Ухвала

від 05.06.2014 по справі 872/16021/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 червня 2014 рокусправа № 804/10362/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Дадим Ю.М. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю:

представників позивача: Логвінової Т.В., Кошик В.В.,

представника відповідача: Науменко О.Л..

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2013 року по справі № 804/10362/13-а за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Машкомплект» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Машкомплект» (далі - Позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень рішень від 08.05.2013 року №0000612250 та №0000622250.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про нікчемність угод з постачальниками товару є хибним, оскільки контролюючим органом не були надані докази, які б спростовували здійснення господарських операцій, а тому винесення податкових повідомлень рішень №0000612250 та №0000622250 від 08.05.2013 року є протиправним.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2013 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення рішення №0000612250 та №0000622250 від 08.05.2013 року.

Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, не погодившись з рішенням адміністративного суду першої інстанції, звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2013 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що всі операції з придбання товарів, робіт, послуг у контрагента Позивача ТОВ «Візувій 2011» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нереальними по ланцюгу до «вигодо набувача», а тому винесення податкові повідомлення рішення №00006122250 та №000062250 від 08.05.2013 року є обґрунтованими та законними.

Окрім того, заявник апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції порушив його процесуальні права, не надавши можливість на подання заперечення до адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська було проведено позапланову документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ НВП «Машкомплект» (код ЄДРПОУ 25522254) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Візувій 2011» (код ЄДРПОУ 37429572) за березень 2012 року, на підставі якої було винесено Акт №1072/22-5-08/25522854 від 18.04.2013 року.

В Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем:

- п.185.1. ст..185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ НВП «Машкомплект» занижено податок на додану вартість за квітень 2012 року на загальну суму ПДВ 4575,00 грн.;

- п.137.10 ст.137 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ НВП «Машкомплект» занижено податок на прибуток за І квартал 2012 року на загальну суму 5764,00 грн.;

- ст..185 ПКУ в частині відсутності об'єкту оподаткування податком на додану вартість по ланцюгу постачання товарів з контрагентом постачальником ТОВ «Візувій 2011» та контрагентами-покупцями.

Не погодившись з винесенням Акту №1072/22-5-08/25522854 від 18.04.2013 року., Позивач подав заперечення до ДПІ в Красногвардійському районі, яким просив визнати протиправними висновки зазначені в Акті перевірки.

Рішенням ДПІ в Красногвардійському районі №7724/10/22-5-19 від 29.04.2013 року, заперечення було залишено без задоволення, а висновки Акту без змін.

На підставі зазначеного Акту, 08.05.2013 року Відповідачем було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000612250 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5718,75 грн., в тому числі за основним платежем - 4575,00 грн., штрафними санкціями у розмірі - 1143,75 грн., та податкове повідомлення-рішення №0000622250 року яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на суму 7205,00 грн., в тому числі за основним платежем - 5764,00 грн., штрафними санкціями у розмірі 1441,00 грн.

Не погодившись з винесенням податкових повідомлень рішень №0000612250 та №0000622250 від 08.05.2013 року, ТОВ «Машкомплект» подало скаргу до ДПС у Дніпропетровській області, в якій просило зазначені податкові повідомлення рішення скасувати.

Рішенням про результати розгляду справи №1154/10/10-25 від 17.07.2013 року скарга була залишена без задоволення, а податкові повідомлення рішення були залишені без змін.

Правомірність та обґрунтованість винесення податкових повідомлень рішень №0000612250 та №0000622250 від 08.05.2013 року є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що Позивач мав всі підстави на формування податкового кредиту та валових витрат, а тому податкові повідомлення рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів перевірки, підставою для визначення грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства, стали висновки акту документальної позапланової перевірки ТОВ «Візувій 2011», яким було встановлено, що ТОВ «Візувій 2011» безпідставно відображав у податковому обліку господарській операції, які не здійснювались та документально не підтверджені за січень-листопад 2012 року.

У зв'язку з зазначеним, податковий орган дійшов висновку, що усі господарські операції Позивача з ТОВ «Візувій 2011» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз вказаних норм матеріального права вказує на те, що до підстав формування платником податків податкового кредиту віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 138.2. ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що правововідносини між ТОВ «Машкомплект» та ТОВ «Візувій 2011» здійснювались на підставі договору купівлі-продажу №0601 від 06.03.2012 року.

Відповідно до п.1 зазначеного договору, продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах даного договору прийняти та оплатити товар.

На думку податкового органу вказаний правочин укладено без мети реального настання наслідків обумовлених цим правочином.

Надаючи оцінку акту перевірки, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що податковою службою, фактично, не досліджувалась реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток, а підставою для донарахування спірних податкових зобов'язань стали висновки ДПІ про відсутність факту реального настання наслідків укладеного договору, ним обумовлених, які зроблено лише на відсутність контрагента платника податків за своєю юридичною адресою.

Враховуючи принцип адміністративного судочинства - офіційне з'ясування обставин справи суд апеляційної інстанції, встановив суть, зміст та обсяг господарських операцій, які мали місце між Позивачем та ТОВ «Візувій 2011».

Факт виконання умов договору купівлі-продажу №0601 від 06.03.2012 року., та здійснення господарських операцій, підтверджують наступні документи: рахунок-фактура №СФ-00601 від 06.03.2012 року, видаткова накладна №РН-0601 від 13.03.2012 року, рахунок фактура №СФ-00602 від 06.03.2012 року, видаткова накладна №РН-0602 від 13.03.2012 року, податкова накладна №18 від 12.03.2012 року, податкова накладна №19 від 12.03.2012 року.

Перелічені вище документи відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» щодо своєї форми та змісту, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Посилання відповідача на неподання товарно-транспортних накладних, як на підставу вважати правочин безтоварним є необґрунтованим, у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст..1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Товарно-транспортна накладна не є первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення, а тому є безпідставним твердження відповідача, що відсутність товарно-транспортної накладної, вказує на те, що господарські операції з поставки товару не здійснювалась..

Тобто, обставини, наведені відповідачем у актах перевірки, є недостатніми для висновку про наявність підстав для того, щоб вважати, що операції з вказаним контрагентом позивача не спричиняють реального настання правових наслідків, і відповідно для нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Отже, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Візувій 2011» наслідком яких є купівля-продаж товарів, а тому податкові повідомлення рішення №0000612250 та №0000622250 від 08.05.2013 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Окрім того, доводи заявника апеляційної скарги про порушення процесуального права є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив правильне по суті рішення.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що відповідач безпідставно дійшов висновку про заниження позивачем у періоді, що перевірявся, податкового кредиту та податку на прибуток підприємства , а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2013 року є законною і обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.

На підставі наведеного, керуючись, ч.3 ст. 160, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2013 року по справі № 804/10362/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

(Ухвалу у повному обсязі складено 10.06.2014 р.)

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: С.А. Уханенко