Ухвала

від 13.05.2009 по справі 2-а-4213/08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

13 травня

2009р.             м.

Дніпропетровськ         Справа №

2-а-4213/08

Колегія суддів Дніпропетровського

апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючий суддя       Мірошниченко М.В.,

суддя                              Проценко О.А.,

суддя                              Туркіна Л.П.

при секретарі              Красота А.О.

з а участю:

прокурора:                             не з'явився        

представника

позивача:       ОСОБА_4, довіреність №

576/10-21 від 26.01.2009р.  

представника

відповідача:     не з'явився     

розглянувши

у відкритому судовому засіданні                 

апеляційну скаргу    ОСОБА_1

на постанову              Дніпропетровського окружного

адміністративного суду від 10.10.2008р.

у справі                      № 2-а-4213/08                   (категорія

статобліку - 6.14)

за позовом                  ОСОБА_1ї

                                    області в інтересах

держави в особі ОСОБА_2

                                    України в

Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської

                                    області, м.

Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до відповідача           ОСОБА_3, м. Київ

про                               стягнення

заборгованості

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 в

інтересах держави в особі ОСОБА_2 заявлено позов до ОСОБА_3 (із урахуванням  правонаступництва) про стягнення

заборгованості в сумі 277 118,27 грн.

    Розглянувши справу по суті,

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 10.10.2008р. у

справі № 2-а-4213/08  в задоволенні

адміністративного позову відмовив.

Постанова

суду мотивована тим, що  аналізуючи зміст

норм бюджетного законодавства, враховуючи при цьому положення Правил торгівлі

іноземною валютою, які затверджені постановою Правління Національного Банку

України №281 від 10.08.2005р., Інструкції про порядок регулювання діяльності

банків в Україні, яка затверджена постановою Правління Національного Банку

України №368 від 28.08.2001р., можна зробити висновок стосовно того, що

платниками збору на державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу

безготівкової валюти є банки (як резиденти так і не резиденти) - члени

міжнародних платіжних систем виключно за операціями, які пов'язані з

організацією, функціонуванням та забезпеченням здійснення розрахунків з

використанням платіжних карток міжнародних платіжних систем.

Під

час розгляду даної адміністративної справи позивачем не було надано до суду

доказів стосовно того, що протягом періоду часу з 01.03.2007р. по 01.03.2008р.

(перевіряємий період) у позивача існували будь-які угоди зовнішньоекономічного

спрямування, або позивачем здійснювались операції з перерахування іноземних

(валютних) коштів за кордон.

  Відповідачем у даній адміністративній справі

за результатами перевірки ніякого рішення не приймалось. Єдиним документом,

який визначає зобов'язання позивача щодо сплати збору на загальнообов'язкове

держане пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу безготівкових валют за

період з 01.03.2007р. по 01.03.2008р. в розмірі 277 118,27 грн. та встановлює

строки сплати цього збору є акт перевірки ОСОБА_3 щодо додержання діючого

законодавства з питань обчислення, нарахування та строків сплати збору на

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу

валют за період з 01.03.2007р. по 01.03.2008р. № 1 від 01.04.2008р.

Відсутні

законні підстави для стягнення з відповідача заборгованості в сумі 277 118,27

грн.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, заступником

прокурора Дніпропетровської області 

подана апеляційна скарга, в якій вказано на те, що постанова Дніпропетровського

окружного адміністративного суду від 10.10.2008р. є необґрунтованою та підлягає

скасуванню, оскільки судом неправильно застосовані норми матеріального та

процесуального права; не повному обсязі з'ясовані обставини справи, що мають

значення для правильного вирішення спору, не надано належної оцінки доказам.

Щодо порушення судом норм процесуального права зазначено, що у судовому

засіданні 18.08.2008р. було заявлено клопотання щодо передачі позову на

підставі ч. 1 ст. 19 КАС України до окружного адміністративного суду м. Києва,

оскільки відбулась реорганізація відповідача, у зв'язку з чим ОСОБА_3, який

знаходиться у м. Києві, став правонаступником відповідача - ОСОБА_3. З

13.08.2008р. відповідач знаходиться на обліку в ОСОБА_2 як платник пенсійних

внесків, що підтверджується актом передачі ОСОБА_2. У зв'язку з тим, що ОСОБА_3

не знаходиться на обліку в ОСОБА_2, позивачем до суду було надіслано клопотання

про розгляд справи у його відсутність. Прокурором, який брав участь у справі,

було заявлено клопотання про заміну позивача на орган пенсійного фонду, в якому

відповідач знаходиться на обліку. Таким чином, судом в порушення вимог ч. 1, 2

ст. 52 КАС України, клопотання прокурора залишено без задоволення.

Щодо порушення норм матеріального права зазначено, що судом порушено

вимоги частини 1,2 ст. 89 Закону України «Про державний бюджет України на 2007

рік», що встановлює обов'язок  банків

сплати 1% до ОСОБА_2, внаслідок здійснення операції з купівлі-продажу іноземної

валюти.

Просить скасувати постанову суду від 10.10.2008р. та прийняти нову

постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

ОСОБА_3  письмових заперечень на

апеляційну скаргу до суду не  надало.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в

апеляційній скарзі.  

Представники прокуратури та 

відповідача до суду не з'явились. Про час, дату та місце судового

розгляду справи повідомлені належним чином. На підставі ст. 196 КАС України колегія

суддів ухвалила розглянути справу без участі представників прокуратури та  відповідача, оскільки  їх неявка не є перешкодою для апеляційного

розгляду справи.

Справу було призначено до апеляційного розгляду та розглянуто колегією

суддів у складі: Мірошниченко М.В. (головуючий суддя), Проценко О.А. (суддя),

Туркіна Л.П. (суддя).

Фіксація судового засідання 13.05.2009р. здійснювалась за допомогою

технічного комплексу «Камертон».

В судовому засіданні 13.05.2009р. оголошено вступну та резолютивну

частини ухвали суду апеляційної інстанції.

Розглянувши матеріали та обставини справи, доводи  апеляційної скарги, перевіривши їх доказами,

колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Як

вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 зареєстровано в ОСОБА_2 Дніпропетровської

області, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування.

01.04.2008р.

ОСОБА_2 проведено перевірку ОСОБА_3 щодо додержання діючого законодавства з

питань обчислення, нарахування та строків сплати збору на обов'язкове державне

пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу валют, за період з 01.03.2007

р. по 01.03.2008 р.

За

результатами перевірки було складено акт № 1 від 01.04.08 р.

Актом

перевірки встановлено, що за вищевказаний період платником проводились операції

купівлі-продажу безготівкових валют для власних потреб та за дорученням

клієнтів. Розрахунок бази для нарахування збору із безготівкового обігу

валютних операцій в гривневому еквіваленті на підставі наданих документів, за

даними перевірки, становить 55 398 026,37 грн. Відповідно, розрахунок збору, що

належить до перерахування ОСОБА_2за ставками 1% у 2007 р. та 0,5% у 2008 р.

становить 513 639,58 грн.

При

перевірці бухгалтерських документів по нарахуванню та перерахуванню збору до

ОСОБА_2, за даними перевірки, розмір збору складає 513 639,58 грн., а фактично

перераховано 236 521,31 грн. Тобто 

відхилення складає 277 118,27 грн.

З акту

перевірки вбачається, що відхилення утворилося в результаті того, що платником

за березень 2007 року збір за додатковими ставками розраховувався та

перераховувався до ОСОБА_2 як різниця між купівлею та продажем безготівкової

валюти за кожен операційний день згідно поданих заявок на міжбанківському

валютному ринку України, як для власних потреб, так і на замовлення клієнтів.

З висновку

акту перевірки вбачається, що платником занижено суму збору на

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу

безготівкових валют за березень 2007 року в розмірі 277 118, 27 грн., чим

порушено п.п. 7.1 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками

та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування» за № 64/8663 від 16.01.2004 р. та ст. 89 Закону України від

19.12.2006 р. № 489-V «Про державний бюджет України на 2007р.», ст. 98 Закону

України від 20.12.2005 р. №3235-ІV «Про державний бюджет України на 2006р.»,

ст.4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» в

редакції від 22.10.98 р. № 208-XIV та від 15.07.99 р. № 967- XIV, п.4,5

Постанови Кабінету Міністрів України №1740 від 03.11.1998 р. «Про затвердження

Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих

видів господарських операцій».

Відповідно

до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на

набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть

бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім

правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома

особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка

його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб

лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво-

чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До

правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні

положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам

цивільного законодавства.

