Рішення

від 24.07.2014 по справі 921/621/14-г/6

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" липня 2014 р.Справа № 921/621/14-г/6

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

Розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоенерджі Інвестментс" вул. За Рудкою, 33/609, м. Тернопіль, Тернопільська область 46003

до відповідача №1: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 46003

до відповідача №2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_2 65065

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору №1 - Перший відділ Державної виконавчої служби Тернопільського міського Управління юстиції вул. Лисенка, 1, м. Тернопіль 46003

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору №2 - ОСОБА_3 АДРЕСА_4

про визнання права власності на майно та звільнення майна з-під арешту.

За участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача №1 - не з'явився;

відповідача №2 - не з'явився;

третьої особи №1 - ОСОБА_4;

третьої особи №2 - не з'явився.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біоенерджі Інвестментс" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до відповідачів: №1 - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, №2 - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання права власності на майно та звільнення майна з-під арешту.

Ухвалами суду від 23.06.2014 року та 10.07.2014 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору №1,2 залучено Перший відділ Державної виконавчої служби Тернопільського міського Управління юстиції та ОСОБА_3.

Розгляд спору, призначений вперше на 10.07.2014 року, відкладався, востаннє до 24.07.2014 року.

Представник відповідача №1, участь якого не визнавалась обов'язковою, в засідання 24 липня 2014 року не з'явився, хоча про час і місце наступного слухання справи повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. У відзиві на позов відповідач №1 просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.

Про обізнаність відповідача №2 про час і місце слухання справи свідчать відповідні поштові відправлення та його відзив.

В засіданні учасникам процесу роз'яснено належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст.20,22,27,81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання, аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Позовні вимоги обґрунтовано належністю позивачу права власності на автомобіль марки MITSUBISHI, модель LANCER, 1.6 GLXI 2008 року випуску, колір сірий, шасі (кузов, рама) НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_1, який був арештований третьою особою №1 в рахунок погашення заборгованості перед відповідачем №1 та третьою особою №2.

Відповідач №1 позовні вимоги визнав (письмова заява, подана суду 15.07.2014 року).

Відповідач №2 проти задоволення позову заперечив, посилаючись на безпідставність заявлених вимог, про що зазначив у своєму відзиві на позов №07-14 від 07.07.2014р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, в тому числі дані ними в попередніх судових засіданнях, суд встановив наступне:

- 30.07.2010 року на виконання свого рішення від 17.06.2010 року, Тернопільським міськрайонним судом видано виконавчий лист №2-4744/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 - 55390,30 грн. боргу, 131,62 грн. 3% річних, 568,50 грн. судового збору та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (разом 56210,42 грн.).

Постановою Першого відділу ДВС ТМУЮ (третя особа №1) від 03.06.2013р. по виконанню виконавчого листа відкрито провадження ВП№38202044.

Іншою постановою від 04.11.2013р. в межах даного виконавчого провадження, оголошувався розшук майна боржника, в тому числі спірного автомобіля.

Однак, арешт на нього чи інше майно ОСОБА_1 не накладався.

- 30.06.2011 року органом ДВС, на виконання ухвали господарського суду Тернопільської області від 18.03.2011р. №3/13/5022-126/2011(3/153-2746) про стягнення з СПД ОСОБА_1 в користь СПД ОСОБА_2 - 41443,20 грн., відкрито виконавче провадження ВП №29017928. Дане провадження, згідно з поясненням представника третьої особи №1 даними в судовому засіданні 24.04.2014 року, втрачене. Арешт на майно ОСОБА_1 по ньому також не накладався.

- 01.11.2011 року на виконання свого рішення від 17.10.2011 року, господарським судом Тернопільської області видано наказ №16/59/5022-1066/2011 про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 - 34536,00 грн. боргу, 6907,20 грн. штрафу, 415,00 грн. судового збору та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (разом 42094,20 грн.).

За заявою ФОП ОСОБА_2 (відповідач №2 у справі), постановою Першого відділу ДВС ТМУЮ від 27.01.2012 року відкрито відповідне виконавче провадження ВП №30870443.

03.02.2012 року постановою названого органу ДВС накладено арешт на все майно, що належить ФОП ОСОБА_5 (відповідач №1 у справі).

Постановами вищезгаданого органу ДВС від 20.09.2013 року згадані виконавчі провадження об'єднано у зведене провадження ВП№39889982.

На час вирішення даного спору до цього провадження входить лише два згадані виконавчі документи: виконавчий лист Тернопільського міськрайонного суду №2-4744/10 від 30.07.2010р. та наказ господарського суду Тернопільської області №16/59/5022-1066/2011 від 01.11.2011р.

За поясненнями представника ДВС, даними у судовому засіданні від 24.07.2014 року, Акт опису і арешту конкретного майна відповідача №1 станом на момент розгляду справи у суді не складався. На реалізацію воно не передавалось.

Вважаючи спірне майно своїм, ТОВ "Біоенерджі Інвестментс" (позивач) звернулось в суд з позовом, в порядку ст.60 Закону України "Про виконавче провадження" про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту.

На підтвердження своїх вимог та на запит суду представник позивача представив наступне.

Договір купівлі-продажу транспортного засобу б/н від 27.01.2012 року, за яким підприємець ОСОБА_1 (продавець) зобов'язувався передати ТОВ "Біоенерджі Інвестментс" (покупцю) майно, а саме спірний автомобіль у власність та отримати кошти у сумі 91000,00 грн. (готівкою).

За домовленістю сторін, викладеній в п.2.9.1 договору купівлі-продажу від 24.01.2012 року, продавець (відповідач №1) зобов'язувався передати майно покупцю (позивачу) одразу після укладання договору в місці його укладення (підписання) сторонами або за місцезнаходженням продавця.

На момент укладення договору( 24.01.2012р.) автомобіль знаходився у фактичному володінні і користуванні відповідача №1 і був оглянутий позивачем (п.п. 2.7, 2.12 правочину).

Діями сторін, що свідчать про передачу об'єкта від продавця до покупця є передача ключів та свідоцтва про реєстрацію машини (п. 2.9.2 договору).

Відповідач №1 також гарантував, що на час укладення договору (п. 2.11.1) відсутні претензії третіх осіб на об'єкт продажу.

У відповідності до наданого суду відзиву на позов відповідач №1 пояснив, що одержав від позивача готівкою кошти в сумі - 91000,00 грн., саме за спірне майно. А саме автомобіль марки Мітсубіші Лансер, 2008 року випуску, колір сірий, державний номер НОМЕР_1, який належав йому на правах приватної власності.

Зазначене також стверджується поясненнями представників заявника та відповідача №1, даними ними в судових засіданнях.

На підтвердження доказів користування спірним автомобілем (майном), позивач надав договір на технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу №022 від 01.03.2012р., укладений між ним та ФОП ОСОБА_6 (КВЕД 45.20 технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів), відповідно до п.1.1 якого, підприємець зобов'язувався виконувати ремонт та технічне обслуговування спірного автомобіля. В підтвердження чого надав акти виконаних робіт від 24.07.2012р., 30.10.2012р. та від 05.04.2013р.

Неможливість вільно володіти, розпоряджатись та користуватись своїм майном, незалежно від волі інших осіб стало підставою для звернення позивача до суду із позовом про відновлення його порушених прав.

У відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст.1,2,12 ГПК України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів", п.п.3.1,3.2 та п.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 року, п.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р., п.2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р., з наступними змінами, а також судової практики, що склалась, розгляд заявлених вимог підвідомчий саме господарському суду.

З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи і заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Поданими позивачем доказами, визнаними відповідачем №1 і не запереченими належним чином відповідачем №2, доведено обґрунтованість заявлених вимог.

Так, згідно ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 2.9.2 укладеного між ТОВ "Біоенерджі Інвестментс" та підприємцем ОСОБА_1 договору купівлі-продажу від 24 січня 2012 року, право власності на майно переходить з моменту передачі йому ключів та свідоцтва про реєстрацію від об'єкту (спірного автомобіля).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.97 року N 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цих прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Зміст права власності полягає у праві власника володіти, користуватись та розпоряджатись майном (ст. 317 ЦК України).

При цьому, володіння означає можливість мати майно у своєму безпосередньому віданні та у сфері свого господарського чи іншого впливу.

Право користування - це юридично закріплена можливість особи користуватись майном, використовувати його корисні можливості.

В силу ст. 392 ЦК України, позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інший спосіб створюється неможливість реалізації ним свого права власності, бодай через сумніви щодо такого права у інших осіб.

Зазначена правова позиція знайшла своє відображення у судовій практиці (серед іншого див. постанову Вищого господарського суду України від 09 жовтня 2012 року у справі №5005/3756/2011).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У процесі здійснення виконавчого провадження, статті 11, 52 Закону України "Про виконавче провадження" надають державному виконавцю право накладати арешт на кошти та інше майно саме боржника .

Разом з тим, за ч.1 ст.60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника (частина друга цієї статті).

Для задоволення позову в порядку ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" достатньо встановлення судом факту приналежності арештованого майна (коштів) не боржнику за виконавчим провадженням, а позивачу у такому спорі.

Як зазначалось вище, по договору купівлі-продажу від 24.01.2012р., спірний автомобіль вибув з володіння боржника за виконавчими провадженнями та перейшов за плату у розпорядження позивача. Правомірність даного правочину ніким у встановленому порядку не оспорена. На час його укладення у відповідача №1 не було ніяких обмежень щодо відчуження цього транспортного засобу.

Арешт, накладений 03.02.2012 року, на усе майно продавця автомобіля порушує права позивача в тому числі щодо державної реєстрації транспортного засобу за ТОВ "Біоенерджі Інвестментс" та наступного вільного користування ним. За таких обставин, заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України, Закону України "Про судовий збір", враховуючи предмет спору та виникнення спірних правовідносин з вини підприємця ОСОБА_1, судовий збір відшкодовується позивачу за рахунок відповідача №1.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4-3, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ

Позов задовольнити.

1. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Біоенерджі Інвестментс" (вул. За Рудкою, буд. 33, кабінет 609 м. Тернопіль, ін. код 38248440) - право власності на автомобіль марки MITSUBISHI, модель LANCER, 1.6 GLXI, 2008 року випуску, колір сірий, шасі (кузов, рама) НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_1.

2. Зняти арешт з майна автомобіля марки MITSUBISHI, модель LANCER, 1.6 GLXI, 2008 року випуску, колір сірий, шасі (кузов, рама) НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_1.

3. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_3 ін. номер - НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоенерджі Інвестментс" (вул. За Рудкою, буд. 33, кабінет 609 м. Тернопіль, ін. код 38248440) - 3045 грн. судового збору.

Видати наказ.

Сторони і треті особи вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання), через місцевий господарський суд.

Дата підписання: 30 липня 2014 року

Суддя І.П. Шумський