Ухвала

від 03.06.2014 по справі 872/12481/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У  Х  В  А  Л  А і м е н е м  У к р а ї н и 03 червня 2014 рокусправа № 811/1266/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Баранник Н.П.                     суддів:                     Малиш Н.І.  Щербака А.А. за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року у справі №811/1266/13-а за адміністративним позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія-Феліз" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікторія-Феліз» (далі позивач) звернулось з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: -                    №0000150224 від 21 січня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3 069  331,00 грн., за основним платежем та 767 333,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; -                    №0000140224 від 21 січня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2 067 324,00 грн. за основним платежем                      та 516 831,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.           Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року у справі №811/1266/13-а адміністративний позов було задоволено.           Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року, в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.           Вимоги апеляційної скарги відповідач обґрунтовує неповним з'ясуванням судом обставин справи та невірним застосуванням норм матеріального права до спірних правовідносин. Зазначає, що проведеною перевіркою встановлено, що господарські операції позивача з контрагентами не мали реального характеру, укладені правочини                                є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».           Позивач надав суду письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в яких зазначив, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення,                           з дотриманням норм матеріального права, і підстави для його скасування відсутні.           В судовому  засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, прохав відмовити у задоволенні скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином.           Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.           Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмежено відповідальністю «Вікторія-Феліз» (код за ЄДПРОУ 31146326) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та валових доходів та валових витрат , доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток за період з 01.03.2008 по 31.07.2012 року в частині взаємовідносин з ПП «Інбуд» (код за ЄДРПОУ 32504665).     За результатами перевірки складено Акт №8/11-23-22-4/31146326 від 04.01.2013 р.. Перевіркою правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ та доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток позивача по взаємовідносинах з ПП «Інбуд» (код за ЄДРПОУ 32504665) встановлено порушення: 1) ч.1 ст.203, 207, 208, 215, 216, 228, 626, 629, 655, 656, 658, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 Цивільним Кодексом України) по правочинах, здійснених ТОВ "Вікторія-Феліз» з постачальниками на загальну суму ПДВ 6    780 746 грн., а саме: - ПП «Інбуд» (код за ЄДРПОУ 32504665) на загальну суму ПДВ 6    780 746 грн. та по податку на прибуток на суму 8 475 932 грн.; 2) п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті занижена сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 6 780 746 грн. в частині взаємовідносин з ПП «Інбуд»; 3) п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР, в результаті занижена сума податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету в частині взаємовідносин з ПП «Інбуд» всього в сумі                    8 475 932грн.; 4) з урахуванням п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2756-VI , на момент підписання акту перевірки підлягає стягненню до державного бюджету сума ПДВ в розмірі 2 067 324 грн. та сума податку на прибуток в розмірі 3 069 331 грн.. На підставі акиту перевірки 21.01.2013 року відповідачем винесено: - податкове повідомлення-рішення №0000150224, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: «податок на прибуток приватних підприємств», в розмірі 3    069    331,00 грн. основного платежу, 767    333,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. - податкове повідомлення-рішення №0000140224, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: «податок на додану вартість», в розмірі 2    067 324,00 грн. основного платежу, 516 831,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.           Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.             Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи зазначені вище податкові повідомлення-рішення відповідача, виходив з наступного.           Так, формуючи свої висновки у акті перевірки щодо виявлених порушень, податковий орган виходив з наступних обставин. Згідно поданої до Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС податкової звітності та проведеного аналізу співставлення на рівні ДПС України податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та додатками №5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" встановлено, що позивачем в податковому обліку відображено обсяг взаємовідносин в частині придбання товарів (робіт, послуг) в ПП «Інбуд». Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС проведено перевірку               ПП «Інбуд» та складено акт від 16.08.2012 року №98/22-2/32504665 «Про результати документальної невиїзної ПП «Інбуд», код за ЄДРПОУ 32504665, з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток за період з 09.06.2003 року по                31.07.2012 року», згідно висновків якого встановлено порушення                                                  ч.1, 5 ст.203, пунктів 1,2 ст.215, ст.228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, яким встановлено нікчемність правочинів між позивачем. Фінансово-господарська діяльність ПП «Інбуд» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності даного підприємства, фінансово-господарські взаємовідносини позивача з вищенаведеними суб'єктом господарювання є фіктивними правочинами, та що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Правочини, укладені між позивачем та ПП «Інбуд», на думку перевіряючих,                  не спричинили реального настання юридичних наслідків. Отже, якщо навіть покупці           ПП «Інбуд», в даному випадку позивач, нададуть до перевірки первинні документи, вони не матимуть юридичної сили та доказовості, оскільки складені з метою надання податкової вигоди та ухилення від сплати податків, а не фіксування фактично здійснення господарських операцій.           Суд першої інстанції, спростовуючи такі висновки відповідача, цілком обґрунтовано зазначив, що Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами (позивачем та ПП «Інбуд»)    в момент укладення правочинів вимог, встановлених ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними. Колегія суддів звертає увагу, що господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Позивачем були наданні первинні документи, що підтверджують факт здійснення реальних господарських операцій. За вказаними вище договорами було придбано товари, послуги, що використовувалися позивачем відповідно до основної діяльності підприємства. Відповідачем же, в свою чергу, не було спростовано достовірності відомостей, що містять первинні та розрахункові документи, надані платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів.  Податковим органом не доведено належними та допустимими доказами того факту, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, та що договори укладено без мети настання реальних наслідків. Судових рішень щодо визнання угод недійсними суду надано також не було. Висновки ж акту перевірки по ланцюгу постачання не є належним доказом укладання позивачем не реальних угод, а тому можливо стверджувати що доводи відповідача ґрунтуються лише на припущеннях, що є неприпустимим. Щодо порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну                                6 780 746 грн. в частині взаємовідносин з ПП «Інбуд». З позиції податкового органу, позивачем, в порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року, до податкового кредиту включено суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів, який проведено на підставі нікчемного правочину, чим завищено суму податкового кредиту на 6 780 746 грн.. В той же час, як вірно вказав суд першої інстанції, в акті перевірки, що став підставою для нарахування зобов'язань, не зазначено жодного порушення, допущеного позивачем. Фактично всі висновки будуються на виявлених порушеннях контрагента -  ПП «Інбуд», а не позивача, як платника податків. Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (чинного на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є сам факт придбання таких товарів та послуг з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності (або подальшої реалізації). При цьому, податковим законодавством України (чинного на той час) встановлено єдиний випадок, що дає право на включення платником ПДВ до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку. Зокрема, згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений та підтверджений належним чином оформленими первинними документами, складеними у відповідності до закону, що в свою чергу відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. У відповідності до п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Позивачем надано суду належним чином засвідченні копії всіх первинних бухгалтерських документів по взаємовідносинах з ПП «Інбуд», що підтверджують правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період: грудень 2009 року по липень 2010 року на 956 арк. (журнали ордерів, договори підряду, акти приймання-передачі виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення, ін.), в тому числі по періодах: - грудень 2009 року /а.с.103 т.1-115 т.2/; - січень 2010 року /а.с.116-159 т.2/; - лютий 2010 року /а.с.160-206 т.2/; - березень 2010 року /а.с.207-250 т.2, а.с.1-250 т.3, а.с.1-20 т.4/; - квітень 2010 року /а.с.21-42 т.4/; - травень 2010 року /а.с.43-120 т.4/; - червень 2010 року /а.с.121-225 т.4/; - липень 2010 року /а.с.226-250 т.4, а.с.1-57 т.5/. Вказані документи, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту з ПДВ за період грудень 2009 року - липень 2010 року надано й контрагентом позивача - ПП «Інбуд» (код 32504665) /а.с.58-250 т.5, а.с.1-250 т.6, а.с.1-57 т.7/. Щодо порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР, в результаті чого занижено суму податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету в частині взаємовідносин з ПП «Інбуд»  всього в сумі 8 475 932 грн.. Як вбачається із розрахунку суми штрафних санкцій з податку на прибуток підприємств до податкового повідомлення-рішення №0000150224 від 21.01.2013 року, сума нарахованого податкового зобов'язання за податковий період, в якому виявлено порушення, а саме: 4 квартал 2009 року, 1-3 квартали 2010 року, становить 3 069 331 грн.,                             в т.ч. 767333 штрафних (фінансових) санкцій.      Згідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. П.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Відповідності п.п.5.3.9 п.5.3ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені, підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового    обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг, або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Суд, дослідивши надані сторонами докази, дійшов обґрунтованого висновку,             що позивачем підтверджено правомірність формування валових витрат по податку на прибуток за 4 квартал 2009 року, 1, 2, 3 квартали 2010 року. Господарська операція між позивачем та ПП «Інбуд»  мала реальний фінансово-господарський характер. Укладені між сторонами договори у встановленому порядку нікчемними не визнано, фінансово-господарські правовідносини підтверджені первинними бухгалтерськими документами, а тому є протиправними дії відповідача, як контролюючого органу, в частині збільшення позивачу, як платнику податків, суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 2 067 324 грн. основного платежу та 516 831 грн. штрафних (фінансових) санкцій, суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3 069 331 грн. основного платежу та 767 333 грн. штрафних (фінансових) санкцій.           Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі відповідача, не дають колегії суддів підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену постанову суду першої інстанції -  без змін.  Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд – УХВАЛИВ:           Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби – залишити без задоволення. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 червня                     2013 року у справі № 811/1266/13-а – залишити без змін.           Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.           Повний текст ухвали виготовлено 23.06.2014р.. Головуючий:                                                            Н.П. Баранник           Суддя:                                                            Н.І. Малиш           Суддя:                                                            А.А. Щербак