Рішення

від 28.07.2014 по справі 910/12377/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12377/14 28.07.14

За позовом заступника прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спарк"

про внесення змін до договору

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від прокурора: Степаненко К.Ю. (за посвідченням);

від позивача: Глобенко Л.В. (за довіреністю від 14.017.2014);

від відповідача: Нестеришин Т.С. (за довіреністю від 01.07.2014).

В судовому засіданні 28 липня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

20.06.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява №39/14 від 19.06.2014 заступника прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спарк" про внесення змін до договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2014 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 21.07.2014.

В судовому засіданні 21.07.2014 представниками сторін надано додаткові документи для доручення до матеріалів справи, оголошено перерву до 28.07.2014.

21.07.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача на позовну заяву.

В судове засідання 28.07.2014 з'явились представники сторін, прокурор, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Прокуратурою Подільського району м. Києва проведено перевірку додержання вимог земельного та податкового законодавства суб'єктами господарювання при використанні земельних ділянок.

Рішенням Київської міської ради від 28.02.2013 №89/9146 «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України» внесено зміни до Договорів оренди в частині збільшення розміру річної орендної плати.

В позовній заяві зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Спарк» (далі за текстом - ТОВ «Спарк») продовжує сплачувати орендну плату за землю без врахування вимог рішення Київради від 28.02.2013 №89/9146 «Про внесення змін до Договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України».

Процесуальний позивач зазначає, що ТОВ «Спарк» використовує земельну ділянку площею 0,0615 га по вул. Костянтинівська, 33 у Подільському районі м. Києва для експлуатації, обслуговування та експлуатації житлово-офісного будинку на підставі укладеного із Київрадою договору оренди земельної ділянки №85-6-00083 від 09.12.2003.

Позивач наголошує на тому, що станом на 29.05.2014 розмір річної суми орендної плати не приведений у відповідність до вимог ст.. 288 Податкового кодексу України та рішення Київради від 28.02.2013 №89/9146 «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України» та відповідно до поданої декларації з плати за землю становить 1,5%.

На підставі викладеного заступник прокурора Подільського району м. Києва звернувся до суду із позовом, відповідно до якого просить суд внести зміни до Договору оренди земельної ділянки від 09.12.2003, укладеного між Київською міською радою та ТОВ «Спарк» та п.2.2. Договору викласти наступній редакції: «Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% від її грошової оцінки».

Відповідач, не погоджуючись з обставинами, викладеними у позовній заяві, керуючись правом, наданим чинним законодавством України, звернувся до суду із відзивом, відповідно до якого просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне. Відповідач зазначає, що інтереси держави відповідачем не порушені, станом на даний час Договір діє в редакції та на умовах, які були погоджені позивачем та відповідачем. Крім того, відповідач наголошує на тому, що оскільки станом на момент звернення прокурора до суду відповідач не відмовлявся від зміни умов Договору, то у цій справі відсутній спір, який би міг вирішувати господарський суд.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

У відповідності до рішення Київської міської ради №638-5/798 від 10.07.2003 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею», затверджено проект відведення земельної ділянки ТОВ «Спарк» для будівництва, обслуговування та експлуатації житлово-офісного будинку на вул. Костянтинівській, 33 у Подільському районі м. Києва; передано ТОВ «Спарк», за умови виконання п.4.1. цього рішення, в довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 0,07 га для будівництва, обслуговування та експлуатації житлово-офісного будинку на вул. Костянтинівській, 33 у Подільському районі м. Києва за рахунок земель міської забудови.

12.11.2003 між Київської міською радою (орендодавець) та ТОВ «Спарк» (орендар) було укладено Договір оренди земельною ділянки, відповідно до п.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку, місце розташування якої вул. Костянтинівська, 33 у Подільському районі м. Києва, розміром 0,0615 га для будівництва, обслуговування та експлуатації житлово-офісного будинку у межах, які перенесені в натуру (на місцевість).

Згідно з п.2.2. Договору, річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі на період будівництва 1,5% від її нормативної грошової оцінки.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Земельні відносини, згідно з ст. 3 Земельного кодексу, регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Пунктом 5 ст. 19 Закону України "Про оренду землі (в редакції чинній на момент укладення договору) передбачено, що орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, централізується на спеціальних бюджетних рахунках, розподіляється і використовується відповідно до Закону України "Про плату за землю" і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється зазначеним Законом.

У відповідності до ст. 23 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку (ст. 30 Закону України "Про оренду землі").

На момент укладання договору оренди розмір та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку регулювались Законом України "Про плату за землю" (чинного на момент укладання договору оренди землі), статтею 2 якого встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

З 01.11.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, положеннями якого передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

За ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

У відповідності до п.п.1, 2 Рішення Київської міської ради №89/9146 від 28.02.2013 «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України» вирішено внести зміни до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком до цього рішення, встановивши річну орендну плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок; орендарям земельних ділянок, зазначеним у додатку до цього рішення, забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок.

Пунктом 5 вказаного Договору передбачено, що орендодавець має право у односторонньому порядку (шляхом надсилання орендареві повідомлення через податкові органи або через інший уповноважений на це орган) збільшити розмір орендної плати у випадку, коли внаслідок змін у законодавстві орендна плата стане меншою від розміру земельного податку.

Листом Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) від 22.04.2013 №05704-8074 відповідача повідомлено про необхідність приведення розміру річної орендної плати у відповідність до ст. 288 Податкового кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Договір оренди землі, відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі", це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України) (ст. 21 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до п. 288.5. ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (ст. 632 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги про внесення змін до п. 2.2 договору оренди землі від 09.12.2003 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Обставини, викладені у відзиві, є необґрунтованими та недоведеними, а доводи, зазначені відповідачем, спростовуються наявними матеріалами справи.

Зокрема, статтею 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Використання земельної ділянки всупереч чинному законодавству призводить до порушення економічних інтересів держави.

З огляду на викладене, заступник прокурора Подільського району міста Києва правомірно звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

З огляду на зазначене, судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у сумі 1 218,00 грн. враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов заступника прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради - задовольнити повністю.

2. Внести зміни до Договору оренди земельної ділянки від 09.12.2003, укладеного між Київською міською радою (01001, вул. Хрещатик 36, код ЄДРПОУ 22883141) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Спарк" (01001, м. Київ, вул. Городецького, 9-А, код ЄДРПОУ 31242086) та викласти п. 2.2. Договору оренди земельної ділянки від 09.12.2003 в наступній редакції: "Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% (три відсотки) від її грошової оцінки".

3. Стягнути в доход Державного бюджету України з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спарк" (01001, м. Київ, вул. Городецького, 9-А, код ЄДРПОУ 31242086) судовий збір за розгляд справи в розмірі 1 218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.08.2014р.

Суддя Ю.В. Цюкало