Ухвала

від 28.07.2014 по справі 911/4662/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"28" липня 2014 р. Справа №911/4662/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Копитової О.С.

Остапенка О.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у м.Києві

на постанову господарського суду Київської області від 08.01.2014 року у справі № 911/4662/13 (суддя Скутельник П.Ф.)

за заявою голови ліквідаційної комісії товариства з обмеженою відповідальністю "Центр підтримки бізнесу", м. Бориспіль Київської області

до товариства з обмеженою відповідальністю «Центр підтримки бізнесу», м. Бориспіль Київської області

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Київської області від 08.01.2014 у справі № 911/4662/13 визнано банкрутом ТОВ "Центр підтримки бізнесу"; відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором боржника - голову ліквідаційної комісії ТОВ "Центр підтримки бізнесу" Біленка Руслана В'ячеславовича; скасовано арешти, накладені на майно ТОВ "Центр підтримки бізнесу"; припинені повноваження засновників, власників (власника (акціонерів)) майна ТОВ "Центр підтримки бізнесу" та припинені повноваження всіх органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном; звільнено керівника ТОВ "Центр підтримки бізнесу"; зобов'язано ліквідатора ТОВ "Центр підтримки бізнесу" у п'ятиденний строк з дня отримання даної постанови подати до офіційного друкованого органу Верховної Ради України "Голос України" чи Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр» оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, про що надати суду відповідні докази; призначено наступне судове засідання для розгляду реєстру вимог кредиторів банкрута на 21.04.2014; зобов'язано ліквідатора раз на місяць надавати господарському суду Київської області звіт про вжиті ним заходи в ході ліквідаційної процедури з долученням доказів вжитих ним заходів; призначено судове засідання для розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута на 05.05.2014; зобов'язано ліквідатора банкрута надати суду до 02.05.2014 звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс банкрута з долученням доказів вжитих ним заходів в ході проведення ліквідаційної процедури.

Не погоджуючись з винесеною постановою, ГУ Міндоходів у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та припинити провадження у справі.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, апелянт посилається на той факт, що податковий орган не мав змоги провести визначену в законодавстві позапланову виїзну перевірку з настанням відповідних юридичних наслідків для боржника, що на думку скаржника, порушує права Головного управління Міндоходів у місті Києві, як органу державної податкової служби.

Дослідивши апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у місті Києві та додані до неї документи, колегія судів вважає, що у її прийнятті належить відмовити з наступних підстав.

Відповідно до статті 91 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до апеляційного господарського суду зі скаргою на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили, а також ухвали у випадках визначених статтею 106 цього кодексу мають сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Тобто, згідно зазначених положень, в разі оскарження рішення (ухвали) особою, яка не брала участі у справі, останній необхідно довести, що в оскаржуваному рішенні (ухвалі) господарський суд вирішив питання про її права та обов'язки.

Згідно приписів частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" сторонами у справі про банкрутство є боржник (банкрут) та конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), які також є учасниками провадження по справі про банкрутство, а кредитором є особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами грошові вимоги до боржника. Отже, набуття статусу кредитора законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної так юридичної) грошових вимог до боржника, а припинення статусу кредитора пов'язано з погашенням (припиненням) таких грошових вимог.

Стаття 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" також передбачає, що кредиторами боржника є органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Однак, і зазначені особи набувають статусу кредиторів по справі в разі наявності у встановленому порядку підтверджених грошових вимог до боржника.

При цьому, колегія судів зазначає, що правовий статус органів справляння податків, зборів (обов'язкових платежів), як кредиторів неплатоспроможних боржників визначається і статтею 210 Господарського кодексу України, яка також не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і цими органами, через певні процедури, які визначені спеціальною нормою законодавства - законом про банкрутство.

Особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до боржника, що ліквідується в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", визначені положеннями ч. 3 зазначеної статті, які передбачають, що кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Отже, у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником (в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), особа може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство, лише після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

Як зазначено вище, постановою господарського суду міста Києва від 08.01.2014 визнано банкрутом товариство з обмеженою відповідальністю "Центр підтримки бізнесу"; відкрито ліквідаційну процедуру, тощо..

Відомості про прийняття господарським судом міста Києва оскаржуваної постанови були оприлюдненні шляхом публікування повідомлення в газеті «Голос України» № 15 (5765) 28.01.2014, а тому стали загальновідомими.

В матеріалах справи не міститься доказів звернення податкового органу до суду з заявою про визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Центр підтримки бізнесу".

В апеляційній скарзі Головне управління Міндоходів у місті Києві жодним чином не посилається на наявність у боржника заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові), відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до боржника у податкового органу не має. Окрім цього, в скарзі відсутнє посилання на будь-які докази, з їх наданням, що підтверджують такі вимоги.

Таким чином, Головне управління Міндоходів у місті Києві не є стороною у справі про банкрутство боржника в розумінні приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Доводи скаржника про порушення його права на проведення перевірки не приймаються колегією суддів.

Головним управлінням Міндоходів у місті Києві не надано доказів, що згідно чинного законодавства воно є органом уповноваженим на проведення документальних перевірок у зв'язку з реорганізацією або ліквідацією такого платника податків, як товариство з обмеженою відповідальністю "Центр підтримки бізнесу".

За таких обставин, доказів того, що оскаржувана постанова господарського суду міста Києва порушує права та інтереси податкових органів, зокрема Головного управління Міндоходів у місті Києві, до апеляційної скарги не додано.

Апелянтом не доведено належними доказами, що спірною постановою суд вирішив питання щодо прав та обов'язків Головного управління Міндоходів у місті Києві і відповідно, остання не має права апеляційного оскарження зазначеної постанови згідно приписів статті 91 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо наявності підстав для відмови в прийнятті апеляційної скарги.

При цьому, колегія суддів також враховує правову позицію Вищого господарського суду України викладену в постановах № 5011-28/1737-2012 від 20.03.2013, № 5011-46/19090-2012 від 10.04.2013 та № 910/313/13 від 18.02.2014.

Враховуючи викладені обставини, керуючись ст. 86, 91 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Відмовити в прийнятті апеляційної скарги Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову господарського суду міста Києва від 08.01.2014 року у справі № 911/4662/13.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді О.С. Копитова

О.М. Остапенко