Рішення

від 24.07.2014 по справі 917/1057/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

24.07.2014р. Справа № 917/1057/14

за позовом Селянського фермерського господарства "Данько", с.Корсунівка, Лохвицький район, Полтавська область, 37262

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амарант", вул.Миру, 3, м.Полтава, Полтавська область, 36022

про стягнення 83056,45 грн. (згідно заяви про збільшення позовних вимог вх.№ 8133 від 24.06.2014 року (канцелярії суду).

Суддя Іваницький Олексій Тихонович

Секретар судового засідання Жадан Т.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 посвідчення адвоката НОМЕР_1 від 12.11.2009р.

Данько М.П. - директор

від відповідача: представник не з'явився (повідомлений належним чином)

СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення 83056,45 грн. за Договором поставки №180901р. від 18.09.2013р., із яких основний борг - 70000,00 грн., пеня - 4715,69 грн., інфляційні втрати - 7441,06 грн. та 3% річних - 899,70 грн. (згідно заяви про збільшення позовних вимог вх.№ 8133 від 24.06.2014 року (канцелярії суду).

23.06.2014р. за вх. канцелярії суду №8132 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 33-40). Суд подане клопотання прийняв, задовольнив та залучив до матеріалів справи.

24.06.2014 року за вхідним № 8133 (канцелярії суду) голова селянсько фермерського господарства "Данько" М.П.Данько подав заяву про збільшення розміру позовних вимог(а.с.41-48). Суд подану заяву з додатками прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

24.06.2014 року за вхідним 3 8163 (канцелярії суду) голова селянсько фермерського господарства "Данько" М.П.Данько на виконання вимог ухвали суду подав додаткові документи (а.с. 49-79). Суд подані документи прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

23.07.2014 року за вхідним №9609 (канцелярії суду) представник відповідача на виконання вимог ухвали суду подав додаткові документи (а.с.84-108). Суд подані документи прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Позивач та його повноважний представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримує, вважає їх підтвердженими належними по справі доказами та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач наданими йому правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, не скористався, свого представника в судове засідання не направив, поважності причин його неявки не повідомив.

Відповідно до п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, та достатність документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу доказів, у нарадчій кімнаті суд задовольняє позовні вимоги виходячи з наступного:

18 вересня 2013 року між Селянським фермерським господарством «Данько» (далі -СФГ "Данько") та Товариством з обмеженою відповідальністю «Амарант» (далі - ТОВ "Амарант") 18 вересня 2013 року було укладено Договір поставки № 180901 (далі -Договір).

За умовами Договору, Постачальник (СФГ "Данько") зобов»язався передати Товар, визначений у Додатках до даного договору, в кількості та за ціною відповідно до умов даного Договору, а Покупець (ТОВ "Амарант") зобов»язався прийняти й оплатити зазначений Товар.

Згідно Додатку № 2 від 16.01.2014 р. до Договору поставки № 180901 було визначено найменування продукції ло поставки - кукурудза 3 класу урожаю 2013 року в кількості 99,930 тон по ціні за 1 тону без ПДВ - 958,33 грн. Загальна вартість Товару за даним додатком до Договору склала 114919,50 грн. (сто чотирнадцять тисяч дев»ятс'от дев»ятнадцять гривень 50 коп.)

Відповідно до наданих Позивачем накладної № 1 від 16.01.2014 р. (податкова накладна № 18 від 16.01.2014 p.), та накладної № 2 від 17.01.2014 p. (податкова накладна № 19 від 17.01.2014 р.) СФГ "Данько" було поставлено ТОВ «Амарант» кукурудзи 99,930 тон на загальну суму 114919,50 грн.

Поставлена кукурудза була частково оплачена Покупцем:

- 16.01.2014 р. Постачальник та Покупець провели залік взаємних вимог на суму

29167,20 грн. згідно угоди.

СФГ "Данько" 12 лютого 2014 р. на адресу ТОВ «Амарант» було направлено лист-претензію з проханням оплатити за поставлений Товар.

28.03.2014 p. ТОВ «Амарант» було перераховано на рахунок фермерського господарства суму 15 752,30 грн., згідно банківської виписки.

Всього оплачено за поставлений Товар 44919,50 грн.

Станом на 01.05.2014р. існує заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Амарант» перед Селянським фермерським господарством «Данько» в сумі 70000 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 77742,21 грн., що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 18.09.2013 р. між сторонами Договору поставки № 180901, з яких : 70000,00 грн. основний борг, 3148,84 грн. пеня, 652,31 грн. - 3% річних, інфляційні збитки - 3941,06 грн.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (п. 1 та п. 5 ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив отриманий товар у встановлені у Договорі строки, заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 147 639,74 грн.. Дана обставина відповідачем не спростована.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 147 639,74 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.З. Договору за несвоєчасну оплату Покупець, крім суми заборгованості, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, розрахованої від суми заборгованості, за кожен день прострочки.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня. Отже, договірні правовідносини між сторонами щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначений угодою сторін розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.10.2011 р. у справі № 3-114гс11)

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 4715,69 грн. пені за період з 01.02.2014 р. по 24.06.2014 р., суд прийшов до висновку, що останні є правомірними (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 899,70грн. 3% річних трьох процентів річних та інфляційних збитків в розмірі 7441,06 грн., суд визнає його вірним та приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом / статті 43 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач відповідно до статей 32-34,36,38 ГПК України надав належні докази, довів обставини на які він посилався як підставу своїх вимог та обґрунтував які дають підставу суду позов задовольнити повністю.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким позовні вимоги задоволено повністю.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 4 7 , 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 47 1 , 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Амарант» (36000, м. Полтава, вул. Миру, 3 код ЄДРПОУ 31801166) на користь Селянського фермерського господарства «Данько» (37262, с. Корсунівка, Лохвицький район, Полтавська область, код 31519052) 83056,45 грн., в т.ч. суму боргу - 70 000,00 грн., пеню - 4715,69 грн., 3% річних - 899,70 грн., збитки, завдані інфляцією - 7441,06 грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ Іваницький О.Т.

Повне рішення складено 31.07.2014р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.