Ухвала

від 05.06.2014 по справі 872/13229/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 червня 2014 рокусправа № 804/3107/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2013р. у справі № 804/3107/13-а за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000210172 від 07.02.2013року, прийнятого Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі відповідач).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2013р. позовні вимоги позивача було задоволено частково, скасоване оскаржене податкове повідомлення-рішення відповідача, в частині визнання цього рішення нечинним суд відмовив.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги та обґрунтування апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача, зазначивши, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи, прийняв законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги відповідача, просили залишити скаргу без задоволення, постанову суду першої інстанції у даній справі - без змін.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що фахівцями податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів по взаємовідносинам з ТОВ «Мірель компані» (код 35920561) за серпень, листопад, грудень 2011р., ТОВ «Вавілон» (код 32010905) за грудень 2009р., ТОВ «Видавництво «Зоря» (код 35542876) за лютий 2010р., ТОВ «Ані» (код 31321052) за грудень 2009 року.

За результатами перевірки було складено акт №456/172/НОМЕР_1 від 24.01.2013 року.

Під час перевірки було виявлено порушення: - ч. 1, ч. 2 ст. 215, ч. 2 ст. 228, ч. 1 ст. 216 ЦК України - правочини щодо оформлення будь-яких документів між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з контрагентами - постачальниками: ТОВ «Ані» та ТОВ «Вавілон» за грудень 2009р., з ТОВ «Видавництво «Зоря» за лютий 2010р., ТОВ «Мірель компані» за серпень, листопад, грудень 2011р. є нікчемними та, як наслідок, недійсними з моменту їх вчинення;

- п.п. 7.2.1, п. п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» за №168/97 - ВР від 03.04.1997 року (був чинний на мент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон України №168/97 - ВР), в результаті чого безпідставно сформовано податковий кредит з ПДВ за грудень 2009р. у сумі 1175,59 грн. по контрагенту-постачальнику ТОВ «Ані», за грудень 2009р. у сумі 20206,46 грн. по контрагенту-постачальнику ТОВ «Вавілон», за лютий 2010р. у сумі 34750,00 грн. по контрагенту-постачальнику ТОВ «Видавництво «Зоря»;

- п.198.1 ст. 198, п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого безпідставно сформовано податковий кредит з ПДВ за період серпень, листопад та грудень 2011р. у сумі 45298,71 грн. по контрагенту - постачальнику ТОВ «Мірель компані».

07.02.2013 року на підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0000210172, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 79294,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 39647,00 грн..

При цьому, відповідно до розрахунку штрафної санкції по податку на додану вартість, який є додатком до акту перевірки від 24.01.2013р., по взаємовідносинам за грудень 2009р. по ТОВ «Ані» та ТОВ «Видавництво «Зоря» відповідачем на підставі п. 102.1 ст. 102 ПК України застосовано строки давності та у зв'язку з цим не нараховувалось податкове зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування висновку щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Ані», ТОВ «Вавілон», ТОВ «Видавництво «Зоря», ТОВ «Мірель компані», відповідач в акті перевірки посилається на висновки інших актів перевірок контрагента позивача, а саме: ДПІ у Печерському районі м. Києва від 06.04.2012р. за №694/2202/35920561, ДПІ у АНД районі м.Дніпропетровська від 29.07.2011р. за № 1679/23-2/32010905, Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська від 16.08.2012р. за № 3269/22-5/35542876, ДПІ у АНД районі м.Дніпропетровська від 29.07.2011р. за №1678/232/31321052, ДПІ у Дніпровському районі м.Києва від 07.03.2012р. за № 103/22-9/35851839, ДПІ у Голосіївському районі м.Києва від 07.03.201р. за № 13/3-22-20/35791438.

Фактичною підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань стали висновки відповідача про вчинення позивачем з ТОВ «Ані», ТОВ «Вавілон», ТОВ «Видавництво «Зоря», ТОВ «Мірель компані» правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки правочини, на думку відповідача, є нікчемними.

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його у судовому порядку.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення, і з такими висновками погоджується колегія суддів, при цьому, виходячи з наступного.

Так, суд першої інстанції встановив, що факт укладення правочинів і його виконання обома сторонами (позивачем та зазначеними вище контрагентами) підтверджується фактичними обставинами по справі, зокрема, і первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій: копіями договорів поставки; договорів про проведення санітарно-епідеміологічної експертизи; договорами про надання транспортних послуг; копіями видаткових накладних; копіями податкових накладних; копіями виписок по особовому банківському рахунку; копіями актів виконаних робіт; копіями сертифікатів відповідності; копією протоколу сертифікаційних випробувань харчової продукції; копіями рахунків-фактур.

Наявність у позивача зазначених первинних бухгалтерських документів по операціям з контрагентами за перевіряємий період відображена і у акті перевірки.

Між зазначеними вище підприємствами та позивачем були проведені всі взаєморозрахунки з поставки продукції та виконання робіт.

Відповідно до ст. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У акті перевірки відсутні будь-які посилання на дефекти форми, змісту або походження первинних і розрахункових документів, які, в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. за № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, первинні документи позивача та контрагентів відповідають вище переліченим вимогам, містять всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Позивач виконав вимоги чинного законодавства України і правомірно, на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів), відобразив у даних податкового обліку операції із контрагентами.

В той же час, будь-яка неправомірна діяльність контрагентів не впливають на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Посадові особи відповідача зробили висновок про незаконність віднесення позивачем витрат з виконання договорів до податкового кредиту лише на підставі актів перевірки підприємств-контрагентів, що жодним чином не є доказом, та проігнорували факт наявності у позивача первинної документації, що підтверджує його податковий кредит.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або, якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 3 ст. 215 ЦК України закріплено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці договори суперечать інтересам держави та суспільства, не підтверджена належними доказами чи рішенням суду про визнання їх такими.

Посилання на ту обставину, що правочини контрагентів позивача в ланцюгах постачання мають ознаки нікчемності, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги.

Порушення постачальником товару правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та валових витрат. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Таким чином, позивач не може відповідати за операції по ланцюгу та нести відповідальність за господарську діяльність контрагентів.

Виходячи з положень пп. 14.1.181. п.14.1.ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Позивачем доведено, що укладені з контрагентами правочини мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними. Сторонами господарських відносин були дотримані вимоги чинного законодавства України при їх здійсненні, що в свою чергу підтверджує правомірне формування податкового кредиту по вказаних вище господарським операціям.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо не доведеності відповідачем правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, а тому заявлені позивачем вимоги про його скасування підлягали задоволенню.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі відповідача, не дають колегії суддів підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а оскаржену постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2013р. у справі № 804/3107/13-а - залишити без змін .

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 23.06.2014р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак