Рішення

від 28.07.2014 по справі 910/12758/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12758/14 28.07.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУДВІЛ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК ІЗОБІТ"

про стягнення 17 489,74 грн.

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Августинович Р.В. (за довіреністю від 03.16.2014);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 28 липня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

25.06.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява №19/06-14-3 від 19.06.2014 Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДВІЛ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК ІЗОБІТ» про стягнення 17 489,74 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2014 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 28.07.2014.

У судовому засіданні 28.07.2014 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву суду не надав, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

За приписами ст. 65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

З огляду на неявку представника відповідача в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

За приписами ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, керуючись принципами розумності строків судового провадження, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

30.06.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГУДВІЛ» (далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІБК ІЗОБІТ» (далі - Відповідач), укладено Договір купівлі-продажу № 57-11 (далі - Договір), відповідно до умов якого Позивач зобов'язався передати у власність Відповідача металопродукцію, а Відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар.

Позивач, на виконання умов Договору, передав Відповідачеві металопродукцію, згідно з видатковою накладною № 00000002693 від 05.07.2013, на суму 15 750,00 грн., що, із урахуванням послуг доставки, відповідно до акту надання послуг № 2693 від 05.07.2013, складає 16 650,00 грн.

Відповідач своїх зобов'язань з оплати отриманої металопродукції належним чином не виконав, сплативши Позивачеві лише 1 650,00 грн., внаслідок чого останній звернувся до суду з позовом про стягнення з Відповідача заборгованості, яка, з урахуванням нарахованих Позивачем штрафних санкцій, складає 17 489,74 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2014 суд зобов'язував відповідача надати письмовий відзив на позов із зазначенням доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини, та нормативно-правового обґрунтування своїх заперечень. Однак, всупереч вимог суду відповідач відзив до суду не надав та не надіслав.

Оцінивши подані Позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.06.2011 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір купівлі-продажу № 57-11 (далі - Договір), відповідно до умов якого Позивач зобов'язався передати у власність Відповідача металопродукцію, загальна кількість, асортимент та розгорнута номенклатура якої визначається на підставі заявок Відповідача у рахунках-фактурах Позивача та/або специфікаціях до Договору, видаткових накладних, а Відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар.

Загальна ціна Договору, відповідно до п. 3.2, складає загальну вартість переданої металопродукції, яка зазначена в усіх специфікаціях до Договору або рахунках-фактурах, які є невід'ємними частинами Договору та видаткових накладних.

Відповідно до п. 3.4 Договору, у разі замовлення транспортування металопродукції на будівельний майданчик Відповідача транспортом, що наймає Позивач, вартість транспортних послуг виставляється Відповідачу окремим рахунком або включається у ціну металопродукції. Факт передачі металопродукції означає взаємну згоду сторін щодо транспортних послуг.

Пунктом 3.6 Договору встановлено, що оплата металопродукції здійснюється Відповідачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позивача, вказаний у Договорі або у рахунках-фактурах, на умовах попередньої оплати в розмірі 100% вартості металопродукції, протягом двох банківських днів від дати рахунку-фактури, якщо інше не зазначено у рахунку-фактурі, або в терміни, зазначені у відповідній специфікації.

Позивач, на підставі п. 3.7 Договору, вправі відвантажити металопродукцію згідно потреб Відповідача без отримання попередньої оплати. При цьому Відповідач сплачує вартість отриманого товару протягом п'яти календарних днів з моменту отримання металопродукції.

Як вбачається з видаткової накладної № 00000002693, підписаної уповноваженими представниками Позивача та Відповідача, 05.07.2013 Позивачем Відповідачеві передана металопродукція на загальну суму 15 750,00 грн. Крім того, Позивачем, на виконання умов Договору, виконані транспортно-експедиційні послуги на суму 900,00 грн., що підтверджено Актом надання послуг №2693 від 05.07.2013.

Відповідно до вимог п. 3.7 Договору, на Відповідача покладається обов'язок оплатити передану металопродукцію та надані послуги до 10.07.2013.

Відповідач своїх зобов'язань належним чином не виконав, сплативши на користь Позивача лише 1 650,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1858 від 03.10.2013, № 2005 від 11.12.2013, № 2091 від 06.03.2014.

Відтак, внаслідок неналежного виконання Відповідачем зобов'язань за Договором, утворилася заборгованість перед Позивачем в сумі 15 000,00 грн.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок суми боргу, суд дійшов висновку, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача 15 000,00 грн. заборгованості за поставлену металопродукцію та виконані транспортно-експедиційні послуги за Договором правомірна та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Пунктом 6.2 Договору визначено, що у разі порушення строків оплати за металопродукцію, указаних в п.п. 3.7, 3.8 Договору, Відповідач сплачує Позивачу пеню в сумі недоїмки, яка нараховується в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня; а також річні, розмір яких визначено сторонами - 10% від простроченої суми.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок суми боргу, суд дійшов висновку, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача пені в розмірі 1 076,04 грн. та 10% річних в розмірі 1 413,70 грн. правомірна та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином суд приходить до висновку, що Позивачем належним чином доведено факт прострочення виконання Відповідачем зобов'язання за Договором купівлі-продажу № 57-11 від 30.06.2011 та розмір наявної заборгованості.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку Відповідача, а також те, що доказів сплати заборгованості Відповідачем станом на час розгляду справи суду не надано, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, тобто в сумі 17 489,74 грн., з яких 15 000,00 грн. - основна заборгованість, 1 076,04 грн. - пеня, 1 413,70 грн. - 10% річних за порушення грошового зобов'язання.

Судові витрати, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУДВІЛ" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК ІЗОБІТ» (02152, м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, буд. 1/А, код ЄДРПОУ 37202960, р/р 26003007278001 в ПУАТ "КБ "Акордбанк", МФО 380634) або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДВІЛ» (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 19, код ЄДРПОУ 32769087, р/р 26008012827184 в "Укрексімбанк", м. Київ, МФО 322313) або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 1 076 (одна тисяча сімдесят шість) грн. 04 коп. пені, 1 413 (одна тисяча чотириста тринадцять) грн. 70 коп. 10% річних та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.08.2014р.

Суддя Ю.В. Цюкало