Постанова

від 29.05.2014 по справі 872/11371/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 травня 2014 рокусправа № 2а/0470/10350/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012р. у справі №2а/0470/10350/12 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася з позовом до суду, в якому просила визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі відповідач) (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області) від 26.06.2012 №0006281701 про донарахування орендної плати з фізичних осіб в сумі 4 381,32 грн..

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року позов задоволено, оскаржене податкове повідомлення-рішення відповідача скасоване.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи та обґрунтування апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.

Позивач у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги була повідомлена належним чином.

Заслухавши представника відповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції слід скасувати, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції 23.02.2006р. між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та громадянкою ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди (далі - Договір) земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:02:391:0055 (а.с. 8-11). Підставою для надання зазначеної земельної ділянки у користування ОСОБА_1 є рішення Дніпропетровської міської ради від 23.12.2005р. № 117/32 (а.с. 12-13).

Згідно п. 2.1 розділу 2 Договору, площа переданої в оренду земельної ділянки становить 0,0528 га, площа частки, за яку справляється орендна плата громадянкою ОСОБА_1, становить 50 відсотків, або 0,0264 га. На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, інші об'єкти інфраструктури, які зазначені в акті приймання-передачі земельної ділянки (п. 2.2 Договору). Строк дії договору оренди, згідно п. 3.1 Договору, становить п'ятнадцять років. Відповідно до п. 4.1 Договору, річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях з урахуванням п. 2.1 договору), у розмірі одного відсотка від нормативної грошової оцінки, та дорівнює розміру земельного податку. Орендна плата вноситься орендарем, незалежно від результатів його діяльності, у розмірі однієї дванадцятої річної суми за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на рахунок орендодавця (п. 4.4 Договору).

Пунктом 12.3 розділу 12 Договору «Зміна умов договору і припинення його дії» передбачені підстави для його припинення, а саме:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- придбання орендарем земельної ділянки у власність;

- викуп земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, передбаченому законом.;

- смерть фізичної особи.

Пунктом 12.4 розділу 12 Договору передбачено, що дія договору припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 12.5 розділу 12 Договору передбачено можливість розірвання договору за взаємною згодою сторін, або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання іншою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом

Також, пунктом 12.6 розділу 12 Договору передбачено можливість розірвання договору в односторонньому порядку. При цьому, підставами розірвання договору в односторонньому порядку є рішення суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання іншою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п. 12.7).

Відповідно до п. 12.8 розділу 12 Договору, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

13.09.2007р. між громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з однієї сторони, та ТОВ «ХДД ІНВЕСТ» з іншої сторони було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. Б-2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14).

Як встановив суд, зазначена нежитлова будівля розташована на земельній ділянці загальною площею 0,0528 га, 50 відсотків якої (0,0264 га), що перебувала у користуванні позивачки згідно договору оренди земельної ділянки від 23.02.2006 р.

Право власності ТОВ «ХДД ІНВЕСТ» на нежитлову будівлю за вказаною адресою зареєстровано Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» 19.09.2007 р. за № 3278031, що підтверджено копією витягу № 16322949 від 18.10.2007 р. (а.с. 16).

Після переходу до ТОВ «ХДД ІНВЕСТ» права власності на нежитлову будівлю, позивачка неодноразово зверталась до міського голови м. Дніпропетровська та Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради із заявами (зокрема, від 01.04.2011 р., 21.06.2011 р., 28.12.2011 р., 29.06.2012 р.), у яких просила терміново розглянути питання щодо розірвання договору оренди земельної ділянки за вказаною адресою (а.с. 17-23).

Не отримавши відповіді на зазначені звернення, позивачка разом з орендарем іншої частини земельної ділянки, звернулись до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовною заявою, у якій просили зобов'язати Дніпропетровську міську раду розірвати договори оренди № 970, № 969 земельної ділянки загальною площею 0,0528 га, та зобов'язати головне управління Держкомзему у Дніпропетровській області внести відповідні зміни до книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою, та договорів оренди землі.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14.05.2012 р. позовні вимоги задоволені частково: договори оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 №969, № 970 від 23.02.2006 р., укладені Дніпропетровською міською радою з громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_2, розірвано, у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено (а.с. 24). Судове рішення набрало законної сили 08.06.2012 року.

23.07.2012 р. позивачка отримала податкове повідомлення-рішення № 0006281701 від 26.06.2012 р. про донарахування їй податкових зобов'язань по орендній платі з фізичних осіб в сумі 4 381 грн. 32 коп. (а.с. 7).

Не погодившись із рішенням податкового органу, позивачка звернулась до суду із зазначеним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги позивача та скасовуючи оскаржене податкове повідомлення-рішення відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що фактичне користування земельною ділянкою та нежитловою будівлею, розташованою на ній, здійснює новий власник будівлі, позивач добровільно відмовилася від права користування земельною ділянкою, про що на протязі 2011 року неодноразово повідомляла орендодавця та просила розірвати договір оренди, крім того, законодавством, як підставу для припинення договору оренди, передбачено перехід права власності на розміщений на орендованій земельній ділянці об'єкт нерухомого майна до іншої особи, а умовами договору оренди - можливість припинення його дії з підстав, визначених законом. За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачка не може нести обов'язки по сплаті орендної плати за землю за період січня - червня 2012 року.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п.287.1 ст. 287 та п.288.7 ст.288 Податкового кодексу України ОСОБА_1 у 2012 році було розраховано суму орендної плати за фактичний період перебування у користуванні земельної ділянки, а саме з 1 січня 2012 року по 8 червня 2012 року.

У 2012 році відповідачем визначено податкове зобов'язання позивачці по орендній платі за землю з фізичних осіб у розмірі 4381,32 грн., з посиланням на підпункт 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пункт 286.5 статті 286 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 14.1.148 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з вимогами пункту 288.2 статті 288 Податкового кодексу України, платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду ( п. 288.3 ст. 288 ПК України).

Відповідно до пункту 286.5 статті 288 Податкового кодексу України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Статтею 34 Закону України «Про оренду землі», встановлено наслідки припинення або розірвання договору оренди землі, а саме у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Отже у випадку, якщо орендарі земель державної і комунальної власності, які відчужили право власності на житлові будинки, будівлі або споруди, розміщені на орендованих земельних ділянках та не повернули орендодавцю у встановленому порядку зазначені земельні ділянки, такі орендарі є платниками орендної плати за землю до бюджету на підставі укладених договорів оренди землі до моменту втрати чинності таких договорів.

Відповідно до ст. 30 зазначеного вище Закону, зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі, спір вирішується в судовому порядку.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з позицією відповідача та вважає, що позивачка повинна сплачувати орендну за землю з фізичних осіб за фактичний період перебування у користуванні земельної ділянки, тобто з 01.01.12 року по 08.06.12 року - дату набрання законної сили рішенням суду, яким розірвано договір оренди. Відтак, визначена сума зобов'язання є цілком правомірною.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу відповідача задовольнити, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п. 4 ч.1 ст. 202, ст.ст. 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року у справі №2а/0470/10350/12 - скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити в повному обсязі.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 26.06.2014р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак