Ухвала

від 29.05.2014 по справі 872/15097/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 травня 2014 рокусправа № 811/2225/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Дадим Ю.М. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Фастовської М.А..

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.09.2013 року по справі № 811/2225/13-а за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 27.05.2013 року №0003340171, №0003360171 та №0003350171.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Відповідача про нікчемність угод з постачальниками товару є хибним, оскільки контролюючим органом не були надані докази, які б спростовували поставку товарів, а тому винесення податкових повідомлень рішень №0003340171, №0003360171 та №0003350171 від 27.05.2013 року є протиправним.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.09.2013 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення рішення №0003340171, №0003360171 та №0003350171 від 27.05.2013 року.

Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби, не погодившись з рішенням адміністративного суду першої інстанції, звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.09.2013 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що встановлені податковим органом факт, про відсутність контрагента Позивача за своєю юридичною адресою, свідчить про недійсність правочинів укладених між ним та Позивачем, в зв'язку з чим, господарські операції між зазначеними суб'єктами господарювання не спричиняють реального настання правових наслідків, обумовлених ними, а тому є недійсними до вигодо набувача, а також прийняті податкові повідомлення рішення є обґрунтованими та законними.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Кіровоградської ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи підприємця ОСОБА_1 р.н.о.к. НОМЕР_1, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Анубіс» (код 36654182) за період з 01.07.2010 року по 31.10.2010 року, на підставі якої був складений Акт №304/17-1/НОМЕР_1 від 12.04.2013 року.

В Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем:

- ч.1. ч.5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215, ч.2 ст.216, ч.2 ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків;

- п.п.7.2.3., п.п.7.2.6. п.7.2., п.п.7.4.1., п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168 /97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями) - завищено податковий кредит на додану вартість на загальну суму 22608,00 грн., в т.ч.: за ІІІ квартал 2010 року в сумі 18886,00 грн.; за жовтень 2010 року в сумі 3722,00 грн.;

- ст..13 Декрету Кабінету Міністрів України « Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.1992 року (із змінами та доповненнями) та додатку №7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян (в редакції наказу ДПАУ від 14.02.2001 року №53, із змінами внесеними згідно із наказами ДПАУ від 28.12.2001 року №523 від 16.07.2003 року №352, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993 року за №64 - донараховано податку на доходи фізичних осіб у період з 07.09.2010 року по 30.09.2010 року та за 4 квартал 2010 року в загальній сумі 6014,96 грн.

- п.44.1, 44.3 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) - не надання на перевірку документів за перевіряє мий період, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, введення яких передбачено законом.

На підставі зазначеного Акту, 27.05.2013 року Відповідачем було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0003350171 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 6014,00 грн., в тому числі за основним платежем - 6014,00 грн., податкове повідомлення-рішення №0003360171 року яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з адміністративних штрафів та інших санкцій на суму 510,00 грн., та податкове повідомлення-рішення №0003340171, яким Позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість осіб на суму 28260,00 грн., в тому числі за основним платежем - 22608,00 грн., штрафними санкціями - 5652,00 грн.

Правомірність та обґрунтованість винесення податкових повідомлень рішень №0003340171, №0003360171 та №0003350171 від 27.05.2013 року є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що Позивач мав всі підстави на формування податкового кредиту.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів перевірки, підставою для визначення грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб, стала відсутність ПП «Анубіс» за своєю юридичною адресою.

У зв'язку з зазначеним, податковий орган дійшов висновку, що усі господарські операції з ПП «Анубіс» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно до п.7.4.1. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно п.п. 7.4.5. п.7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналіз вказаних норм матеріального права вказує на те, що до підстав формування платником податків податкового кредиту віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ст.. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про оприбуткований податок з громадян» №13-92 від 16.12.1992 року, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п.п.5.1. ст..5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2. ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З матеріалів справи вбачається, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 мала господарські відносини з ПП «Анубіс» у період з липня по жовтень 2010 року.

Факт здійснення господарських операцій, підтверджують наступні документи: податкова накладна №57.1 від 07.08.2010 року, видаткова накладна №РН-00000077 від 07.08.2010 року, податкова накладна №62 від 15.08.2010 року, видаткова накладна №Н-0000078 від 15.08.2010 року, податкова накладна №81.1 від 10.09.2010 року, видаткова накладна №РН-0000115 від 10.09.2010 року, видаткова накладна №РН000071 від 06.10.2010 року, податкова накладна №120.1 від 06.10.2010 року.

Здійснення оприбуткування коштів за товар, підтверджують наступні квитанції: квитанція до прибуткового касового ордеру №267 від 17.08.2010 року, квитанція до прибуткового касового ордеру №255 від 15.08.2010 року, квитанція до прибуткового касового ордеру №256 від 16.08.2010 року, квитанція до прибуткового касового ордеру №290 від 10.09.2010 року, квитанція до прибуткового касового ордеру №300 від 13.09.2010 року, квитанція до прибуткового касового ордеру №306 від 15.09.2010 року, квитанція до прибуткового касового ордеру №296 від 12.09.2010 року, квитанція до прибуткового касового ордеру №295 від 14.09.2010 року, квитанція до прибуткового касового ордеру №3 від 08.08.2010 року, квитанція до прибуткового касового ордеру №342 від 13.08.2010 року, квитанція до прибуткового касового ордеру №331 від 10.09.2010 року, квитанція до прибуткового касового ордеру №330 від 03.08.2010 року, квитанція до прибуткового касового ордеру №241 від 08.10.2010 року, квитанція до прибуткового касового ордеру №240 від 07.10.2010 року, квитанція до прибуткового касового ордеру №239 від 06.10.2010 року.

Також, Позивачем були наданні до суду первинні документи, які підтверджують факт реалізації продукції отриманої від ПП «Анубіс», до ЗАТ «Новомиргородський цукор», ТОВ «Чортків цукровий завод», ТОВ «ВВІКО» та ПП «Стандарт-Сервіс», до яких відносяться:: податкова накладна №113 від 06.10.2010 року, накладна №113 від 06.10.2010 року, податкова накладна №114 від 14.10.2010 року, накладна №114 від 14.10.2010 року, податкова накладна №109 від 07.09.2010 року, накладна №109 від 08.09.2010 року, податкова накладна №111 від 21.09.2010 року, накладна №111 від 25.09.2010 року, податкова накладна №112 від 24.09.2010 року, накладна №112 від 01.10.2010 року, податкова накладна №110 від 07.09.2010 року, накладна №110 від 10.09.2010 року, податкова накладна №106 від 02.08.2010 року, накладна №106 від 25.08.2010 року, податкова накладна №108 від 18.08.2010 року, накладна №108 від 19.08.2010 року, податкова накладна №107 від 13.08.2010 року, накладна №107 від 17.08.2010 року.

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Анубіс» наслідком яких є купівля товарів, які в наступному використовувались в господарській діяльності Позивача, а тому податкові повідомлення рішення №0003350171 та №0003340171 від 27.05.2013 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового рішення №0003360171 від 27.05.2013 року, то суд зазначає наступне.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що суд не мав можливості встановити факт отримання Позивачем запиту на надання первинної документації, оскільки таких доказів відповідач не надав, а тому, податкове повідомлення рішення №000360171 від 27.05.2013 року, підлягає скасуванню, оскільки факт збереження Позивачем первинної документації встановлено в ході розгляду справи, шляхом дослідження їх засвідчених копій.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

За змістом п. 78.1. ст. 78 документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності обставин, вичерпний перелік яких зазначено у вказаному пункті, зокрема, такої обставини, як те, що за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з п.п.44.3. ст.44 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Як встановлено п.85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Аналіз зазначених правових норм вказує на те, що до повноважень податкового органу зокрема відноситься право на проведення документальних перевірок. Документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку, якщо за наслідками перевірок інших контрагентів платника виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. Під час перевірки, платник податків зобов'язаний надати всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач направив Позивачу запит про надання інформації та її документального підтвердження по взаємовідносинам з ПП «Анубіс», що підтверджується запитом №3343/10/17-1 та фіскальним чеком №6058 від 06.02.2013 року.

Проте, з наданих документів неможливо встановити, куди був направлений запит і що було направлено.

Також, Відповідачем не було надано доказів отримання Позивачем цього запиту, що є підставою для скасування податкового повідомлення рішення №000360171 від 27.05.2013 року, адже чинним законодавством встановлено, що платник податків зобов'язаний надати пояснення та їх документальні підтвердження протягом 10 робочих днів з отримання такого запиту, а не з дня надіслання.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про протиправність винесення податкового повідомлення-рішення №000360171 від 27.05.2013 року та правомірність його скасування.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що відповідач безпідставно дійшов висновку про заниження позивачем у періоді, що перевірявся, податкового кредиту та податку на прибуток підприємства, а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.09.2013 року є законною і обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.

На підставі наведеного, керуючись, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.09.2013 року у справі № 811/2225/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко