Ухвала

від 15.05.2014 по справі 872/15223/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 травня 2014 рокусправа № 811/2649/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О..

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.09.2013 року у справі № 811/2649/13-а за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Білий Ведмідь» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Білий Ведмідь» звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень № 0001912330 та №0001922330 від 02.12.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Білий Ведмідь» податковим органом неправомірно встановлено порушення Позивачем приписів Податкового кодексу України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Позивач вважає, що висновки Кіровоградської ОДПІ про нікчемність правочинів укладених ТОВ «Білий Ведмідь» з ПП «Антре Едвертайзінг» та ТОВ «Укроіл» ґрунтуються виключно на припущеннях та не підкріплені жодними доказами, відтак, неправомірно винесено і оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які підлягають скасуванню.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.09.2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001912330 від 02.12.2011 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Білий Ведмідь» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 35001 грн., визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001922330, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Білий ведмідь» збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 43751,00 грн.

Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, не погодившись з рішенням адміністративного суду першої інстанції, звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.09.2013 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Білий Ведмідь» відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що діяльність ТОВ «Укроіл» та ПП «Антре Едвертайзінг» полягала в сприянні різним суб'єктам підприємницької діяльності в проведенні безтоварних операцій, переказі безготівкових грошових коштів в готівку, заниженні податкових зобов'язань з податків та зборів. Зазначене свідчить про відсутність господарських операцій, а тому податкові повідомлення рішення № 0001912330 та №0001922330 від 02.12.2011 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Кіровоградської ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Білий Ведмідь» код за ЄДРПОУ 30947971 з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинам із ПП «Антре Едвертаізнг» (код 32086932) та ТОВ «Укроіл» (код 36706113) за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року.

В Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем:

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2., п.п.5.3.9. п.5.3. ст..5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями в результаті чого занижено суму податку на прибуток підприємства в періоді, що перевірявся всього у сумі 43750,00 грн. в тому числі за 1 квартал 2011 року у сумі 43750,00 грн.;

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в періоді, що перевірявся всього у сумі 35000,00 грн., у тому числі за березень 2011 року в сумі 35000,00 грн.

На підставі зазначеного акту, 13.02.2013 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001912330, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 35001,00 грн., в тому числі за основним платежем - 35000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн., та податкове повідомлення-рішення №0001922330 від 02.12.2011 року яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 43751,00 грн., в тому числі за основним платежем - 43750,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.,

Правомірність та обґрунтованість винесення податкових повідомлень рішень № 0001912330 та №0001922330 від 02.12.2011 року, є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої виходив з того, що Позивач мав всі підстави на формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Укроіл» та формування валових витрат за взаємовідносинами з ПП «Антре Едвертайзінг», що підтверджується належним чином сформованими первинними документами.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів перевірки, підставою для визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, стала відсутність ПП «Укроіл» та ПП «Антре Едвертайзінг» за своєю юридичною адресою.

У зв'язку з зазначеним, податковий орган дійшов висновку, що усі господарські операції з ПП «Укроіл» та ПП «Антре Едвертайзінг»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз вказаних норм матеріального права вказує на те, що до підстав формування платником податків податкового кредиту віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.5.1. ст..5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2. ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприєммств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між ТОВ «Білий ведмідь» та ПП «Укроіл» здійснювались на підставі договору поставки нафтопродуктів № ДПО 19 від 03 березня 2011 року.

Господарські відносини між ТОВ «Білий ведмідь» та ПП «Антре Едвертайзінг». здійснювались на підставі договору поставки № АЕ 14 від 12 березня 2011 року.

На думку податкового органу вказані правочини укладено без мети реального настання правових наслідків обумовлених ними.

Надаючи оцінку акту перевірки, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що податковою службою, фактично, не досліджувалась реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток, а підставою для донарахування спірних податкових зобов'язань стали висновки ДПІ про відсутність факту реального настання правових наслідків укладених договорів, які зроблено лише у зв'язку з відсутність контрагентів платника податків за своєю юридичною адресою.

Враховуючи принцип адміністративного судочинства - офіційне з'ясування обставин справи суд апеляційної інстанції, встановив суть, зміст та обсяг господарських операцій, які мали місце між Позивачем та його контрагентами: ПП «Укроіл» та ПП «Антре Едвертайзінг».

Так, відповідно до Договору поставки нафтопродуктів № ДПО 19 від 03 березня 2011 року, Постачальник (ПП «Укроіл») зобов'язується передати погоджені строки, а Покупець (ТОВ «Білий ведмідь») зобов'язується прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти, іменовані далі за текстом «Товар», найменування, кількість, ціна яких вказується в інших документах на Товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару.

Факт виконання умов договору № ДПО 19 від 03 березня 2011 року, та здійснення господарських операцій, підтверджують податковою накладною №7 від 03.03.2011 року.

На підтвердження передачі товару позиву в асортименті паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки Е виду ІІ позивачем до суду надано видаткова накладна № РН-0000182 від 04.03.2011 року.

Транспортування товару підтверджується до пункту прийняття його позивачем підтверджується товарно-транспортною накладною №РН-0024585 від 04.03.2011 року.

У відповідно до договору поставки № АЕ 14 від 12 березня 2011 року., Постачальник (ПП «Антре Едвертайзинг») зобов'язується поставляти Покупцеві (ТОВ «Білий Ведмідь») нафтопродукти, які іменуються надалі Товар, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати Товар на умовах цього Договору.

Факт виконання умов договору № АЕ 14 від 12 березня 2011 року, та здійснення господарських операцій, підтверджується податковою накладною №199 від 12.03.2011 року.

Товар в асортименті дизельне паливо та бензин А80 передано позивачу 12.03.2011 року, про що свідчить видаткова накладна № АЕ-0000199 від 12 березня 2011 року.

Транспортування товару підтверджується до пункту прийняття його позивачем підтверджується товарно-транспортною накладною №199 від 12.03.2011 року.

Крім того, наявність виробничо-складських приміщень, для реалізації та зберігання товару підтверджується договором оренди №77 від 01.09.2011 року та договором оренди комплексу автозаправної станції №000006 від 21.07.2011 року, які підтверджено наявними в матеріалах справи документами первинного бухгалтерського обліку.

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Укроіл» наслідком яких є постачання нафтопродуктів,та між Позивачем та ПП «Антре Едвертайзінг», наслідком яких є поставка нафтопродуктів,а тому податкові повідомлення рішення № 0001912330 від 02.12.2011 року та №0001922330 від 02.12.2011 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що Відповідач безпідставно дійшов висновку про заниження позивачем у періоді, що перевірявся, податкового кредиту та податку на прибуток , а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.09.2013 року є законною і обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.

На підставі наведеного, керуючись, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.09.2013 року у справі № 811/2649/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим