Постанова

від 03.07.2014 по справі 804/718/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 липня 2014 рокусправа № 804/718/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О..

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2013 року у справі № 804/718/13-а за адміністративним позовом Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до приватного підприємства Тартак про застосування арешту коштів на рахунках платника податків, -

ВСТАНОВИВ:

Криворізька південна міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби звернулося до суду з адміністративним позовом про накладення арешту на кошти ПП Тартак , що знаходиться на розрахунковому рахунку у банку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за Відповідачем числиться податковий борг, який був створений внаслідок несплати суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, які ним сплачені не були. На думку податкового боргу, відсутність самостійного погашення податкового боргу та відсутність майна у боржника, на яке може бути звернено стягнення робить можливим накласти арешт на відкритий розрахунковий рахунок боржника.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2013 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Криворізька південна міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби, не погодившись з рішенням адміністративного суду першої інстанції, звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2013 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Зокрема заявник апеляційної скарги зазначив, що ним не ставилося питання про застосування арешту коштів на рахунках платника податків, як різновиду адміністративного арешту майна пов'язаного з виникнення обставин передбачених п.94.2, ст..94 ПКУ. На думку податкового органу, у даному випадку мають бути застосовані підстави, встановленні п.п..20.1.17, п.20.1, ст..20 Податкового кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за ПП Тартак станом на 21.11.2012 року рахується заборгованість у сумі 39988,41 грн., який виник в результаті несплати у встановлені строки самостійно задекларованих Відповідачем податкових зобов'язань по податку на додану вартість та податку на прибуток, а також у зв'зку з несплатою застосованих до Відповідача штрафних санкцій.

У зв'язку зі створенням податкового боргу у 2009 році податковим органом було сформовано дві податкові вимоги №1/362 від 15.05.2009 року та №2/419 від 19.06.2009 року, суми коштів за якими сплачені не були.

Сума податкового боргу за зазначеними вимогами сплачена не була.

У зв'язку з відсутність добровільного погашення податкового боргу, Позивач, з метою встановлення майна, на яке може бути звернено стягнення, подав запити до КП Криворізьке бюро технічної інвентаризації , Криворізького гірничопромислового територіального управління, ДАІ та Інспекції державного технічного нагляду.

Наданими відповідями Позивачем було встановлено, що за ПП Тартак технологічні транспортні засоби, сільськогосподарська техніка та об'єкти нерухомості не зареєстровані, що на думку податкового органу свідчить про можливість накладення арешту на банківські рахунки Відповідача.

Правомірність та обґрунтованість накладення арешту на банківські рахунки Відповідача є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту майна, на нього розповсюджуються загальні підстави для застосування арешту майна платника податків, визначені п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України, серед яких відсутня така підстава, як відсутність у платника податків, який має борг зі сплати самостійно задекларованих податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення до суду про накладення арешту на банківські рахунки стала наявність у ПП Тартак податкового боргу та відсутність майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

Згідно з п. 94.1. ст..94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до п.94.6.2. арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Відповідно до п.94.2. ст..94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Аналіз зазначених правових норм вказує на те, що накладення арешту на кошти платника податків здійснюється виключно за рішенням суду. Підстави для накладення арешту на кошти платника податків зазначені у ст..94 Податкового кодексу України.

Проте, підстави для накладення арешту на кошти передбачені не тільки в статті 94 Податкового кодексу України, оскільки додаткові випадки на накладення арешту платника податків також встановлені ст. 20 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу;

Гіпотеза та диспозиція зазначеної правової норми встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках, у зв'язку з тим тим, що норма підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов'язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення до суду про накладення арешту на банківські рахунки стала наявність у ПП Тартак податкового боргу та відсутність майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, що, підтверджується листом КП Криворізьке бюро технічної інвентаризації , листом Інспекції державного технічного нагляду №2127-02-11 від 26.08.2009 року та листом Криворізького гірничопромислового територіального управління.

Тобто, звернення до суду про накладення арешту на банківські рахунки є обґрунтованим та законним, через те, що у Позивача наявний податковий борг та відсутнє майно на яке може бути звернуто стягнення, що є підставою для його накладення, та відповідно свідчить про його обґрунтованість.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що позов не підлягає задоволення у зв'язку з ненаданням доказів на підтвердження будь-якої підстави, передбаченої ст. 94 Податкового кодексу України, оскільки підстави для накладення арешту на банківські рахунки передбачені зокрема ст.20 Податкового кодексу України, які у даній справі підтверджуються відповідними доказами.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2013 року є законною і обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.

На підставі наведеного, керуючись, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.02.2013 року у справі № 804/718/13-а - скасувати.

Накласти арешт на кошти ПП Тартак , що знаходяться за наступними розрахунковими рахунками:

- р/р 26003153098001, МФО 305750, КРИВ.Ф. Приватбанку м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область;

- р/р 26003000269575, МФО 351005, ПАТ Універсалбанк ;

Постанова набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко