Постанова

від 29.07.2014 по справі 916/3481/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2014 р.Справа № 916/3481/13 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Мишкіної М.А.,

Будішевської Л.О.

при секретарі - Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників:

Від позивача: Брушньовська І.І.

Від відповідача: Савченко М.Ф., Пилипенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приморського територіального відділення спілки ветеранів Афганістану міста Одеси

на рішення господарського суду Одеської області

від 12.02.2014р.

по справі № 916/3481/13

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до Приморського територіального відділення спілки ветеранів Афганістану міста Одеси

про розірвання договору оренди та виселення

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2013 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Приморського територіального відділення спілки ветеранів Афганістану міста Одеси про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 46/57 від 01.03.2002р., укладеного у новій редакції 21.08.2006р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та відповідачем, та виселення останнього з займаних нежилих підвальних приміщень, загальною площею 428,4 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Піонерська, буд. 5-Б, і передання зазначених приміщень позивачеві.

Позовні вимоги обґрунтовувалися не виконанням відповідачем свого зобов'язання щодо страхування орендованого майна.

Рішення господарського суду Одеської області від 12.02.2014 року (суддя - Мостепаненко Ю.І.) позов задоволено. Розірвано договір оренди нежитлового приміщення № 46/57 від 01.03.2002р., укладений у новій редакції 21.08.2006р. між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Приморським територіальним відділенням спілки ветеранів Афганістану міста Одеса. Виселено Приморське територіальне відділення спілки ветеранів Афганістану міста Одеса з нежилих підвальних приміщень, загальною площею 428,4 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Піонерська, буд. 5-Б, та передано зазначені приміщення Департаменту комунальної власності Одеської міської ради. Стягнуто з Приморського територіального відділення спілки ветеранів Афганістану міста Одеса на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради 2 294 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду обґрунтовано тим, що відповідачем порушуються істотні умови договору, а саме не проведено обов'язкове страхування орендованого приміщення, що підтверджується повідомленням Департаменту від 12.09.2013р. № 01-13/6806 та відсутністю примірника відповідної угоди.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Приморське територіальне відділення спілки ветеранів Афганістану міста Одеси звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати повністю та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю викладених у рішенні висновків суду обставинам справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому скаржник посилається на те, що позивачем не було дотримано вимоги закону щодо досудового порядку врегулювання спору, відповідача не було належним чином повідомлено судом про час та місце засідання суду, позивачем не надано суду доказів того, що орендарем було істотно порушено умови договору оренди.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення залишити без змін вважаючи його законним та обґрунтованим.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 21 серпня 2006 року між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (орендодавець) та Приморським територіальним відділенням спілки ветеранів Афганістану (орендар) було укладено нову редакцію договору оренди нежитлового приміщення № 46/57 від 01.03.2002р., за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежилі підвальні приміщення, загальною площею 428,4 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Варламова Сергія (колишня вулиця Піонерська), будинок 5б, терміном дії до 21.08.2016р.

Вищезазначені приміщення належать територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності на підставі свідоцтва про право власності (бланк серії ЯЯЯ № 282339), виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 06.04.2006 року на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 30.09.2004р. № 586; рішення Одеської міської ради № 5267-ІV від 06.03.2006р.

Умовами даного договору визначено, що вказане у цьому договорі приміщення орендодавцем передано орендарю виключно для використання під розміщення організації швейного виробництва (п. 4.1); протягом дії цього договору, крім своєчасного внесення орендної плати, орендар зобов'язаний застрахувати орендоване приміщення на весь термін дії договору оренди у страховій компанії у порядку, визначеному чинним законодавством, та надати орендодавцю копії відповідних документів, що засвідчують виконання зазначеного обов'язку, протягом 20 днів з моменту укладення цього договору (п.п. «е» п. 4.2); після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов'язаний у 15 - денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди (п. 4.7); за невиконання або неналежне виконання орендарем обов'язків, передбачених п. 4.1, п. 4.2, абз. „а", „г", „е" цього договору, орендодавець має право достроково вимагати розірвання договору оренди у порядку, передбаченому чинним законодавством (п. 5.6);договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством (п. 7.6).

21.08.2006 року цей договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 3528.

Додатковим погодженням від 07.06.2011р. до нової редакції договору оренди нежитлового приміщення № 46/57 від 21.08.2006р. у тексті договору назву орендодавця змінено на Департамент комунальної власності Одеської міської ради - на підставі рішення Одеської міської ради № 357-VI від 28.02.2011р. „Про затвердження положень про виконавчі органи Одеської міської ради".

Зазначене в даному договорі комунальне майно було фактично передано орендареві від орендодавця у користування, що сторонами не заперечується.

Згідно з положенням про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 28.02.2011р. № 384-VI, останній є виконавчим органом Одеської міської ради і правонаступником Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.

12.09.2013 року позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення № 01-13/6806, в якому з метою здійснення контролю за належним виконанням орендарем умов договору оренди № 46/57 від 21.08.2006р. виклав вимогу в строк до 01.10.2013 року направити Департаменту копії документів, підтверджуючих належне виконання зобов'язань, передбачених, зокрема, п.п. „е" п. 4.2 зазначеного договору та попередив, що у противному випадку будуть застосовані санкції, передбачені чинним законодавством і вищевказаним договором оренди.

Проте, зазначене повідомлення було залишено відповідачем без відповіді та виконання.

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для дострокового розірвання договору оренди № 46/57 від 21.08.2006р. у зв'язку з не виконанням орендарем свого зобов'язання щодо страхування орендованого майна та виселення останнього із займаних ним приміщень, що орендувалися ним за цим договором.

Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що цей Закон регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 1 Закону України „Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 983 ЦК України передбачено, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов п.п. 4.2 «е», 8.3 договору оренди обов'язок орендаря застрахувати орендоване майно на весь термін дії договору оренди виник з моменту нотаріального посвідчення даного договору, тобто з 21.08.2006 року, і протягом 20 днів з цієї дати орендар зобов'язаний був надати орендодавцю копії відповідних документів, що підтверджують виконання зазначеного обов'язку. Однак, відповідачем не надано суду доказів належного виконання вказаного обов'язку станом на момент звернення позивача до господарського суду з цим позовом.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем платежів за договором страхування, а відповідно до ст. 983 ЦК України договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу.

Згідно з ст. 773 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору, якщо наймач користується річчю, переданою у найм, з порушенням умов договору найму.

Частиною 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов'язань, передбачених ст. 18 вказаного Закону або договором оренди.

Відповідно до абзацу 11 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" страхування орендарем взятого ним в оренду майна є однією з істотних умов договору оренди.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Враховуючи норми ч. 2 ст. 651 ЦК України та абзацу 11 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", факт невиконання чи неналежного (несвоєчасного) виконання такої істотної умови договору оренди комунального майна, як страхування орендарем взятого ним в оренду майна, є достатньою підставою для його розірвання в судовому порядку.

Зважаючи на це, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність не виконання орендарем обов'язку щодо страхування переданого в оренду майна, передбаченого п. 4.2 «е» договору оренди від 21.08.2008 № 46/57, що є істотною умовою договору оренди комунального майна.

При цьому, заявник у поданій апеляційній скарзі вказані обставини не спростовує.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Такі ж самі вимоги містить ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", яка регулює правові наслідки припинення або розірвання договору оренди і згідно з якою у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Як вже було зазначено вище, умовами п. 4.7 договору оренди сторони встановили, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов'язаний у 15 - денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.

З огляду на викладене, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника щодо недотримання досудового порядку врегулювання даного спору колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп у справі №1-2/2002 за конституційним зверненням ТОВ "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої ст. 124 Конституції України було визначено, що ч.2 ст.124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права будь-якими не забороненими засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист.

Право на судовий захист своїх прав не може бути обмежене. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатись до суду за його вирішенням. При цьому право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Тобто, можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту.

Отже, надсилання відповідачу пропозиції про розірвання спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання позивачем вимог ст. 11 ГПК України щодо обов'язку надсилання другій стороні пропозиції про розірвання договору оренди не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про розірвання договору (постанова Верховного суду України від 20.11.2012 у справі №28/5005/640/2012).

Твердження скаржника про не надсилання йому позивачем копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до ст. 56 ГПК України, спростовується наявними в справі фіскальним чеком з описом вкладення, засвідченим відбитком печатки підприємства поштового зв'язку (а.с. 5, 6).

Порушення господарським судом першої інстанції процесуальних прав відповідача при розгляді даної справи по суті, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Відповідно до ст. 64 ГПК України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, місцезнаходженням відповідача є: м. Одеса, вул. С. Варламова, 5б.

А тому, саме за цією адресою господарським судом першої інстанції в порядку встановленому ст. ст. 64, 77 ГПК України заздалегідь надсилалися відповідачеві ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача, в яких повідомлялося про день, час і місце розгляду справи. Але, підприємством поштового зв'язку вказані ухвали було повернуто до суду назад з довідкою про те, що за зазначеною адресою адресат не знаходиться (а.с. 20, 42).

Наведене свідчить про належне виконання судом покладеного законом обов'язку щодо повідомлення сторін про день, час і місце проведення засідання господарського суду.

Посилання скаржника щодо виникнення у позивача права звертатися до суду із позовом про розірвання договору оренди лише після застосування до орендаря штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання обов'язків за вказаним договором і лише після того як порушення останнім не будуть усунуті, позбавлене правового обґрунтування та суперечить вищевказаному рішенню Конституційного Суду України.

Належних доказів які б підтверджували належне виконання орендарем обов'язку щодо страхування переданого йому в оренду майна, передбаченого п. 4.2«е» спірного договору оренди, скаржником до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься. З огляду на таке, посилання скаржника на неподання позивачем суду доказів істотного порушення умов договору оренди з боку орендаря є недоречним.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 12 лютого 2014 року у справі № 916/3481/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приморського територіального відділення спілки ветеранів Афганістану міста Одеси - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повна постанова складена 31.07.2014р.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мишкіна М.А.

Будішевська Л.О.