Відповідно

до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна

сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у

власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується

прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 656

Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу

може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде

створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору

купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових

прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не

випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу

може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору

купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права

вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору

купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу

валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про

купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів

купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору

купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Статтею 89

Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що збір

з купівлі-продажу валюти протягом 2007 року справляється з операцій

купівлі-продажу безготівкової валюти в розмірі 1 відсотка. Платниками такого

збору є юридичні особи-резиденти, нерезиденти, постійні представництва

юридичної особи-нерезидента, власники корпоративних картрахунків іноземної

валюти, банки-члени міжнародних платіжних систем, банки (у тому числі

уповноважені банки з операцій за власними зовнішньоекономічними договорами) та

фізичні особи, в тому числі нерезиденти, що здійснюють операції з

купівлі-продажу безготівкових іноземних валют. Банки та їх установи зобов'язані

нараховувати, утримувати та одночасно із подачею заявки на купівлю іноземної

валюти, здійснювану ними за власними операціями і від імені та за рахунок

клієнтів таких банків, сплачувати до спеціального фонду державного бюджету

додатковий збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1

відсотка від суми операції з купівлі-продажу безготівкової валюти, зазначеної у

такій заявці, вести податковий облік та подавати звітність органам ОСОБА_2.

Зі змісту

вищезазначених норм бюджетного законодавства, враховуючи при цьому положення

Правил торгівлі іноземною валютою, які затверджені постановою Правління

Національного Банку України № 281 від 10.08.2005р. (зареєстр. Міністерством

юстиції України за № 950/11230 від 29.08.2005р.), Інструкції про порядок

регулювання діяльності банків в Україні, яка затверджена постановою Правління

Національного Банку України № 368 від 28.08.2001р. (зареєстр. Міністерством

юстиції України за № 841/6032 від 26.09.2001р.), колегія суддів погоджується із

висновком суду першої інстанції стосовно того, що платниками збору на

державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу безготівкової валюти є

банки (як резиденти так і не резиденти) - члени міжнародних платіжних систем

виключно за операціями, які пов'язані з організацією, функціонуванням та

забезпеченням здійснення розрахунків з використанням платіжних карток

міжнародних платіжних систем .

Позивачем не

було надано до суду доказів стосовно того, що протягом періоду часу  з 01.03.2007р. по 01.03.2008р. (перевіряємий

період) у позивача існували будь-які угоди зовнішньоекономічного спрямування,

або позивачем здійснювались операції з перерахування іноземних (валютних)

коштів за кордон

.

Колегія

суддів зазначає, що придбаваючи на міжбанківському валютному ринку іноземну

валюту, відповідач забезпечував власні потреби для підтримання економічних

нормативів  (нормативу ризику загальної

валютної позиції), а також з метою формування резервів під заборгованість в

іноземній валюті та інші .

Таким чином ,

вбачається відсутність факту здійснення операцій з купівлі іноземної валюти

відповідачем за власними зовнішньоекономічними договорами. Відповідач не може

бути платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за операціями

з купівлі-продажу валюти, здійснених в період з 01.03.2007р. по 01.03.2008р. (

і, перш за все, за березень 2007року), оскільки ці операції не підпадають під

дію положень ст. 89 Закону України «Про державний бюджет України на 2007рік».

Вказана правова

позиція підтверджується Висновком науково-правової експертизи від 15.05.2008р.

№ 126/278 Інституту держави і права ім.. В.М. Корецького  (а.с. 41 - 45).

Статтею 5

Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»

передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами

системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших

нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках,

передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються:

-

принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного

        страхування;

-

коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному

        страхуванню;

-

платники страхових внесків, їх права та обов'язки;

-

порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення  

  заборгованості за цими внесками;

-

види пенсійних виплат;

-

умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат;

-

пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на

призначення             пенсії за віком;

-

мінімальний розмір пенсії за віком;

-

порядок здійснення  пенсійних виплат за

загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням;

-

порядок використання коштів Пенсійного фонду та Накопичувального фонду;

-

організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового

державного пенсійного страхування.

Закон

України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами

та державними цільовими фондами» № 2181 є спеціальним законом з питань

оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або

фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і

зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне

страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування,

нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників

податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері

зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Цей Закон не

регулює питання погашення та обслуговування кредитів, наданих за рахунок

бюджетних коштів або позик, залучених державою чи під державні гарантії, інших

зобов'язань, що випливають з угод, укладених державними органами та/або від

імені держави, які регулюються нормами цивільного законодавства та іншими

законами з питань державного боргу та його обслуговування.

Цей Закон не

регулює також питання погашення податкових зобов'язань або стягнення

податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені

Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом», та погашення зобов'язань зі сплати страхових внесків на

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

З матеріалів

справи вбачається, що відповідачем за результатами перевірки ніякого рішення не

приймалось, єдиним документом, який визначає зобов'язання позивача щодо сплати

збору на загальнообов'язкове держане пенсійне страхування з операцій

купівлі-продажу безготівкових валют за період з 01.03.2007р. по 01.03.2008р. в

розмірі 277118,27 грн. та встановлює строки сплати цього збору, є акт перевірки

ОСОБА_3 щодо додержання діючого законодавства з питань обчислення, нарахування

та строків сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з

операцій купівлі-продажу валют за період з 01.03.2007р. по 01.03.2008р. № 1 від

01.04.2008р.

Відповідно

до статуту ОСОБА_3, погодженого Національним банком України 7 липня 2008 року,

Закрите акціонерне товариство «Терра Банк» згідно протоколу Загальних Зборів

акціонерів від 25 грудня 2007 року являється правонаступником всіх прав та

обов'язків ОСОБА_3.

Враховуючи

вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про

відсутність законних підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про стягнення з

відповідача заборгованості в сумі 277118,27 грн.

Доводи

апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції п.1 ст. 19, ст.52 КАС

України, колегією суддів не приймається з огляду на наступне.

Як

вбачається з матеріалів справи, ухвалою Дніпропетровського окружного

адміністративного суду від 16.05.2008р. відкрито провадження в адміністративній

справі № 2-а-4213/08.

Початок

розгляду даної справи - 03.07.2008р.

Відповідно

до довідки АА № 186561 з ЄДРПОУ місцезнаходження ОСОБА_3: м. АДРЕСА_1.  Дата внесення даних щодо суб'єкта до ЄДРПОУ -

14.07.2008р.

09.10.2008р.

від ОСОБА_2 Дніпропетровської області надійшло клопотання в якому зазначено, що

у зв'язку зі зміною назви юридичної особи - відповідача по даній справі з

ОСОБА_3 на ОСОБА_3 та зміною юридичної адреси, зазначений платник станом на

10.10.2008р. зареєстрований в ОСОБА_2.

Під час

розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції у судовому

засіданні 10.10.2008р. прокурором було заявлено клопотання про направлення

справи для розгляду в інший адміністративний суд - за місцем знаходження

відповідача.

Відповідно

до п. 1 ст. 19 КАС України, адміністративні справи вирішуються адміністративним

судом за місцезнаходженням відповідача.

Відповідно

до ч. 1 ст. 22 КАС України, суд передає адміністративну справу на розгляд

іншого адміністративного суду, якщо :

1)

задоволено клопотання відповідача, місце проживання (перебування) якого раніше

не було відоме, про передачу справи за місцем його проживання (перебування);

2) після

відкриття провадження у справі виявилося, що провадження у справі відкрито без

дотримання правил предметної підсудності;

3) після

відкриття провадження у справі та до початку судового розгляду  виявилося, що провадження у справі відкрито

без дотримання правил територіальної підсудності;

4) після

задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити

новий склад суду для розгляду справи;

5)

ліквідовано адміністративний суд, який розглядав справу.

Враховуючи

вищевикладене, колегія суддів зазначає, що на момент звернення із позовом до

суду, відкриття провадження у справі та до початку судового розгляду справи,   місцезнаходженням відповідача було: м. Кривий

Ріг; місцезнаходженням відповідача - м. Київ, 

стало з 14.07.2008р., згідно до дати внесення інформації щодо

відповідача до ЄДРПОУ. Тобто місцезнаходження відповідача змінилось після

початку судового розгляду справи, що унеможливлює передачу адміністративної

справи до іншого суду у відповідності до п.3) ч.1 ст 22 КАС України. Отже, п.1

ст. 19,  КАС України судом першої

інстанції не порушено.

З

аналогічних підстав колегія суддів не вбачає порушення судом першої інстанції

ст. 52 КАС України.  На момент звернення

із позовом до суду, право вимоги належало ОСОБА_2.

     З огляду на вищенаведене колегія суддів

вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи

об'єктивно, повно та всебічно з'ясував усі обставини, які мають суттєве

значення для вирішення даної справи і ухвалив законне рішення про відмову у задоволені

позову. Порушень та неправильного застосування норм матеріального чи

процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної

судової постанови, судовою колегією не встановлено, а тому колегія суддів

вважає за необхідне постанову суду від 10.10.2008р. по даній адміністративній

справі залишити без змін.

Доводи

апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а

тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись   ст. ст. 195,

198 (п.1), 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

суддів,-                                             

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського

окружного адміністративного суду від 10.10.2008р.  у справі № 2-а-4213/08 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає

законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом одного

місяця  до адміністративного суду

касаційної інстанції.

Ухвала виготовлена в повному обсязі - 21.05.2009р.

          Головуючий суддя                                                           

М.В. Мірошниченко

                              Суддя                                                           

О.А. Проценко

                                   Суддя                                                           

Л.П. Туркіна