Постанова

від 26.06.2014 по справі 37/225

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2014 року Справа № 37/225 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Саранюка В.І. - доповідача у справі суддівІванової Л.Б. Прокопанич Г.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Актив" на рішення відгосподарського суду міста Києва 27.01.2014 та на постанову відКиївського апеляційного господарського суду 10.04.2014 у справі господарського суду№ 37/225 міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" доОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Актив" простягнення 325 430,03 грн. за участю представників сторін:

від позивача - Гончаренко І.Л.

від відповідача - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" (змінено найменування на Публічне акціонерне товариство "Київенерго") в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернувлась до господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Актив" про стягнення з відповідача на користь позивача 284 882,52 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 34 286,83 грн. інфляційної складової боргу, 6 260,68 грн. річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.01.2014 у справі № 37/225 (суддя Гавриловська І.О.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Актив" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 34 081,66 грн. інфляційних нарахувань, 6 260,68 грн. 3% річних. Припинено провадження в частині стягнення 184 882,52 грн. основного боргу. У решті позовних вимог відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 у справі № 37/225 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Гаврилюк О.М., судді Іоннікова І.А., Коротун О.М.) за наслідками розгляду апеляційної скарги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Актив" рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2014 залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

У касаційній скарзі Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Актив", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2014 в частині п. 2 резолютивної частини рішення та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 повністю і припинити провадження у справі.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених обставин справи, а також правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.01.2005 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (енергопостачальна організація) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Актив" (споживач) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1310450, за умовами якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач - отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у даному договорі.

Пунктом 2.1 договору від 26.01.2005 № 1310450 визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією (КМДА), чинним законодавством України, правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п. 2.2.1 договору від 26.01.2005 № 1310450 постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року, згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до даного договору.

Відповідно до п. 2.3.1 вказаного договору споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 до цього договору.

Пунктом 2 додатку № 2 до договору від 26.01.2005 № 1310450 передбачено, що у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3, 4).

Згідно з п. 3 додатку № 2 до договору від 26.01.2005 № 1310450 у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку споживачем додаються теплові витрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3. додатку 1.

Відповідно до п. п. 4 і 5 додатку № 2 до договору від 26.01.2005 № 1310450 дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - по 25 число поточного місяця; споживач, що має будинкові прилади обліку щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ-2 - не пізніше 28 числа поточного місяця.

Згідно з п. 7 додатку № 2 до договору від 26.01.2005 № 1310450 у випадку підключення декількох споживачів без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) - від загального споживання теплової енергії, визначеної за комерційними приладами обліку встановленими на ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені по будинкових комерційних приладах обліку споживачів, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється між споживачами без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії пропорційно до їх договірних навантажень.

Пунктом 8 додатку № 2 до договору від 26.01.2005 № 1310450 визначено, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

- на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

- на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Відповідно до п. 9 додатку № 2 до договору від 26.01.2005 № 1310450 споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-2 за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, 40в оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з п. 10 додатку № 2 до договору від 26.01.2005 № 1310450 споживач щомісячно: забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Судами встановлено, що відповідач умови договору від 26.01.2005 № 1310450 належним чином не виконував, внаслідок чого за період з липня 2008 року до березня 2010 року у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію перед позивачем у розмірі - 284 882,52 грн. (підтверджується обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію), з якої: 100 000 грн. за спожиту теплову енергію за договором від 26.01.2005 № 1310450 за період з 01.08.2008 до 01.04.2010 було погашено відповідачем до звернення позивача з даним позовом до суду (27.04.2010).

Після порушення провадження у справі відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі 184 882,52 грн., що підтверджується довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію.

Посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань за договором від 26.01.2005 № 1310450 щодо оплати вартості спожитої теплової енергії, Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до суду з позовом про стягнення 284 882,52 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 34 286,83 грн. інфляційної складової боргу та 6 260,68 грн. річних.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані посиланням на ст.ст. 11, 525, 526, 530, 614, 625, 626, 628, 629, 714 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 275, 276 Господарського кодексу України, ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 100 000,00 грн. боргу за спожиту теплову енергію, суди виходили із того, що вказані грошові кошти були сплачені відповідачем до звернення позивача із позовом до суду. Припиняючи провадження у справі в частині стягнення 184 882,52 грн. у зв'язку з відсутністю предмету позову, суди встановили, що вказані кошти сплачені відповідачем після порушення провадження у справі. Задовольняючи позовні вимоги про стягнення 3 % річних та частково позовні вимоги про стягнення інфляційних нарахувань, суди виходили із наявності прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором від 26.01.2005 № 1310450 та неврахування позивачем дефляції у серпні 2008 року, липні 2009 року та серпні 2009 року. При цьому за розрахунками попередніх судових інстанцій, здійснених з урахуванням листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати інфляційних нарахувань за період з серпня 2008 року по квітень 2010 року складає 34 081,66 грн. та 3 % річних за період з серпня 2008 року по квітень 2010 року - 6 260,68 грн.

В обґрунтування касаційної скарги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Актив" посилається на порушення судами попередніх інстанцій ст.ст. 614, 617, 625 Цивільного кодексу України, ст. 218 Господарського кодексу України, ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник зазначає про необґрунтоване застосування судами ст. 625 Цивільного кодексу України у зв'язку з відсутністю вини відповідача у несвоєчасному погашенні боргу за договором від 26.01.2005 № 1310450. Крім того, відповідач вказує на те, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, неправильно розподілив судові витрати.

Колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення статті 625 Цивільного кодексу України застосовуються до боржника, у разі порушення ним грошового зобов'язання, незалежно від наявності вини в його діях. Указаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 22.02.2005 у справі № 25/21-04-275.

Як роз'яснено у п. 1.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

З огляду на наведене та враховуючи, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, то посилання скаржника на необґрунтоване застосування судами ст. 625 Цивільного кодексу України у зв'язку з відсутністю вини відповідача у несвоєчасному погашенні боргу визнаються безпідставними.

Щодо розподілу судом першої інстанції судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Спір у даній справі виник внаслідок порушення відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості теплової енергії за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1310450 від 26.01.2005.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, після порушення провадження у справі відповідачем було погашено основний борг в розмірі 184 662,52 грн., що слугувало підставою для припинення провадження у справі в цій частині позовних вимог у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.01.2014 у даній справі позовні вимоги задоволені в частині стягнення 34 081,66 грн. інфляційних нарахувань та 6 260,68 грн. 3% річних.

За результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір (у редакції статті, чинної на час звернення до суду - державне мито) покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір (у редакції статті, чинної на час звернення до суду - державне мито) незалежно від результатів вирішення спору.

У зв'язку з наведеним, місцевий господарський суд правомірно поклав державне мито в сумі 2 252,25 грн. за подання позову в частині стягнення 184 882,52 грн. основного боргу та в частині стягнення 34 081,66 грн. інфляційних нарахувань і 6 260,68 грн. 3 % річних на відповідача.

Колегія суддів не може прийняти до уваги подані до суду касаційної інстанції нові докази (зведені тристоронні акти), які не надавались господарським судам попередніх інстанцій, оскільки відповідно до меж перегляду справи в порядку касації, встановлених ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не вправі збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Інші доводи касаційної скарги також не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій, зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених ст.ст. 111 5 , 111 7 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на наведене, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, з урахуванням того, що господарські суди у порядку ст.ст. 4 3 , 4 7 , 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно і повно дослідили подані сторонами докази, проаналізували відносини сторін та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, відсутні підстави для зміни або скасування прийнятих у цій справі судових актів.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Актив" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 у справі № 37/225 залишити без змін.

Головуючий суддя Саранюк В.І.

Судді Іванова Л.Б.

Прокопанич Г.К.