Ухвала

від 05.06.2014 по справі 872/15103/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 червня 2014 рокусправа № 811/2493/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О..

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.09.2013 року по справі № 811/2493/13-а за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0000211701 від 12.07.2013 року, яким було збільшено суму податкового зобов'язання за податком на додану вартість за основним платежем на суму 8248,67 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2062,17 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийнято з порушенням норм матеріального права. Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - Відповідач) безпідставно зроблено висновок про нікчемність правочину укладеного ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «Каркас Сервіс» в липні 2012 року оскільки факт реального здійснення господарської діяльності по придбаному товару підтверджується первинними документами.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.09.2013 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000211701 від 12.07.2013 року.

Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, не погодившись з рішенням адміністративного суду першої інстанції, звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.09.2013 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що частина податкового кредиту ФОП ОСОБА_1 за липень місяць 2012 року сформовано на підставі неіснуючих операцій з ТОВ «Каркас-Сервіс», які не можуть використовуватися в оподатковуваних операціях , та не може бути відображена в податкових накладних, в результаті чого Позивачем було завищено податковий кредит за липень 2012 року на суму ПДВ 8248,67 грн.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Кіровоградської ОДПІ була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, р.н.о.к. НОМЕР_1, з питань достовірності декларування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Каркас Сервіс» (код за ЄДРПОУ 33825807), за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року.

В Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем:

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст. 198, п.201.6 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) - завищення задекларованої суми податкового кредиту за липень 2012 року на загальну суму 8248,67 грн.

На підставі зазначеного акту, 12.07.2013 року Відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000211701, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 10310,84 грн., в тому числі за основним платежем - 8248,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2062,17 грн.

Правомірність та обґрунтованість винесення податкового повідомлення рішення № 0000211701 від 12.07.2013 року є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Позивач сплативши вартість придбаної транспортерної стрічки, отримав податкові та видаткові накладні, які сформовані належним чином, правомірно сформував податковий кредит за липень 2012 року, а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів перевірки, підставою для визначення грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість на суму 8248,67 грн. та штрафними санкціями на суму 2062,17 грн. стала відсутність об'єкту оподаткування податком на додану вартість контрагента Позивача, що на думку податкового органу, свідчить про формування Позивачем податкового кредиту за липень 2012 року на підставі неіснуючих документів

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз вказаних норм матеріального права вказує на те, що до підстав формування платником податків податкового кредиту віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, правововідносини між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Каркас Сервіс» здійснювались на підставі договору поставки №10/06-12 від 10.06.2012 року.

На думку податкового органу зазначений правочин укладено без мети реального настання наслідків обумовлених ним.

Надаючи оцінку акту перевірки, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що податковою службою, фактично, не досліджувалась реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з ПДВ, а підставою для донарахування спірних податкових зобов'язань стали висновки ДПІ про відсутність факту реального настання наслідків укладеного договору, ним обумовлених, які зроблено лише у зв'язку з відсутністю об'єкту оподаткування у контрагента Позивача.

Враховуючи принцип адміністративного судочинства - офіційне з'ясування обставин справи суд апеляційної інстанції, встановив суть, зміст та обсяг господарських операцій, які мали місце між Позивачем та ТОВ «Каркас Сервіс».

Відповідно до п.1 договору №10/06-12 від 10.06.2012 року Продавець зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується купити Товар у кількості, номенклатурі і по цінам відповідно з Положенням №1 договору.

На підтвердження реальності здійснення господарської діяльності в розрізі зазначеного вище контрагенто у перевіряємий період позивачем надано наступні первинні документи: положення №1 до договору №10/06-12 від 10.06.2012 року, рахунок фактура №93 від 11.06.2012 року, видаткова накладна №93 від 16.07.2012 року, податкова накладна №7 від 12.06.2012 року, податкова накладна №15 від 16.07.2012 року.

На підтвердження факту використання придбаного товару у власній господарській діяльності, транспортування товару та наявності приміщень для зберігання товару, Позивачем були надані до суду наступні договори: договір купівлі-продажу №020 від 06.06.2012 року, договір перевезення вантажів №2785 від 10.01.2011 року, договір оренди нежитлового приміщення №31-А12 від 01.06.2012 року та договором оренди нежитлового приміщення №37-А12 від 01.07.2012 року.

Відповідно до п.1.1 договору купівлі-продажу №020 від 06.06.2012 року, продавець зобов'язується передати в обумовленим Договором термін Покупцеві продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти продукцію і сплатити за неї певну грошову суму, відповідно до умов договору.

Відповідно до п.п.1.1. договору перевезення вантажів №2785 від 10.01.2011 року, Клієнт надає для перевезення вантажі, а Перевізнки зобов'язується здійснити їх перевезення автомобільним транспортом і надати інші послуги по перевезенню вантажів на території України.

Відповідно до п.п.1.1. договору оренди нежитлового приміщення №31-А12 від 01.06.2012 року орендодавець передає, а орендатор приймає у тимчасове, платне користування нежиле приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Кіровоград, вул. Роднікова, 86.

Відповідно до п.п.1.1. договору оренди нежитлового приміщення №37-А12 від 01.07.2012 року орендодавець передає, а орендатор приймає у тимчасове, платне користування нежиле приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Кіровоград, вул. Роднікова, 86.

Факт виконання Позивачем умов договору купівлі-продажу №020 від 06.06.2012 року та відповідно використання придбаного товару у підприємницькій діяльності, підтверджується наступними документами: специфікацією до договору купівлі-продажу №020 від 06.06.2012 року, видатковою накладною №39 від 06.08.2012 року, довіреністю №1264 від 06.08.2012 року.

Здійснення транспортування придбаного товару Позивачем та виконання умов договору перевезення вантажів №2785 від 10.01.2011 року, підтверджується наступними доказами: акт здачі прийняття робіт (надання послуг) від 18.07.2012 року №КД 0003403, платіжне доручення №1218 від 18.07.2012 року, рахунок на оплату №КД0003433 від 18.07.2012 року.

Факт наявності приміщення для зберігання товарів Позивачем та виконання умов договору оренди нежитлового приміщення №31-А12 від 01.06.2012 року та договору оренди нежитлового приміщення №37-А12 від 01.07.2012 року, підтверджується наступними документами: актом приймання-передачі в оренду нежитлового приміщення від 01.06.2012 року, актом приймання-передачі в оренду нежитлового приміщення від 01.07.2012 року.

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Тобто, зазначеними вище документами підтверджується факт реального здійснення господарської операції між Позивачем та ТОВ «Каркас Сервіс», та відповідно правомірність віднесення коштів до податкового кредиту.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Каркас Сервіс», а тому податкове повідомлення рішення №0000211701 від 12.07.2013 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що Відповідач безпідставно дійшов висновку про заниження позивачем у періоді, що перевірявся, податку на додану вартість, а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.09.2013 року є протиправною та підлягає скасуванню.

На підставі наведеного, керуючись, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.09.2013 року по справі № 811/2493/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим