Рішення

від 22.07.2014 по справі 911/1662/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2014 р. Справа № 911/1662/14

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка

до товариства з обмеженою відповідальністю «Будмехсервіс», Київська обл., м. Вишневе

про розірвання договору оренди землі та стягнення 192780,62 грн.

за участю представників:

від позивача: Дідескуль А.Л. (дор. № 1-12/392 від 27.03.2014р.);

від відповідача: Мамась М.О. (дов. № 005 від 05.02.2014р.);

Обставини справи:

Петропавлівсько-Борщагівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області (далі - позивач) звернулася до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Будмехсервіс» (далі - відповідач) про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення 192780,62 грн., з яких 57982,14 грн. заборгованості та 134798,48 грн. пені, та зобов'язання передати земельну ділянку.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди земельної ділянки від 09.12.2008 р. щодо внесення орендної плати, в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 57982,14 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача. Позивач також просить суд стягнути з відповідача 134798,48 грн. пені, нарахованої на підставі п. 10 договору. Крім того, у зв'язку з наявністю у відповідача заборгованості з орендної плати позивач, посилаючись на ст. 32 Закону України «Про оренду землі» та ст. 651 ЦК України, просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки № 1-2593 (ВКР № 773696) від 09.12.2008 р., зареєстрований 17.04.2009 р. Києво-Святошинським районним відділом структурного відокремленого підрозділу Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» за № 040991300007, та зобов'язати відповідача негайно передати Петропавлівсько-Борщагівській сільській раді Києво-Святошинського району Київської області земельну ділянку загальною площею 0,4000 га, що розташована на території Петропавілвсько-Борщагівської сільської ради по вул. Леніна в с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області в стані, придатному для цільового використання.

14.07.2014 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позовних вимог заперечив повністю, посилаючись на те, що заборгованість за 2011-2013 роки та подальші платежі до квітня 2014 р. включно відповідачем було сплачено, а тому твердження позивача про наявність заборгованості відповідача за вказаний період є необґрунтованими. При цьому, щодо заборгованості з квітня 2009 р. по грудень 2010 р. відповідачем зазначено про пропущення позивачем строків позовної давності щодо вказаних вимог та подано суду клопотання про застосування наслідків пропущення строку позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості та пені. Заперечуючи проти позовних вимог в частині стягнення пені, позивач посилається на те, що позивачем неправомірно не взято до уваги подвійну облікову ставку НБУ, а також граничний строк для нарахування пені, у зв'язку з чим відповідальність за прострочення виконання зобов'язання виявилась неспіврозмірною порушенню умов договору, що суперечить законодавству України. Також, за твердженням відповідача, позивач не надав суду доказів в обґрунтування того, що затримка з виплати орендної плати потягла для нього суттєві наслідки чи втрати, а тому, враховуючи, що на момент прийняття рішення судом відповідач погасив і основний борг, і поніс відповідальність за прострочення зобов'язання, порушення умов договору не є істотним в контексті ст. 651 ЦК України. Крім того, відповідач посилається на те, що оскільки відповідно до умов договору купівлі-продажу від 22.05.2014 р. відповідач став власником цілісного майнового об'єкту, розташованого на спірній земельній ділянці, то в силу приписів ч. 2 ст. 124 та ч. 2 ст. 134 ЗК України право оренди вказаної земельної ділянки не підлягає продажу на конкурентних засадах.

В судовому засіданні 14.07.2014 р. було оголошено перерву до 22.07.2014 р.

Представник позивача в судовому засіданні 20.05.2014 р., 05.06.2014 р., 14.07.2014 р. та 22.07.2014 р. підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 20.05.2014 р., не з`явився, хоча про час і місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, а в судових засіданнях 05.06.2014 р., 14.07.2014 р. та 22.07.2014 р. заперечував проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

09.12.2008 р. між Петропавлівсько-Борщагівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Будмехсервіс» (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (договір), відповідно до умов якого орендодавець згідно з рішенням 12 сесії 5 скликання 2 пленарного засідання Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 10.04.2008 р. № 18 надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку для будівництва виробничо-складських та офісних приміщень, яка знаходиться за адресою: село Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинського району Київської області, вулиця Леніна, в межах населеного пункту, кадастровий номер земельної ділянки 3222485901:01:017:0047 (п. 1 договору).

Відповідно до п. 2 договору вказана земельна ділянка відноситься до земель Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради згідно з проектом формування території і встановлення меж сільської ради, виданого ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».

Пунктом 3 договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,4000 га (під господарськими будівлями та дворами).

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами (п. 8 договору).

Згідно з п. 11 договору земельна ділянка надається в оренду із земель запасу села Петропавлівська Борщагівка для будівництва виробничо-складських та офісних приміщень.

Відповідно до п. 12 договору земельна ділянка надається в оренду з метою її використання орендарем для своєї господарської діяльності без зміни цільового призначення. Орендар зберігає за собою право власності на зведені ним будівлі та споруди на орендованій земельній ділянці (п. 13 договору).

Згідно з п. 16 договору орендована земельна ділянка вважається переданою в оренду з моменту підписання акта приймання-передачі земельної ділянки у строк 3 дні після державної реєстрації договору.

09.12.2008 р. зазначений договір був нотаріально посвідчений державним нотаріусом 1-ї Київської обласної державної нотаріальної контори ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 1-2593, а 17.04.2009 р. зареєстрований у Києво-Святошинському районному відділі ДП «ЦДЗК», про що у державному реєстрі прав на землю та нерухоме майно вчинено запис № 040991300007.

З матеріалів справи вбачається, що 09.12.2008 р. на виконання п. 16 договору позивач за актом приймання-передачі передав, а відповідач прийняв у строкове платне володіння і користування земельну ділянку площею 0,40 га для будівництва виробничо-складських та офісних приміщень, яка знаходиться за адресою: село Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинського району Київської області, вулиця Леніна, в межах населеного пункту, кадастровий номер 3222485901:01:017:0047, строком на 49 років.

Згідно з п. 4 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно витягу № 523, виданого управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області 18.01.2008 р., становить 412840,00 грн. Ринкова вартість земельної ділянки становить 898920,00 грн.

Пунктом 7 договору встановлено, що оренда земельної ділянки встановлюється у розмірі, що дорівнює 8% від нормативної грошової оцінки - 8,26 грн. за 1 метр квадратний на рік, та сплачується орендарем на рахунок орендодавця в безготівковому порядку щомісячно рівними частками протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

За твердженням позивача, в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов пункту 7 договору, за ним утворилася заборгованість зі сплати орендних платежів за період квітень 2009 р. - березень 2014 р. у сумі 57982,14 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

При цьому, в розрахунку суми боргу не зазначено, за які саме місяці якого року на даний час існує заборгованість у сумі 57982,14 грн. Як вбачається з розрахунку ціни позову, зазначена сума розрахована позивачем шляхом відрахування сум проплат відповідача від нарахованої позивачем орендної плати.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами яких є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Орендою землі відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Як встановлено ст. 2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно з ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотною умовою договору оренди землі, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до пп. 288.1. ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з підпунктами 288.2.-288.4. ст. 288 Податкового кодексу України платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

В силу п. «в» ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 10.10.2013 р. по 15.10.2013 р. головним державним ревізором - інспектором сектору ресурсних та неподаткових платежів Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області Курилко С.В. в приміщенні ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Будмехсервіс» за звітний податковий період: 2011-2013 роки.

Під час проведення перевірки державним ревізором було встановлено факт відсутності нарахування та сплати орендної плати за 2011-2013 роки ТОВ «Будмехсервіс», що використовує земельну ділянку площею 0,4 га, яка знаходиться в межах Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради, з урахуванням договору оренди земельної ділянки від 09.12.2008 р., за 2011 р. на суму 33027,20 грн., за 2012 рік на суму 33027,20 грн., за січень-вересень 2013 р. на суму 24770,43 грн., всього на суму 90824,83 грн. , що підтверджується актом документальної позапланової невиїзної перевірки податкової звітності з плати за землю № 205/15-04 від 15.10.2013 р.

Відповідачем до відзиву на позовну заяву додано копію квитанції № П720812 від 22.10.2013 р. на суму 90824,83 грн. з призначенням платежу: «Податок на землю за 2011 р., 2012 р., січень-вересень 2013 р.», оригінал якої оглянуто в судовому засіданні, що підтверджує сплату останнім заборгованості з орендних платежів за період з січня 2011 р. по вересень 2013 р., встановленої актом перевірки № 205/15-04 від 15.10.2013 р.

Крім того, до відзиву на позовну заяву відповідачем додано копії квитанцій № П761444 від 28.11.2013 р. на суму 2752,27 грн., № П791902 від 25.12.2013 р. на суму 2752,27 грн., № П823333 від 30.01.2014 р. на суму 2752,33 грн., № П854957 від 28.02.2014 р. на суму 2752,27 грн., № П884076 від 27.03.2014 р. на суму 2752,27 грн. та № П922354 від 30.04.2014 р. на суму 2752,27 грн. з призначеннями платежів: «Орендна плата за землю з юр. осіб за жовтень-грудень 2013 р. та січень-березень 2014 р., зг. дог. оренди від 09.12.2008 р.», оригінали яких оглянуто в судовому засіданні, що підтверджують сплату відповідачем орендних платежів за період жовтень 2013 р. - березень 2014 р.

