендних платежів, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за договором № 2663-3 оренди приміщення по вулиці Турівській, 32, у розмірі 11101 грн 25 коп. за період з червня 2012 року по лютий 2014 року, що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати орендних платежів на суму 11101 грн 25 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Нормами статті 2 Господарського процесуального кодексу України та резолютивною частиною рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року по справі № 1-1/99, З-рп/99 визначено, що прокурори вправі звертатися до суду з позовами в інтересах держави в особі органів державної влади. В позові прокурор самостійно визначає в чому саме полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує їх захист.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі №1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» районні у містах ради та їх виконавчі органи відповідно до Конституції та законів України здійснюють управління нерухомим майном, що належить до комунальної власності територіальних громад районів у містах, формують, затверджують, виконують відповідні бюджети та контролюють їх виконання.

Нормами статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» визначають підставою представництва в суді інтересів держави наявність порушень або загрози порушень інтересів держави, таким чином необхідно вказати, що бездіяльність виконавчого органу Подільського району м. Києва в частині невжиття своєчасних заходів спрямованих на стягнення заборгованості за фактичне використання приміщення в свою чергу спричинило утворення заборгованості.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати орендних платежів, за договором № 2663-3 від 01.02.2000 оренди приміщення по вулиці Турівській, 32, за період з червня 2012 року по лютий 2014 року на загальну суму 11101 грн 25 коп., вимоги позивача про стягнення суми основного боргу у розмірі 11101 грн 25 коп. з відповідача підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором № 2663-3 від 01.02.2000 оренди приміщення по вулиці Турівській, 32, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 77480 грн 07 коп. за період з жовтня 2012 року по січень 2014 року.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пунктом 5.2. договору за несвоєчасну сплату орендних платежів з орендаря на користь орендодавця утримується пеня в розмірі 3-х відсотків від суми прострочених платежів за кожний день прострочки.

Відповідно до пункту 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Як передбачено у пункті 18 Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році", господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, доданий до позовної заяви, суд суд приходить до висновку про те, що він не містить всіх елементів, необхідних для здійснення обґрунтованого розрахунку штрафних санкцій, а саме не вказано чіткого періоду (із зазначенням дати початку і закінчення) нарахування пені за кожним з прострочених платежів, а також не надано доказів часткової оплати платежів (банківських виписок, платіжних доручень, тощо), у зв'язку з чим суд вважає даний розрахунок неналежним.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 26.05.2014, від 16.06.2014 та від 07.07.2014 позивача зобов'язано надати - докази здійснення часткової оплати орендних платежів за спірний період за укладеним між сторонами договором оренди приміщення по вулиці Турівській, 32, № 2663-3 від 01.02.2000, а також розгорнутий розрахунок пені окремо по кожному рахунку/акту (за кожен місяць) з урахуванням часткової оплати (вказати дату здійснення часткової оплати) та із зазначенням періоду нарахування, (у вигляді таблиці) з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

У відповідності до норм пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору

В даному випадку, наведений у позовній заяві розрахунок пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, нарахованої за період з жовтня 2012 року по січень 2014 року, судом визнаний неналежним доказом заявлених вимог, був оцінений судом у відповідності з вимогами Господарського процесуального кодексу України, та з боку суду вчинені всі необхідні дії з метою забезпечення всебічного, повного та об'єктивного вирішення спору в цій частині.

З огляду на вищевикладене та у зв'язку з ненаданням суду окремого обґрунтованого розрахунку пені за неналежне виконання грошових зобов'язань по оплаті орендних платежів та відсутністю у суду достатніх даних (періоду нарахування пені за кожним з прострочених платежів (із зазначенням дати початку і закінчення) та доказів часткової оплати платежів (банківських виписок, платіжних доручень, тощо) для здійснення власного розрахунку пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті орендних платежів за період заборгованості з червня 2012 року по лютий 2014 року, суд залишає без розгляду вимоги прокурора в частині стягнення з відповідача суми пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті орендних платежів за період з червня 2012 року по лютий 2014 року.

Крім того, суд роз'яснює прокурору та позивачу, що вони не позбавлені права звернутись до суду з окремим позовом про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті орендних платежів за період з червня 2012 року по лютий 2014 року після усунення обставин, що зумовили залишення позову в цій частині без розгляду.

Відповідно до пункту 6.3. договору даний договір припиняється у випадку: закінчення строку дії договору, приватизації об'єкта оренди орендарем, банкрутства орендаря, загибелі об'єкта оренди.

Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з пунктом 6.2. договору в редакції додаткової угоди від 01.11.2009 строк дії договору встановлено з 01.11.2009 до остаточної приватизації, але не більше ніж 2 роки 364 дні.

Нормами частини 2 статті 17 Закон України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Сторони визнають, що в разі невнесення орендних платежів протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу, дію договору може бути достроково припинено на вимогу орендодавця за рішенням арбітражного або районного суду (пункт 5.6 договору).

У відповідності до пункту 6.5. договору на вимогу орендодавця дію договору може бути припинено достроково у випадках: використання орендарем орендованого майна не у відповідності з цим договором чи призначенням; навмисного чи по необережності погіршення стану орендованих приміщень, будинків та майна; не проведення капітального ремонту в тому випадку, коли по закону або договору капітальний ремонт зобов'язаний провести орендар; та інших випадках, передбачених договором.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Орендна плата є однією з істотних умов договору оренди (стаття 284 Господарського кодексу України), і зобов'язання відповідача щодо її сплати встановлено безпосередньо в договорі та закріплено статтями 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Отже, порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є істотним і слугує достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку.

Враховуючи, що сплата орендної плати є основним обов'язком орендаря, внаслідок невиконання якого орендодавець значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору, а також враховуючи, що можливість дострокового розірвання договору у випадку несплати орендних платежів сторони прямо передбачили в договорі, вимоги прокурора про розірвання договору № 2663-3 від 01.02.2000 оренди приміщення по вулиці Турівській, 32, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 2 частиною 2 статті4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014, № 719-VII, з 1 січня 2014 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218 грн.

Нормами частини 11 статті 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору звільняються органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді.

У відповідності до п 2.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Враховуючи викладене та виходячи з того, що суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині розірвання договору та стягнення заборгованості з орендних платежів у розмірі 11101 грн 25 коп. та залишення без розгляду позовних вимог у частині стягнення пені у розмірі 77480 грн 07 коп., витрати по сплаті судового збору до державного бюджету в розмірі 1446 грн 96 коп. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, п. 5 ч. 1 ст. 81, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір № 2663-3 від 01.02.2000 оренди приміщення по вулиці Турівській, 32, укладений між Управлінням майном Подільської райдержадміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гончарі».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гончарі» (0407, м. Київ, Андріївський узвіз, 30, ідентифікаційний код 06733270) на користь Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" (04070, м. Київ, вул. Хорива, буд. 36, ідентифікаційний код 35669250) заборгованість у розмірі 11101 (одинадцять тисяч сто один) грн 25 коп.

4. Позов в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гончарі» на користь Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" пені у розмірі 77480 грн 07 коп. за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати орендних платежів, за період заборгованості з червня 2012 року по лютий 2014 року, залишити без розгляду.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гончарі» (0407, м. Київ, Андріївський узвіз, 30, ідентифікаційний код 06733270) в дохід Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір у розмірі 1446 (одна тисяча чотириста сорок шість) грн 96 коп.

6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 28.07.2014

Суддя І.М. Отрош