Відповідно до п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Нацбанку України № 22 від 21.01.2004 р. та п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.1995 р., отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.

У листі Національного банку України від 26.09.2005 р. № 25-113/1506-9580 «Про виправлення у розрахунковому документі» зазначено, що реквізит «Призначення платежу» заповнюється платником таким чином, щоб надати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України і несе за неї відповідальність. Заповнення цього реквізиту банки перевіряють лише за зовнішніми ознаками (пункт 3.8 глави 3 Інструкції). Питання щодо внесення змін до реквізиту «Призначення платежу» платіжного доручення після зарахування коштів на рахунок отримувача має вирішуватися між платником та отримувачем коштів у порядку, узгодженому між ними.

Оскільки перерахування коштів здійснено відповідачем з чітким призначенням платежу, а договором оренди земельної ділянки від 09.12.2008 р. не встановлено, що кошти, які надходять від відповідача, зараховуються як погашення заборгованості з орендної плати, що виникла за минулі періоди (місяці), незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу, то господарський суд дійшов висновку про відсутність у відповідача на момент порушення провадження у справі заборгованості з орендних платежів за період з січня 2011 р. по березень 2014 р.

Як вбачається з доданого до позовної заяви розрахунку ціни позову, за період з квітня 2009 р. по грудень 2010 р. позивачем нараховано відповідачу 56329,79 грн. орендних платежів, які за твердженням позивача станом на момент звернення до суду відповідачем не сплачені.

В матеріалах справи міститься клопотання відповідача про застосування позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості з орендних платежів за період з квітня 2009 р. по грудень 2010 р., яка подана до суду 14.07.2014 р. разом з відзивом на позовну заяву.

Частиною 1 ст. 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення ним рішення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій міститься вимога про стягнення заборгованості з орендної плати, 05.05.2014 р., що підтверджується штампом канцелярії господарського суду Київської області.

Таким чином, оскільки строк позовної давності щодо вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати за останній місяць зазначеного позивачем періоду (грудень 2010 р.) з урахуванням п. 7 договору закінчився 31.01.2014 р., то суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати за період з квітня 2009 р. по грудень 2010 р.

В силу ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача 56329,79 грн. заборгованості з орендної плати за період з квітня 2009 р. по грудень 2010 р. не підлягає задоволенню у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності, а в частині стягнення 1652,35 грн. (57982,14 грн. - 56329,79 грн.) заборгованості - у зв`язку з встановленням судом факту відсутності у відповідача станом на час подачі позовної заяви заборгованості з орендної плати за період з січня 2011 р. по березень 2014 р.

Таким чином, позовна вимога про стягнення 57982,14 грн. заборгованості задоволенню не підлягає.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 134798,48 грн. пені, нарахованої на заборгованість відповідача за загальний період з травня 2009 р. по березень 2014 р.

Відповідно до п. 10 договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі 0,1% несплаченої суми за кожний день прострочення, яка не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом 05.05.2014 р., то позовну вимогу про стягнення пені, яка нарахована за період з травня 2009 р. по 04.05.2013 р., позивачем заявлено з пропуском встановленого ст. 258 ЦК України строку позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, орендна плата, нарахована починаючи з вересня 2013 р., сплачувалась відповідачем з дотриманням п. 7 договору, отже позивачем нараховано пеню з 22 жовтня 2013 р. по березень 2014 р. безпідставно, оскільки заборгованості зі сплати орендної плати в цей період у відповідача не існувало.

Пеня за період з 05.05.2013 р. по 21.10.2013 р. нарахована позивачем за кожний місяць окремо, проте з порушенням п. 7 договору, оскільки заборгованість зі сплати пені виникала у відповідача через 30 днів місяця, наступного за звітним, тоді як позивачем нараховано пеню за цей період, починаючи з першого дня місяця, наступного за звітним, тобто за той місяць, коли заборгованість ще не виникла.

Крім того, наданий позивачем розрахунок пені здійснений з порушенням ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення 134798,48 грн. пені, нарахованої на заборгованість відповідача за загальний період з травня 2009 р. по березень 2014 р., задоволенню не підлягає.

Позивач, посилаючись на невиконання відповідачем передбачених договором обов'язків та порушення строків сплати орендних платежів, також просить суд на підставі ст. 32 Закону України «Про оренду землі» та ст. 651 Цивільного кодексу України розірвати договір оренди земельної ділянки № 1-2593 (ВКР № 773696) від 09.12.2008 р., зареєстрований 17.04.2009 р. Києво-Святошинським районним відділом структурного відокремленого підрозділу Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» за № 040991300007.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно з п. 2.23 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки № 1925/9/10-13-25-00-21 від 21.07.2014 р. Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області станом на 21.07.2014 р. у ТОВ «Будмехсервіс» відсутня заборгованість з податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів і зборів ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області.

Отже, встановлений судом факт відсутності заборгованості відповідача за договором оренди земельної ділянки від 09.12.2008 р. підтверджується довідкою № 1925/9/10-13-25-00-21 від 21.07.2014 р. Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області.

Посилання позивача на те, що відповідачем всупереч чинного законодавства не зареєстровано договір оренди земельної ділянки від 09.12.2008 р. у Державній податковій інспекції Києво-Святошинського району Київської області не приймаються судом до уваги, оскільки ані умовами договору, ані ст. 25 Закону України «Про оренду землі» не передбачено обов'язку орендаря реєструвати договір оренди земельної ділянки у відповідному органі доходів і зборів, а лише встановлено обов'язок у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки надати органу доходів і зборів копію такого договору.

При цьому, судом прийнято до уваги той факт, що з моменту укладення договору оренди земельної ділянки від 09.12.2008 р. минуло більше 5 років, а проведена в період з 10.10.2013 р. по 15.10.2013 р. Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Будмехсервіс» за звітний податковий період: 2011-2013 роки свідчить про наявність у органу доходів і зборів копії договору оренди земельної ділянки від 09.12.2008 р.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відсутність передбачених ст. 32 Закону України «Про оренду землі» підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки від 09.12.2008 р.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до роз'яснень, викладених у листі Верховного Суду України від 01.02.2014 р. «Висновки Верховного Суду України, викладені в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, за II півріччя 2013 р.» оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Твердження позивача про те, що в зв'язку з порушенням відповідачем строку сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, що відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» є істотною умовою договору оренди землі, позивач був позбавлений можливості отримання матеріальних благ, на які розраховувала громада при укладенні договору оренди землі, спростовуються наявними в матеріалах справи довідкою № 1925/9/10-13-25-00-21 від 21.07.2014 р. ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області станом на 21.07.2014 р., відповідно до якої у ТОВ «Будмехсервіс» відсутня заборгованість з податків, зборів та інших платежів, та копіями квитанцій № П761444 від 28.11.2013 р., № П791902 від 25.12.2013 р., № П823333 від 30.01.2014 р., № П854957 від 28.02.2014 р., № П884076 від 27.03.2014 р. та № П922354 від 30.04.2014 р., які підтверджують своєчасну та повну сплату відповідачем орендних платежів за період жовтень 2013 р. - березень 2014 р.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про відсутність істотного порушення відповідачем умов договору, а отже і підстав для застосування ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Крім того, господарським судом враховано, що відповідно до умов договору купівлі-продажу № 5925 від 22.05.2014 р. відповідач набув право власності на нежитлові будівлі: літ. «А», площею 356,7 кв.м.; літ. «Б», площею 126,2 кв.м.; літ. «В», площею 20,1 кв.м.; літ. «Г», площею 3,0 кв.м.; літ. «Д», площею 6,9 кв.м. літ. «Е», площею 6,9 кв.м., розташовані за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Леніна, буд. 14а.

Оскільки, як вбачається з пояснень представників сторін, вказані нежитлові будівлі розташовані на земельній ділянці, яка є об'єктом оренди за договором оренди земельної ділянки від 09.12.2008 р., то в силу приписів ч. 2 ст. 124 та ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України право оренди вказаної земельної ділянки не підлягає продажу на конкурентних засадах, в зв'язку з чим суд дійшов висновку, що відповідач є єдиним її потенційним орендарем.

З огляду на вищевикладене, позовна вимога про розірвання договору оренди земельної ділянки № 1-2593 (ВКР № 773696) від 09.12.2008 р., зареєстрованого 17.04.2009 р. Києво-Святошинським районним відділом структурного відокремленого підрозділу Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» за № 040991300007, не підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що заявлена позивачем позовна вимога про зобов'язання відповідача негайно передати Петропавлівсько-Борщагівській сільській раді Києво-Святошинського району Київської області земельну ділянку загальною площею 0,4000 га, що розташована на території Петропавілвсько-Борщагівської сільської ради по вул. Леніна в с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області в стані, придатному для цільового використання, є похідною від вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки № 1-2593 від 09.12.2008 р., в задоволенні якої судом відмовлено, то вказана позовна вимога також не підлягає задоволенню.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя Рябцева О.О.

Рішення підписане 31.07.2014 р.